№ 30848298, 14.02.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/3466/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2013 року Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Житняк Л.О.

при секретарі Сугаковій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу № 2а/2570/3466/2012

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2012 № 0005951720, -

В С Т А Н О В И В:

06.11.2012 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ у м. Чернігові) від 11.09.2012 № 0005951720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 97 809,00 грн. (у т. ч. за основним платежем - 82 306,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15 503,00 грн.), що прийнято за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, якою встановлені порушення Податкового кодексу України, про що складено Акт від 12.06.2012 № 944/17/НОМЕР_4.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення позивач зазначив, що на підтвердження здійснення господарських операцій з надання послуг перевезення та експедиційні послуги підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами, договорами-заявками, заявками на перевезення, рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами виконаних робіт, міжнародними товарно-транспортними накладними, банківськими виписками по рахунку, платіжними документами, що надавались в ході проведення перевірки та відображені в Акті перевірки від 12.06.2012 № 944/17/НОМЕР_4, однак які не були взяті ДПІ у м. Чернігові до уваги.

При цьому, позивач наголосив на тому, що підставою відповідача для донарахування позивачу ПДВ у сумі 82 306,00 грн. є лише твердження податкового органу, що в міжнародних автомобільних накладних (CMR) в графах 16 «Перевізник» та 23 «Підпис та штамп перевізника» зазначені фізичні та юридичні особи, які фактично здійснювали перевезення вантажів, а не ФОП ОСОБА_2, зауважуючи на тому, що за відсутності чітких вимог до складання товарно-транспортної накладної та відсутності законодавчо визначеної підстави визнання її не чинною, недоліки у складанні такої накладної, при доведеності факту проведення фінансово-господарської діяльності, не впливають на формування податкового кредиту з ПДВ відповідного періоду.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що висновки зазначені в Акті перевірки від 12.06.2012 № 944/17/НОМЕР_4 є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а податкове повідомлення-рішення від 11.09.2012 № 0005951720 - необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень.

Представники відповідача проти позову заперечили та просили у його задоволенні відмовити, пояснивши, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства. Надавши заперечення проти позову представники відповідача наголосили на тому, що позивачем порушено п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_2 не включено до складу податкових зобов'язань суми отримані на розрахунковий рахунок за виконані послуги, в результаті чого було занижено ПДВ у розмірі 82 306,00 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_4) як фізичну особу-підприємця 25.11.2002 зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію серії В00 № 512427, т. 1 а. с. 44), включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з ЄДР серії АЄ № 909891, т. 1 а. с. 49) і взято на облік до ДПІ у м. Чернігові як платника податків з 28.11.2002 за № 13172 (довідка від 28.11.2002 № 11786/9/28-117, т. 1 а. с. 47), зареєстрований платником ПДВ з 11.03.2006 (Свідоцтво про реєстрацію № 86471611, т. 1 а. с. 46).

Згідно довідки Головного управління статистики у Чернігівській області про визначення класифікаційних даних № 215/11 (т. 1 а. с. 45) видами діяльності ФОП ОСОБА_2 є (за КВЕД):

50.20.0 Технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту.

63.40.0 Організація перевезення вантажів.

Відповідно, перевіряючи підстави проведення перевірки позивача, судом встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, відповідно до направлень від 15.05.2012 № 1028, № 1029, від 28.05.2012 № 1161, № 1162 (отримано особисто ФОП ОСОБА_2 28.05.2012), виданих ДПІ у м. Чернігові та плану-графіка проведення планових документальних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, про що складено Акт від 12.06.2012 № 944/17/НОМЕР_4 (т. 1 а. с. 8-42).

ФОП ОСОБА_2 повідомлений про проведення перевірки рекомендованим листом від 04.05.2012 за вих. № 137/Я/17-216, який згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отриманий підприємцем особисто 07.05.2012.

Перевірку проведено з відома та в присутності ФОП ОСОБА_2

Перевірка проводилась з 15.05.2012 по 28.05.2012, термін проведення якої було продовжено з 29.05.2012 по 05.06.2012 на підставі наказу ДПІ у м. Чернігові.

В розділі «Висновок» Акту перевірки, з-поміж іншого, встановлено порушення п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, а саме платником не включено до складу податкових зобов'язань суми отримані на розрахунковий рахунок за виконані послуги, в результаті чого ФОП ОСОБА_2 занижено ПДВ у розмірі 82 506,00 грн.

