№ 35985062, 01.10.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3947/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.;

при секретарі - Громовій К.Д.;

за участю: представників позивача - Олєйникова Є.О., Поперєчної А.О (за довіреністю);

представника відповідача - Лупуленко О.П. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс 2000" до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс 2000" (далі - ТОВ "Інтертранс 2000", або позивач, або товариство) до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, або відповідач) про визнання протиправними дій відповідача: щодо розгляду заперечення від 01.04.2013 року №48 на акт камеральної перевірки від 20.03.2013 року №18/15-518/37281246; щодо складання акту камеральної перевірки від 20.03.2013 року №18/15-518/37281246 та щодо складання запиту про надання інформації та її документального підтвердження від 13.03.2013 року № 3001/10/15, а також про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2013 року №0000211505.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що товариством 19.03.2013 року отримано запит ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про надання інформації та її документального підтвердження від 13.03.2013 року № 3001/10/15, на який відповідачу 01.04.2013 року за №47 надано відповідь. Водночас, позивач зазначає, що 25.03.2013 року позивач отримав акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №18/15-518/37281246 від 20.03.2013 року, на який ним були надані заперечення від 01.04.2013 року за №48. Як вказує позивач, 08.04.2013 року підприємством отримано відповідь від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про результати розгляду заперечень на акт перевірки та податкове повідомлення-рішення № 00002111505 від 05.04.2013 року.

Позивач вважає дії відповідача щодо складання запиту, складання акту камеральної перевірки та дії відповідача щодо розгляду заперечень на акт камеральної перевірки протиправними, а податкове повідомлення-рішення № 00002111505 від 05.04.2013 року таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Так, посилаючись на положення п.п.75.1.1 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, позивач зазначає, що відповідачем в порушення вказаної норми, при проведенні камеральної перевірки встановлені порушення не виключно на підставі даних, зазначених у податковій декларації платника податків, а на підставі того, що позивачем не надано документів та іншої інформації, яка витребовувалась за запитом податкового органу. Водночас, позивач зазначає, сам акт камеральної перевірки із зазначенням у ньому висновків щодо не надання документів на запит, складено відповідачем на 7-й день після надіслання самого запиту, а отже товариству не було надано 10 днів для відповіді на цей запит.

Крім того, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо розгляду заперечень товариства, посилаючись на те, що позивачем у відповідності до ПК України на 5-тий робочий день було надано заперечення на акт камеральної перевірки, проте, в порушення вимог законодавства відповідачем це заперечення не прийнято до уваги при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із порушенням строків його надання.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.98-100), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись на те, що податковим органом правомірно направлено позивачу запит від 13.03.2013 року, оскільки пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено право органів податкової служби щодо надсилання запитів про надання інформації, необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань та її документального підтвердження.

Разом з цим, у запереченнях зазначено, що органи державної податкової служби згідно вимог ПК України мають право проводити, зокрема, камеральні перевірки, і в свою чергу, ДПІ у Малиновському районі проведено камеральну перевірку ТОВ "Інтертранс 2000", за результатами якої складено акт від 20.03.2013 року №18/15-518/37281246, яким встановлено порушення пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п. 200.4 ст.200, п.200.14 ст.200, пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2013 року на 53100,00 грн.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

У судовому засіданні 18.09.2013 року судом згідно ст.55 КАС України в порядку правонаступництва здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на її правонаступника - державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові та на надані докази.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на обставини, викладені у наданих до суду запереченнях на адміністративний позов та на надані докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись із запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертранс 2000» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради 13.09.2010 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію та копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, які наявні в матеріалах справи (а.с.31,43). Позивач взятий на облік в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси 14.09.2010 року №15596 (а.с.42), та станом на момент проведення перевірки знаходився на обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, яка в подальшому реорганізована в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області.

Судом встановлено, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС на підставі пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.73.3, п.73.5 ст.73, п. 200.10 ст.200 Податкового кодексу України направлено на адресу ТОВ «Інтертранс 2000» (код ЄДРПОУ 37281246) запит від 13.03.2013 року №3001/10/15-522 про надання інформації та її документального підтвердження, відповідно до якого позивачу зазначено надати на адресу відповідача протягом 10 робочих днів інформацію та її документальне підтвердження, а саме копії первинної документації, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини із контрагентами за жовтень 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року (а.с.15).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано вказаний запит 15.03.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.78), та зареєстровано на підприємстві позивача 18.03.2013 року за вх.№31.

