№ 35701260, 03.12.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/3993/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заяць О.В.,

за участю секретаря Музика С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернулася до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» серії ШР № 0077 прийняту Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області 19.06.2013 року.

Свої вимоги мотивує тим, що 19.06.2013 року відповідачем була винесена постанова про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою позивача притягнено до адміністративної відповідальності. Однак, позивач не погоджується з даною постановою та вважає, що вона підлягає скасуванню, оскільки при здійсненні перевірки відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав заперечення, в яких зазначив, що відповідно до направлення №02-14/50 від 21.01.2013 року спеціалістам Інспекції було доручено здійснити планову перевірку ФОП ОСОБА_1 В ході перевірки було встановлено реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів; відсутність необхідної, доступної, достовірної інформації про продукцію, що була в реалізації ФОП ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1. За результатами перевірки було складено Акт перевірки і дотримання законодавства про захист прав споживачів №0044 від 25.01.2013 року та протокол про адміністративне правопорушення №0116 ШР від 04.03.2013 року. 19.06.2013 року відносно позивача винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 0077. На підставі вищезазначеного просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до направлення на проведення перевірки № 02-14/50 від 21.01.2013 року (а.с. 56), посадовим особам Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області доручено провести планову перевірку кіоску НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» ФОП ОСОБА_1

11.01.2013 року позивачу було вручено Повідомлення № 02-15/42 про проведення перевірки від 10.01.2013 року, в якому повідомлялось про проведення планової перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також дотримання правил торгівлі та надання послуг з 21.01.2013 року по 25.01.2013 року (а.с. 55).

В ході перевірки встановлено реалізацію позивачем продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів; відсутність необхідної, доступної, достовірної інформації, що була в реалізації ФОП ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1. За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 0044 (58-63).

Листом від 25.01.2013 року № 02-04/138 (а.с. 53) ОСОБА_1 було повідомлено, що для складання протоколу про адміністративне правопорушення їй або уповноваженій особі необхідно з'явитися до Інспекції 31.01.2013 року з 09:00 до 11:00 год за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 49-а, к. 404.

19.06.2013 року виконуючим обов'язки начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області В.Я. Наконечним, на підставі акту від 25.01.2013 року № 0044, винесено рішення №0077, яким на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1530 грн. (а.с. 57).

Не погоджуючись з рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області від 19.06.2013 року №0077 та вважаючи його таким, яке підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом охоронюваних законом прав і інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів передбачено Законом України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів"(далі - Закон № 1023-XII).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1023-XII держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Частиною 3 статті 5 Закону №1023-XII передбачено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Відповідно до пунктів 1,7 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011 Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України. Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

З аналізу норм вищевказаного Положення вбачається, що територіальні органи Держспоживінспекції України (Інспекція з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області) входять до системи Держспоживінспекції України та відповідно функції територіальних органів є похідними від функцій центрального органу - Держспоживінспекції України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 1 Закону № 1023-XII належна якість товару, роботи або послуги - це властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем, а безпека продукції - відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції.

Перевірка посадовими особами Інспекції належної якості продукції, робіт та послуг здійснюється у відповідності до статті 26 Закону № 1023-XII.

Згідно частини 1 та 2 статті 15 Закону №1023-XII споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6 1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація про послуги, пов'язані з концертною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, повинна містити дані про використання чи невикористання виконавцями музичних творів фонограм власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору з музичним супроводом або без нього чи фонограм музичного супроводу до власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору.

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.

Крім того, відповідно до пункту 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Таким чином, судом встановлено, що при здійснені реалізації продукції позивачем порушено законодавство про захист прав споживачів. Доказів, які спростовують порушення викладені в акті перевірки від 25.01.2013 року № 0044 позивачем не надано.

Крім того, незалежно від документального оформлення трудових відносин продавця ОСОБА_4, вона фактично своїми діями підтверджувала виконання нею роботи продавця ФОП ОСОБА_1, оскільки трудові відносини між продавцем не повинні обов'язково оформлюватись у письмовій формі, а наявні і тоді, коли працівник фактично виконує роботу, а продавець не заперечує проти здійснення такої роботи.

Отже, судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що Акт перевірки № 0044 був складений у присутності невідомої особи, а саме ОСОБА_4

Чіткого визначення терміну уповноважена особа Закон України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" або "Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг" не закріплює. Але пункт 3.9 "Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг" дає визначення поняття представника суб'єкта господарювання, яким є керівник, особа, яка його заміщає, а в разі їх відсутності - особа, яка реалізує продукцію.

Крім того, твердження позивача про те, що вона не знає хто така ОСОБА_4 і вона в неї ніколи не працювала, спростовуються довідкою Чернігівського міського центру зайнятості, в якій вказано, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано трудовий договір № 25031300518 від 26.02.2013 року.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність винесеного ним рішення про накладення стягнень, передбачених статею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» серії ШР № 0077 від 19.06.2013 року.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Заяць