При цьому, в ході судового розгляду встановлено, що на підставі вказаного Акту перевірки, з урахуванням вищевказаних порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2012 № НОМЕР_3, не погоджуючись з яким, ФОП ОСОБА_2 подав до Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ДПС у Чернігівській області) скаргу від 12.07.2012 (вх. № Я/172).

За результатами розгляду скарги рішенням ДПС у Чернігівській області від 04.09.2012 № 326/Я/10-215 податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 02.07.2012 № 0004461720 скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 222,00 грн. (у т. ч. за основним платежем - 200,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22,00 грн.), в іншій частині у розмірі 97 809,00 грн. (у т. ч. за основним платежем - 82 306,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15 503,00 грн.) - залишено без змін.

Враховуючи ст. 60 Податкового кодексу України, на підставі Акта перевірки від 12.06.2012 № 944/17/НОМЕР_4 та рішення ДПС у Чернігівській області від 04.09.2012 № 326/Я/10-215, ДПІ у м. Чернігові прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 11.09.2012 № 0005951720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 97 809,00 грн. (у т. ч. за основним платежем - 82 306,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15 503,00 грн.) (т. 1 а. с. 7), та яке є предметом даного спору.

В Акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 ФОП ОСОБА_2 задекларовано податкових зобов'язань по ПДВ у сумі 307 326,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 встановлено їх заниження на суму ПДВ 82 506,00 грн.

При цьому, перевіркою відображених у рядку 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» показників за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 встановлено, що на формування даних показників переважно мали вплив операції з надання послуг перевезення та експедиційні послуги. Так, зазначено, що протягом квітня-грудня 2011 року на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 надходили кошти за транспортні та експедиційні послуги, здійснені за кордоном (дані наведені в табл. 25 Акту перевірки).

В Акті перевірки вказано, що в наданих на перевірку ФОП ОСОБА_2 міжнародних автомобільних накладних (CMR) в графах 16 «Перевізник» та 23 «Підпис та штамп перевізника» зазначені фізичні та юридичні особи, які фактично здійснювали перевезення вантажів, а не ФОП ОСОБА_2, у зв'язку з чим не визнано факту здійснення останнім міжнародних транспортних перевезень.

Таким чином, перевіркою задекларованих показників (рядки 1-9 Декларації) в загальній сумі 307 326,00 грн. на підставі декларацій з ПДВ за перевіряємий період, видаткових накладних, банківських виписок, платіжних документів, актів виконаних робіт ДПІ у м. Чернігові визначено заниження задекларованих податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_2 на суму 82 506,00 грн. у зв'язку з порушенням останнього п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

При цьому, суд бере до уваги рішення ДПС у Чернігівській області від 04.09.2012 № 326/Я/10-215, яким виключено 200,00 грн. із суми заниження ФОП ОСОБА_2 ПДВ, отже згідно висновку Акту перевірки від 12.06.2012 № 944/17/НОМЕР_4 останнім занижено ПДВ у розмірі 82 306,00 грн.

Перевіряючи правильність проведення відповідачем перевірки ФОП ОСОБА_2 слід зазначити, що вона проведена відповідно до вимог п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, згідно якого органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Поняття та порядок проведення документальної планової виїзної перевірки, визначені пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 та ст. 77 Кодексу, дотримано. Строки проведення виїзних перевірок, встановлені ст. 82 Кодексу, не порушено.

Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну «податкове зобов'язання», вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), саме пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, слід зазначити п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, яким встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Також в даних правовідносинах враховується п. 44.1 ст. 44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно абзацом «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Також, необхідно врахувати п. 198.2 ст. 198 Кодексу, якою встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, суд зазначає п. 198.3 ст. 198 Кодексу, яким визначається податковий кредит звітного періоду та п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Кодексу щодо визначення та розрахунку суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом), і враховує, що згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Кодексу).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представниками відповідача не оспорювалась.

Отже, як встановлено вище, основними видами діяльності ФОП ОСОБА_2 є технічне обслуговування та ремонт автомобілів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, організація перевезення вантажів.

В ході судового розгляду встановлено, що за період, що підлягав перевірці, та про що зазначено в Акті перевірки від 12.06.2012 № 944/17/НОМЕР_4, ФОП ОСОБА_2 задекларовано в деклараціях з ПДВ (рядки 1-9 Декларації) за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 податкових зобов'язань по ПДВ у сумі 307 326,00 грн., на формування якої мали вплив операції з надання послуг перевезення та експедиційні послуги.

Також судом встановлено та представниками відповідача не заперечувався факт надання ФОП ОСОБА_2 на перевірку відповідних первинних бухгалтерських документів (які також містяться в матеріалах справи), а саме: договорів, договорів-заявок, заявок на перевезення, рахунків-фактур, податкових та видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів виконаних робіт, міжнародних товарно-транспортних накладних, банківських виписок по рахунку, платіжних документів.

