№ 33140627, 27.08.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5260/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТЕХЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 року №0003252230, №0003352230, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Приватне підприємство «ТЕХЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 року №0003252230, №0003352230.

В судовому засіданні 22.08.2013 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач в перевірені податкові періоди мав господарські відносини з постачальниками товарів та послуг, оплатив отримані від них товарно-матеріальні цінності та послуги, в тому числі суми ПДВ, отримав податкові накладні, в зв’язку із чим правомірно сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ у зазначених податкових періодах. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на безтоварність зазначених операцій, що позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ відповідних податкових періодів.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наказу керівника ДПІ від 15.02.2013 року №289 та направлення на перевірку посадовими особами відповідача, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в період з 19.02.2013 року по 26.02.2013 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за увесь період їх вчинення.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №44/22-2/35818765/693 від 05.03.2013 року (а.с.13-18), на підставі якого, відповідачем 09.07.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0003252230 (а.с.20) щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 93982,00 грн. та штрафним санкціям 23495,00 грн. та №0003352230 (а.с.19) про донарахування позивачу податку на прибуток підприємств в розмірі 137289,00 грн., штрафних санкцій 0,00 грн. за порушення позивачем, на думку посадових осіб відповідача п.138.1, п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Представники позивача вважає, що на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС», ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» ці підприємства були зареєстровані в ЄДРЮОФОП, окремо зареєстровано податковим органом в якості платника податків в тому числі й мало свідоцтво платника ПДВ, в зв’язку із чим, виписані цим підприємством податкові накладні були достатньою підставою для включення зазначених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємства за відповідні податкові періоди, а тому повинні бути визнані протиправними дії податкового органу щодо складання акту перевірки та визнані протиправними податкові повідомлення-рішення.

В усних запереченнях проти позову представник відповідача заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивачем здійснювались господарські операції з ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС», ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД», які були створені без мети здійсненна господарської діяльності, а укладені з ним угоди мали фіктивний характер, з метою надання податкової вимоги позивачу, адже фактично господарські операції не виконувались, товарно-матеріальні цінності не передавались та не перевозились, а видані документи первинного бухгалтерського та податкового обліку не були підписані особою, яка зазначена в установчих документах та ЄДР як особа, що має право їх підписання, а тому вони не могли бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємства у зазначених податкових періодах.

Суд вважає, що оскаржене позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті в межах вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Між позивачем та ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС», ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» були укладені договори на виконання робіт на умовах субпідряду від 18.08.2011 року №4СП (а.с.21), від 20.07.2011 року №3/СП (а.с.22), від 10.06.2011 року №3СП (а.с.23), від 01.11.2011 року №6СП (а.с.24).

Представником позивача надані докази виконання умов цього договору ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС», ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД», а саме: акти приймання виконаних робіт, податкові накладні (а.с.27-50).

Вказані суми були включені до складу валових витрат підприємства позивача та до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов’язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об’єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно ст..3 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV з урахуванням змін та доповнень під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємством, а суб’єкти підприємства – підприємцями.

Згідно ст..42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV з урахуванням змін та доповнень підприємство – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.2.13 Положення, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов’язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідно до п.2.14 Положення, відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу, терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документа, несуть особи, які склали і підписали ці документи. Відповідно до 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

В відповідності до ст..8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996/XIV від 16.07.1999 року (зі змінами та доповненнями) «… Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів…». Діюче законодавство України гарантує свободу підприємницької діяльності та вибору постачальників, проте, як передбачено ст..43 Господарського кодексу України, така діяльність не повинна порушувати закон.

В відповідності до положень Цивільного кодексу України «…Юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов’язків і здійснювати їх через своїх учасників…». В відповідності до ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Також в відповідності до ст..17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» №755-IV від 15.05.2003 року (зі змінами та доповненнями) визначено, що в Єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб – підприємців вносяться відомості про осіб, обраних (що призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу в правовідносинах з третіми особами, або особах, що мають право скоювати дії від імені юридичної особи без довіреності, зокрема підписувати документи, договори і інше. Відповідно до ст..19 даного Закону у разі зміни керівника ТОВ зведення про такі зміни підлягають включенню в Єдиний державний реєстр. Повідомлення про внесення таких змін в Єдиний державний реєстр прямують державним реєстратором до відповідних органів державної податкової служби, статистики, Пенсійного фонду і т.п. для однозначної ідентифікації відповідних осіб юридичної особи.

Відповідно до постанови слідчого від 20.08.2012 року встановлено, що в проваджені слідчого СУ ДПС в Одеській області Вдовиченка Д.М. знаходиться кримінальна справа №201201100058 за фактом створення фіктивних суб’єктів підприємницької діяльності зх метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, втому числі й контрагентів позивача ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС», ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД».

Відповідно до актів ДПІ у Печерському районі м.Києва від 07.03.2012 року №107/22-2/37508271 та від 01.03.2012 року №1109/23-4/37242411 встановлено, що контрагенти позивача ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС», ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ» за вказані податкові періоди не задекларували податкові зобов’язання з ПДВ по взаємовідносинах з позивача, згідно звітів за формою 1-ДФ не мали достатньої кількості персоналу, не мали товарно-матеріальних цінностей та транспорту для виконання зобов’язань за договорами про надання послуг з проведення ремонтних робіт, а тому укладені ними договори з контрагентами протягом 2011 року мали фіктивний характер, не могли бути реально виконані, а слугували підставою для надання податкової вигоди їх контрагентам.

Таким чином, в ході офіційного з’ясування обставин справи встановлено, що контрагенти позивача ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС», ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» уклали з ним угоди, які фактично виконані не були та заявлені в них послуги не надавались.

Саме на таке застосування судами адміністративної юрисдикції норм податкового законодавства у спірних правовідносинах та з’ясування всіх обставин справи та перевірку доводів податкового органу відповідно до положень ч.4,5 ст.11 КАС України, орієнтує Вищий адміністративний суд України у своєму об зорному листі від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, документально не підтверджені та не відповідають чинному законодавству, отже не підлягають задоволенню повністю на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ТЕХЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 року №0003252230, №0003352230 – відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 27 серпня 2013 року.

Суддя Єфіменко К.С.