Решение № 36092864, 12.12.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 915/727/13

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представника позивача: Пац В.О., дов. № 14-333 від 16.03.2012 року

за участю представника відповідача: Ходикін М.М., дов. № 09/11 від 06.03.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", 54002, м.Миколаїв, вул.Каботажний узвіз, 18

про: стягнення пені в сумі 516888,41 грн., 3% річних у сумі 143521,23 грн., збитків від інфляції у сумі 63553,69 грн. та 7% штрафу у сумі 440917,71 грн.

встановив:

У квітні 2013 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про стягнення 516888,41 грн. пені, 143521,23 грн. - 3% річних, 63553,69 грн. інфляційних втрат, 440917,71 грн. - 7% штрафу.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.06.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 258444,20 грн. пені, 143521,23 грн. 3% річних, 43827,57 грн. інфляційних втрат, 440917,70 грн. 7% штрафу та 17734,21 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 19726,12 грн. збитків від інфляції відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року рішення господарського суду Миколаївської області від 20.06.2013 року в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 43827,57 грн. та судового збору у розмірі 17734,21 грн. скасовано. Резолютивну частину рішення викладено у новій редакції, згідно з якою позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 258444,20 грн. пені, 143521,23 грн. 3% річних, 440917,70 грн. штрафу, 22026,54 грн. судового збору. В решті частини позову відмовлено.

Постановою Вищого Господарського Суду України від 30.10.2013 року, - постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 20.06.2013 року у справі № 915/727/13 в частині позовних вимог про стягнення 7% штрафу у сумі 440917,71 грн. та розподілу судових витрат було скасовано. В скасованій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області. В іншій частині позовних вимог постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року з даної справи залишено без змін.

За розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської області № 190 від 20.11.2013 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 915/727/13.

Ухвалою суду від 22.11.2013 справу № 915/727/13 прийнято до провадження.

04.12.2013 року відповідач надав до суду відзив, в якому зазначив, що дійсний розмір 7% штрафу складає 345207,14 грн. та надав клопотання від 03.12.2013 року № 2501 про зменшення розміру штрафу..

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення 7% штрафу, виходячи з наступних підстав.

30.01.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль" (покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу №358-ПР, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити покупцю в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), який підлягає використанню покупцем виключно для власних потреб, а покупець, в свою чергу, зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

За умовами п.3.1 договору ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %, ПДВ за ставкою - 0%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 3 945,90 грн. Загальна вартість договору на дату його укладення становить 88013299,5 грн. (у т.ч. ПДВ - 1363281,6 грн.).

З 01.07.2012 року додатковою угодою змінено ціну природного газу, що підлягає поставці, а саме: ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, ПДВ за ставкою - 20%. Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 4661,74 грн. (в тому числі ПДВ - 20% - 776,96 грн.).

Також сторони в додатковій угоді обумовили, що ціна договору складається із сум вартості місячних поставок газу за цим договором та на дату укладання цієї додаткової угоди становить - 48 041 332,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 744 136,0 грн.).

Відповідно до п. 4.1 договору, оплата за природний газ з урахування вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше, ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.3 договору сторони обумовили обов'язок покупця у разі порушення ним умов договору стосовно порядку оплати поставленого природного газу, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання належним чином виконав та поставив протягом січня-квітня 2012 року природний газ на загальну суму 48041332,50 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу та сторонами не оспорюється.

Відповідно до умов договору, відповідач за отриманий природний газ у січні 2012 р. повинен був здійснити остаточну оплату до 14.02.2012 (включно), у лютому 2012 року газу - до 14.03.2012 (включно), у березні 2012 року - до 14.04.2012 (включно), у квітні 2012 року - до 14.05.2012 (включно).

Відповідач всупереч умовам договору розрахувався за спожитий природний газ не своєчасно, що і зумовило звернення позивача до суду з позовом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, датою порушення терміну розрахунку буде 15-те число місяця наступного за місяцем поставки газу, при цьому ч.5 ст.254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши розрахунок штрафу(а.с.12), який наданий позивачем, суд дійшов наступного.

Остаточний розрахунок, як то визначено п.4.1 Договору та з урахуванням приписів ч.5 ст.254 ЦК України за фактично переданий газ у березні 2012 року відповідач повинен був здійснити 16.04.2012 року, оскільки останній день строку-14.04.2012 року припадає на неробочий день, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день-16.04.2012 року, та відлік строку для нарахування штрафу передбаченого п.7.3 Договору слід розпочати з 17.04.2012 по 16.05.2012 року включно та здійснити нарахування 7% штрафу від суми простроченого платежу станом на 17.05.2012 року - 1 916863,09 грн. * 7%=134180,42 грн.

Днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за поставлений у квітні 2012 року природний газ слід вважати 15.05.2012 року. Відповідно, обчислення 7% штрафу слід здійснювати із заборгованості, яка існувала перед позивачем станом на 14.06.2012 року -3014667,60 грн.*7%=211026,73 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення 7% штрафу, а саме в розмірі 345207,15 грн.( 134180,42 + 211026,73), в частині стягнення 95710,56 грн. штрафу (440917,71-345207,15) слід відмовити, оскільки позивачем здійснено нарахування 7 % штрафу з порушенням приписів ч.5 ст. 254 ЦК України.

Клопотання відповідача від 03.12.2013 року № 2501 про зменшення розміру штрафу судом відхиляється, оскільки судом не вбачається підстав для його задоволення, виходячи з наступного:

Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру неустойки, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. За приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Позивач проти зменшення розміру штрафу заперечує, вказує на те, що Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачався імпортований природний газ, який позивач закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунку за поставлений газ та жорсткі санкції за порушення цих строків. Зазначає, що у відповідності до звіту про фінансові результати за 2012 рік за невиконання зобов'язань контрагентами, збиток Позивача складає понад десять мільярдів гривень.

Оцінивши викладені в заяві відповідача обставини та заперечення викладені позивачем щодо зменшення неустойки та дослідивши надані ними докази, суд дійшов до висновку, що тяжкий фінансовий стан підприємства відповідача та різниця в тарифах не є тим винятковим випадком, який дає право суду щодо зменшення штрафу.

За таких обставин, оцінивши майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру заявленого до стягнення позивачем штрафу.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постановою Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013 року « Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», визначено, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має виходити, зокрема, з такого.

4.1. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

4.3 У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

4.4. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 1 164 881,04 грн., з яких: 516888,41 грн. пені, 143521,23 грн. - 3% річних, 63553,69 грн. інфляційних втрат, 440917,71 грн. - 7% штрафу, сплативши при цьому судовий збір (з врахуванням встановленої Законом України „Про судовий збір" ставки) в розмірі 23297,62 грн.

Обґрунтованими судом визнано вимоги в сумі 1 005 616,79 грн. (в т. ч.: 345207,15 грн. (7% штрафу) + 143521,23 грн. ( сума 3% річних які стягуються з відповідача) +516888,41 грн. ( сума пені яка обґрунтовано нарахована до стягнення і яка вмотивовано зменшена судом в порядку ст. 83 ГПК України, що не є підставою для зменшення розміру судового збору).

Отже, позовні вимоги позивача задоволені судом на 86,33 %. ( із розрахунку :

1 005 616,79 грн. х 100 : 1 164 881,04 грн.), то відповідно судовий збір в розмірі 20112,84 грн. (23297,62 грн. х 86,33% ) слід покласти на відповідача.

Відповідач частково не погоджуючись з рішенням суду від 20.06.2013 року звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення в частині стягнення 43827,57 грн. збитків від інфляції та 440917,71 грн. - 7% штрафу скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в даній частині, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 5044,71 грн.

Приймаючи до уваги, що обґрунтованими судом визнані вимоги скаржника в сумі 139538,13 грн.(43827,57+95710,56), тобто вимоги скаржника задоволені судом на 28,79%(із розрахунку 139538,13 грн. х100 : 484745,28 грн. ) то відповідно скаржнику слід пропорційно відшкодувати частину сплаченого ним судового збору в розмірі 1452,37 грн. (5044,71грн. х 28,79%).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" подало касаційну скаргу, в якій просило постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 20.06.2013 року в частині стягнення 7% штрафу у сумі 440917,70 грн. скасувати і направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 4409,17 грн.

Приймаючи до уваги, що обґрунтованими судом визнані вимоги скаржника в сумі - 95710,54), тобто вимоги скаржника задоволені судом на 21,71% (із розрахунку 95710,56 грн. х 100 : 440917,71 грн. ) то відповідно скаржнику слід пропорційно відшкодувати частину сплаченого ним судового збору в розмірі 957,23 грн. (4409,17грн. х 21,71%).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" 7% штрафу задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54036, м.Миколаїв, вул.Очаківська, буд.1-А (р/р 260083011411 у МОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 326461, ІПН 300839614013) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6 (р/р 26002301921 в АТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) 345207,15 грн. штрафу та 20112,84 грн. судового збору.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6 (р/р 26002301921 в АТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54036, м.Миколаїв, вул.Очаківська, буд.1-А (р/р 260083011411 у МОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 326461, ІПН 300839614013) 1452,37 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги та 957,23 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги.

4. В решті заявлених позовних вимог в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" 7% штрафу відмовити.

Повний текс рішення складено 16.12.2013 року

Суддя Н.О. Семенчук