Решение № 35950216, 11.12.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.13р. Справа № 904/8520/13За позовом державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інвест Плюс", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору та стягнення 110 892,97 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Нікулиця Т.В., представник, довіреність № 186/775 від 25.12.2012 року

від відповідача - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" звернулось до господарського суду з позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інвест Плюс" про розірвання договору та стягнення 110 892,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 186/464 від 19.05.2010 року, щодо поставки товару, оплаченого позивачем.

Вимога про розірвання договору ґрунтується на обставинах істотного порушення договору відповідачем.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2013 року розгляд справи призначено на 26.11.2013 року.

26.11.2013 р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до суду повернувся поштовий конверт з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання поштового відправлення. (а.с.26)

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2013р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 11.12.2013р.

11.12.13р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд, позов задовольнити у повному обсязі, на виконання вимог ухвали суду, до судового засідання надав довідку, відповідно до якої за період з 01.01.2000 року по теперішній час між сторонами по справі, було укладено та діє тільки один договір №186/464 від 19.05.2010 року, а також надав для долученя до матеріалів справи документи. (а.с.30-35)

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду були направлені на адресу відповідача, яка відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.11.2013р. є: (49000, м. Дніпропетровськ, ж/м Комунар, буд. 5-К, кв. 57).

Згідно з п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (поштовий конверт а.с. 26), а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

11.12.2013р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (покупець - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інвест Плюс" (продавець - відповідач) укладено договір №186/464 від 19.05.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, покупець прийняти та оплатити за даним договором наступні групи товарів: господарські, побутова хімія, будівельні матеріали, сантехнічні вироби, корпусні меблі тощо, надалі товар, у відповідності до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору. (а.с.11-12)

Строк дії даного договору з моменту підписання до 31.12.2014 року. (п.9.1. договору)

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна за партію товару, який підлягає поставці, згідно умов даного договору, є договірною, встановлюється продавцем та вказується в уточнених специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

На підставі п. 3.1. договору, оплата партії товару, здійснюється покупцем за узгодженими цінами, які повинні відповідати звичайним, шляхом перерахування 100% вартості відвантаженої партії товару, вказаної в уточненій специфікації, на підставі рахунку від продавця. Валюта платежу - гривня. Після перерахування грошей на рахунок продавця, ціна на оплачений товар зміні не підлягає.

Датою платежу вважається надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. (п. 3.3. договору)

На виконання вимог укладеного між сторонами договору та на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур №0411 від 15.05.2012р., №05231 від 23.05.12р., №06051 від 05.06.12р., №1102 від 02.11.12р. (а.с.14,16,18,20) позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти за товар на загальну суму 104913 грн. 82 коп., у відповідності до наявних в матеріалах справи платіжних доручень:

- №752 від 17.05.2012р. на суму 21 513 грн. 82 коп. (а.с.13);

- №823 від 23.05.2012р. на суму 51 000 грн. 00 коп. (а.с.15);

- №914 від 06.06.2012р. на суму 30 000 грн. 00 коп. (а.с.17);

- №852 від 02.11.2012р. на суму 2 400 грн. 00 коп. (а.с.19).

Відповідно до п. 5.1. договору, партія товару постачається на підставі уточненої специфікації протягом 5 днів з моменту оплати.

В порушення взятих на себе зобов'язань за договором, відповідач поставку оплаченого позивачем товару, в установлені договором строки та обсязі, не здійснив.

Оскільки, відповідач не здійснив поставку оплаченого товару у строки передбачені спірним договором, позивач направив відповідачу претензію про розірвання договору та повернення сплачених сум за непоставлену продукцію №186/116 від 17.03.2013р., яким позивач просив відповідача, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань, щодо поставки товару, надати згоду на дострокове розірвання договору з 20 квітня 2013 року та в 20-ти денний термін перерахувати на розрахунковий рахунок позивача вартість непоставленої продукції у розмірі 104 913 грн. 82 коп. (а.с.24)

Станом на час звернення позивача до господарського суду. відповідач оплачений товар позивачу не поставив, про причини неможливості поставки товару позивача не повідомив, передплату за товар позивачу не повернув.

На підставі п.6.2. договору, яким сторони передбачили, що за порушення договірних зобов'язань винна сторона зобов'язана сплатити штрафні санкції у розмірі 0,1% від вартості не поставленого у строк товару або не перерахованої суми платежу за кожен день затримки поставки товару або прострочки платежу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1558грн. 97 коп. та на підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 4420 грн. 87 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимоги про розірвання господарського договору поставки № 186/464 від 19.05.2010 року, укладеного між позивачем та відповідачем та повернення сплачених грошових коштів за непоставлену продукцію за договором, таким чином судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які виникають з договору поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт попередньої оплати за товар з боку позивача доводиться матеріалами справи.

Зобов'язання відповідача передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Судом встановлено, що матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких не надано, у зв'язку з чим вимоги про повернення суми передоплати в розмірі 104913 грн. 82 коп., в зв»язку з невиконанням відповідачем умов договору №186/464 від 19.05.2010 року підтверджуються матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4420 грн. 87 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем попередньої оплати за товар від позивача є доведеним матеріалами справи, а поставка вказаного товару в строк визначений договором відповідачем проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.21) за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно до договору №186/464 від 19.05.2010р. вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 4420грн. 87коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1558 грн. 28 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.2. договору, яким сторони передбачили, що за порушення договірних зобов'язань винна сторона зобов'язана сплатити штрафні санкції у розмірі 0,1% від вартості не поставленого у строк товару або не перерахованої суми платежу за кожен день затримки поставки товару або прострочки платежу.

Перевіривши розрахунок пені зроблений позивачем (а.с.22), судом зроблено перерахунок з урахуванням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1558 грн. 97 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача, щодо розірвання договору №186/464 від 19.05.2010 року, укладеного між державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" та товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інвест Плюс", суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу).

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, чинне законодавство в імперативному порядку визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути належним чином доведене невиконання сторонами хоча б одного з його зобов'язань, передбачених договором.

На виконання умов договору відповідач не поставив позивачу товар на суму отриманої від позивача передоплати, чим допустив істотне порушення договору, що є підставою для розірвання договору.

Отже, за наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги про розірвання договору №186/464 від 19.05.2010 року, укладеного між державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" та товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інвест Плюс" та стягнення 110 892,97 грн.

Також, суд встановив, що при звернені з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір за подання майнової вимоги 2 218, 00 грн. та судовий збір за немайнову вимоги 1147,00 грн., а всього судовий збір у сумі 3365 грн.00 коп., тоді як судовий збір за подання майнової вимоги складає 2217,86, таким чином позивачем переплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 0 грн.14 коп.

На підставі наведеного, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, тому підлягає поверненню позивачеві з державного бюджету 0грн. 14 коп. судового збору.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір № 186/464 від 19 травня 2010 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інвест Плюс" та державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інвест Плюс" (49000, м. Дніпропетровськ, ж/м Комунар, буд. 5-К, кв. 57, код ЄДРПОУ 33906304) на користь державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (49047, м. Дніпропетровськ, вул.. Криворізька, 1, код ЄДРПОУ 14308368) суму основного боргу у розмірі 104913 грн. 82 коп., пеню у розмірі 1558 грн. 97 коп., 3% річних у розмірі 4420 грн. 87 коп. та суму судового збору у розмірі 3364 грн. 86 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути державному підприємству "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (49047, м. Дніпропетровськ, вул.. Криворізька, 1, код ЄДРПОУ 14308368) з державного бюджету України 0 грн. 14 коп. суму надмірно сплаченого судового збору, про що видати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна Повне рішення складено 12.12.13р.