Решение № 30836096, 16.04.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. Справа № 915/316/13-г

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Мартиненко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопромпідшипник» (61052, м. Харків, вул. Дмитрівська, 20, код ЄДРПОУ 31151565)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Конвеєрмаш» (54028, м. Миколаїв, вул. Енгельса, 49, код ЄДРПОУ 00211381)

про: стягнення 22042,44 грн., -

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопромпідшипник» звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Конвеєрмаш» 22042,44 грн., з яких: 18559,14 грн. основного боргу, 18,32 грн. збитків від інфляції, 272,81 грн. трьох відсотків річних, 1336,26 грн. пені та 1855,91 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару №5037 від 02.07.2012р. внаслідок здійснення лише часткової оплати отриманого за накладною №0907098 від 09.07.2012р. товару на загальну суму 53897,86 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.03.2013р. було відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Автопромпідшипник» про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і грошові кошти ПАТ «Конвеєрмаш» в межах ціни позову та судового збору з огляду на не мотивування та не наведення позивачем жодних обгрунтувань у клопотанні про вжиття заходів до забезпечення позову, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не надання позивачем доказів, які б підтверджували наявність таких обставин.

Позивач у судові засідання не з'явився. 11.03.2013р. на виконання вимог ухвали суду від 26.02.2013р. від позивача надійшла заява за вх.№4771/13, в якій наведений розгорнутий розрахунок заявлених до стягнення з відповідача індексу інфляції, трьох відсотків річних, штрафу та пені, а також надано докази надсилання/вручення відповідачу рахунку-фактури №0407015 від 04.07.2012р. Також в заяві позивач просив суд розглянути справу за відсутністю представника позивача в зв'язку з суттєвими матеріальними труднощами, що перешкоджають прийняти участь у розгляді справи. Господарським судом було задоволено клопотання ТОВ «Автопромпідшипник» про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Відповідач у судові засідання також не з'явився, свого представника не направив, вимог ухвал суду від 26.02.2013р. та від 26.03.2013р. не виконав, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, проти позову не заперечив. При цьому відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 28.02.2013р. та від 29.03.2013р. Враховуючи вищевикладене, господарський суд визнав за можливе розглянути позовну заяву за відсутністю представника відповідача в судовому засіданні в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

02.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопромпідшипник» (Постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Конвеєрмаш» (Покупець, відповідач) був укладений договір поставки товару №5037, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець - прийняти й оплатити на нижчезазначених умовах підшипники, паси привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети й іншу продукцію виробничо-технічного призначення (іменовану надалі - товар) партіями, в асортименті, кількості й за цінами, зазначеним у погоджених рахунках.

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 договору Покупець здійснює оплату кожної партії товару по відповідному рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом терміну дії рахунку або протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту передачі товару. Датою й фактом оплати вважається дата надходження безготівкових коштів на поточний рахунок Постачальника або дата внесення грошових коштів у касу Постачальника.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 09.07.2015р.

Пунктами 8.4-8.6 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України. За порушення зобов'язання по оплаті товару Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення платежу. За порушення зобов'язання по оплаті товару понад 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальникові додатково штраф у розмірі 10% від неоплаченої суми шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, а також відшкодовує заподіяні збитки.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 53897,86 грн. Даний факт підтверджується рахунком-фактурою №0407015 від 04.07.2012р. на суму 53897,86 грн. (а.с. 10, докази надсилання - а.с. 22-23), довіреністю на отримання цінностей №106 від 09.07.2012р. (а.с. 9), видатковою накладною №0907098 від 09.07.2012р. (а.с. 11).

Натомість відповідач своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати отриманого товару належним чином не виконав, розрахувавшись за отримані підшипники лише частково на суму 35338,72 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №158 від 13.07.2012р. на суму 32338,72 грн. та №756 від 25.07.2012р. на суму 3000,00 грн. (а.с. 14).

Отже, залишок заборгованості відповідача складає 18559,14 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою здійснити остаточний розрахунок наявної заборгованості, про що свідчать лист ТОВ «Автопромпідшипник» №521 від 02.11.2012р., опис вкладення у лист з оголошеною цінністю від 15.11.2012р. та поштова квитанція №9222 від 15.11.2012р. (а.с. 12, 15-16)

Листом №14/948 від 26.11.2012р. (а.с. 13) відповідач визнав наявну заборгованість, вказав на її погашення наступним порядком: 15.12.2012р. - 9279 грн., 25.12.2012р. - 9280,14 грн.

Між тим, як свідчать матеріали справи, на даний час відповідачем наявний борг не сплачено.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача основного боргу за договором поставки товару №5037 від 02.07.2012р. у сумі 18559,14 грн., а також нарахованих за неналежне виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати наданого товару збитків від інфляції в сумі 18,32 грн., трьох відсотків річних у сумі 272,81 грн., пені в сумі 1336,26 грн. та штрафу у сумі 1855,91 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ч.ч.1-2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлення матеріалами справи факту часткового виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений товар, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за договором №5037 від 02.07.2012р. у розмірі 18559,14 грн., жодних доказів погашення якої відповідач до суду не надав, господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Автопромпідшипник» про стягнення з відповідача вартості поставленого товару у сумі 18559,14 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сплата відповідачем пені за порушення зобов'язання по оплаті товару, яка обчислюється в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення платежу, передбачена умовами п.8.5 укладеного між сторонами договору поставки товару.

Сплата відповідачем штрафу за порушення зобов'язання по оплаті товару понад 30 календарних днів, який складає 10% від неоплаченої суми, передбачена умовами п.8.6 укладеного між сторонами договору поставки товару.

Господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені за період з 24.07.2012р. по 19.02.2013р. та штрафу за неналежне виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати поставленого товару - є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі п.п. 8.5, 8.6 договору, вимог ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України.

При цьому господарський суд приймає до уваги розрахунки пені та штрафу (а.с. 21), надані позивачем до суду в заяві за вх.№4771/13 від 11.03.2013р., вважає їх обґрунтованими та такими, що зроблені з повним дотриманням норм чинного законодавства України.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку про підставність та необхідність задоволення позовних вимог ТОВ «Автопромпідшипник» в частині стягнення з відповідача пені за неналежне виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати поставленого товару за період з 24.07.2012р. по 19.02.2013р. в сумі 1336,26 грн. та штрафу за порушення зобов'язання по оплаті товару понад 30 календарних днів в сумі 1855,91 грн.

Щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та трьох відсотків річних слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд приймає до уваги розрахунки трьох відсотків річних та індексу інфляції (а.с. 21), надані позивачем до суду в заяві за вх.№4771/13 від 11.03.2013р., вважає їх обґрунтованими та такими, що зроблені з повним дотриманням норм чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, є підставними та підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ «Автопромпідшипник» в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних за період з 24.07.2012р. по 19.02.2013р. в сумі 272,81 грн. та індексу інфляції за період з липня 2012 року по лютий 2013 року в сумі 18,32 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Автопромпідшипник» є повністю обґрунтованими, правомірними, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопромпідшипнмк» задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Конвеєрмаш» (54028, м. Миколаїв, вул. Енгельса, 49, код ЄДРПОУ 0021381, п/р 26003302132448 ПАТ Банк Форум, МФО 322948; п/р 26009310092801, філія АБ Південний в м. Миколаєві, МФО 326751, ІПН 00213814010, Свід.ПДВ 200023352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопромпідшипник» (61052, м. Харків, вул. Дмитрівська, 20, код ЄДРПОУ 31151565, п/р 26005278066005, ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Харків, МФО 351553, ІПН 311515620354, Свід.ПДВ 29458731) 18559 (вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 14 коп. основного боргу, 18 (вісімнадцять) грн. 32 коп. індексу інфляції, 272 (двісті сімдесят дві) грн. 81 коп. трьох відсотків річних, 1336 (одну тисячу триста тридцять шість) грн. 26 коп. пені, 1855 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 91 коп. штрафу та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 22 квітня 2013 року.

Суддя Ю.С. Бритавська