№ 30848457, 18.03.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/579/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Кашпур О.В.

при секретарі - Крук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 11.02.2013 року звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби і просить визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення відповідача за № 0001041720 від 01 лютого 2013 року та присудити з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати. Свої вимоги мотивує тим, що в порушення вимог ст.ст.78, 79 Податкового кодексу України ДПІ у м.Чернігові неправомірно розпочала документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, не маючи для цього достатніх законних підстав, оскільки податкові декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2012 року не містять жодних недостовірних даних по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Рокко». Відповідачем неправомірно, в порушення вимог чинного податкового законодавства, донараховано податок на додану вартість на підставі проведеної перевірки його контрагента ТОВ «Рокко», яка свідчить про відсутність господарських відносин між цим контрагентом та в свою чергу його контрагентом ТОВ «Гротта», що доводить відсутність господарської операції між ТОВ «Рокко» та ФОП ОСОБА_1 Позивач наполягає на тому, що між ним та ТОВ «Рокко» було проведено реальну товарну господарську операцію. Реальність цієї операції підтверджують необхідні бухгалтерські документи, а саме видаткові та податкові накладні, товар отриманий від ТОВ «Рокко» оплачений позивачем в безготівковій форму, що посвідчують банківські виписки та платіжні доручення. Відповідно до положень Податкового Кодексу України підставою для зарахування сум ПДВ, сплачених позивачем у ціні товару, є податкова накладна. Таким чином, податковий кредит ФОП ОСОБА_1 сформовано на підставі податкових накладних, які відповідають по формі і змісту Податковому Кодексу України та являються єдиною підставою для такого формування. Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити його позовні вимоги та № 0001041720 від 01 лютого 2013.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити, пояснили, що згідно довідки про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Рокко» щодо документального підтвердження господарських відносин із Товариства з обмеженою відповідальністю «Гротта» їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012 року, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Рокко» проягом травня 2012р., встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг). Зокрема, цією довідкою встановлено, що ТОВ «Гротта» не мало можливості здійснювати організацію транспортування та продажу товарів в адресу ТОВ «Рокко». Через відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, у ТОВ «Гротта» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно- матеріальних цінностей. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання ТОВ «Гротта» - ТОВ «Рокко». Таким чином, встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання. Виходячи з вищенаведеного, ФОП ОСОБА_1 безпідставно сформовано податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання товарів у ТОВ „Рокко".

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що працівниками ДПІ в м. Чернігові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Рокко». За результатами перевірки складений акт від 18.12.2012р. № 2795/17/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено порушення товариством:

п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.193.1 ст.193, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 8224,08 грн., в тому числі за травень 2012 року на 8224,08 грн., в результаті формування податкового кредиту з підприємствами, з якими не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001041720 від 01.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12336,00 грн. (з яких 8224,00 грн. за основним платежем та 4112,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

В судовому засіданні було встановлено, що між ФОП ОСОБА_1., як покупцем та ТОВ «Рокко», як постачальником було укладено договір поставки № 19 від 20 квітня 2012 року, згідно умов якого постачальник зобов'язувався поставити покупцю товар в обсягах, згідно замовлення, а покупець прийняти та оплатити товар.

На виконання умов цього договору ТОВ «Рокко» виписало позивачу податкові накладні: № 7 від 03.05.2012 року на суму 2 864,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 477,34 грн.); № 10 від 07.05.2012 року на суму 6 260,70 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 043,45 грн.); № 57 від 24.05.2012 року на суму 40012,90 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 668,82 грн.); № 58 від 25.05.2012 року на суму 206,76 грн. (в т.ч. ПДВ - 34,46 грн.) (а.с. 24-28 ).

Оприбуткування товару було здійснено ФОП ОСОБА_1 згідно видаткових накладних № 7 від 03.05.2012 р., № 10 від 07.05.2012 р., № 57 від 24.05.2012 р., № 58 від 25.05.2012 р. (а.с. 29-32). Оплата вартості товару здійснювалася позивачем у безготівковій формі, про що свідчать виписки по рахунках позивача в установах банку (а.с. 33-34).

Згідно ст.. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Рокко».

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно із п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність таких податкових накладних, які відповідають вимогам Податкового кодексу України була встановлена в судовому засіданні, тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

В судовому засіданні було встановлено, що ДПІ в м. Чернігові зробила висновки про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та його контрагентом на підставі висновків ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, викладених в довідці від 12.10.2012 року № 151/224/32218976 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Рокко» щодо документального не підтвердження господарських відносин із ТОВ «Гротта» їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012 року. Зазначеною довідкою встановлено відсутність здійснення реальних господарських операцій між ТОВ «Рокко» та ТОВ «Гротта» через відсутність у останнього виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, тобто, необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно- матеріальних цінностей.

Суд вважає, що такі висновки ДПІ в м. Чернігові є безпідставними та неправомірними, оскільки позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, позивачем було оплачено надані послуги та поставлений товар, про що свідчать надані в судове засідання копії банківських виписок, поставка товару до ФОП ОСОБА_1 та відображення в податковому обліку підтверджено необхідними первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, чинним податковим законодавством не передбачено право ДПІ у м. Чернігові ДПС при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом первинних бухгалтерських документів, суд вважає, що позивачем доведено, що правочини, укладені між ним та його контрагентом - ТОВ «Рокко», спричинили реальні юридичні наслідки для ФОП ОСОБА_1, в судовому засіданні встановлено факт оплати поставлених позивачу товарів та послуг, що підтверджує використання отриманих товарів позивачем у власній господарській діяльності, позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій. Таким чином суд приходить до висновку, що ДПІ в м. Чернігові неправомірно донарахувала ФОП ОСОБА_1 податок на додану вартість в розмірі 12336,00 грн., а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001041720 від 01.02.2013 року, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0001041720 від 01.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України 124 грн. 00 коп. судових витрат на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.В. Кашпур