Решение № 37599412, 11.03.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.14р. Справа № 904/625/14

За позовом Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006", м. Запоріжжя

до Фермерського господарства селянського (фермерського) господарства "АГРОФОРТУНА", с. Червоноармійське, Солонянський район, Дніпропетровська область

про стягнення 242 376, 00 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Васильєв Ю.Л.- представник (дов. № 22/14 від 08.01.2014 року)

від відповідача: Шадурський В.В. - керівник

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ 2006" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фермерського господарства селянського (фермерського) господарства "АГРОФОРТУНА" про стягнення заборгованості за договором поставки пестицидів № ТМ-П-36 від 26.07.2012 року в розмірі 242 376, 00 грн., з яких 151 485,00 грн. оснивний борг, 45 445,50 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами та 45 445,50 грн. штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки пестицидів № ТМ-П-36 від 26.07.2012 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.02.2014 р.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 19.02.2014 року на 11.03.2014 року.

Відповідач відзив на позов не надав. У судовому засіданні 19.02.2014 року усно повідомив, що в частині основної суми заборгованості позов визнає, в іншій частині позову просив відмовити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.03.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2012 року між Приватним підприємством "БІЗОН-ТЕХ 2006" (постачальник) та Фермерським господарством селянського (фермерського) господарства "АГРОФОРТУНА" (покупець) було укладено договір поставки пестицидів № ТМ-П-36 (а.с.11).

Відповідно до пункту 1.1 договору у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива („пестициди" або „товар"), а покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

Згідно з пунктом 2.2 договору кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору, і не скасовує та не змінює дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.

Специфікацією № 1 в редакції від 19.04.2013 року, специфікацією № 2 в редакції від 19.04.2013 року, специфікацією № 3 в редакції від 19.04.2013 року, специфікацією № 4 в редакції від 19.04.2013 року, специфікацією № 5 в редакції від 19.04.2013 року та специфікацією № 6 в редакції від 19.04.2013 року до договору поставки пестицидів № ТМ-П-36 від 26.07.2012 року, сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися постачальником (а.с.16-21).

На виконання умов договору, позивач поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковими накладними:

- № ЗП11495 від 27.07.2012 року на суму 8 440,00 грн.;

- № ЗП11526 від 27.07.2012 року на суму 19 780,00 грн.;

- № ЗП11933 від 17.08.2012 року на суму 3 170,00 грн.;

- № ЗП13015 від 12.09.2012 року на суму 33 000,00 грн.;

- № ЗП13579 від 25.09.2012 року на суму 84 560,00 грн.;

- № ЗП14116 від 09.10.2012 року на суму 4 035,00 грн. (а.с.22-27).

Відповідач отримав товар на підставі довіреностей:

- № 52 від 26.07.2012 року;

- № 57 від 16.08.2012 року;

- № 64 від 07.09.2012 року;

- № 70 від 25.09.2012 року;

- № 72 від 09.10.2012 року (а.с.28-32).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строки та в розмірах, що визначені в специфікаціях, а також

зобов'язується сплатити суму індексації ціни товару в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до пункту 3 специфікацій № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в такий строк: не пізніше 1 серпня 2013 р.

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 1 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.34).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 151 485,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012 року по 13.01.2014 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с.33).

Відповідач свій обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 специфікацій, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 151 485,00 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 26.11.2013 року по 24.01.2014 року у сумі 45 445,40 грн.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Частиною 2 статті 536 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що згідно із ч. 3 ст. 692, ч. 5 ст. 694, ст. 536 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що у разі прострочення

сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СПП х 0,5 х Д) : 100, де СП - сумапроцентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику; СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.10), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 45 445,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 45 445,50 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 8.1.3 договору встановлено, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок штрафу (а.с.10), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 45 445,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фермерського господарства селянського (фермерського) господарства "АГРОФОРТУНА" (52421, Дніпропетровська область, с. Червоноармійське, Солонянський район; ідентифікаційний код 31523598) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якого, 11; ідентифікаційний код 34216986) -основний борг у розмірі 151 485,00 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 45 445,50 грн., штраф у розмірі 45 445,50 грн. та 4 847,52 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 11.03.2014р.

Суддя Я.С. Золотарьова