№ 36183897, 11.12.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 грудня 2013 р. Справа № 802/3990/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Ю.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника В.С.,

представників позивача: Любарської К.Ю., Дмитришеної О.Є., Байло О.А., Ганчук М.А.

представника відповідача: Нестерук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Промавтоматика Вінниця"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промавтоматика Вінниця" (надалі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної перевірки, результат якої оформлено актом про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Промавтоматика Вінниця" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010р. по 31.12.2012р., податковим органом сформовано податкові повідомлення рішення від 19.09.2013р. за № 0005252201, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 226 698 грн. та за № 0005262201, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 82 592 грн.

Оскільки в основі вказаних рішень лежать обставин, що не відповідають дійсності та діючому законодавству, тому позивач звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням наданих додаткових пояснень (а.с.79а-79г том 6).

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, що містяться в письмових запереченнях (а.с. 9-20 том 2).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промавтоматика Вінниця", згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зареєстроване за ідентифікаційним кодом 34849153, за адресою м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд.145.Видами діяльності за КВЕД-2010 є оптова торгівля (46.69), установлення та монтаж машин і устаткування (33.20), виробництво електромонтажних пристроїв (27.33), виробництво електророздільчої та контрольної апаратури (27.12), виробництво електронних компонентів (26.11), електромонтажні роботи (43.21). Окрім того, згідно зі свідоцтвом № 200120971, позивач є платником податку на додану вартість (а.с.17-20 том 1).

У період з 12.08.2013р. по 03.09.2013р. Вінницькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Промавтоматика Вінниця" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010р. по 31.12.2012р., результат якої оформлений актом від 09.09.2013р. № 433/2202/34849153 (надалі - акт від 09.09.2013р.) (а.с.34-105 том 1).

Зокрема, вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем :

1) п.5.1, п.п.5.2.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.п. 138.10.3., 138.10, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на прибуток в сумі 184 566 грн.: в тому числі за 2010р. в сумі 146 649 грн. - за 1 квартал 2010р. в сумі 498 грн., за 2 квартал 2010р. в сумі 65 493 грн., за 3 квартал 2010р. в сумі 72 277 грн., за 4 квартал 2010р. в сумі 8 381 грн., за 2-4 квартал 2011р. в сумі 16 039 грн., а саме за 2 квартал 2011р. в сумі 6 590 грн. за 3 квартал 2011р в сумі 2 665 грн., за 4 квартал 2011р в сумі 6 784 грн., за 2012р. в сумі 21 878 грн.;

2) п.п.7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, за знижено суму податку на додану вартість , яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду 150 851 грн., в тому числі за квітень 2010р. в сумі 10 290 грн., за травень 2010р. в сумі 29 178 грн., за липень 2010р. в сумі 53 131 грн., за серпень 2010р. в сумі 7 305 грн., за вересень 2010р в сумі 9 547 грн., за лютий 2011р. в сумі 6 928 грн., за червень 2011р. в сумі 5 418 грн., за грудень 2011р. в сумі 8 217 грн., за серпень 2012р. в сумі 20 837 грн.

З урахуванням вищезазначених порушень, податковим органом формовано податкові повідомлення рішення форми "Р" від 19.09.2013р. № 0005262201, яким зобов'язано сплатити позивача грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 82 590 грн. в тому числі за основним платежем 68 542 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14 050 грн. та за № 0005252201 з податку на прибуток в загальній сумі 226 698 грн. в тому числі за основним платежем 184 566 грн. за штрафними (фінансовими ) санкціями в сумі 42 132 грн. (а.с.15-16 том 1).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Положення п.7.3 ст.7 Податкового кодексу України визначають, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка, що передбачає п.86.1 ст. 86 Податкового кодексу України.

Як зазначено вище за наслідками проведеної перевірки, результат якої оформлено актом від 19.09.2013р., податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення за № 0005252201, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 226 698 грн. та за № 0005262201, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 82 592 грн.

Підставою для формування податкового повідомлення рішення № 0005252201, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 226 698 грн., слугувало завищення позивачем валових витрат за період 01.01.2010р. по 31.03.2011р. в сумі 586 595 грн. та за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. в сумі 173 919 грн. по господарських операціях з ПП "Біт і К", ТОВ "Фрагон", ТОВ "Постпринт", ТОВ "Сібер", ТОВ фірма "Сотруднічество", ТОВ "Сорента", ТОВ "Асторія Груп", ТОВ "Едветайзинг-Експерт", ТОВ "Лігран". Вказаного висновку Вінницька ОДПІ дійшла з підстав не відповідності задекларованих валових витрат за період з 01.01.2010р. по 31.01.2011р. в сумі 11 209 696 грн. та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. в сумі 28 828 006 грн.

Визначаючись щодо даного факту, суд виходив з того, що між ТОВ "Промавтоматика Вінниця" та ПП "Біт і К" укладено усний договір, за яким ПП "Біт і К" як постачальник зобов'язується поставити електрообладнання покупцю ТОВ "Промавтоматика Вінниця".

На виконання умов вказаного договору в матеріалах справи наявні видаткові накладні від 19.02.2010р., від 15.03.2010р., від 22.03.2010р., від 14.04.2010р., від 21.04.2010р., від 21.05.2010р. від 25.05.2010р., від 29.06.2010р., від 02.06.2010р., від 06.07.2010р., від 03.08.2010р., від 09.08.2010р., від 25.08.2010р., від 08.10.2010р., від 25.11.2010р. та податкові накладні від 19.02.2010р. № 76, від 12.03.2010р. № 116, від 22.03.2010р. № 128, від 14.04.2010р. № 163, від 21.04.2010р. № 175, від 21.05.2010р. № 235, від 25.05.2010р. № 237, від 02.06.2010р. № 261, від 29.06.2010р. № 320, від 06.07.2010р. № 336, від 03.08.2010р. № 406, від 09.08.2010р. № 417, від 25.08.2010р. № 451, від 08.10.2010р. № 563, від 25.11.2010р. № 664 та платіжні доручення від 22.03.2010р. № 970, від 14.04.2010р. № 1056, від 21.04.2010р. № 1081, від 21.05.2010р. № 1209, від 25.05.2010р. № 1218, від 29.06.2010р. № 1381, від 06.07.2010р. № 1409, від 03.08.2010р. № 1577, від 09.08.2010р. № 1604, від 25.08.2010р. № 1698, від 08.10.2010р. № 1939, від 25.11.2010р. № 2010р., від 01.03.2011р. № 2591 (а.с.145-186 том 1).

Відсутність товаро-транспортних накладних з господарських операцій позивача з ПП "Біт і К" не заперечувалось представниками позивача в судовому засіданні, більше того, зазначено, що договори на перевезення товару з третіми особами не укладались.

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ "Фрагон", судом встановлено, що у відповідності до господарського договору поставки № 1004/01-1 від 01.04.2010р., постачальник ТОВ "Фрагон" зобов'язується поставити покупцеві ТОВ "Промавтоматика Вінниця" товар, в свою чергу, покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Пунктом 4.5 розділу 4 даного договору визначено, що передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Невід'ємними додатками даного договору є специфікація, графік поставок та інші додатками укладені сторонами на протязі дії цього договору у письмовий формі за підписами обох сторін.(а.с.106-109 том 1).

В матеріалах справи щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Фрагон" наявні накладні від 01.04.2010р. № 71, від 05.05.2010р. № 115, від 01.06.2011р. №№ 101, 111, від 01.07.2010р. №№ 21, 71, 81, від 02.07.2010р. № 12, податкові накладні від 01.04.2010р. № 71, від 05.05.2010р. № 105 та за № 115, від 01.06.2010р. № 101 та за № 111, від 01.07.2010р. №№ 104, 109, 110, від 02.07.2010р. № 119, платіжні доручення від 06.05.2010р. № 1119, від 21.05.2010р. №№ 1206, 1212, від 27.05.2010р. № 1236, від 03.06.2010р. № 1272, від 05.07.2010р. № 1407, від 06.07.2010р. №№ 1413, 1414, від 26.07.2010р. №№ 1528,1529, від 05.08.2010р. №№ 1590, 1591 (а.с.111-142 том 2).

Доказів перевезення вантажу постачальником ТОВ "Фрагон" судовому засіданні не додано, окрім того, доказів на виконання умов вказаного договору в тому числі видатково-прибуткових накладних, специфікацій чи графіку поставок також не долучено.

З матеріалів акту від 09.09.2013р. також слідує, що між ТОВ "Поспринт" та позивачем укладено договір купівлі продажу, за яким ТОВ "Поспринт" зобов'язується продати, а покупець ТОВ "Промавтоматика Вінниця" зобов'язується купити товар.

На виконання якого в матеріалах справи наявні видаткові накладні від 02.08.2010р., від 01.09.2010р., податкові накладні від 02.08.2010р. № 308/2, від 01.09.2010р. № 397, платіжними дорученнями від 22.09.2010р. № 1841, від 07.10.2010р. № 1930 (а.с.186-193 в).

В ході судового розгляду справи встановлено, що вищезазначений договір відсутній в матеріалах справи, також відсутні належні докази, що підтверджують факт виконання даного договору, в розумінні ст. 70 КАС України.

