№ 30172187, 12.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/6150/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2013 року

12год.42хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Маліновської І.В.

За участю сторін:

Від позивача: Попов Д.В. - за довіреністю

Від відповідача: Яблочкін В.М. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС до ПП «Глашатай» про стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС, в якій позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства «Глашатай» на користь держави 253 686,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 13.09.2012 року Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань взаємовідносин ПП «Глашатай» з ТОВ «Інфостіл 2008» за період березень, квітень 2012 року та ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс», за травень 2012 року. За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області ДПС складено акт перевірки №627/22-35695338 від 13.09.2012 року. Перевіркою встановлено, що ПП «Глашатай» в перевіряємий період мало взаємовідносини з ТОВ «Інфостіл 2008» та ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс». Між тим, відповідно до видів діяльності, якими займаються виконавці за наведеними договорами, виготовлення металевих конструкцій, а також друкованої продукції не є діяльністю цих підприємств, отже всі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача», та укладені з цими контрагентами угоди порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на штучне формування податкового кредиту, а отже є нікчемними згідно із ст.228 ЦК України.

Викладене є підставою для застосування до ПП „Глашатай" санкцій, встановлених ст.ст. 207,208 Господарського кодексу України, а саме стягнення в дохід Держави сум грошових коштів, одержаних за відповідними угодами, яка складає 253686грн.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем було укладено договори з ТОВ «Інфостил 2008» та ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс» від 01 березня 2012 року; 02 квітня 2012 року; та від 10 травня 2012 року. Вказані контрагенти відповідача надали послуги для ПП «Глашатай» по виготовленню металевих конструкцій, іменовані як «билл-борд».

Окремо відповідно до договору від 04 березня 2012 року ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс» надало послуги з друкування та виготовлення рекламної продукції.

Вищезазначені послуги були наданні у повному обсязі що підтверджується Актами виконаних робіт від 30 березня 2012 року та 25 квітня 2012 року, від 24 травня 2012 року, 30 травня, 27 квітня 2012 року.

Відповідачем надані всі первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій по вказаним договорам, а отже позовні вимоги ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що в 16.07.2012 року до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби електронною поштою надійшов акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 06.07.2012 року №721/2240/35678045 про проведення зустрічної звірки TOB «Інфостіл 2008», де встановлено неможливість фактичного здійснення TOB «Інфостіл 2008» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

29.08.2012 року до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби електронною поштою надійшов акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 27.08.2012 року №589/22-603/36342386 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Компанія «Ракурс Плюс», у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Як зазначає позивач, 13.09.2012 року Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань взаємовідносин ПП «Глашатай» з ТОВ «Інфостіл 2008» за період березень, квітень 2012 року, та ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс» за травень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №627/22-35695338 від 13.09.2012р.

При цьому акт перевірки від 13.09.2012р. суду не наданий, проте відповідач не заперечує обставини проведення перевірки та складання акту від 13.09.2012р.

Як вбачається з тексту позовної заяви та пояснень представника ДПІ, досліджуючи господарські операції ПП „Глашатай" з ТОВ „Інфостіл 2008" та ТОВ „Компанія „Ракурс Плюс", ДПІ в ході перевірки дійшла висновків про фіктивний характер укладених з цими контрагентами угод, їх спрямованість на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету України внаслідок штучного формування податкового кредиту за відповідними господарськими операціями, зробило висновок про нікчемність таких угод згідно ст.228 ЦК України, що стало підставою для звернення до суду з позовом відповідно до ст.207,208 ГК України про стягнення з відповідача на користь Держави коштів у загальній сумі вартості отриманих ПП „Глашатай" послуг та продукції (рекламних конструкцій), сплаченої на рахунки контрагентів.

При цьому ДПІ вважає непотрібним визнання відповідних угод недійсними в судовому порядку у зв'язку з їх нікчемністю за ст.228 ЦК України.

