Решение № 33544768, 16.09.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.13р. Справа № 904/5960/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон", м. Дніпропетровськ

про стягнення 19 308 грн. 35 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Федосова Г.І. - представник за дов. № 125 від 24.05.2013

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» про стягнення основного боргу у розмірі 18 738 грн. 18 коп., пені у розмірі 464 грн. 33 коп., інфляційних втрат у сумі 7 грн. 69 коп. та 3% річних у розмірі 98 грн. 15 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на водопостачання, приймання та очищення господарсько-побутових стоків № 1-вс/08 від 26.11.2007 в частині повної та своєчасної оплати за водопостачання.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2013 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 16.09.2013.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про відправлення ухвал господарського суду (арк. с. 57).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго» (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» (далі - відповідач, абонент) був укладений договір на водопостачання, приймання та очищення господарсько-побутових стоків № 1-вс/08 (далі - договір).

30.06.2011 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1-вс/08 від 26.11.2007, якою змінено назву позивача на Публічне акціонерне товариство «Дніпроенерго».

Відповідно до п. 1 договору виконавець зобов'язується забезпечувати абонента питною водою, приймати від нього та очищувати господарсько-побутові стоки, а абонент зобов'язується вчасно оплачувати надані послуги за спожиту воду, водовідведення і очищення госпоподарсько-побутових стоків за встановленими тарифами в строки, передбачені договором.

Згідно з п. 5.3., зміненого додатковою угодою до договору № 2 від 25.07.2011, основним документом для оплати і обліку є рахунок-фактура (додаток №3 до договору), який виконавець направляє абонентові в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок-фактура є первинним документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції і перехід до абонента права власності на отримані послуги, з правом формування у виконавця прибутку і дебіторської заборгованості.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що розрахунки за надані послуги водопостачання, водовідведення і очищення стоків проводяться абонентом у відповідності до пункту 12.3. «Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України» в наступному порядку (для інших абонентів): попередня оплата за 5 днів до початку розрахункового місяця у розмірі 100% від суми заявленого (розрахованого) об'єму, вказаного в додатку № 1; повний розрахунок після завершення розрахункового місяця на підставі рахунку-фактури (додаток №3 до договору) з врахуванням отриманої передплати і податкової накладної до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Розрахунок проводиться абонентом на підставі рахунка-фактури, не пізніше 10-го числа місця, наступного за розрахунковим. (п. 6.6. договору)

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги по водопостачанню і очищенню господарсько-побутових стоків на загальну суму 18 738 грн. 18 коп., що підтверджується наступними рахунками-фактурами: № 1364 від 31.12.12 на суму 3 649 грн. 14 коп.; № 111 від 31.01.13 на суму 4 182 грн. 66 коп.; № 225 від 28.02.13 на суму 3 088 грн. 26 коп.; № 335 від 31.03.13 на суму 3 508 грн. 92 коп.; № 445 від 30.04.13 на суму 4 309 грн. 20 коп. (арк. с. 35-43)

Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 18 738 грн. 18 коп., про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звірки взаєморозрахунків № 557 станом на 12.08.2013 (арк. с. 62)

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг водопостачання та водовідведення за вищевказаними рахунками-фактурами, та не надано доказів повної оплати послуг на суму 18 738 грн. 18 коп., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 18 738 грн. 18 коп.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 464 грн. 33 коп. за період з 11.05.2013 по 31.07.2013.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. договору за несвоєчасну оплату, по пункту 6.6. договору, абонент сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2% від суми, вказаної в рахунку фактурі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її повністю в розмірі 464 грн. 33 коп.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 98 грн. 15 коп. та інфляційні втрати у розмірі 7 грн. 69 коп. за період з 11.05.2013 по 31.07.2013

Сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань цього договору. (п. 7.1. договору).

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Як вбачається з розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, останнім при визначенні інфляційних втрат за період з травня 2013 року по липень 2013 року не правильно враховані сукупні індекси інфляції.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування і інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення: місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, (дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

При помноженні індексів інфляції за період з 11.05.2013 до 31.07.2013 сукупний індекс інфляції становить 100 %, а тому інфляція відсутня.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 7 грн. 69 коп. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 98 грн. 15 коп.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1 719 грн. 81 коп.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85,115-116, 193, 265 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" (49112, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, буд. 4, код ЄДРПОУ 20239861) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд.20 код ЄДРПОУ 00130872) суму основного боргу у розмірі 18 738 грн. 18 коп. (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять вісім грн. 18 коп.), пеню у розмірі 464 грн. 33 коп. (чотириста шістдесят чотири грн. 33 коп.), 3% річних у розмірі 98 грн. 15 коп. (дев'яносто вісім гривень 15 коп.) та 1 719 грн. 81 коп. (одну тисячу сімсот дев'ятнадцять грн. 81 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 17.09.13р.