№ 3383948, 09.02.2008, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №2-а-3211/08

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«09» лютого 2008 року                                                                                              м.  Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С.  при секретарі Деркач С. В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир» до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2007 року №0004072301/0,  0004142301/0,  №0004152301/0 від 11.12.2007 року №1498471701/0,  -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомир» до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2007 року №0004072301/0,  0004142301/0,  №0004152301/0 від 11.12.2007 року №1498471701/0 щодо донарахування податку на прибуток,  податку на додану вартість та штрафних санкцій.

В судовому засіданні 08.02.2007 року позивачем були підтримані позовні вимоги в повному обсязі,  посилаючись на те,  що позивач правомірно відносив до суми валових витрат підприємства послуги щодо до продажної підготовки,  витрати рекламні послуги,  не допускав порушень законодавства при переукладанні договору займу на договір комісії,  правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ,  сплачені при митному оформленні обладнання. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог,  посилаючись на правомірність висновків перевіряючи законові та правомірному донарахуванні позивачеві податків та штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі  ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно  ст. 7, 10, 11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства,  нарахування стягнення заборгованості з податків та зборів,  штрафних санкцій,  а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу,  на підставі положень  ст. 55 Конституції України,  п.п.1 ч.1  ст. 17,  104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі ч. 1  ст.  11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 590-ХП фахівцями Державної податкової інспекції в Київському районі м.  Одеси в період з 11.10.2007 року по 21.11.2007 року проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Автомир" з питань дотримання податкового,  валютного та іншого законодавства,  результати якої оформлено актом від 28.11.2007 року № 2680/23-02-31639395/265 "Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю   "Автомир"   (код  ЄДПРОУ  31639395)  з  питань  дотримання  вимог

податкового,  валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.06.2007 року (а.с. 64-107 т.1).

На підставі акта перевірки від 28.11.2007 року № 2680/23-02-31639395/265 відповідачем було прийнято чотири податкових повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення від 10.12.2007 року № 0004072301/0 (а.с. 60 т.1),  яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем - 119742 грн.,  за штрафними санкціями 44017 грн.,  податкове повідомлення-рішення від 10.12.2007 року № 0004142301/0 (а.с. 61 т.1),  яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування -1594 грн. та штрафних санкцій - 797, 00 грн.,  податкове повідомлення-рішення від 10.12.2007 року № 0004152301/0 (а.с. 62 т.1),  яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем - 17335 грн.,  за штрафними санкціями 8667, 5 грн.,  податкове повідомлення-рішення від 11.12.2007 року № 1498471701/0 (а.с. 63 т.1),  яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем - 369, 58 грн.,  за штрафними санкціями 739, 16 грн.

Фахівцями відповідача в ході перевірки,  на їхню думку,  були встановлені наступні факти порушень:

На стор. 16 акта перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.4.1,  п.4.1.6  ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року у зв'язку з тим,  що позивачем занижено валовий дохід за 2 квартал 2007 року по Декларації з податку на прибуток за півріччя 2007 року,  наданої до ДПІ у Київському районі м. Одеси від 07.08.2007 року № 49088 у сумі 90000 грн.,  в результаті не включення до валового доходу суми поворотної фінансової допомоги,  отриманої від Мешбейн Л.Я. за договором позики № 128 від 21.06.2007 року.

На стор. 18 акта перевірки зроблено висновок про порушення п.5.1  ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року шляхом завищення позивачем суми валових витрат по рядку 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт,  послу) крім визначених у 04.11 та рядку 04.13 "інші витрати" декларації по податку на прибуток: за рік 2006 року ( у т.ч. 4 квартал 2006р. у сумі 329408, 00 грн.),  наданої до ДПІ у Київському районі м. Одеси № 98691 від 09.02.2007 року у сумі 329408, 00 грн. та за 1 квартал 2007 року,  наданої до ДПІ у Київському районі м. Одеси № 24544 від 08.05.2007 року у сумі 143928, 00 грн.,  та за півріччя 2007 року (у т.ч. 2 квартал 2007 року у сумі 145449, 00) наданої до ДПІ у Київському районі м. Одеси № 49088 від 07.08.2007 року,  у сумі 289377 грн.,  внаслідок віднесення позивачем до складу валових витрат вартості отриманих послуг від СПД Мешбейн Я.В. з придбання додаткового обладнання та установки його на автомобілі марки Рено та Дачія на загальну суму 471050, 00 грн. (стор.20 акту),  та вартості отриманих послуг від ТОВ "Автомир-плюс" з передпродажної підготовки автомобілів на загальну суму 33600 грн. (стор. 25),  в той час як відповідно до умов прямого продажу,  компенсацію повинна була надавати компанія "Рено України",  позивач не мав права модифікувати автомобілі (стор. 19 акту),  а при реалізації кінцевий споживач не компенсував позивачу вартість отриманих додаткових обладнань та послуг передпродажної підготовки (стор.20 акту).

