№ 33011595, 16.08.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5059/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперіор Фарм» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2013 року № 0001122210, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперіор Фарм» (далі - ТОВ «Суперіор Фарм») до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 року № 0001122210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 4668,75 грн.

У своєму позові позивач зазначив та у судовому засіданні представник позивача пояснила, що ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Суперіор Фарм» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» (код ЄДРПОУ - 37657506) за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 06.06.2013 р. № 800/7/22-1/37929346.

Позивач вказує, що висновки, викладені у вищезгаданому акті, щодо відсутності документального підтвердження господарських відносин з контрагентом позивача, є хибними, помилковість такого висновку відповідача спростовується первинною документацією, якою доводиться реальність здійснених господарських операцій, фактичний характер операцій поставки товару. Така документація була надана відповідачеві при проведенні перевірки, про що зазначено в акті перевірки, а саме: податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна, платіжне доручення.

Позивач зауважує, що не може нести відповідальності за результати діяльності своїх контрагентів, прийняті ними рішення про ліквідацію або відсутність за місцезнаходженням, особливо зважаючи на те, що все це відбулося після виконання поставки товарів.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просила задовольнити адміністративний позов повністю.

До судового засідання представник відповідача не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином та завчасно, заперечення на позовну заяву не подав, тому суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку ст. 128 КАС України.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Суперіор Фарм» зареєстровано як юридична особа 28.11.2011 р., реєстраційний номер юридичної особи ЄДР: 10094688637 (а.с. 46-48).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 29.11.2011 р. № 6433 товариство взято на облік в органах державної податкової служби 29.11.2011 р. № 6433 (а.с. 50), а відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200046882 (іпн - 379293415218) підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість 16.05.2012 року (а.с. 49).

Відповідно до даних довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 718618 видами діяльності ТОВ «Суперіор Фарм» за КВЕД-2010 є: виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства; виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування; виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів; надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; торгівля іншими автотранспортними засобами (а.с. 44-45).

Відповідно до статуту ТОВ «Суперіор Фарм», затвердженому протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Суперіор Фарм» від 27.08.2012 р. № 2 предметом діяльності товариства, зокрема, є: виробництво машин та устаткування для сільського та лісового господарства; ремонт, технічне обслуговування і монтаж інших машин та устаткування для сільського і лісового господарства; виробництво насосів, компресорів та гідравлічних систем (включає виробництво двигунів та силових установок (гідравлічних та пневматичних), насосів для рідини повітряних та вакуумних, компресорів повітряних чи газових, вузлів та деталей для насосів, компресорів та систем гідравлічних, послуги з монтажу та ремонту насосів та компресорів); виробництво металевих резервуарів, цистерн та контейнерів.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, у період з 01.06.2013 р. по 05.06.2013 р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС Костюк А.М. проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Суперіор Фарм» (код ЄДРПОУ - 37929346) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» (код ЄДРПОУ - 37657506) за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 06.06.2013 р. № 800/7/22-1/37929346 (а.с. 30-41).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Суперіор Фарм» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 3735 грн.; п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 3922 грн.

Не погодившись із висновками вищевказаного акту перевірки позивач надав заперечення до ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС, в яких просив скасувати акт перевірки від 06.06.2013 р. № 800/7/22-1/37929346 у повному обсязі (а.с. 22-24).

У відповідь на вказані заперечення ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС від 13.06.2013 р. № 10196/10/22-1 повідомило позивача про те, що висновки акту перевірки є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а тому вони залишаються без змін (а.с. 25-29).

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 р. № 0001112210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 3735 грн., та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на 933,75 грн. (а.с. 11).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд встановив наступне.