Водночас, судом встановлено, що згідно телефонограми ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС №3399/10/15-522 від 20.03.2013 року, переданої на адресу ТОВ «Інтертранс 2000» та отриманої 20.03.2013 року представником товариства - Олєйніковим Є.О., відділ контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб просило надати документи згідно запиту № 3001/10/15-522 від 13.03.2013 року, який товариством отримано 15.03.2013 року, - в найкоротший термін (а.с.79).

Листом від 01.04.2013 року № 47 (а.с.14) позивач надав відповідь на запит, в якій зазначив про відсутність законних підстав та повноважень у відповідача для отримання інформації та документів згідно вищевказаного запиту.

При цьому, як вбачаться з матеріалів справи, 20.03.2013 року старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС Соколовою Н.С. на підставі п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України, в порядку ст.76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2013 року ТОВ "Інтертранс 2000", за результатом якої складено акт від 20.03.2013 року №18/15-518/37281246 (а.с.7-11). Так, вказаним актом камеральної перевірки встановлено порушення позивачем пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п. 200.4 ст.200, п.200.14 ст. 200, пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2013 року на 53100,00 грн.

Копію цього акту направлено податковим органом позивачу поштовим зв'язком та отримано останнім 25.03.2013 року, про що свідчить вхідний штам підприємства позивача на копії акту та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.86 ).

Судом встановлено, що не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивач надіслав на адресу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС заперечення на акт камеральної перевірки від 01.04.2013 року №48 (а.с.12-13), за результатом розгляду якого податковий орган надав ТОВ "Інтертранс 2000" відповідь від 04.04.2013 року №4198/10/15-522, згідно якої висновок акту камеральної перевірки залишено без змін, а заперечення позивача залишені без задоволення, у зв'язку з порушенням встановленого терміну подачі заперечення (а.с.16).

Враховуючи, що висновок акту камеральної перевірки залишено без змін, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС на підставі акту від 20.03.2013 року №18/15-518/37281246 прийнято податкове повідомлення-рішення № 00002111505 від 05.04.2013 року, яким за порушення пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п. 200.4 ст.200, п.200.14 ст. 200, пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, ТОВ "Інтертранс 2000" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 53100,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26550,00 грн. (а.с.17).

До вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом складено розрахунок зменшення суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних санкцій (а.с. 92).

З матеріалів справи вбачається, що відповідь про результати розгляду заперечень ТОВ "Інтертранс 2000" на акт перевірки, а також податкове повідомлення-рішення від 05.04.2013 року №00002111505 отримані позивачем 08.04.2013 року.

Вважаючи дії посадових осіб державної податкової служби щодо направлення запиту, складання акту камеральної перевірки, а також, щодо розгляду заперечень на акт камеральної перевірки неправомірними, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 05.04.2013 року №00002111505 таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ "Інтертранс 2000" про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту камеральної перевірки від 20.03.2013 року №18/15-518/37281246, суд виходить з наступного.

Основним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів є Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин

Відповідно до п.п.20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Як вже зазначено судом, посадовою особою відповідача проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на додану вартість за січень 2013 року на підставі ст.76, п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України, що вбачається з акту перевірки.

При цьому, суд зазначає, що ст.76 Податкового кодексу України визначено порядок проведення камеральної перевірки.

На підставі п.76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Водночас, згідно п.75.1.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 200.10 ст.200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Пунктом 200.11 ст. 200 ПК України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 76.2 ст. 76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Суд зазначає, що контролюючий орган, встановивши під час перевірки порушення, зобов'язаний скласти за результатами перевірки акт та не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Таким чином, акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, а є виключно службовим документом, який лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, оскільки наслідком винесення податковим органом зазначеного акту є прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку. Тобто, акт перевірки не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Отже, складання акту перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, що являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. При цьому, суд зазначає, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладання в ньому висновків перевірки, тощо, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Таким чином, сам собою факт складання акту перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Так, проведення перевірки, за результатами якої складається акт перевірки, є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів, а результати таких перевірок реалізуються шляхом прийняття відповідних рішень, зокрема, податкових повідомлень-рішень.

Тобто, для платника податків правове значення та певні наслідки має рішення (податкове повідомлення-рішення), прийняте податковим органом на підставі акту перевірки.

Отже, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ "Інтертранс 2000" про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту камеральної перевірки від 20.03.2013 року №18/15-518/37281246 задоволенню не підлягають.

