Постановление суда № 30435940, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2013 р. м. Київ К-24779/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 р.

у справі №2-а-40659/09/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ХІС»

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова (далі-позивач) звернулась з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ХІС» (далі-відповідач) про стягнення суми.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2009 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 р., адміністративний позов залишено без задоволення.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для звернення із даним позовом до суду стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 17.11.2008 р. №0157/12/32/23/34333762 про порушення відповідачем вимог п 1, 2 ст. 3 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у результаті чого було прийнято рішення від 04.12.2008 р. №0014002301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8840,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, судові інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, надали оцінку правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій у межах даного судового провадження.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися із таким застосуванням норм процесуального права та вважає неправильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.

При цьому, питання правомірності застосування штрафних санкцій не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суди не мали процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

З огляду на викладене, а також той факт, що судами першої та апеляційної інстанцій не було з'ясовано належним чином зазначені обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 р. у справі №2-а-40659/09/2070 скасувати.

Справу №2-а-40659/09/2070 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.