Постановление суда № 343559, 28.11.2006, Апеляційний суд Одеської області

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2006р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Кварталової A.M.,

суддів - Левенця Б.Б., Плавич Н.Д.,

при секретарі - Чебан Н.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Установи комунальної власності Автотранспортного господарства виконавчого комітету Одеської міської Ради на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 08 вересня 2006р. по справі за позовом Установи комунальної власності Автотранспортного господарства виконавчого комітету Одеської міської Ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення покладених трудових обов'язків ,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2005 року Установа комунальної власності Автотранспортного господарства виконавчого комітету Одеської міської ради звернулася до суду з позовом, на підставі ст. 134 КЗпП України, до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 19 829 грн 04 коп., мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, згідно з яким, він узяв на себе обов'язок забезпечити повне збереження, ввіреного йому автомобіля ВАЗ 2107 д.н. НОМЕР_1. В результаті недотримання ОСОБА_1 умов зберігання зазначеного автомобіля, він був викрадений невстановленою особою в ніч із 14 на 15 жовтня 2005 р. і підприємству була заподіяна матеріальна шкода, розмір якої був визначений на підставі Постанови КМУ № 116 від 22.01.1996 р. "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей", а також "Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей".

У процесі судового розгляду представник позивача змінив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду, заподіяну підприємству у вищевказаному розмірі на підставі ст 130 КЗпП України, вважаючи, що ОСОБА_1 повинен нести повну матеріальну відповідальність внаслідок порушення покладених на нього посадовою інструкцією трудових обов'язків

Справа № 22-5801/2006

Головуючий в 1 інстанції- суддя Турецька І .О. Суддя-доповідач- Кварталова A.M. Категорія - 23

Відповідач позовні вимоги не визнав на підставі того, що шкода була спричинена не з його вини.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 08 вересня 2006р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Установа комунальної власності Автотранспортного господарства виконавчого комітету Одеської міської Ради просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги, посилаючись на те, що судом були порушені норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення на неї учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в суді першої інстанції уточнив свої вимоги і просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у повному обсязі в розмірі 19 829 грн. 04 коп. і свої вимоги обґрунтовував на підставі ст. 130 КЗпП України.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову заявленого на підстави ст.130 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вина відповідача у спричиненні матеріальної шкоди відсутня, що власник автомобіля, не створив належних умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей.

Однак з таким висновком погодитися не можна, обставини справи потребують більш ретельної перевірки, судом порушені норми матеріального та процесуального права.

За змістом ч. З ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно ст.130 КЗПП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

За вказаною нормою для матеріальної" відповідальності необхідні юридичні факти; порушення працівником трудових обов'язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв'язок між порушенням і шкодою та вина працівника.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за трудовим договором працював в Установі комунальної власності Автотранспортного господарства виконавчого комітету Одеської міської ради з 19.07. 2004р. на посаді водія і йому було доручено управління автомобілем ГАЗ-З102 „ Волга" і як стверджував представник позивача він був ознайомлений з посадовою інструкцією водія, де в п.2.2 інструкції місцем стоянки та збереження автомобіля у вільний від роботи час та в нічний час передбачалася територія установи комунальної власності Автотранспортного господарства виконавчого комітету Одеської міської ради.

Між тим в порушення вказаної інструкції відповідач в ніч із 1-і на 15 жовтня 2005 р. після закінчення роботи залишив автомобіль біля свого будинку , де він мешкає. В матеріалах справи відсутні докази про те. що відповідач отримав шляховий лист на роботу в вихідний день. Наявність шляхового листа на 17 жовтня 2005р., на який посилається суд, не може бути доказом того, що відповідач: мав право, в порушення діючої інструкції залишати  автомобіль, власником якого є позивач за межами авто підприємства в нічний час

При розгляді справи суд не звернув увагу на те , що існує два основних види матеріальної відповідальності - обмежена та повна, що покладається на працівників залежно від встановлених чинним законодавством умов.

За загальними правилами (ст.130 КЗпП України) працівник несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків і її відшкодування проводиться незалежно від притягнення до дисциплінарної адміністративної чи кримінальної відповідальності за відповідні дії(бездіяльність).

Проте за правилами ст.132 КЗпП України працівник відшкодовує лише пряму дійсну шкоду, але не більше середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність в межах середнього місячного заробітку застосовується, як загальне правило. Повна матеріальна відповідальність застосовується у випадках передбачених законодавством ( с. 134 КЗпП України).

Оскільки суд першої інстанції юридичну сутність правовідносин сторін не з'ясував, норми матеріального закону, які регулюють правовідносини сторін не встановив, не уточнив у представника' позивача з яких підстав вони наполягають на повному відшкодуванню відповідачем матеріальної шкоди, а ст.130 КЗпП України є лише загальною нормою і передбачає загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників, не дав оцінку чи є в діях відповідача протиправність поведінки, чи сприяла поведінка відповідача шкоді, яка була спричинена позивачу, суд апеляційної інстанції не вправі виконувати функції суду першої інстанції і висловлювати свої судження щодо питань, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При розгляді справи по суті суду необхідно, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створити умови для всебічного, повного дослідження обставин справи, уточнити позовні вимоги та вирішити спір відповідно до вимог матеріального та процесуального закону.

Враховуючи те, що Установою комунальної власності Автотранспортного господарства виконавчого комітету Одеської міської Ради при подачі апеляційної скарги не сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, колегія суддів, вважає за необхідним стягнути з них витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн.

Керуючись ст.ст. 218,311 п.5, 314 ч. 1 п.2, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів .-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Установи комунальної власності Автотранспортного господарства виконавчого комітету Одеської міської Ради - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 08 вересня 2006р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду, іншим суддею.

Стягнути з Установи комунальної власності Автотранспортного господарства виконавчого комітету Одеської міської Ради витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 грн. на рахунок - Одержувач: апеляційний суд Одеської області, код ОКПО 02892913, розрахунковий рахунок 37314004000098, , банк: УДК в Одеської області, МФО банку 828011.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.