Суд вважає таку правову позицію хибною виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.3 ГК України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Договір, укладений позивачем з TOB «Галатея-К» не є недійсним в силу вказівки на це в законі, належних та допустимих доказів на підтвердження його укладення в порушення публічного порядку, зокрема, спрямованості на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету, відповідачем не надано та в матеріалах перевірки не значиться.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання відповідачем товарів та послуг, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту, залучені до матеріалів справи та на даний час підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, зворотнє позивачем не доведено.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Так, за нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно з п.2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Суду надані первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій відповідача з його контрагентами, а саме: разовий договір №26-03 «на перевезення вантажів автомобільним березня 2012 року; акт здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.03.2012 року; разовий договір№23-04 «на перевезення вантажів автомобільним транспортом» від 23 квітня 2012 року; акт здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 26.04.2012 року; разовий договір№26-04 «на перевезення вантажів автомобільним транспортом» від 26 квітня 2012 року; акт здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 28.04.2012 року; разовий договір№21-05 «на перевезення вантажів автомобільним транспортом» від 21 травня 2012 року; акт здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 25.05.2012 року; разовий договір№28-05 «на перевезення вантажів автомобільним транспортом» від 28 травня 2012 року; акт здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 01.06.2012 року; договір № 27-03-12 від 27 березня 2012 року; акти приймання - передачи майна №1,2,3,4, згідно Договору № 27-03-12 від 27 березня 2012 року; акт приймання - передачі послуг по договору №27-03-12 від 25 грудня 2012 року; договір від 01 березня 2012 року; додаток до договору від 01.03.2012 року; акт приймання передачі послуг по договору від 01.03.2012 року складений 30 березня 2012 року; договір від 02 квітня 2012 року; додаток до договору від 02.04.2012 року; акт приймання - передачі послуг по договору від 02.04.2012 року складений 25 квітня 2012 року; договір від 03 квітня 2012 року; акт приймання - передачі послуг за договором від 03.04.2012 від 27 квітня 2012 року; додатки до договору від 03.04.2012 року; договір від 04 травня 2012 року; акт виконаних робіт від 24 травня 2012 року; Договір від 10 травня 2012 року; додаток до договору від 10.05.2012 року; акт приймання - передачі послуг за договором від 10.05.2012 року складений 30 травня 2012 року; податкова накладна від 30.03.2012 року за № 842; від 25.04.2012 року за № 682; від 27.04.2012 року за №743; від 24.05.2012 року за №266; від 30.05.2012 року за №297; накладна №ОУ - 300302 від 30 березня 2012 року; №ОУ - 250401 від 25 квітня 2012 року; № ОУ- 270401 від 27 квітня 2012 року; №ОУ - 52401 від 24 травня 2012 року; № ОУ - 53003 від 30 травня 2012 року; товарно-транспортні накладні №000526 від 30 березня 2012 року; №000530 від 25 квітня 2012 року; №000537 від 27 квітня 2012 року; №000544 від 30 травня 2012 року; №000541 від 24 травня 2012 року; рахунки №010312 від 01 березня 2012 року; № 79 від 03 грудня 2012 року; № 020412 від 02 квітня 2012 року; №030412 від 03 квітня 2012року; №040512 від 04т травня 2012 року; №100512 від 10 травня 2012 року; квитанції до прибуткового касового ордера №23 від 31 березня 2012 року; №29 від 26 квітня 2012 року; №30 від 28 квітня 2012 року; №35 від 25 травня 2012 року; №37 від 01 червня 2012 року; платіжні доручення №317 від 19 грудня 2012 року;№129 від 22 травня 2012 року; №145 від 15 червня 2012 року; №91 від 02 квітня 2012 року; №114 від 03 травня 2012 року; №115 від 03 травня 2012 року; № 133 від 24 травня 2012 року; №141 від 05 червня 2012 року; №112 від 20 квітня 2012 року; оборотно-сальдові відомості за березень 2012 року; за квітень 2012 року; за травень 2012 року; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за 05 місяць 2012 року; за 04 місяць 2012 року; за 03 місяць 2012 року; податкові Декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2012 року; за півріччя 2012 року; за 04 місяць 2012 року з додатком 5; за 03 місяць 2012 року з додатком 5; за 05 місяць 2012 року з додатком 5; дозвіл №СР-16/20 (Д) на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території Крижанівської сільської ради від 16 жовтня 2012 року; дозвіл №СР-16/21 (Д) на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території Крижанівської сільської ради від 16 жовтня 2012 року; дозвіл №СР-16/13 (Д) на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території Крижанівської сільської ради від 16 жовтня 2012 року; дозвіл №СР-16/11 (Д) на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території Крижанівської сільської ради від 16 жовтня 2012 року; Акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення ) основних засобів від 26 грудня 2012 року 4 шт.