У червні 2012 р. між ТОВ «Суперіор Фарм» (покупець) та ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 10.06.2012 р. № 65 (а.с. 55-57), відповідно до якого продавець зобов'язується на підставі цього договору передати, а покупець прийняти та сплатити товар на умовах, вказаних у даному договорі. Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є лист 10х1500х6000 ст. 09Г2С у кількості 2,98 т.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано акт передачі матеріальних цінностей від 18.06.2012 р. (а.с. 53), видаткову накладну від 18.06.2012 р. № РН-0001458 на загальну суму 22409,62 грн., в т.ч. ПДВ - 3734,94 грн. (а.с. 51), рахунок-фактуру від 13.06.2012 р. № СФ-0005407 на загальну суму 22409,62 грн., в т.ч. ПДВ - 3734,94 грн. (а.с. 58), товарно-транспорту накладну № 65 (а.с. 54), платіжне доручення від 14.06.2012 р. № 110 про сплату ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» грошових коштів у сумі 22409,62 грн. за рахунком від 13.06.2012 р. (а.с. 59) та податкову накладну від 14.06.2012 р. № 50 на загальну суму 22409,62 грн., в т.ч. ПДВ - 3734,94 грн.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вони не підтверджують вчинення дій щодо виконання зазначеного договору в межах господарської діяльності між TOB «Суперіор Фарм» та ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Проте, аналізуючи надані первинні документи суд зазначає, що вони не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Так, акт передачі матеріальних цінностей, рахунок-фактура, видаткова накладна не містять ПІБ та посаду особи, що складала вказані документи, у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні господарської операції. Крім того, підписи на вищевказаних документах відрізняються один від одного, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка мала право представляти ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» у відносинах з ТОВ «Суперіор Фарм».

Крім того, суд зауважує, що наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Пунктом 11 зазначених Правил визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 встановлено типову форму товарно-транспортної накладної № 1-ТН.

Товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим.

Проте, надана ТОВ «Суперіор Фарм» копія товарно-транспортної накладної, а також наданий на огляд суду оригінал товарно-транспортної накладної, не відповідають законодавчо встановленій формі, оскільки не містять дати її складання та серії. Крім того, вказана товарно-транспортна накладна, як і інші первинні документи, не містить ПІБ та посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції.

Таким чином, надані позивачем документи на підтвердження господарської операції з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», а саме: рахунок-фактура, видаткова накладна, акт приймання-передачі матеріальних цінностей та товарно-транспортна накладна складені з помилками, не відповідають законодавчо встановленій формі, а отже не приймаються судом до уваги як належні докази по справі.

Крім того, як зазначено у розділі 3 акту перевірки, ТОВ «Суперіор Фарм» для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» на запит ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС від 23.04.2012 р. № 8135/10/22-1/1 надано такі первинні документи: податкова накладна від 14.06.2012 р. № 50, рахунок-фактура від 13.06.2012 р. № СФ-0005407, видаткова накладна від 18.06.2012 р. № РН-0001458, платіжне доручення від 14.06.2012 р. № 110. У позовній заяві ТОВ «Суперіор Фарм» також підтверджено зазначений факт.

З наведеного вбачається, що товарно-транспортна накладна на підтвердження господарської операції з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» позивачем до перевірки з незрозумілих причин не надавалась, а отже не була врахована відповідачем при проведенні перевірки.

Також судом не приймається до уваги надана позивачем калькуляція фактичної собівартості для покупця ТОВ «Украгроторг» на виготовлення ємності 35 куб.м, в якій зазначено, що для виготовлення вказаної ємності використовувався лист 10х1500х6000 ст. 09Г2С у кількості 2,98 т. У судовому засіданні представник позивача зазначила, що це товар, що придбавався у ТОВ «Альтаір Альфа Плюс». Однак, по-перше, позивачем документально не доведено фактичність здійснення операції купівлі-продажу з контрагентом ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», а по-друге, вказана калькуляція не свідчить однозначно про те, що вказаний матеріал був придбаний саме у ТОВ «Альтаір Альфа Плюс».

Суд зазначає, що відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Наявність податкової накладної дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, на що посилається позивач, але не вичерпною обставиною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З урахуванням зазначеного на платника податку на додану вартість покладається обов'язок довести фактичність та реальність здійснюваної ним господарської операції, за наслідками якої він формує податковий кредит.

Однак, з урахуванням вищенаведених обставин, суд не може прийняти доводи позивача щодо реальності вчинення оскаржуваної господарської операції.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесене відповідачем із дотриманням усіх зазначених принципів, а тому воно є законним і не підлягає скасуванню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперіор Фарм» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2013 року № 0001122210 - відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 16 серпня 2013 року.

Суддя П.П. Марин