У відповідності до договору купівлі-продажу від 10.09.2010р. ТОВ "Сібер" зобов'язується продати, а покупець ТОВ "Промавтоматика Вінниця" купити товар в асортименті і кількості зазначених у накладених або рахунках-фактурах. На підтвердження вимог даного договору до матеріалів справи долучено видаткову накладну від 01.10.2010р. № 1001, податкову накладну від 01.10.2010р. № 1002, платіжне доручення від 10.11.2010р. № 2084 (а.с.202-206 том 1).

З наданих в ході розгляду справи пояснень сторін встановлено, що між позивачем та ТОВ фірма "Сотруднічество" укладено усний договір поставки, згідно з яким останній зобов'язувався поставити позивачу коврик та печатки диелектичні. На виконання умов якого судом досліджено видаткову накладну від 13.05.2011р., податкову накладну від 12.05.2011р. № 40 та платіжне доручення від 11.05.2011р. № 2936 (а.с.199-201 том1).

Відсутність товаро-транспортної накладної стосовно поставки вказаного товару позивачу, представниками позивача в судовому засіданні не заперечувалось. Крім того, доказів укладення з третіми особами правочинів щодо поставки вказаного товару ТОВ "Промавтоматика Вінниця" також не надано.

Згідно з договором підряду № 198 від 04.04.2010р., замовник ТОВ "Промавтоматика Вінниця" доручає, а підрядник ТОВ "Сорента" приймає на себе обов'язки по проведенню електромонтажних робіт. На виконання умов якого до матеріалів справи долучено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 42802, податкова накладну від 28.04.2011р. № 42808, платіжне доручення від 12.05.2011р. № 2943 (а.с.207-209 том 1).

03.10.2011р. між позивачем та ТОВ "Асторія Груп" укладено договори про виконання робіт № 03-10/1 та за № 03-10/2, за якими замовник ТОВ "Промавтоматика Вінниця" доручає, а виконавець ТОВ "Асторія Груп" приймає на себе обов'язки по проведенню електромонтажних робіт. В ході судового розгляду справи досліджено акти № 31-10-1 та № 31-10-2 здачі приймання робіт (надання послуг), податкові накладні від 31.11.2011р. за № 3148 та за № 3147, платіжне доручення від 18.11.2011р. № 4222 (а.с.233-241 том 1).

З наданих до суду доказів також слідує, що у відповідності до разових договорів заявки від 18.09.2011р., від 21.09.2011р., від 28.09.2011р., ТОВ "Промавтоматика Вінниця", як замовник просить надати автомобіль, а ТОВ "Едветайзинг-Експерт" підтверджує надання автомобіля напівпричепа для виконання транспортного перевезення. В підтвердження виконання умов даної господарської операції судом досліджено акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 92301, № 92801, № 92302, № 91901, товаро-транспортні накладні від 19.09.2011р., від 23.09.2011р., від 28.09.2011р., податкові накладні від 28.08.2011р. № 92808, від 19.09.2011р № 91905, від 23.09.2011р. № 91305, платіжне доручення від 03.11.2011р. № 4109 ( а.с. 210-232 том 1).

Згідно з договором постачання товару від 04.07.2012р., ТОВ "Лігран", як постачальник зобов'язується поставити та передавати у власність (повне господарське володіння) покупця товар, а покупець ТОВ "Промавтоматика Вінниця" зобов'язується приймати товар та оплачувати його. Стосовно даного договору судом досліджено накладну № 247 від 04.07.2012р., товаро-транспортну накладну від 04.07.2012р., податкову накладу від 04.07.2012р.№ 247 та платіжне доручення № 5726 від 04.07.2012р.(а.с.193 г-198 том 1).

Варто відмити, що в судовому засіданні представниками позивача не заперечувалось відсутність товаро-транспортних накладних з вищезазначених господарських операцій.

Водночас, в своїх поясненнях представник відповідача звернула увагу суду на той факт, що наявні товаро-трансортні накладні з господарських операцій з ТОВ "Лігран" та ТОВ "Едветайзинг-Експерт" належним чином не оформленні та не можуть свідчити про правомірність віднесення до складу валових витрат.

Надаючи правову оцінку виявленим порушенням та даним посиланням, суд виходив з того, що ч.1 ст. 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Частина 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначають, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 1 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97р. № 363, визначено поняття "товарно-транспортної накладної", зокрема це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Вказаною нормою також закріплено поняття "первинного документу" це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення п.п. 11.1 п.11 даних правил визначають, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між Замовником та Перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику, що визначено п.п.11.5 -11.7 Правил.

Тобто, єдиним належним доказом підтвердження транспортування товару є товаро- транспортна накладна, про що замовник на одному із екземплярів ставить відповідний підпис.