У відповідності до укладених договорів між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов останніх, підписано та скріплено печатками підприємств. На момент укладання договорів позивач у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платник ПДВ, установчі документи якого не були визнані в судовому порядку недійсними та був відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб.

На виконання зобов'язань сторін протягом квітня-грудня 2011 року на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 надходили кошти за транспортні та експедиційні послуги, здійснені за кордоном (дані наведені в табл. 25 Акту перевірки).

Суми ПДВ за виписаними контрагентами на адресу позивача податковими накладними за надані експедиційні послуги включені ФОП ОСОБА_2 до податкового кредиту відповідного періоду та відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, які відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Із зазначеного зроблено висновок, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагентам, при наявності належно оформлених податкових накладних, виписаних останнім на адресу ФОП ОСОБА_2 зауважень щодо оформлення яких ДПІ у м. Чернігові в Акті перевірки не висловлено. Також в судовому засіданні встановлено, що по вказаних сумах ПДВ між сторонами спір відсутній.

Крім того, дійсність господарських операцій за договорами та факт надання послуг перевезення та експедиційні послуги підтверджується також наданими на перевірку видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами виконаних робіт, міжнародними товарно-транспортними накладними, де встановлені підписи відповідальних осіб (в матеріалах справи).

Вказані документи також повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Так, враховуючи п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, суд зазначає, що підставою для визначення витрат у податковому обліку є первинні документи, оформлені належним чином. Первинні документи повинні мати певний перелік обов'язкових реквізитів, які визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, наявність у платника податку міжнародних автомобільних накладних (CMR), актів виконаних робіт (наданих послуг), та докази оплати вартості послуг експедирування є достатніми підставами для формування таких витрат та відповідно зобов'язань з ПДВ.

Таким чином, господарські операції з контрагентами мали реальний характер та були вчинені між право дієздатними особами, первинні документи складені у відповідності до чинного законодавства та не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, зауваження до складання таких документів ДПІ у м. Чернігові в Акті перевірки від 12.06.2012 № 944/17/НОМЕР_4 не висловлено. Первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на перевірку, були досліджені відповідачем в ході її проведення, однак не були взяті до уваги.

Дані, встановлені судом, обставини свідчать про реальність здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_2 з контрагентами за період, що підлягав перевірці.

Суд звертає увагу на встановлене в ході судового розгляду: сума донарахованого грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 82 306,00 грн. складається тільки із транспортних послуг, відповідно спір щодо розміру донарахованого грошового зобов'язання між сторонами відсутній. При цьому є важливою обставиною те, що підставою ДПІ у м. Чернігові для донарахування позивачу ПДВ у сумі 82 306,00 грн. є лише твердження податкового органу, що в міжнародних автомобільних накладних (CMR) в графах 16 «Перевізник» та 23 «Підпис та штамп перевізника» зазначені фізичні та юридичні особи, які фактично здійснювали перевезення вантажів, а не ФОП ОСОБА_2 Вказане твердження суд визнає протиправним, зважаючи на наступне.

Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється в порядку та за правилами визначеними Законом України від 01.07.2004 № 1955 «Про транспортно-експедиторську діяльність», згідно ст. 1 якого транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів, а учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Відповідно до ст. 8 Закону транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ст. 9 Закону).

При цьому, з урахуванням ст. 4 Закону, якою визначено право експедитора для виконання доручень клієнтів укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України, суд зазначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами. судноплавними компаніями тощо, тому експедитор є повіреним, а договір транспортного експедирування є договором доручення.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Відповідно до абз. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Місцем надання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання (абз. «ж» п. 186.3 ст. 186 Кодексу).

Таким чином, якщо транспортно-експедиторські послуги надаються замовнику-резиденту, то такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за основною ставкою 20% (незалежно від того, резидентом чи нерезидентом надаються такі послуги). Якщо послуги надаються замовнику-нерезиденту, то операції з постачання таких послуг не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ.

Так, в силу абз. «а» пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, у випадку залучення експедитором до міжнародного перевезення вантажів перевізників чи інших учасників транспортно-експедиторської діяльності, то нульова ставка застосовується саме такими перевізниками чи іншими учасниками транспортно-експедиторської діяльності.

