№ 30172191, 25.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/4472/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Дунайської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (далі прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач ФОП ОСОБА_1 має заборгованість перед бюджетом по сплаті нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1700 грн., яка виникла на підставі акту від 17.12.2010 року №206886 щодо контролю за додержанням законодавства про автомобільний транспорт, яким встановлено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», що виразилося наданні послуг з пасажирських перевезень, без оформлення документів, а саме здійснення перевезення пасажирів за маршрутом Озерне-Ізмаїл без узгодження схеми маршруту з органами ДАІ. На підставі цього акту постановою заступника начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області від 12.01.2011 року №116655 до відповідача застосовано фінансову санкцію в розмірі 1700 грн., яка до цього часу не сплачена. У зв'язку з зазначеним позивач просив на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт» стягнути з відповідача зазначені нараховані штрафні санкції, виходячи з вимог Закону.

Прокурор та представник ТУ надали суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідач до судового засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно (а.с.67, 77). Причини не явки суду не повідомив. При цьому, відповідачем були надані суду письмові заперечення проти позову в яких він просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.33-36).

Суд, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України ухвалив про розгляд справи у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.

Відповідно до п.2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

17 грудня 2010 року Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області в ході проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було виявлено порушення відповідачем ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», що виразилося у виконанні перевезень за маршрутом Озерне-Ізмаїл без узгодження схеми маршруту з органами ДАІ.

За результатами цієї перевірки позивачем було складено акт №206886 від 17.12.2010 року (а.с.13).

Відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та на підставі акту №206886 від 17.12.2010 року, рішенням заступника начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області від 12.01.2011 року №116655 до відповідача застосовано фінансову санкцію в розмірі 1700 грн. (а.с.15).

Відповідно до п.28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.

Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області направило на адресу відповідача лист №121/02 від 12.01.2011 року про сплату заборгованості по штрафним санкціям у розмірі 1700 грн. (а.с.16).

Також судом безперечно встановлено, що постанова Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області від 12.01.2011 року №116655 не скасована та є чинною, що підтверджується ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2011 року (а.с.66, 76).

На момент розгляду справи зазначена заборгованість відповідачем не сплачена.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;.

На підставі зазначених норм, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про застосування до відповідача штрафних санкцій в розмірі 1700 грн., позивач діяв на підставі та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, та у межах наданих йому повноважень, у зв'язку з чим заявлені ним позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 1700 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню в повному обсязі, а відповідач не надав суду належних доказів щодо неправомірності прийнятого відповідачем рішення щодо застосування до нього штрафних санкцій в розмірі 1700 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про автомобільний транспорт", Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року „Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 35, 71, 86, 128, 159-164 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Дунайської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь державного бюджету суму штрафу в розмірі 1700 грн. на р/р 31110106700214 отримувач ГУДКСУ в Одеській області, банк одержувача ГУДКСУ в Одеській області, призначення платежу - код 21081100 символ 106 адміністративні штрафи та інші санкції, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23214695.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

25 березня 2013 року.