В порядку дослідження доказів, судом на предмет дотримання вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" досліджено податкові накладні в розрізі зазначених господарських операцій та встановлено, що останні не містять усіх обов'язкових реквізитів.

Так, ч.1 ст. 9 Закону передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до п.п.2.2 п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічно дану норму також дублює п.п.2.4 п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зокрема первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В своїх поясненнях представники позивача акцентувати увагу суду на той факт, що фактичне перевезення вантажу підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля. Однак, суд не бере до уваги дані докази, адже останні не підтверджують перехід права власності на товар ТОВ "Промавтоматика Вінниця", відтак не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (а.с. 95-250 том 2, а.с. 1- 132- том 3).

Водночас, суд звертає увагу представників позивача, що подорожні листи свідчать лише про облік руху пального, придбаного витраченого для роботи того чи іншого автомобіля.

Приписи ч.3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" закріплюють, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи, що передбачає ч.8 ст. 9 вказаного Закону.

Таким чином, з аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що один із обов'язків суб'єкта господарювання є обов'язок здійснювати свою господарську діяльність в межах правового поля, що зокрема полягає у веденні належного бухгалтерського обліку. Під "належністю" яких розуміють відповідність всіх первинних документів згідно із діючими нормами.

Надані до суду докази свідчать про те, що вказаний обов'язок позивачем не дотримано.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Аналіз вищезазначених норм, дає чітке визначення, які саме матеріальні витрати в своїй господарської діяльності платник податку може віднести до складу валових витрат, однак їх імперативність полягає у підтвердженні даних витрат відповідним документами, що є обов'язком платника податку.

Таким чином, відсутність первинних документів, що підтверджують валові витрати свідчить про неналежне виконання покладених обов'язків платників податку, відтак суд приходить до висновку щодо правомірності формування податкового повідомлення рішення № 0005252201.

Стосовно податкового повідомлення рішення №0005262201, судом встановлено наступне.

Матеріали акту перевірки від 09.09.2013р. свідчать про те, що за період з 01.01.2010р. по 31.12.20112р. позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 7 905 172 грн., перевіркою встановлено його завищення в сумі 151 999 грн.

Даного висновку податковий орган дійшов при дослідженні господарських операцій позивача з ПП "Біт і К", ТОВ "Фрагон", ТОВ "Постпринт", ТОВ "Сібер", ТОВ фірма "Сотруднічество", ТОВ "Сорента", ТОВ "Асторія Груп", ТОВ "Едветайзинг-Експерт", ТОВ "Лігран".

Надаючи правову оцінку виявленим порушенням, суд виходив з того, що п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), слідує, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

За приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зі змісту п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України вбачається, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Імперативність вказаних норм полягає в тому, що право на формування податкового кредиту виникає у випадку підтвердження господарських операцій первинними документами.

Як зазначено вище, будь-яких первинних документів, як ході проведення перевірки так і в судовому засідання представниками не надано, відтак, суд погоджується з позицією податкового органу , щодо завищення податкового кредиту.

З наданих до суду доказів та пояснень слідує, що встановивши відсутність первинних документів податковим органом при винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень враховано, що довідкою ДПС у Черкаській області від 21.05.2013р. щодо зустрічної перевірки ПП "Біт і К" стосовно документального підтвердження господарських відносин з ПП "Т-ГРУП", встановлено порушення ПП "Біт і К" вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Стосовно ТОВ "Фрагон" використано інформацію з приводу того, що до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність за місцезнаходженням останнього. У відповідності до акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.06.2011р. № 753/23-6/37403012, ТОВ "Сорента" у квітні 2011р. укладав правочини, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, окрім того, вказаною перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ "Сорента". Зі змісту акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.04.2011р. № 715/22-03/37505972, що ТОВ "Асторія груп" у період з 01.08.2011р. по 31.11.2011р. здійснювало господарські операції, що не мали на меті настання правових наслідків. У відповідності до акту від 28.12.2012р. № 7250/224/36456476 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська у ТОВ "Лігран" встановлено відсутність об'єктів оподаткування о операціях з продажу товарів підприємством-покупцям у період 2011-2012рр. (а.с.25-88 том 2).

Суд акцентує увагу позивача, що ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що в задоволенні заявлених позовних вимог необхідно відмовити повністю.

При прийнятті рішення суд бере до уваги правову позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011р. , в якому зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення операції.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, судом також враховано той факт, що ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності з ч.1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З аналізу даних норм слідує, що під час розгляду справи суд бере до уваги лише належні докази, тобто ті, що стосуються конкретної справи та містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на виконання свого обов'язку відповідачем доведено правомірність прийняття свого рішення, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Таким чином, судові витрати відшкодуванню з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна