Решение № 36092885, 17.12.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 915/2098/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центра технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", с. Шевченко, 37 лінія, б. 46, м. Одеса, 65066

до відповідача Військової частини А0224, проспект Героїв Сталінграду, 72, м. Миколаїв, 54025

про стягнення заборгованості за договором № 326-8 від 03.07.2013 року в сумі 5 398, 45 грн.

за участю представників сторін

від позивача Лисевич Владислав Валентинович, довіреність № 1246 від 20.12.2012 року;

від відповідача Горін Володимир Володимирович, довіреність № 65 від 09.12.2013 року.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Регіонального центра технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Військової частини А0224 про стягнення заборгованості у сумі 5 398, 45 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.11.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 17.12.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2013 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

03.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" та Військовою частиною А0224 було укладено договір № 326-8 оренди місць у стінках U (Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв.

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину стійки, розташованої в м. Миколаєві на першому поверсі чотрирьохповерхового будинку № 72 по проспекту Леніна, загальною площею 2, 14 Юнітів - для розміщення кросового обладнання.

Відповідно до п. 2.1 Договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна, вказаного в п. 1.1 цього договору. При цьому ризик випадкового знищення або пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

В акті приймання-передачі майна було вказано, що датою приймання-передачі майна в користування є 01.01.2013 року.

01.10.2013 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору № 1 щодо припинення дії договору, згідно якої орендар повернув майно 31.08.2013 року (акт передачі-приймання майна від 31.08.2013 року), визнав борг в сумі 5 221, 63 грн., та взяв на себе зобов'язання сплатити його до 30.09.2013 року.

Позивач свої обов'язки, згідно з умовами договору, виконував вчасно та у повному обсязі.

Відповідач у період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року розрахунки за надані послуги не проводив, чим порушив п. 6.1.3 Договору.

Із посиланням на приписи ст. 509, 525, 526, 530, 625, 629, 762, 795 ЦК України, ст. 175, 193, 232, 283 ГК України та на умови Договору № 326-8 від 03.07.2013 року позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором в сумі 5 221, 63 грн., 126, 69 грн. - пені, 29, 24 грн. - 3 % річних, 20, 89 грн. - інфляційних витрат.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.12.2013 року позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 5 221, 63 грн. визнав в повному обсязі, просив суд відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних витрат, просив зменшити розмір пені на 50 %.

В поданих суду письмових запереченнях (арк. справи 29-31) зазначив наступне.

Відповідно до ст. ст. 8, 13 Закону України "Про оборону України", ст. ст. 1, 4, 6, 7 Закону України "Про Збройні Сили України", Концепції оборони і будівництва Збройних Сил України, схваленої постановою Верховної Ради України від 11.10.1991 року №1659-ХІІ, а також Указу Президента України від 15.12.1999 року № 1537 "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво структурними формуваннями Збройних Сил України, до числа яких відноситься Військова частина А0224.

Фінансування Збройних Сил України і, зокрема, Військової частини А0224 відповідно до ст. 19 Закону України "Про Збройні Сили України" здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Частиною 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до зазначеного вище, кошти держави, необхідні для забезпечення її функціонування, обмежені. Кожна бюджетна установа може розраховувати тільки на ту суму, яку визначив відповідний орган влади при затвердженні державного бюджету. Розмір цієї суми залежить від економічної можливості, важливості витрат і коштів, які запрошувалися цим органом при складанні проекту бюджету. Виходячи з можливості поточного періоду, орган влади, затверджуючи відповідний бюджет, визначає суму витрат цього органу, в тому числі на виконання певних програм, здійснення конкретних заходів тощо. Кошти за надання послуг ПАТ "Укртелеком" надходять до Військової частини А0224 не рівномірно та не своєчасно.

Відповідальність військової частини як суб'єкта господарської діяльності обмежується коштами, які надходять на її рахунок за відповідними статтями (крім захищених статей), а у разі недостатності цих коштів відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Вказана заборгованість виникла внаслідок неналежного фінансування з боку Міністерства оборони України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просив суд позовні вимоги задовольнити частково та зменшити розмір пені на 50%, про що представником відповідача подано клопотання (арк. справи 35).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

03.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" (далі - орендодавець) та Військовою частиною А0224 (далі - орендар) було укладено Договір № 326-8 оренди місць у стінках U (Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв (далі -

Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину стійки (далі - майно), розташованої в м. Миколаєві на першому поверсі чотирьохповерхового будинку № 72 по проспекту Леніна, загальною площею 2, 14 Юнітів - для розміщення кросового обладнання (п. 1.1 Договору) (арк. справи 10-12).

Даний договір підписано сторонами та скріплено печатками.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.3 Договору сторони домовляються про те, що на їхні договірні відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна".

Відповідно до п. 2.1 Договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна (Додаток № 1), вказаного в п. 1.1 цього Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

Відповідно до п. 2.3 Договору майно, передане орендареві, повертається орендодавцеві не пізніше, ніж через 10 днів після закінчення терміну дії Договору (якщо не досягнуто згоди про його продовження або в разі його дострокового розірвання) за Актом передачі-приймання, звіреним з Актом приймання-передачі майна, зазначеним у п. 2.1 цього Договору, разом з отриманим від орендодавця устаткуванням, інвентарем та іншим майном у належному стані, з усіма зробленими поліпшеннями, невіддільними від об'єкта оренди.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата встановлюється орендодавцем за договірною ціною на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 305, 00 грн. з ПДВ за 1 U (Юніт)/місце в стійці. Орендна плата за перший місяць оренди за 2, 14 U (Юнітів)/місць у стійці становить 652, 70 грн., з ПДВ (20 %) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього терміну дії договору оренди.

Відповідно до п. 3.3 Договору витрати на утримання майна, плату за комунальні послуги та інші включено до розміру фіксованої орендної плати.

Відповідно до п. 3.4 Договору орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги, та не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та податковою накладною надає його орендарю. Орендар протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає орендодавцю перший примірник акта про надані послуги.

Відповідно до п. 3.5 Договору орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Відповідно до п. 3.7 Договору датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана в Додатку № 1.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам з договором за попередній місяць станом на 20 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Відповідно до п. 12.1 Договору цей договір укладено на період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. Сторони домовилися, що умови цього договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2013 року. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки.

Розділом 13 Договору сторони погодили, що передбачені цим договором права і обов'язки ПАТ "Укртелеком", виконуються безбалансовим структурним підрозділом Філії - Регіональним центром технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 (РЦТЕТТМ - 4), а проведення розрахунків - перерахування орендної плати відповідно до умов договору здійснюється на розрахунковий рахунок філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком".

Відповідно до п. 14.3 Договору усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються у вигляді додаткових угод, які дійсні лише за умови, якщо складені в письмовій формі та підписані обома сторонами.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору № 326-8 від 03.07.13 року 01.01.2013 року сторонами було підписано Акт приймання передачі майна (Додаток № 1 до Договору № 326-8 від 03.07.2013 року) (арк. справи 13). Відповідно до вказаного акту було передано частину технологічної стійки висотою 2,14 U Юніта, розташованої на першому поверсі чотирьохповерхового будинку № 72 по проспекту Леніна у м. Миколаєві для встановлення кросового обладнання орендаря.

01.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укретеком" та Військовою частиною А0224 було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору № 326-8 від 03.07.2013 року (арк. справи 14), відповідно до умов якої сторони домовились, що договір № 326-8 від 03.07.2013 року припиняє свою дію з 31.08.13 року, а в частині розрахунків чинний до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору № 326-8 від 03.07.2013 року.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 орендар повертає орендодавцю орендоване майно, про що сторони складають акт передачі-приймання майна, звірений з актом приймання-передачі майна, відповідно до п. 2.3 Договору № 326-8 від 03.07.2013 року. Договір № 326-8 від 03.07.2013 року припиняє свою дію з дати повернення майна та підписання сторонами акту передачі-приймання майна.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 загальна вартість оренди майна в період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року за договором № 326-8 від 03.07.2013 року складає 5 221, 63 грн.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1 заборгованість станом на 01.09.2013 року в сумі 5 221, 63 грн. за надані послуги оренди місць у стійках U (Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших приладів за договором № 326-8 від 03.07.2013 року, орендар зобов'язується погасити до 30.09.2013 року.

31.08.2013 року сторонами було підписано Акт передачі-приймання майна (арк. справи 15). Відповідно до вказаного акту орендар передав, а орендодавець прийняв частину технологічної стійки висотою 2,14 U Юніта, розташованої на першому поверсі чотирьохповерхового будинку № 72 по проспекту Леніна у м. Миколаєві для встановлення кросового обладнання орендаря.

Судом також встановлено наступне.

Позивачем ПАТ "Укртелеком" в особі Регіонального центра технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" м. Миколаїв виконано свій обов'язок з надання майна в оренду відповідачу.

На виконання умов Договору оренди з урахуванням Додаткових угод позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки:

- рахунок № 830000-288 від 31.07.2013 року за оренду місць в стійці (юніт) за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року на суму 4 568, 93 грн. (арк. справи 16);

- рахунок № 830000-311 від 31.08.2013 року за оренду місць в стійці (юніт) за період з 01.08.0213 року по 31.08.2013 року на суму 652, 70 грн. (арк. справи 16 на звороті).

На доказ направлення вказаних рахунків відповідачу суду подано описи вкладення у цінні листи (арк. справи 17).

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати за період з 01.01.2013 року 31.08.2013 року становить 5 221, 63 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Судом також враховано, що представник відповідача не заперечував проти наявності вказаної заборгованості. Представником відповідача також зазначено, що станом на день розгляду справи кошти ще не сплачено, однак, відповідач вже звернувся до органів казначейства про перерахування вказаних коштів (арк. справи 33-34).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати за договором оренди місць у стінках U (Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв № 326-8 від 03.07.2013 року за період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року у сумі 5 221, 63 грн., яка підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 29, 24 грн. та інфляційних витрат у сумі 20, 89 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 29, 24 грн. - три проценти річних від суми заборгованості за період з 21.08.2013 року по 31.10.2013 року по кожному окремому зобов'язанню та 20, 89 грн. - інфляційних витрат за період з 01.09.2013 року по 31.10.2013 року по кожному окремому зобов'язанню.

Розрахунок суми трьох відсотків річних у сумі 29, 24 грн. та інфляційних витрат у сумі 20, 89 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. справи 9). Відповідачем жодним чином не спростовано правомірності нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, як і не подано суду доказів спростування самого розрахунку (не подано контррозрахунку). Отже, три проценти річних та інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями, а відтак три проценти річних та інфляційні втрати правомірно нараховані позивачем та підлягають стягненню.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 126, 69 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам з договором за попередній місяць станом на 20 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені в сумі 126, 69 грн. за період з 21.08.2013 року по 31.10.2013 року по кожному окремому зобов'язанню. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. справи 9). Отже, нарахування пені в сумі 126, 69 грн. є обґрунтованим та підставним.

При цьому, судом враховано клопотання відповідача від 17.12.2013 року (арк. справи 35), в якому відповідач просить суд зменшити розмір пені на 50 %.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року з останніми змінами від 29.05.13 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Виходячи з системного аналізу змісту приписів ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, враховуючи інтереси сторін у даній справі та той факт, що відповідачем в повному обсязі визнана сума основної заборгованості, час прострочення є незначним, суд дійшов висновку про можливість зменшення на 50 % нарахованої відповідачем пені. При цьому, судом враховано, що відповідач є бюджетною установою та фінансується виключно з Державного бюджету України, а відтак оплата за надані послуги здійснюється за умови належного і своєчасного фінансування, крім того, судом враховано, що порушення зобов'язання не завдало збитків позивачу як учаснику господарських відносин, оскільки доказів зворотного суду не подано. Отже, заявлений до стягнення розмір пені підлягає зменшенню до 63, 35 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимоги позивача в письмових запереченнях про визнання належним платником Міністерства оборони України, то слід зазначити, що суду не наведено жодних правових підстав та доказів на їх підтвердження для визнання належним платником у даній справі Міністерства оборони України, відсутності або недостатності коштів на рахунку військової частини на оплату телекомунікаційних послуг на 2013 рік тощо.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (з урахуванням зменшення пені), оскільки вимоги позивача підтверджені належними і допустимими доказами у справі та є обґрунтованими.

Судові витрати в сумі 1 720, 50 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

При розрахунку розміру судових витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу з відповідача, судом також враховано, що відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року з останніми змінами від 29.05.13 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 551, 610-612, 625, 629, 759 ЦК України, ст. 193, 230-233 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 22, 33, 49, ст. 82, п. 3 ст. 83, ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центра технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 16479714) до відповідача Військової частини А 0224 (код ЄДРПОУ 08489704) про стягнення заборгованості за договором № 326-8 від 03.07.2013 року в сумі 5 398, 45 грн.

Стягнути з відповідача Військової частини А 0224, пр. Героїв Сталінграду, 72, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 08489704) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центра технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", с. Шевченко, 37 лінія, б. 46, м. Одеса, 65066 (код ЄДРПОУ 16479714):

- 5 221, 63 грн. (п'ять тисяч двісті двадцять одна грн. 63 коп.) - основного боргу за період з 01.01.2013 року 31.08.2013 року за договором оренди місць у стінках U (Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв № 326-8 від 03.07.2013 року;

- 29, 24 грн. (двадцять дев'ять грн. 24 коп.) - 3 % річних за договором оренди місць у стінках U (Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв № 326-8 від 03.07.2013 року за період з 21.08.2013 року по 31.10.2013 року;

- 20, 89 грн. (двадцять грн. 89 коп.) - інфляційних витрат за договором оренди місць у стінках U (Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв № 326-8 від 03.07.2013 року за період з 01.09.2013 року по 31.10.2013 року;

- 63, 35 грн. (шістдесят три грн. 35 коп.) - пені за договором оренди місць у стінках U (Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв № 326-8 від 03.07.2013 року за період з 21.08.2013 року по 31.10.2013 року;

- 1 720, 50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову в сумі 63, 34 грн. (шістдесят три грн. 34 коп.) - пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.2013 року.

Суддя Е.М. Олейняш