При цьому, із врахуванням п. 189.4 ст. 189 Кодексу, при отриманні коштів від замовника чи за датою оформлення документів, що підтверджують факт здійснення міжнародного перевезення для замовника, залежно від того, яка з цих подій відбулася раніше, у експедитора виникає податкове зобов'язання з ПДВ на суму перевезення за ставкою нуль відсотків, якщо перевізник є резидентом - платником ПДВ та на суму наданих такому замовнику експедиторських послуг за ставкою 20 відсотків, якщо замовник послуг зареєстрований на території України як суб'єкт господарювання. У випадку, коли перевізник не є резидентом - платником ПДВ, податкові зобов'язання у експедитора на вартість послуг з перевезення не виникають.

Враховуючи вищезазначене, об'єктом оподаткування ПДВ при виконанні договору транспортного експедирування є кошти, що надходять експедитору від замовника-резидента за належне виконання договору транспортного експедирування.

Оскільки у плату експедитору не включаються витрати понесені таким експедитором на оплату послуг з міжнародного перевезення вантажів перевізником, який залучений до виконання договору транспортного експедирування, то експедитор не повинен нараховувати податкові зобов'язання на зазначені послуги з перевезення та виписувати податкову накладну замовнику-резиденту.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що за відсутності чітких вимог до складання товарно-транспортної накладної та відсутності законодавчо визначеної підстави визнання її не чинною, недоліки у складанні такої накладної, при доведеності факту проведення фінансово-господарської діяльності, не впливають на формування податкового кредиту з ПДВ відповідного періоду.

Таким чином, оцінивши всі докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що на підтвердження виконання договорів надавались первинні бухгалтерські документи. Вимоги договорів виконані, сторони претензій не мають, що представниками відповідача в судовому засіданні також не заперечувалось.

З пояснень представників позивача та представників відповідача вбачається, що ДПІ у м. Чернігові не були взяті до уваги документи надані ФОП ОСОБА_2 в ході проведення перевірки. Не був взятий до уваги і той факт, що вказані господарські операції не визнавались в судовому порядку недійсними.

Отже, суд прийшов до висновку, що наданими ФОП ОСОБА_2 документами повністю підтверджується факт проведення фінансово-господарської діяльності, що в свою чергу повністю спростовує заперечення відповідача, оскільки висновки останнього ґрунтувались лише на підставі того, що в міжнародних автомобільних накладних (CMR) в графах 16 «Перевізник» та 23 «Підпис та штамп перевізника» зазначені фізичні та юридичні особи, які фактично здійснювали перевезення вантажів, а не ФОП ОСОБА_2 Тому, враховуючи досліджені та не враховані під час перевірки первинні бухгалтерські документи, суд визнав, що платник податку правомірно в податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди не включив до складу податкового зобов'язання з ПДВ суму 82 306,00 грн.

В даних правовідносинах підставою для висновку ДПІ у м. Чернігові про незаконне формування ПДВ, можливе тільки в тому випадку, якщо позивачем не доведено і судом не встановлено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Податковий орган мав би підстави вважати правочини нікчемними, а суд - погодитися з обґрунтованістю висновку податкового органу, якщо б головною метою платника податку було одержання доходу за рахунок відшкодування ПДВ, чого відповідачем не встановлювалось та не зазначалось взагалі.

З урахуванням досліджених господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, суд прийшов до висновку, що за належних доказів - договорів, договорів-заявок, заявок на перевезення, рахунків-фактур, податкових та видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів виконаних робіт, міжнародних товарно-транспортних накладних, банківських виписок по рахунку, платіжних документів - не врахування підстав формування ПДВ, вказане не давало ДПІ у м. Чернігові підстав для висновку про заниження ФОП ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 82 306,00 грн., та відповідно й прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 11.09.2012 № 0005951720.

Отже, суд погоджується із обґрунтуваннями позивача про те, що висновки ДПІ у м. Чернігові, викладені в Акті перевірки - є безпідставними, оскільки згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства, фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ - є протиправним. У зв'язку із чим, оскільки в частині формування податкового кредиту та податкового зобов'язання позивач вимог податкового законодавства не порушив, застосування штрафних санкцій згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України також є неправомірним.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

У даному випадку, констатуючи протиправність формування відповідачем податкового зобов'язання позивачу по ПДВ, згідно вимог Податкового кодексу України, враховуючи ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 11.09.2012 № 0005951720 підлягає скасуванню, відповідно позовні вимоги - задоволенню.

Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати по справі згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 11.09.2012 № 0005951720.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, отримувач: УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_4) 978,09 грн. (дев'ятсот сімдесят вісім гривень 09 коп.) судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 02.11.2012 № 516.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Житняк