Приговор № 32478499, 16.07.2013, Балаклавский районный суд города Севастополя

Дело № 762/2199/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року Балаклавський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого - судді Мурадян Р.П.,

за участю:

секретаря - Черкасовой С.Р.,

прокурора - Тімофеєва Д.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Балаклавського районного суду міста Севастополя матеріали кримінального провадження № 12013140000000056 від 15 січня 2013 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Севастополя, росіянина, громадянина України, маючого повну середню освіту, не одруженого, працюючого водієм ПП ТРК «Омега ТВ», маючого на утриманні неповнолітню дитину, мешкаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не засудженого,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15 січня 2013 року о 17 годин 09 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «ДЕУ», реєстраційний номер НОМЕР_1 та, рухаючись в м. Севастополі по автодорозі м. Севастополь-м. Інкерман з боку м. Інкерман в напрямку м. Севастополь, в порушення вимог п.п. 18.4, 2.3 (б), 1.5 Правил дорожнього руху України, при наближенні до позначеного нерегульованого пішохідного переходу, розташованого напроти зупинки громадського транспорту «Пам'ятник Київським гусарам», при знищенні швидкості та зупинці перед пішохідним переходом автомобіля «Опель-вектра» реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався у попутному напрямку по сусідній смузі руху, не зменшив швидкість, не вжив заходів для зупинки транспортного засобу, не переконався що на пішохідному переході не має пішоходів , для яких може бути створена перешкода чи небезпека, у наслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, який переходив проїжджу частину дороги по позначеному нерегульованому пішохідному переході справа наліво по ходу руху автомобіля, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 249 мд від 08 лютого 2013 року спричинило пішоходу ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся та пояснив суду, що у вечері 15 січня 2013 року, керуючись автомобілем «ДЕУ» по автодорозі Севастополь-Інкерман напроти зупинки громадського транспорту «Пам'ятник Київським гусарам» при зниженні швидкості руху свого автомобіля, що рухався у попутному напрямку праворуч перед пішохідним переходом, скоїв наїзд на пішохода, який перетинав проїжджу частину дороги по позначеному нерегульованому пішохідному переходу справа наліво по ходу руху автомобіля.

Крім того пояснив, що перед наїздом на пішохода автомобіль «Міцубісі» небезпечно перестроївся з правої смузі руху на смугу руху його автомобіля, у зв'язку з чим, з метою уникнення зіткнення з автомобілем «Міцубісі», обвинувачений застосував екстрене гальмування, в ході якого стався наїзд на пішохода.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання, повідомлений належним чином. До початку судового засідання повідомив суд про можливість провести судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження у його відсутність. Претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має.

З урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених вище, та приймаючи до уваги, що учасники судового провадження також не оспорюють фактичні обставини справи, роз'яснивши положення та наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України та встановивши, що учасники судового розгляду, у тому числі, обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, а також у зв'язку з відсутністю сумнівів у добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Проаналізувавши викладене, суд приходить висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, доведена повністю.

Згідно зі роз'ясненнями, що містяться у Постанові № 7 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання, суди в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд з урахуванням вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлене, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має реєстрацію та постійне місце проживання, працевлаштований, на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, під наглядом у лікаря психіатра не знаходиться, має на утриманні неповнолітню дитину.

Крім того, ОСОБА_3 за місцем проживання зарекомендував себе з позитивної сторони, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, з місця події не зник, прийнявши усі необхідні заходи для рятування життя та здоров'я потерпілого.

До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить визнання вини, щире каяття у скоєному, добровільне понесення витрат на ліки для потерпілого.

Обставин, обтяжуючих покарання, судом не встановлено.

Виходячи з вказаних обставин суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливо без ізоляції його від суспільства та вважає за доцільне призначити підсудному мінімальне покарання без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, з застосуванням ст. 75 КК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» від 13 квітня 2012 року № 4652-VI, оскільки останній вину в пред'явленому звинуваченні визнав в повному обсязі, в скоєному розкаявся, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, добровільно сплатив лікування потерпілого, раніше до адміністративної відповідальності не притягався, працює водієм ПП ТРК «Омега ТВ».

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», звільняючи особу від відбування покарання з випробуванням, суд може покласти на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, з метою організації органами виконання покарань належного контролю за її поведінкою. Перелік цих обов'язків є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Проте у зв'язку з відсутністю сукупності пом'якшувальних покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості досконалих злочинів, підстав для застосування положень ст. 69 КК України суд не вбачає.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 122 КПК України, судові витрати підлягають стягненню на користь держави з обвинуваченого.

Цивільний позов у провадженні не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на 1 рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави витрати за проведення експертизи від 26 червня 2013 року № 181 в сумі 978 гривень шляхом перерахування вказаної суми на рахунок № 31252272210141, ОКПО 25576402, Банк УГКУ в місті Севастополі, МФО 824509.

Речові докази: картка пам'яті SD HC 16 GB № RIK 211413MD016, яка знаходяться у матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження № 12013140000000056.

Автомобіль марки «Daewoo-Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 - залишити власнику ПП ТРК «Омега ТВ» для використання за призначенням.

На вирок протягом 30 діб з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подачі апеляції через Балаклавський районний суд міста Севастополя.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право на отримання в суді копію вироку у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 27 та ч. 4 ст. 29 КПК України.

Суддя: