Решение № 33599592, 16.09.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. Справа № 915/1419/13

м. Миколаїв

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Ізомастер" /65031, м. Одеса, вул. Плієва, буд. 1А/

До відповідача: Публічне акціонерне товариство "Миколаївський домобудівельний комбінат" /54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова 1/1/

про: стягнення 21208,98 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Лях Н.В., дов. від 13.06.2013р.

Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором № УА-014/2012 від 02.04.2012р. в сумі 21208,98 грн., в тому числі 15091,90 грн. основного боргу, 6117,08 грн. пені.

Від позивача надійшла телеграма, в якій він просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними матеріалами. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких основний борг в сумі 15091,90 грн. визнає. Позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 6117,08 грн. не визнає з тих підстав, що позивач безпідставно нараховував пеню в розмірі 0,2 % фактурної вартості поставленого товару, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 6.1 договору вона не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Звернувся із заявою щодо застосування строку позовної давності, передбаченого ст.. 258 ЦК України та ст.. 232 ГК України до вимог про стягнення пені за договором.

Розглянувши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача - суд

в с т а н о в и в:

02 квітня 2012 року сторонами був укладений договір купівлі-продажу № УА-014/2012, за умовами якого позивач зобов'язався протягом всієї дії договору окремими партіями передавати у власність відповідача продукцію (товар), а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати кожну партію отриманого від позивача товару у відповідності до умов договору та видатковими товаросупровідними документами.

Кількість, ціна та асортимент кожної партії товару узгоджуються сторонами окремо та визначаються у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору орієнтовно складає 950 000,00 грн. (п. 2.1, 2.2 договору).

Відвантаження кожної узгодженої партії товару здійснюється на умовах: самовивіз зі складу продавця - м. Одеса, вул. Плієва, 1А, або поставка а/м або залізничним транспортом продавця на склад або залізничну колію покупця (п. 4.1 договору).

Датою відвантаження та виконання зобов'язань продавця при поставці на умовах самовивозу є дата відвантаження товару на автомобільний транспорт покупця. При поставці на склад покупця - дата поставки товару на склад або залізничну колію покупця (п. 4.2 договору).

При виконанні продавцем умов, зазначених в п. 4.2 договору, покупець протягом 15 банківських днів зобов'язаний повністю розрахуватися за поставлений товар, якщо інше не зазначено в додатковій угоді. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п. 4.6 договору).

На виконання умов договору, позивач у відповідності до специфікації від 02.04.2012р. здійснив поставку товару на загальну суму 139091,90 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000037 від 19.04.2012р., № РН-0000038 від 20.04.2012р., податковими накладними від 19.04.2012р., від 20.04.2012р., довіреністю № 140 від 19.04.2012р.

Разом з тим, відповідач у повному обсязі за отриманий товар не розрахувався, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 15091,90 грн.

Відповідно до норм ст. ст. 525, 526, 629, ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 6.1 договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату поставлених товарів покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,2 % від фактурної вартості поставленого товару за кожен день прострочки платежу, але не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ. Датою сплати неустойки вважається дата списання коштів з рахунку покупця.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню з розрахунку 0,2 % від суми заборгованості, яка становить 6117,08 грн., в тому числі: за період з 01.02.2013р. по 12.03.2013р. в сумі 1527,35 грн., за період з 13.03.2013р. по 11.06.2013р. в сумі 3110,72 грн., за період з 12.06.2013р. по 30.07.2013р. в сумі 1479,00 грн.

Разом з тим, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з такого.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1 договору сторони закріпили, що за несвоєчасну оплату поставлених товарів покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,2 % від фактурної вартості поставленого товару за кожен день прострочки платежу, але не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ.

З урахуванням норм ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 6.1 договору, судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» було здійснено розрахунок пені, який склав:

за період з 01.02.2013р. по 12.03.2013р. - 305,99 грн.

за період з 13.03.2013р. по 11.06.2013р. - 631,22 грн.

за період з 12.06.2013р. по 30.07.2013р. - 1479,00 грн., всього 2416,21 грн.

Виходячи з викладеного, пеня підлягає задоволенню частково в сумі 2416,21 грн.

Посилання відповідача на шестимісячний строк для нарахування пені, встановлений ч. 6. ст. 262 Господарського кодексу України та клопотання щодо застосування строку позовної давності суд відхиляє виходячи з такого.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, пунктом 6.1 договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату поставлених товарів відповідач має сплатити пеню за кожен день прострочки платежу. Таким чином, договором визначено, що пеня має нараховуватися за весь період прострочки. На час вирішення спору платіж за отриману продукцію у повному обсязі не здійснено.

У відповідності до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Оскільки позивач звернувся до суду із позовом 08.08.2013р., пеню розрахував за період з 01.02.2013р. по 12.03.2013р., з 13.03.2013р. по 11.06.2013р. з 12.06.2013р. по 30.07.2013р., то вимоги позивача щодо стягнення пені заявлені в межах строку позовної давності .

За правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями. У письмовому відзиві наявність основного боргу в сумі 15091,90 грн. підтвердив.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миколаївський домобудівельний комбінат" /54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова 1/1, код ЄДРПОУ 01273160/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Ізомастер" /65031, м. Одеса, вул. Плієва, буд. 1А, код ЄДРПОУ 34930139/ основний борг в сумі 15091,90 грн., пеню в сумі 2416,21 грн., 1420,28 грн. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.І. Васильєва

повний текст рішення складено та підписано 19.09. 2013р.