Наразі відповідність складених документів вимогам чинного законодавства нічим не спростована, належні та допустимі докази стосовно фіктивного характеру господарських операцій відповідача з вказаними контрагентами в матеріалах справи відсутні.

Посилання позивача на акт перевірки ПП „Глашатай" від 13.09.2012р. не є такими доказами у розумінні ст.ст.69,70 КАС України і на даний час оцінюються судом як безпредметні стосовно предмету спору в даній справі.

Суд зазначає, що виходячи з предмету спору у даній справі та підстав, з яких заявлені позовні вимоги, питання про правомірність формування ПП „Глашатай" податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ „Інфостіл 2008" та ТОВ „Компанія „Ракурс Плюс" виходить за межі предмета доказування, тому не досліджується судом.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки від 13.09.2012р. №627/22-35695338 ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.09.2012р., що вбачається з виданої на ім'я Яблочкіна В.М. довіреності від 01.10.2012р. для представництва інтересів ПП „Глашатай" у справах про оскарження акту перевірки від 13.09.2012р. та цих податкових повідомлень-рішень (а.с.51) та підтверджено представником відповідача.

Отже будь-які остаточні судження стосовно реального характеру спірних господарських операцій, при виконанні яких ПП „Глашатай" сплачено контрагентам спірну суму коштів - 253686грн, в межах даної справи є передчасними та виходять за межі предмету спору.

Суд констатує, що твердження ДПІ про укладення відповідачем угод з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, на час розгляду справи та подання позову є цілковитим припущенням позивача, що не ґрунтується на будь-яких доказах.

Згідно ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю чи в частині.

Вимогу про визнання недійсними господарських договорів ПП „Глашатай" позивачем не заявлено.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який втратив чинність на час звернення до суду ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС, органи державної податкової служби можуть звертатися до суду з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

На час звернення ДПІ до суду з позовом положеннями ст.20 Податкового кодексу України не передбачалось право органів ДПС звертатись до суду з позовами про визнання угод недійсними і стягнення в доход Держави коштів, одержаних підприємствами за такими угодами.

Хибною є позиція позивача у відношенні нікчемності укладених відповідачем договорів з його контрагентами, позаяк порушення публічного порядку внаслідок їх укладення як умови застосування ст.228 ЦК України є нічим не обґрунтованим та недоведеним.

Відповідно до ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

За таких обставин, заявлення позовних вимог про стягнення на користь Держави з ПП „Глашатай" коштів, які були сплачені за одержані товари та послуги, є безпідставним та не ґрунтується на законі.

Правова позиція суду з питань нікчемності договору враховує те, що згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Звернувшись до суду з позовом на підставі ст.208 ГК України, позивач не довів суду, що угоди ПП „Глашатай" з його контрагентами укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, оскільки спрямовані на ухилення від сплати податків. Зокрема, умисел на укладення таких угод має підтверджуватись обвинувальним вироком суду стосовно посадових осіб юридичної особи, що уклала таку угоду.

Між тим, крім власних суджень, що спираються на дані перевірки ПП „Глашатай", ствердження ДПІ про нікчемність договорів у зв'язку із порушенням внаслідок їх укладання публічного порядку (ст.228 ЦК України), позовні вимоги ДПІ нічим не обґрунтовані та не доведені. Відсутні судові рішення про визнання цих угод недійсними.

З набранням чинності Податковим кодексом України вичерпний перелік прав органів ДПС, у тому числі на звернення до суду, встановлений у ст.20 Податкового кодексу України, а тому заявлення ДПІ позовних вимог на підставі ст.ст.207,208 Господарського кодексу України суд вважає необґрунтованим.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.105 КАС України адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Згідно із ч.3 ст.6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС про стягнення з Приватного підприємства «Глашатай» на користь держави 253686 гривень задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.158-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС до ПП «Глашатай» про стягнення відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 12.03.2013р.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

З оригіналом згідно:

Суддя М.М. Аракелян

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС до ПП «Глашатай» про стягнення відмовити повністю.

Повний текст постанови складено 12 березня 2013 року.