№ 36155300, 19.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 904/4965/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю представників: позивача -

відповідача -

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ фірми "Сільгосптехімпорт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" до ТзОВ фірми "Сільгосптехімпорт" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 105044,90 грн. посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору №080195 від 01.04.2011 року про постачання теплової енергії за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2013 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 105044,90 грн., судовий збір.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2013 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій, 1 квітня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір №080195 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно умов якого позивач зобов'язався поставити теплову енергію в гарячій воді споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до встановлених тарифів в строки і на умовах, передбачених даним договором.

Згідно ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачу (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Порядок оплати спожитих відповідачем послуг передбачений розділом 7 цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору позивачем було здійснено поставку відповідачеві теплової енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі виконаних робіт, які були направлені на адресу відповідача.

Суд вважає, що при розгляді справи суди попередніх судових інстанцій дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, належним чином оцінивши їх в сукупності, дійшли обгрунтованого висновку про те, що в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриману ним від позивача теплову енергію виконав частково, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року в сумі 105 044, 90 грн.

Тому, приймаюче оскаржуване рішення місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 105 044, 90 грн. боргу за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій