Решение № 31492217, 28.05.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.05.13 р. Справа № 2/5005/9594/2011За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Машинобудівник", м. Дніпропетровськ

про зобов'язання повернення товару, переданого на зберігання за Договором від 23.12.2007 р. № МШ2312-7, загальною вартістю 52 632, 18 грн.

Головуючий колегії Боділовська М.М.

Суддя Бєлік В.Г.

Суддя Подобєд І.М.

Представники:

Від Позивача: Толбатова Л.Р., довіреність б/н від 08.01.2013 р.

Від Відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Місія-1" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Машинобудівник" про зобов'язання повернення товару, переданого на зберігання за Договором від 23.12.2007 р. № МШ2312-7, загальною вартістю 862 438, 71 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2011 р. порушено провадження у справі № 2/5005/9594/2011, розгляд справи призначено на 18.08.2011 р.

В судовому засіданні 18.08.2011 р. розгляд справи відкладався за клопотанням Позивача, в судовому засіданні 30.08.2011 р. оголошувалася перерва у зв'язку з необхідністю здійснення звірки розрахунків, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2011 р. вирішено розглядати справу № 2/5005/9594/2011 колегіально. Розпорядженням голови господарського суду Ю.Б. Паруснікова від 07.09.2011 р. для розгляду даної справи, у зв'язку зі складністю обставин спору, призначено колегію у складі трьох суддів: головуючого судді М.М. Боділовської, суддів І.М. Подобєда, Н.Б. Кесі. 07.09.2011 р. справу прийнято для розгляду в колегіальному складі суддів, призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.10.2011 р.

23.09.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство "Машинобудівник" подало зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1" про визнання недійсним Договору зберігання № МШ2312-7 від 23.12.2007 р.

Ухвалою суду від 25.10.2011 р. зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду у зв'язку з тим, що вона була подана після початку розгляду справи № 2/5005/9594/2011 по суті.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2011 р. вирішено розглядати справу № 2/5005/9594/2011 в іншому складі колегії суддів. Розпорядженням голови господарського суду Ю.Б. Паруснікова від 26.10.2011 р. у зв'язку із помилковим включенням до складу колегії судді Н.Б. Кесі, яка перебувала у відпустці, внесено зміни до складу колегії, яка розглядає справу № 2/5005/9594/2011, замінено суддю Н.Б. Кесю на суддю В.І. Петрову. 26.10.2011 р. справу прийнято для розгляду в колегіальному складі суддів: головуючого судді М.М. Боділовської, суддів В.І. Петрової, І.М. Подобєда, призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.11.2011 р.

В судовому засіданні 02.11.2011 р. розгляд справи відкладався за клопотанням Позивача та у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів до матеріалів справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2011 р. за клопотанням Відповідача провадження у справі № 2/5005/9594/2011 було зупинено до прийняття рішення господарським судом Дніпропетровської області по справі № 40/5005/14848/2011.

28.02.2012 р. за клопотанням Позивача у зв'язку із прийняттям рішення у справі № 40/5005/14848/2011 провадження у справі № 2/5005/9594/2011 було поновлено, призначено до розгляду в засідання на 22.03.2012 р.

Ухвалою від 22.03.2012 р. за клопотанням Позивача строк вирішення спору було продовжено на 15 календарних днів, відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку із необхідністю надання додаткових документів до справи.

30.03.2012 р. Позивач звернувся до суду із заявою, відповідно до якої зменшив позовні вимоги і просив суд зобов'язати Відповідача повернути Позивачу майно загальною вартістю 52 632, 18 грн., передане за Договором зберігання, а саме: геотекстиль ТYРАR SF 40 - 249, 200 кв. м.; гідроізоляцію "Мапепластик" синтетичну -770, 000 кг; гравій керамзитовий фракція 20-40 мм, марка М200 - 86, 439 куб. м; емульсія бітумна "Рlastimul" "Емульвер" - 9, 45 т; клей керакліт - 181, 200 кг; латекс "Планикрет" - 34, 000 кг; плита ДСП марка ПІ - 114, 700 кв. м.; сітка скловолокниста 4x4 мм - 233, 00 кв. м.; кераколор - 25, 500 кг; фугопластик - 25, 500 кг. Заяву було прийнято судом до розгляду.

