№ 3345186, 25.12.2008, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

25 грудня 2008 р.                                                                                    Справа № 2-а-11049/08

                                                                                                                             м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

При секретарі судового засідання:   Пивовар Інні Михайлівні 

За участю представників сторін:

позивача      :   Гаврилюк П.В., представник на підставі довіреності

відповідача :   Лесик В.В., Гонта І.М., представники на підставі довіреностей

розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Омко"  

до:   Державної податкової інспекції у м. Вінниці 

про: визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Омко”29.09.2008 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень № № 0000662330/0, 0000672330/0, 0000652330/0 від 13.06.2008 року.

Позов мотивовано наступним.

13.06.2008 року на адресу позивача надійшли рішення ДПІ у м. Вінниці: № 0000662330/0 від 13.06.2008 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за експортно-імпортними операціями позивача в сумі 268838 грн.; № 0000672330/0 від 13.06.2008 року, відповідно до якого виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за експортно-імпортними операціями позивача в сумі 248064 грн.; № 0000652330/0 від 13.06.2008 року, згідно якого виявлено суму податкового зобов’язання за платежем по податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 33625 грн. та штрафних санкцій в сумі 16813 грн.

На думку відповідача, порушення щодо визначення бюджетного відшкодування виникли внаслідок того, що позивачем при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки побутового обладнання на митну територію України використано продажну вартість побутового обладнання, встановлену на основі усної домовленості з покупцем, не врахувавши, при цьому зміни до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року. Вказані обставини викладені в акті перевірки № 1173/2330/33209344 від 04.06.2008 року, на підставі якого відповідачем прийняті оскаржувані рішення.  Позивач вважає, що ним абсолютно вірно розраховано звичайну вартість товару, яка дорівнює визначеній митній вартості, як то передбачає п.4.3 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”. Крім того, на думку позивача, не відповідає дійсності встановлення, начебто, ціни при імпорті товарів на основі усної домовленості з постачальником , оскільки всі контракти що були підставою для ввезення на митну територію України товарів мають у своїй структурі розділ 4 “Ціна та загальна вартість контрактів”. Окрім того, ввізна вартість визначена специфікаціями (інвойсами) та ввізними митними деклараціями.  З таких обставин, контролюючим органом невірно використані методологічні засади визначення вартості імпортованих товарів та їх реалізації на митній території України, що призвело до порушень прав позивача внаслідок невірного застосування законодавства про оподаткування.

За таких підстав, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення № № 0000662330/0, 0000672330/0, 0000652330/0 від 13.06.2008 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задоволити позовні вимоги.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, з наступних підстав. Позивачем при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки побутового обладнання на митну територію України  використало продажну вартість  побутового обладнання, встановленого на основі усної домовленості з покупцем, проте не враховано при цьому зміни внесені до п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”. Так, відповідно до вказаної статті, у разі якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20% база оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. У відповідності до положень п. 4.3. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, для товарів, що імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати акцизних зборів, ввізного мита тощо. Отже, реалізація позивачем товару за нижчою вартістю ні ж та, що підлягає сплаті (встановлена митна вартість) являється неправомірним, оскільки така діяльність не спрямована на отримання прибутку. Враховуючи викладене, відповідач з урахуванням норм митного законодавства, норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, застосовано звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплаченого мита та митного збору. Враховуючи викладене, рішення відповідача являються правомірними, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до акту перевірки № 1173/2330/33209344 від 04.06.2008 року ДПІ у м. Вінниці проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ “Омко”з питань  достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.06.2005р. по 01.04.2008р. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997 року,  підприємством завищено суму бюджетного відшкодування на суму 268838 грн., а саме: за грудень 2007 року –на 5419 грн.; січень 2008 року –на  79992 грн.; лютий 2008 року –на 136060 грн.; березень 2008 року –на 47367 грн. (п. 4.1 акту). На порушення п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, підприємством завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на 381694 грн., в т.ч. : за січень 2007 року –на 8047 грн.; за лютий 2007 року –на 14470 грн.;  березень 2007 року –на 16280 грн.; травень 2007 року –на 140087 грн.; липень 2007 року – на 27201 грн.; грудень 2007 року –на 20453 грн.; січень 2008 року –на 74262 грн.; лютий 2008 року –на 17512 грн.; березень 2008 року –на 63382 грн. (п. 4.2. акту перевірки). На порушення п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3, п.п . 7.7.7 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, занижено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 248067 грн. в т.ч.: грудень 2006 р. –72299 грн., січень 2007 р. –153574 грн., лютий 2007 р. – 62679 грн.; червень 2007 р. –39504 грн., з урахуванням податкового повідомлення –рішення № 0007421530/0 від 09.10.2007 року на суму 79992 грн. за серпень 2007 року прийнятого за наслідками документальної невиїзної (камеральної) перевірки від 09.10.2007 року за № 257/15-212. На порушення п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”суб’єктом господарювання занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду по податковій декларації з ПДВ складає 33625 грн. в т.ч.: за квітень 2007 р. –на 10750 грн.; за серпень 2007 р. –на 6846 грн.; за жовтень 2007 р. –на суму 16029 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення –рішення:

