№ 32489340, 17.07.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2013 року Справа № 904/3169/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідача)

суддів: Пруднікова В.В., Широбокової Л.П.,

секретар судового засідання: Єрьоміна К.В.,

представники:

від позивача представник у судове засідання не з'явився;

від відповідача: Селяков О.В., представник, довіреність №82 від 01.01.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2013 року у справі №904/3169/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська", м. Антрацит, Луганська область

до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 2 697 грн. 78 коп.

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" (далі по тексту - ТОВ "ЦЗФ "Нагольчанська") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з державного підприємства "Придніпровська залізниця" ( далі по тексту - ДП "Придніпровська залізниця") на свою користь 2 697 грн. 78 коп. вартості втраченого вантажу та понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2013 року у справі №904/3169/13 (суддя Ємельянова О.О.) позов задоволено, з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ТОВ "ЦЗФ "Нагольчанська" стягнуто 2 697 грн. 78 коп. суми втраченого вантажу та 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач на виклик суду не з'явився, відзив на апеляційну скаргу не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України.

Ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (далі по тексту Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до п.1 ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.ч.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України).

Накладна, у відповідності із ст.6 Статуту залізниць України, це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

За договором залізничного перевезення вантажу, згідно ч.1 ст.22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами (ч.1 ст.30 Статуту залізниць України).

Згідно ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст.105 Статуту залізниць України).

Як вбачається з матеріалів справи 19.10.2012 року позивачем на адресу вантажоодержувача Бердянський морський торговельний порт за залізничною накладною № 53696233 був направлений залізничний напіввагон № 66789611 із вантажем - антрацит у вологому стані в кількості 66000 кг.

21.10.2010 року на станції Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці виявлено вагову недостачу антроциту, про що складено комерційний акт БМ №732987/398/570, в якому вказано, що при перевірці вагону виявилось вантажу менше, ніж зазначено в документі на 3 700 кг., вагон технічно справний; навантаження нижче бортів 200 мм; маркірован вапном; посередині між 2-3 люком наявна воронка 1500х2500х500мм; порушено маркування; при повторному зважуванні недостача вантажу підтвердилась.

Відповідно до ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного визначення маси нетто вантажу під час перевезення.

Позивачем пред'явлено до стягнення вартість вагової недостачі антрациту, з урахуванням норми природної втрати (2%), на суму, згідно її розрахунку, 2 697 грн. 78 коп.

Відповідно до ст.307 Господарського кодексу України, ст.909 Цивільного кодексу України, ст.110 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що недостача вантажу сталася внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

Частинами 1, 2 ст.924 Цивільного кодексу України, які кореспондуються із ст.314 Господарського кодексу України, встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося не з його вини.

Згідно ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за недостачу вантажу, до кола якого входить, зокрема, обставина, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стосовно спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею, перелік таких доказів встановлено ст.ст.130, 133 Статуту залізниць України.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених ст.129 Статуту залізниць України, в тому числі, у разі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у перевізних документах.

Відповідно до ст.31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під навантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Згідно ч.3 ст.32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.

Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу (ч.2 п.1 ст.917 Цивільного кодексу України).

Незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні).

Частиною 5 ст.31 Статуту залізниць України визначено, що придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

По спірній відправці завантаження вагонів здійснювалось засобами вантажовідправника, тому відповідно до ст.31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні повинен був визначити вантажовідправник.

Перед навантаженням вантажів вантажовідправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами.

У комерційному акті БМ №732987/398/570 від 21.10.2012 року зазначено, що вагон №66789611 є технічно справним. Разом з тим ст. Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці 20.10.2012 року складено акт про технічний стан вагона №337 форми ГУ-106, в якому вказано, що втрата вантажу можлива, вантажовідправник не усунув зазор між кришкою люка №2 л/с та поперечною балкою вагону 30 мм, перед навантаженням зазор бачити міг, але відповідних заходів не вжив.

Приймаючи до уваги, що вантаж прибув у відкритому рухомому складі на станцію Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці з ознаками його втрати, що є підставою для покладення відповідальності за недостачу вугільного концентрату на залізницю; ті обставини, що позивачем вжиті заходи щодо схоронності вантажу (нанесено маркування вапном жовтого кольору, що вказано у розділі 7 накладної №53696233), а на станцію Дебальцева-Сортувальне Донецької залізниці вантаж надійшов з ознаками його порушення, а також ті обставини, що відправником не виконано своїх обов'язків щодо усунення щілин та конструктивних зазорів у вагоні та вжиття заходів щодо запобігання видування або висипання вантажу; оцінивши подані докази в їх сукупності ,колегія суддів вважає, що відповідальність за недостачу вантажу має бути покладено в рівній мірі, як на позивача так і на відповідача (по 50%), з огляду на що позов підлягає задоволенню частково, в сумі 1 348 грн. 89 коп., с покладанням на сторін витрат по справі пропорційно розміру задоволенним позовним вимогам, а оскаржене рішення частковому скасуванню.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2013 року у справі №904/3169/13 в частині стягнення з державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" 1 348 грн. 89 коп. вартості вагової недостачі вантажу, 860 грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову до господарського суду скасувати; в цій частині у задоволенні позову відмовити; в іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2013 року у справі №904/3169/13 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця" 430 грн. 12 коп. витрат по сплаті судового збору за перегляд судового рішення апеляційною інстанцією.

В іншій частині апеляційної скарги державному підприємству "Придніпровська залізниця" відмовити.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст. ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Л.П. Широбокова

(повний текст постанови складено 19.07.2013 року).