В судовому засіданні 22.03.2012 р. розгляд справи відкладався, в судовому засіданні 30.03.2012 р. оголошувалася перерва у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів до матеріалів справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням голови господарського суду Н.Л. Величко від 02.04.2012 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці члена колегії - судді В.І. Петрової, внесено зміни до складу колегії, замінено суддю В.І. Петрову на суддю В.Г. Бєлік. 02.04.2012 р. справу прийнято для розгляду в колегіальному складі суддів: головуючого судді М.М. Боділовської, суддів В.Г. Бєлік, І.М. Подобєда, призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.05.2012 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2012 р. провадження у справі № 2/5005/9594/2011 було зупинено до вирішення господарським судом справи № 10/5005/3057/2012

11.04.2013 р. провадження у справі було поновлено у зв'язку з прийняттям рішення у справі № 10/5005/3057/2012, призначено до розгляду в засіданні на 22.05.2013 р.

В судовому засіданні 22.05.2013 р. Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач представника в судове засідання не направив, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення повноважного представника через відрядження до іншого суду м. Києва та бажанням надати додаткові матеріали до справи (висновок експертизи). Суд не знайшов підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки Відповідачем не надано доказів його виклику до суду, крім того у справі № 2/5005/9594/2011 не проводилося жодних експертиз та суд не зобов'язував Відповідача надавати висновок експертизи.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

В судовому засіданні 22.05.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Місія-1" та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством "Машинобудівник" 23.12.2007 р. було укладено Договір зберігання № МШ2312-7, відповідно до пункту 1.1. якого Відповідач зобов'язується прийняти на зберігання передані Позивачем матеріали та повернути зазначене майно в схоронності, в тій же кількості, без погіршення його якості та споживчих властивостей. Право використання матеріалів у господарському обороті, згідно умов укладеного Договору, Відповідачу не надавалося.

На виконання умов Договору зберігання № МШ2312-7, згідно Акту приймання-передачі № 1 від 03.03.2008 р., Позивач передав, а Відповідач прийняв майно на суму 862 438 грн. 71 коп.:

- споліепласт Пд (ПкхПк) - 397, 776 кв. м.;

- геотекстиль ТYРАR SF 40 - 249, 200 кв. м.;

- гідроізоляція "Мапепластик" синтетична - 770, 000 кг;

- гравій керамзитовий фракція 20-40 мм, марка М200 - 217, 394 куб. м;

- емульсія бітумна "Рlastimul" "Емульвер" - 13, 500 т;

- дошка обрізна довжина 4-6, 5 м, ширина 75-150 мм, товщина 25 мм, III сорт - 0, 569 куб. м;

- клей керакліт - 181, 200 кг;

- композитна суміш "Силор" - 33, 800 кг;

- латекс "Планикрет" - 34, 000 кг;

- плита ДСП марка ПІ - 114, 700 кв. м.;

- полістеролбетон - 1 136, 553 куб. м.;

- рубероїд "Акваізол 25" - 260, 500 кв. м.;

- сітка арматурна 5 мм ВР-1, клітинка 80x80 мм - 0, 412 т;

- сітка арматурна 10 мм А3, клітинка 200x200 мм - 0, 440 т;

- сітка скловолокниста 4x4 мм - 233, 00 кв. м.;

- споліепласт К (КеКл) - 251, 600 кв. м.;

- кераколор - 25, 500 кг;

- фугопластик - 25, 500 кг.

Згідно п. 1.3. Договору, строк зберігання майна складає 10 місяців і починається з моменту передачі на зберігання першої партії майна. Протягом строку зберігання поклажодавець має право передавати на зберігання майно та забирати його за необхідністю.

В пункті 2.1.4. Договору зберігання зазначено, що Відповідач зобов'язаний повернути Майно Позивачеві за першою вимогою, а у випадку, якщо така вимога не була заявлена - протягом 7-ми днів по закінченню строку зберігання, в такому стані, в якому воно було прийнято на зберігання, з урахуванням його нормального зносу.

Відповідно до п. 3.1. Договору зберігання від 23.12.2007 р. № МШ2312-7, Договір є безоплатним.

Позивачем на адресу Відповідача 02.06.2011 р. було направлено лист з вимогою повернути товар, прийнятий за Актом приймання-передачі № 1 від 03.03.2008 р. на суму 862 438, 71 грн.

Позивач зазначає, що згідно вимог, викладених в листі від 02.06.2011 р. та умов п. 2.1.4. Договору зберігання, Відповідач мав повернути товар до 09.06.2011 р., однак свої зобов'язання Відповідач не виконав, майно не повернув.

30.03.2012 р. Позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд зобов'язати Відповідача повернути майно загальною вартістю 52 632, 18 грн., передане за Договором зберігання, а саме: геотекстиль ТYРАR SF 40 - 249, 200 кв. м.; гідроізоляцію "Мапепластик" синтетичну -770, 000 кг; гравій керамзитовий фракція 20-40 мм, марка М200 - 86, 439 куб. м; емульсія бітумна "Рlastimul" "Емульвер" - 9, 45 т; клей керакліт - 181, 200 кг; латекс "Планикрет" - 34, 000 кг; плита ДСП марка ПІ - 114, 700 кв. м.; сітка скловолокниста 4x4 мм - 233, 00 кв. м.; кераколор - 25, 500 кг; фугопластик - 25, 500 кг., оскільки при виконанні будівельних робіт відповідно до Договору підряду № 1/02-1 від 01.02.2008 р. Відповідачем було частково використано Майно Позивача, що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт за період з червня 2008 року по липень 2010 року.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з наступних підстав.

01.02.2008 р. між Сторонами був укладений підрядний Договір № 1/02-1, згідно п. 2 якого Відповідач (підрядник) зобов'язався виконати і здати роботи по влаштуванню підлоги з керамічної плитки торгового центру "Приозерний" за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Боброва, 2в, а Позивач (замовник) зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу. Роботи виконуються із матеріалів сторін згідно відомостей ресурсів.

Відповідач зазначає, що матеріали, які Позивач просить повернути, були використані на його користь, оскільки фактично Договір зберігання від 23.12.2007 р. було укладено у зв'язку з проведенням майбутніх підрядних робіт.

Також Відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності, обґрунтовуючи його тим, що згідно п. 1.3. Договору, строк зберігання майна складає 2 місяці і починається з часу передачі на зберігання першої партії майна. Майно було передане на зберігання 03.03.2008 р., строк його зберігання повинен був минути 03.05.2008 р., однак Позивач не звертався до Відповідача з приводу повернення йому майна.

Відповідач вважає, що строк позовної давності сплинув 10.05.2011 р., а тому в позові слід відмовити.

В своєму відзиві Відповідач, як на підставу припинення своїх зобов'язань за Договором зберігання посилається на сплив строку зберігання майна, який відповідно до пункту 1.3. Договору складає не 10 місяців з моменту передачі майна, як зазначено в позовній заяві, а 2 місяці. Відповідач стверджує, що між сторонами був укладений лише один Договір зберігання № МШ2312-7 від 23.12.2007 р., в якому зазначений строк зберігання - 2 місяці, інші договори з тим самим номером та від тієї ж дати, Відповідачем не погоджувалися та не підписувалися.

Відповідач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1" про визнання недійсним Договору зберігання № МШ2312-7 від 23.12.2007 р.

Ухвалою суду у справі № 40/5005/14848/2011 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Машинобудівник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1" про визнання недійсним Договору зберігання № МШ2312-7 від 23.12.2007 р. залишено без розгляду.

30.03.2012 р. Відповідач знову звернувся з позовом про визнання недійсним Договору зберігання № МШ2312-7 від 23.12.2007 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2013 р. в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Машинобудівник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1" про визнання недійсним Договору зберігання № МШ2312-7 відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Статтею 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст. 938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно статті 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору і вимогами зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином згідно з законом, іншими правовими актами, договором.

Суд відхиляє клопотання Відповідача щодо застосування строків позовної давності, оскільки Відповідно до пункту 1.3. Договору, строк зберігання складає 10 місяців з моменту передачі майна, тому строк позовної давності спливає 10.01.2012 р., а не 10.05.2011 р., як вказує Відповідач, відповідно Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав у межах строку позовної давності з дотриманням положень ст. 257 ЦК України.

