Решение № 35673933, 28.11.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.13р. Справа № 904/8002/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи і машини", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення неустойки за договором поставки в сумі 20 246 грн. 40 коп.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: Харитонова М.О., дов. №4070 від 13.12.2012 року;

від відповідача: Тітов М.І. дов. №б/н від 02.01.2013 року ;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Євраз Суха Балка" (далі-Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи і машини" (далі-Відповідач) про стягнення неустойки за договором поставки в сумі 20 246 грн. 40 коп. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки №126 від 04.01.2012 року (а.с. 8-10).

05.11.2013 року Відповідач направив на адресу суду відзив на позов обґрунтовуючи його відсутністю з його сторони вини, а відповідно і відповідальності за порушення строків поставки, просить суд позов залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні посилаючись на відзив на позов проти позову заперечує, просить суд в задоволені позову Позивачу відмовити.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника Позивача та Відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

04.01.2012 року між Позивачем (далі-Покупець) та Відповідачем (далі-Постачальник) був укладений Договір поставки №126 (далі-Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві ТМУ, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити товар на передбачених Договором умовах.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна та вартість товару, умови оплати, узгоджуються сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, постачання товару може здійснюватися партіями, відповідно до письмових заявок Покупця. Партія товару - товар, оформлений одним товарно-супровідним документом (товарно-транспортним документом, накладною, актом приймання-передачі товару і так далі).

Згідно з пунктом 2.3 Договору, Постачальник зобов'язаний поставити товар протягом терміну, погодженого сторонами в специфікації (специфікаціях) до Договору.

Загальна сума Договору, відповідно до п. 3.1, визначається сумами всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється Покупцем шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника в терміни та в порядку, погодженому сторонами в специфікаціях до Договору.

Пунктом 10.2 Договору сторона погодили, що у разі прострочення постачання товару з вини Постачальника в терміни, передбачені Договором, окрім форс-мажорних обставин, Постачальник виплачує Покупцеві неустойку у розмірі 0,5% за кожен день прострочення від вартості недопоставленого у строк товару.

28.12.2012 року Позивач та Відповідач підписали Додаткову угоду №1, відповідно до якої строк дії Договору продовжено до 31.12.2013 року (п. 1 Додаткової угоди).

Специфікацією №9/1575 від 25.04.2013 року, підписаною представниками та скріпленою печатками Позивача та Відповідача (а.с. 12) сторони погодили поставку товару на загальну суму 109 440 грн. 00 коп. (з ПДВ).

Термін поставки передбачений пунктом 2 Специфікації, а саме протягом 60-ти календарних днів з моменту підписання специфікації (тобто до 24.06.2013 року включно).

Умови оплати визначені в пункті 4 Специфікації, саме по факту поставки у термін 10 банківських днів за кожну партію товару.

Як вказує Позивач в своїй позовній заяві, Відповідач в порушення умов, погоджених сторонами в специфікації, поставив товар з простроченням встановленого терміну 60 днів, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000053 від 01.08.2013 року (а.с. 13).

21.08.2013 року Позивач на адресу Відповідача направив претензію, в якій вимагав у останнього перерахування неустойки на виконання пункту 10.2 Договору в сумі 20 246,40 грн. (а.с.14-16).

Відповідач надав відповідь на претензію №13-332/05-06 від 05.09.2013 року (а.с. 17-18), відповідно до якої не визнав свою вину у порушенні строків поставки товару, оскільки він неодноразово звертався до Позивача з листами про продовження термінів поставки товару №13-193/05-06 від 10.06.2013 року та№13-228/05-06 від 12.07.2013 року, на які останній відповіді не надав.

Сторонами суду не надано будь-яких доказів стосовно підписання до вказаного вище Договору поставки додаткових угод, які б стосувались продовження терміну поставки товару, так само як і доказів стосовно можливої поставки у скорочений термін (до 01.08.20013 року).

Розглядаючи вказані позовні вимоги необхідно вказати на наступне.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 10.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення постачання товару з вини Постачальника в терміни, передбачені Договором, окрім форс-мажорних обставин, Постачальник виплачує Покупцеві неустойку у розмірі 0,5% за кожен день прострочення від вартості недопоставленого у строк товару.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обов'язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, в силу ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається

Частинами 4, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Поняття неустойки визначено ст. 549 Цивільного кодексу України.

Встановлена договором неустойка за порушення строків поставки товару - 0,5% від суми непоставленого товару за кожен день прострочення - за своєю природою є пенею.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу або прострочення виконання зобов'язань за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже, розмір неустойки в сумі 20 246 грн. 40 коп. за період з 25.06.2013 року по 31.07.2013 року розрахований Позивачем невірно. Відповідно до розрахунку здійсненого судом розмір пені становить суму в розмірі 1 511 грн. 17 коп. яка і підлягає задоволенню.

ВідсотокГраничний строк прострочки поставки товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів простроченняСума до сплати, грн.Сума пені, грн.2*Ставка НБУ25.06.201331.07.201337109 440,001511,17

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем у вигляді вказаної неустойки підлягає задоволенню частково в сумі 1 511 грн. 17 коп. в решті позовних вимог відмовити.

Аналогічна правова позиція також викладена в постанові ВГСУ по справі №40/5005/16338/2011 від 17.10.20012 року.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43-45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технологічні системи і машини" (52201, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. І.Богуна, 141, ЄДРПОУ 32433495) на користь Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" (50015, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 5, ЄДРПОУ 00191329) 1 511 грн. 17 коп. - неустойки, 128 грн. 42 коп. - судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя О.І. Красота

Рішення підписано

28.11.2013р.