№ 0000662330/0 від 13.06.2008 року, яким за порушення п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.7.1, 7.7.2, п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  у розмірі: 12 міс. 2007 –на  5419 грн.; 1 міс. 2008 –на  79992 грн.; 02 міс. 2008  – на 136060 грн.;  03 міс. 2008  –на 47367 грн., всього –268838 грн.;

№ 0000672330/0 від 13.06.2008 року, яким встановлено порушення п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”,  у зв’язку з чим виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації ТОВ “Омко”збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: 12 міс. 2006 –72299 грн., 1 міс. 2007 –153574 грн., 2 міс. 2007 –22192 грн., всього –248064 грн.;

№ 0000652330/0 13.06.2008 року, яким за порушення п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”ТОВ “Омко”за платежем –податок на додану вартість по вітчизняних товарах визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем –33625 грн., за штрафними санкціями –16813 грн., на загальну суму –50438 грн. 

Як слідує з акту перевірки № 1173/2330/33209344 від 04.06.2008р. дані порушення виникли внаслідок того, що, платником при визначені бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки побутового обладнання, на митній території України використано продажну вартість побутового обладнання, встановлену на основі усної домовленості з покупцем, проте не враховано при цьому зміни внесені до п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”. Так, відповідно до вказаної статті, у разі якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20% база оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідач, посилаючись на ст.ст. 259, 261 Митного кодексу України, Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003р., п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"  з метою визначення бази оподаткування  податком на додану вартість з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, застосував звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплачених митних платежів.

Однак, з таким висновком суд не може погодитись, та вважає прийняті на підставі зазначеного вище акту перевірки податкові повідомлення-рішення № № 0000662330/0, 0000672330/0, 0000652330/0 від 13.06.2008 року протиправними з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Митного кодексу України  Митний кодекс визначає засади   організації  та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України.  А згідно ч. 1 ст. 3 цього Кодексу  порядок переміщення  через  митний  кордон  України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та  справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу. Виходячи зі змісту наведеного, Митний кодекс України  не регулює відносини по сплаті податків з товарів, які реалізуються на території України і не перебувають під митним контролем. Згідно ст. 43 Митного кодексу товари і  транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю  товарів,  які  переміщуються  через   митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

В свою чергу побутове обладнання, в зв’язку з реалізацією якого виникло бюджетне відшкодування, не перебувало під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст. 43 Митного кодексу закінчився до його продажу, що підтверджується і актом перевірки і поясненнями представників сторін в судовому засіданні. Таким чином митну вартість до них не можна застосовувати.

Згідно п. 1.20.1 ст. 1  Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",  звичайною, якщо не встановлено цим пунктом інше, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Поняття митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями,  виходячи хоча б з порядку встановлення звичайної ціни, що визначено п. 1.20 даного Закону.

Посилання відповідача на п.п.1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що у разі,  коли  ціни  на  товари   (роботи,   послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання є безпідставним, оскільки у відповідності до ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.  Статтею 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007р. № 559 встановлено перелік об’єктів державного цінового регулювання на 2007/08 маркетинговий рік, до якого побутове обладнання не входять. Крім того, жодним іншим законодавчим актом  не передбачено державне регулювання цін на побутове обладнання.

Також  безпідставним є застосування відповідачем до спірних правовідносин п. 4.3 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв’язку з визначенням принципів державного регулювання цін, оскільки даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився. ТОВ “Омко”сплатило ПДВ при розмитнені імпортованих товарів.

Крім того,  у відповідності до п. 1.20.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок  доведення  того,  що  ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено обґрунтованість його припущень про те, що договірна ціна на реалізоване позивачем побутове обладнання більше ніж на 20% відрізняється від звичайних цін на них, відповідно, що базу оподаткування операцій з поставки побутового обладнання необхідно визначати звичайними цінами. В акті перевірки  № 1173/2330/33209344 від 04.06.2008р.  відсутні розрахунки визначення звичайних цін на побутове обладнання, будь-які відомості щодо нього, обґрунтованість визначення такої ціни.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України  оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідач не довів правомірність  своїх рішень, а його заперечення на позов не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі  задоволення  адміністративного  позову  суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень,  дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих  його  положень  із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав,  свобод, інтересів людини і громадянина, інших  суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000662330/0 від 13.06.2008 року, № 0000672330/0 від 13.06.2008 року, № 0000652330/0 від 13.06.2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки платіжним дорученням № 180 від 11.09.2008 року підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає по 3,40 грн. дана сума підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000662330/0 від 13.06.2008 року, № 0000672330/0 від 13.06.2008 року, № 0000652330/0 від 13.06.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ "Омко" документально підтверджений розмір судових витрат - 3,40 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  30.12.08 

Суддя/підпис/                                                        Мельник-Томенко Жанна Миколаївна