В Договорах зберігання та підряду не вказується, що вони укладені на виконання того чи іншого договору. Одночасно укладений Договір підряду не звільняє Відповідача від виконання зобов'язань за Договором зберігання, крім того, в Договорі зберігання не міститься зазначень щодо мети передачі Товару та встановлені умови і строки його повернення.

Відповідно до ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі. Також відповідно до статей 963 та 942 ЦК України зберігач зобов'язується зберігати річ, яка передана йому поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності, і зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідачу не було надано право використання Товару в своєму господарському обороті, а тому неповернення Товару є порушенням Договору зберігання.

Відповідач посилається на те, що вимога про повернення товару не була заявлена протягом 7-ми днів після спливу строку зберігання відповідно до пункту 2.2.3 Договору зберігання № МШ2312-7 від 23.12.2007 р., однак пунктом 2.1.4 Договору передбачене зобов'язання саме Відповідача повернути майно за першою вимогою Позивача, а у випадку, якщо така вимога не була заявлена - протягом 7-ми календарних днів по закінченню строку зберігання, в тому стані, в якому воно було прийнято на зберігання, з урахуванням нормального зносу.

Факт закінчення строку зберігання майна не є підставою не повертати товар зі зберігання, а посилання Відповідача на ст. 948 ЦК України, якою встановлено, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання, не звільняє зберігача від виконання свого обов'язку по поверненню поклажодавцю його майна, що знаходилося на зберіганні.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд вважає заявлені Позивачем вимоги про зобов'язання Відповідача повернути майно загальною вартістю 52 632, 18 грн., передане за Договором зберігання, а саме: геотекстиль ТYРАR SF 40 - 249, 200 кв. м.; гідроізоляцію "Мапепластик" синтетичну -770, 000 кг; гравій керамзитовий фракція 20-40 мм, марка М200 - 86, 439 куб. м; емульсія бітумна "Рlastimul" "Емульвер" - 9, 45 т; клей керакліт - 181, 200 кг; латекс "Планикрет" - 34, 000 кг; плита ДСП марка ПІ - 114, 700 кв. м.; сітка скловолокниста 4x4 мм - 233, 00 кв. м.; кераколор - 25, 500 кг; фугопластик - 25, 500 кг. правомірними та підлягаючими задоволенню.

Судові витрати (державне мито у розмірі 526, 32 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236, 00 грн.) підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача, відповідно до ст. 49 ГПК України. Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", надмірно сплачене державне мито у розмірі 8 098, 07 грн. підлягає поверненню Позивачу з Держаного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 77, 79, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, п. 1. ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство "Машинобудівник" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59; код ЄДРПОУ 21857992) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Місія-1" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Боброва, 1; код ЄДРПОУ 32835945) майно загальною вартістю 52 632, 18 грн., передане за Договором зберігання № МШ2312-7 від 23.12.2007 р., а саме: геотекстиль ТYРАR SF 40 - 249, 200 кв. м.; гідроізоляцію "Мапепластик" синтетичну -770, 000 кг; гравій керамзитовий фракція 20-40 мм, марка М200 - 86, 439 куб. м; емульсія бітумна "Рlastimul" "Емульвер" - 9, 45 т; клей керакліт - 181, 200 кг; латекс "Планикрет" - 34, 000 кг; плита ДСП марка ПІ - 114, 700 кв. м.; сітка скловолокниста 4x4 мм - 233, 00 кв. м.; кераколор - 25, 500 кг; фугопластик - 25, 500 кг.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Машинобудівник" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59; код ЄДРПОУ 21857992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Боброва, 1; код ЄДРПОУ 32835945):

- 526, 32 грн. (п'ятсот двадцять шість грн. 32 коп.) державного мита;

- 236, 00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Місія-1" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Боброва, 1; код ЄДРПОУ 32835945) суму надмірно сплаченого державного мита з Державного бюджету України в розмірі 8 098, 07 грн. (вісім тисяч дев'яносто вісім грн. 07 коп.), сплаченого відповідно до платіжного доручення № 499 від 14.06.2011 р., оригінал якого знаходяться в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписано

27.05.2013 року

Головуючий колегії М.М. Боділовська

Суддя В.Г. Бєлік

Суддя І.М. Подобєд