Вирішуючи вимогу позивача щодо протиправності дій відповідача щодо розгляду заперечень на акт камеральної перевірки, суд зазначає наступне.

Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 статті 86 ПК України.

Відповідно до п.86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що норми п. 86.7 ст. 86 ПК України передбачають два види правил обрахунку строків: перший - з дня отримання акта (довідки); другий - з наступного дня після отримання заперечення.

Тобто, вказаною нормою розмежовується визначення понять для обрахунку строку - «…протягом п'яти робочих днів з дня отримання…» та «…протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання…».

Таким чином, системний аналіз вказаної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що перебіг визначеного пунктом 86.7 ст. 86 ПК України п'ятиденного строку для подання заперечень до акту перевірки починається з дня отримання примірнику такого акту і закінчується п'ятим робочим днем, включаючи день отримання.

Такого ж правила обчислення строків подачі заперечень до акту перевірки дотримується і Вищий адміністративний суд України (листи від 10.02.2011 року №203/11/13-11 та від 05.07.2011 року №945/11/13-11).

Як вже встановлено судом, акт камеральної перевірки направлено податковим органом позивачу поштовим зв'язком та отримано останнім 25.03.2013 року, про що свідчить вхідний штам підприємства позивача на копії акту та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи, а також вказана обставина не заперечувалась сторонами по справі.

Разом з цим, заперечення на акт камеральної перевірки, позивачем складено 01.04.2013 року №48 та направлено на адресу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС поштовим зв'язком також 01.04.2013 року, про що свідчить фіскальний чек, копія якого наявна в матеріалах справи.

Тобто, в даному випадку моментом відліку часу на подачу заперечення до акту перевірки є день його отримання позивачем - 25.03.2013 року, а тому останнім робочим днем для подачі заперечення на вказаний акт перевірки є 29.03.2013 року, а не 01.04.2013 року, як помилково вважає позивач.

Таким чином, оскільки позивачем пропущений строк подачі заперечення до акту перевірки, суд вважає дії податкового органу щодо залишення заперечення ТОВ "Інтертранс 2000" без розгляду правомірними.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог позивача в цій частині.

Щодо позовної вимоги ТОВ "Інтертранс 2000" про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2013 року №0000211505, суд зазначає наступне.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що на підставі акту камеральної перевірки від 20.03.2013 року №18/15-518/37281246, з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 00002111505 від 05.04.2013 року, яким за порушення пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п. 200.4 ст.200, п.200.14 ст. 200, пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, ТОВ "Інтертранс 2000" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 53100,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26550,00 грн.

Так, в акті камеральної перевірки зазначається, що ТОВ «Інтертранс 2000» на підставі пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, пп.73.3,73.5 та п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України надіслано запит №3001/10/15-522 від 13.03.2013, проте підприємством не були надані документи, які підтверджують факт сплати товарів/послуг постачальникам товарів/послуг до Державного бюджету України.

У зв'язку із зазначеним, посилаючись на порушення позивачем п.200.4 ст.200 ПК України та п.44.6 ст.44 ПК України, у висновку акту перевірки зазначається, що ТОВ "Інтертранс 2000" не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2013 року у розмірі 53100,00 грн.

Суд не погоджується з висновками акту камеральної перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до п.44.6. ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В свою чергу, посилаючись на порушення вказаної норми, відповідач в акті зазначає, що під час проведення камеральної перевірки позивачем не надано на запит ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС про надання інформації та її документального підтвердження від 13.03.2013 року №3001/10/15-522 документи, які підтверджують факт сплати товарів/послуг постачальникам товарів/послуг до Державного бюджету України.

Тобто, фактично відповідачем зроблені висновки про те, що позивач не має права на бюджетне відшкодування ПДВ за січень 2013 року у зв'язку з тим, що підприємством не надано інформацію та її документального підтвердження згідно запиту, який було надіслано підприємству перед початком перевірки.

В свою чергу, у вказаному запиті ДПІ просила надати інформацію та її документальне підтвердження протягом десяти робочих днів.

Як встановлено судом запит від 13.03.2013 року №3001/10/15-522 позивачем отримано 18.03.2013 року, про що свідчить вхідний штамп із номером №31.

Отже, десятиденний строк для надання документів та відповідної інформації з боку позивача на цей запит станом на момент проведення перевірки - 20.03.2013 року, не сплинув.

Більш того, згідно п.75.1.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Тобто, виходячи із системного аналізу наведених норм, камеральна перевірка передбачає лише дослідження податкової звітності та проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податку.

Проте, як вже встановлено судом, до висновку про порушення позивачем вимог пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п. 200.4 ст.200, п.200.14 ст. 200, пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України відповідач дійшов саме у зв'язку із ненаданням документів на запит від 13.03.2013 року №3001/10/15-522.

Враховуючи викладене, зважаючи на положення 44.6. ст.44 ПК України, суд вважає, що відповідачем безпідставно зроблені висновки в акті камеральної перевірки про порушення позивачем п. 200.4 ст.200, п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 05.04.2013 року №0000211505, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 53100,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26550,00 грн. є неправомірним і підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги ТОВ "Інтертранс 2000" щодо визнання протиправними дій відповідача у зв'язку із наданням запиту від 13.03.2013 року №3001/10/15, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент направлення запиту) органи державної податкової служби мають право: для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом

Пунктом 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент направлення запиту) передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних

відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, п.9 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою КМУ України від 27.12.2010 року №1245, визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Згідно п. 10 Порядку запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту, а також опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Пунктом 14 Порядку передбачено, що суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту, якщо інше не передбачено Податковим кодексом України.

Водночас, якщо за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

Таким чином, із системного аналізу приписів наведених норм слідує, що діючим законодавством передбачено вичерпний перелік та підстави надання платниками податків інформації, які встановлено законом, органу державної податкової служби згідно письмового запиту.

Судом встановлено, що відповідач, керуючись пп. 20.1.6. п.20.1 ст. 20, п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України направив на адресу позивача запит про надання інформації та її документального підтвердження від 13.03.2013 року №3001/10/15 (а.с.15), в якому посилаючись на отримання інформації відповідно до ст.72 Податкового кодексу України, опрацювання додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», та виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, просив протягом 10 робочих днів надати інформацію та її документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності): копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини (угоди (договори, контракти) з додатками та специфікаціями; видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт/послуг, довіреності, обігово-сальдові відомості; товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери; банківські виписки, що підтверджують факт сплати товарів (послуг) основним постачальникам, які підтверджують факт взаєморозрахунків між контрагентами; інші документи) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій) за жовтень 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року.

Тобто, як вбачається із вказаного запиту, в ньому відображені дані, які визначені положеннями п.73.3 ст.73 ПК України, а також Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою КМУ України від 27.12.2010 року №1245.

Водночас, суд зважає на те, що у вказаному запиті зазначалось, що ненадання інформації та її документального підтвердження протягом зазначеного терміну є підставою для здійснення органом державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

При цьому, як вже зазначено судом, неотримання інформації на вказаний запит (у строк, який на момент проведення камеральної перевірки не сплинув) стало підставою для безпідставних висновків саме акту камеральної перевірки, а не підставою для проведення відповідної документальної позапланової виїзної перевірки згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України. Проте, вказані обставини, враховуючи скасування судом податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акту камеральної перевірки, жодним чином не спростовують наявність у відповідача повноважень та підстав щодо направлення запиту про надання інформації та її документального підтвердження від 13.03.2013 року №3001/10/15.

При цьому, суд зазначає, що позовна заява взагалі не містить обґрунтування заявленої позивачем позовної вимоги щодо неправомірності дій відповідача по направленню запиту від 13.03.2013 року №3001/10/15 та під час розгляду справи з боку представників позивача не було нормативно обґрунтовано в чому полягає неправомірність таких дій відповідача. Водночас, посилання представників позивача на те, що у вказаному запиті міститься посилання на положення п.200.10 ст.200 ПК України, судом не береться до уваги, у зв'язку із тим, що у запиті зазначено, що ненадання інформації та її документального підтвердження протягом зазначеного терміну є підставою для здійснення органом державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Зважаючи на викладене, вимога позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо надання запиту від 13.03.2013 року №3001/10/15 є необґрунтованою та недоведеною, у зв'язку із чим не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, представник відповідача не надав до суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків акту перевірки та правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.04.2013 року № 00002111505, у зв'язку із чим, враховуючи положення діючого законодавства, зважаючи на встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 53100,00 грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26550,00 грн. здійснено відповідачем безпідставно та неправомірно, що, в свою чергу, свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 05.04.2013 року №00002111505, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Отже, виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 103, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс 2000" до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області від 05.04.2013 року №00002111505.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 01 жовтня 2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс 2000" до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області від 05.04.2013 року №00002111505.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

01 жовтня 2013 року.