Решение № 36201113, 11.12.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19141/13-ц

н.п. 2/522/9861/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді: Бондаря В.Я.

при секретарі: Іщик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі представника звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якому просить стягнути з них заборгованість за кредитним договором на загальну суму 124 076 (сто двадцять чотири тисячі сімдесят шість) гривень 93 копійок та судовий збір у розмірі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 77 копійок.

При цьому посилався на те, що 19.05.2011 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 501.41918, відповідно до якого позивач надав йому кредит у сумі 80 000, 00 гривень, строком на 18 місяців, з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно, згідно графіку погашення кредиту та відсотків. У якості забезпечення кредиту 19.05.2011 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки за № 151983-ДП2, згідно до якого вона прийняла на себе зобовязання відповідати по зобовязаннях ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору № 501.41918. У якості забезпечення кредиту 19.05.2011 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки за № 52851-ДП3, згідно до якого вона прийняла на себе зобовязання відповідати по зобовязаннях ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору № 501.41918. Проте, відповідачі порушили умови повернення платежів, у результаті чого станом на 25.06.2013 року виникла заборгованість за вказаним договором кредиту у розмірі 124 076, 93 гривень.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надіслав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, надав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги визнав, однак просив суд зменшити розмір пені, оскільки на його матеріальному забезпеченні знаходиться неповнолітня дитина донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також мати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка потребує постійної матеріальної допомоги у звязку з перенесеною у 2000 році операцією.

Відповідач ОСОБА_2 надала до суду заяву, відповідно до якої просила суд розглядати справу за її відсутності, проти позову не заперечувала, однак просила суд розмір нарахованої пені зменшити до 10 000, 00 гривень.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявилася, про час та місце була повідомлена, поважних причин неявки суду не представила.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 19.05.2011 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 501.41918, відповідно до якого позивач надав йому кредит у сумі 80 000, 00 гривень, строком на 18 місяців, з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно, згідно графіку погашення кредиту та відсотків. У якості забезпечення кредиту 19.05.2011 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки за № 151983-ДП2, згідно до якого вона прийняла на себе зобовязання відповідати по зобовязаннях ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору № 501.41918. У якості забезпечення кредиту 19.05.2011 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки за № 52851-ДП3, згідно до якого вона прийняла на себе зобовязання відповідати по зобовязаннях ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору № 501.41918. Проте, відповідачі порушили умови повернення платежів, у результаті чого станом на 25.06.2013 року виникла заборгованість за вказаним договором кредиту у розмірі 124 076, 93 гривень, що включає:

-заборгованість за кредитом 48 966, 54 гривень;

-заборгованості по процентам 8 609, 65 гривень;

-пені 66 500, 74 гривень.

Пунктом 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільний кодекс України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченного порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якшо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 цієї ж статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У свою чергу, згідно п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Виходячи з загальних положень цивільного законодавства про відповідальність та про забезпечення виконання зобов'язання, санкція у вигляді пені спрямована на забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань по поверненню позики. Розмір санкції в грошовому виразі має бути більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Враховуючи зазначенні обставини у сукупності, співмірність між нарахуванням пені і порушенням зобов'язання, керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, суд приходить до висновку, що на підставі ч.3 ст. 511 ЦК України пеню необхідно зменшити, обмежившись сумою, яка відповідає боргу по кредиту, а саме 10 000, 00 гривень. Така сума забезпечить задоволення інтересів кредитора і водночас не порушить баланс між інтересами кредитора та боржника.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково.

Крім того, у судовому засіданні доведено, що внаслідок невиконання відповідачами умов кредитного договору, позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору, які, відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, ч. 3 ст. 209, ст.ст. 212-215,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитний договір № 501.41918 від 19.05.2011 року у розмірі 67 576, 19 гривень, що включає:

-заборгованість за кредитом 48 966, 54 гривень;

- заборгованості по процентам 8 609, 65 гривень;

-пені 10 000, 00 гривень.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути у рівних частках із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» суму судового збору у розмірі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 77 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Бондар В.Я.