На стор. 26 акта перевірки зроблено висновок про порушення п.5.1,  п.5.3.9 п.5.3  ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року шляхом віднесення до складу валових витрат на проведення позивачем рекламних заходів без наявності відповідних документів,  підтверджуючих факт проведення рекламних заходів стосовно товарів,  робіт (послуг),  що продаються таким платником податків. Зокрема позивачем під час перевірки не було надано екземпляри журналів,  які підтверджували фактичне отримання послуг,  а тому неможливо ідентифікувати зазначені послуги як рекламу відповідно до  ст. 9 Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996 року.

На стор.34 акта перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.7.4.1,  п.7.4.4,  п.7.4  ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року шляхом віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 12166, 23 грн. за

отримані вищезазначені послуги з реклами,  вартість яких повинна бути на думку відповідача виключена з валових витрат.

На стор.34 акта перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.7.4.1,  п.7.4.4,  п.7.4  ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року шляхом безпідставного віднесення до податкового кредиту суми ПДВ 27427, 00 грн.,  сплаченого під час імпортування інструменту для обслуговування автомобілів,  отриманого у користування від компанії Рено.

На стор.40 акта перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.6.3.3,  п.6.3  ст. 6,   ст. 7,  п.8.1.1,  п.8.1  ст. 8,  п. 16.3.5,  п.16.3  ст. 16,  п. "а" п.17.2,   ст. 17,   ст. 19,  п.22.3,   ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року.

Оцінюючи оскаржені акти суб'єкту владних повноважень суд виходить з приписів ч.3  ст. 2 КАС України стосовно законності висновків перевіряючи,  які були підставою для їхньої видачі. Суд не може погодитись з правомірністю застосуванням посадовими особами відповідача норм матеріального права з наступних підстав.

Відповідно до ч.2  ст. 19 Конституції України органі державної влади,  місцевого самоврядування,  їхні посадові та службові особи повинні діяти в порядку та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.4.1,  п.4.1.6  ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року (надалі - Закон про прибуток) до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел,  в тому числі,  але не виключено у вигляді сум поворотної фінансової допомоги,  отриманої платником податку у звітному періоді,  що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду від осіб,  які не є платниками цього податку.

Позивачем 21.06.2007 року був укладений договір позики №128 (а.с. 128 т.1) із засновником підприємства Машбейн Л .Я. згідно якого перший отримав поворотну позику в сумі 90000, 00 грн. Але в той же податковий період (червень 2007 року) між вказаними особами було підписано додаткову угоду від 25.06.2007 року (а.с. 110 т.1) відповідно до якої на підставі  ст. 604 ЦК України припинилось первинне зобов'язання сторін за договором позики,  а укладений новий договір комісії (а.с. 111-115 т.1) відповідно до якого внесена сума 90000, 00 грн. залишається власністю Мешбейн Л.Я.,  а позивач за рахунок вказаної суми повинен придбати та передати замовнику автозапчастини для автомобілів марки Рено та Дачія. Таким чином вказана сума була повернута позивачеві в тому ж податкову періоду,  що й була запозичена,  а плата за договором комісії не підпадає під поняття доходу платника податку відповідно до п.4.1,  п.4.1.6  ст. 6 Закону про прибуток. Не заслуговує посилання відповідача на нікчемність додаткової угоди від 25.06.2007 року з огляду на її фіктивність ( ст. 234 ЦК України),  оскільки представник позивача та допитана в судовому засіданні 08.02.2008 року в якості свідка Мешбейн Лілія Яківна пояснили,  що ця угоди ними укладалась,  вони мали намір її виконувати та виконують до теперішнього часу. Це виключає віднесення такої угоди до нікчемних за ознаками фіктивності із застосуванням наслідків,  передбачених  ст. 215 ЦК України.

Відповідно до п.5.1  ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва і обігу -сума будь-яких витрат платника податку в грошовій матеріальній чи не матеріальній формах,  здійснюваних у якості компенсації вартості товарів (робіт,  послуг),  які придбаються (виробляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.11.3.1 п.11.3  ст. П Закону про прибуток датою збільшення валового доходу вважається дата,  яка припадає на податковий період,  протягом якого відбувається будь-яка з подій,  що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платнику податку в оплату товарів (робіт,  послуг),  що підлягають,  у разі продажу товарів (робіт,  послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку,  а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі,  що

обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів,  а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У звітному періоді позивач замовляв та отримував від ФОП Машбейн Я.В. з придбання додаткового обладнання та установки його на автомобілі марки Рено та Дачія на загальну суму 471050, 00 грн. та послуги від ТОВ «Автомир-плюс» з передпродажної підготовки автомобілів на загальну суму 33600, 00 грн. Вказані послуги отримані для використання у господарській діяльності позивача. Обов'язковість передпродажної підготовки автомобілів передбачені п.2.1 Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами,  затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 31.07.2002 року №228 та  ст. 5.3 Дилерської угоди (а.с. 114-249 т.1). Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача про те,  що позивач не мав права проводити ці роботи без дозволу компанії Рено,  оскільки угоди із ФОП Мешбейн Я.В. та ТОВ «Автомир-плюс» з цього питання не є нікчемними та такими що визнані в судовому порядку недійсними. Окрім того,  відповідачем згідно положень ч.2  ст. 71 КАС України не надано доказів свого твердження в тому числі заперечень проти укладання таких угод або виконання таких робіт Компанією РЕНО.

Окрім того,  витрати по проведенню рекламної кампанії позивача надані ПП «РІА Медіа Компас» на суму 48623, 64 грн.,  ФОП Костюк І.І. на суму 53000, 00 грн.,  ТОВ «Видавництво «Друг» на суму 6004, 98 грн.,  підприємством «СІА» у формі ТОВ на суму 6506, 37 грн. підтверджені договорами (а.с. 46-47, 49-51, 59, 60-61, 64-65 т.З),  актами приймання виконаних робіт (а.с. 86, 88, 90, 93, 96, 97, 100, 103, 106, 110, 112, 115, 118, 121, 124, 125,  129, 133, 136, 142, 145, 148, 151, 152 т.З),  податковими накладними (а.с. 70,  73,  76,  80,  104,  107,  126, 130, 134, 137, 153, 154 т.З),  рахунками (а.с. 69, 72, 75, 79, 82, 85, 87, 89, 92, 95, 99,  103,  106,  109,  111, 114, 117, 120, 123, 128, 133, 136, 141, 144, 147, 150, 152 т.3). Посилання відповідача на порушення  ст. 9 Закону України «Про рекламу» при віднесені вказаних витрат не заслуговує на увагу,  оскільки податковий облік не передбачає доведеність витрат на рекламу будь-якими додатковими документами,  окрім вище зазначених. До того ж представником позивача надані докази розміщення реклами ТОВ «Автомир» у печатних засобах масової інформації (а.с. 264-269 т.З) у відповідних податковий період.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3  ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати,  не підтверджені відповідними розрахунковими,  платіжними та іншими документами,  обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Факти отримання вказаних послуг підтверджується актами виконаних робіт (а.с. 60-157 т.2 - ТОВ «Автомир-плюс»,  а.с.  158-250 т.2,  а.с.  1-45 т.З - ФОП Мешбейн Я.В.). Таким чином позивачем правомірно віднесені до складу валових витрат вартість отриманих послуг від ФОП Мешбейн Я.В. на суму 471050, 00 грн. та ТОВ «Автомир-плюс» на суму 33600, 00 грн.

Відповідно до пп..7.4.1 п.7.4  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,  нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою,  встановленою пунктом 6.1.  ст. 6 та  ст. 8-1 цього Закону,  протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно п.п.3.1.2 п.3.2  ст. 3 цього ж Закону ввезення товарів у митному режимі імпорту є об'єктом оподаткування. Позивачем на підставі ВМД №50003000/7/000191 від 19.01.2007 року було ввезено обладнання на митну вартість 73219, 20 грн. та сплачено податку на додану вартість 15259, 85 грн. Ця обставина не заперечується представником та згідно положень ч.3  ст. 72 КАС України вважається встановленою. За таких обставин суд вважає,  що позивачем правомірно віднесена до податкового кредиту відповідного періоду сума сплаченого ПДВ в розмірі 15259, 85 грн. згідно ВМД №50003000/7/000191 від 19.01.2007 року,  оскільки ця сума податку віднесена до кредиту на підставі ВМД,  що є документом,  який дає право на віднесення суми

сплаченого ПДВ до податкового кредиту за умови використання обладнання у власній господарській діяльності платника податку.

Оскільки підставою для винесення оскаржуваних актів було невірне застосування норм матеріального права,  суд повинен визнати ці акти суб'єкту владних повноважень протиправними та скасувати їх на підставі положень ч.2  ст. 162 КАС України.

На думку суду позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2007 року №1498471701/0 не є ґрунтовними,  а висновки перевіряючих такими,  що відповідають законодавству щодо оподаткування доходів фізичних осіб,  а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині згідно ч.1  ст. 162 КАС України слід відмовити.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог  ст. 94 КАС України.

Керуючись  ст.  ст.  94,  158-163 КАС України,  суд,  -

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 10.12.2007 року №0004072301/0,  0004142301/0,  №0004152301/0 щодо донарахування податкового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомир» (Код ЄДРПОУ 31639395) з податку на прибуток,  податку на додану вартість та штрафним санкціям.

3. В інший частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.5  ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 18.02.2008 року.