Решение № 29998007, 14.03.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.13р. Справа № 904/936/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СОКАР Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "ЕНЕРГО- ІНВЕСТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення грошової заборгованості за Договором № 511-2012 поставки нафтопродуктів

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Ставицька О.О. - представник, довіреність № б/н від 18.01.2013 року;

від відповідача: Носова В.І. - представник, довіреність № 007 від 11.01.2013 року;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Сокар Україна" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго - Інвест" (далі - Відповідач) вартості додаткових витрат, пов'язаних із транспортуванням вантажу в сумі 389 231 грн. 46 коп. Також Позивач просить судові витрати у справі покласти на Відповідача.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку Відповідача господарського зобов'язання, встановленого умовами договору поставки нафтопродуктів № 511-2012 від 12.10.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 01.02.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.02.2013 року.

15.02.2013 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "ЕНЕРГО- ІНВЕСТ" до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву № 557 від 15.02.2013 року (Т-2, а. с. 1-3) з якого вбачається, що відповідач з позовними вимогами не погоджується зазначаючи, що у зв'язку включенням вартості витрат на транспортування в ціну в ціну товару та відсутністю в Додаткових угодах до Договору обов'язку з відповідача щодо відшкодування таких витрат, а позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою господарського суду від 18.02.2013 року розгляд справи відкладено на 27.02.2013 року у зв'язку з неявкою представника позивача у призначене судове засідання.

26.02.2013 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СОКАР Україна" до господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (Т-2, а. с. 33-43), в якій просить суд стягнути з Відповідача 24 735 853 грн. 87 коп. - до якої увійшли заборгованість за поставлений товар, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, інфляційні витрати та три відсотки річних, а також просить стягнути з Відповідача суму 400 567 грн. 16 коп. до якої входить вартість транспортування вантажу, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, інфляційні витрати та три відсотки річних.

У судовому засіданні 27.02.2013 року представник відповідача надав клопотання про відмову у задоволенні заяви про збільшення позовних вимог (Т-2, а. с. 77-78), оскільки Відповідач вважає, що заявою про збільшення позовних вимог Позивач одночасно змінює предмет та підстави позову та не підлягає розгляду судом в даному судовому процесі.

Ухвалою господарського суду від 27.02.2013 року за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 11.03.2013 року.

07.03.2013 року до канцелярії господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (заяву про збільшення позовних вимог) № 557/3 від 07.03.2013 року (Т-2, а. с. 89-90). не погоджується з позовними вимогами щодо стягнення за договором поставки у розмірі 24 735 853 грн. 87 коп. зазначаючи, що позивач не надав до матеріалів справи докази направлення на адресу відповідача рахунку на оплату, тобто згідно умов договору у відповідача не настав обов'язок по оплаті, тобто позивач подав позов про стягнення за договором поставки на настання строку оплати що є підставою також у відмові в задоволенні позову.

У судовому засіданні 11.03.2013 року представник позивача подав письмові пояснення в яких зазначив, що кінцевим отримувачем товару був ПАТ "Полтавський ГОК", а не ТОВ "ПІК"Енерго-Інвест". Товар, який є предметом Договору поставки, отриманий позивачем від ПП "Лукойл - Україна" у зв'язку з чим, позивачем налив нафтопродуктів не здійснювався. Тому, датою відвантаження є дата зазначена в актах приймання - передачі товару між ТОВ "ТД"Сокар Україна" та ТОВ "ПІК"Енерго-Інвест". Таким чином, зобов'язання щодо оплати товару у ТОВ "ПІК"Енерго-Інвест" виникає з моменту підписання сторонами актів.

У судовому засіданні 11.03.2013 року представник відповідача подав письмові пояснення, в яких останній зазначає, що позивачем не надано доказів направлення на адресу відповідача рахунків, та актів приймання - передачі та залізничних накладних з відміткою про відвантаження, відсутні підстави щодо твердження позивача про порушення строку щодо обов'язку по оплаті за договором.

11.03.2013 року в судовому засіданні Відповідач надав суду клопотання про доручення до матеріалів справи копії платіжних документів щодо проведених ним оплат на рахунок Позивача на загальну суму 47800000,00 гривень, з яких 5000000,00 гривень було перераховано під час розгляду справи судом 26 лютого 2013року (т. 2 а. с. 91-100).

Позивач звертався до суду із заявою про забезпечення позову (Т - 1, 137 - 138, Т - 2, а.с. 30-32). Ухвалою господарського суду від 11.03.2013р. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 11.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача та представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Сокар Україна" (lfks - Позивач/Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" (далі - Відповідач/Покупець) укладений Договір поставки № 511-2012 від 12.10.2012 року (далі - Договір).

За даним договором Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, у відповідності з умовами Договору та Додатковими угодами до нього (п.1.1. Договору).

Строк дії договору сторони обумовили пунктом 12.1 Договору - до 31.12.2012р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення, та визначили умови пролонгації Договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами Договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Кількість, асортимент, строки поставки та умови транспортування визначаються відповідними додатковими угодами до Договору, погодженими Сторонами та після підписання які є невід'ємною частиною Договору (п.1.2 Договору).

Оплата здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку або на умовах, передбачених в додаткових угодах до договору (п.6.2 Договору). Відвантаження товару здійснюється на підставі заявки Покупця та підписаної сторонами додаткової угоди (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору, товар постачається Покупцю партіями, в кількості та по ціні, визначеними у додаткових угодах на умовах: EXW, FCA, CPT. Конкретна умова поставки міститься в додатковій угоді. Сторонами можуть бути передбачені інші умови поставки, що визначається у додаткових угодах. Згідно п. п. "а" п. 5.6.2 - при базисі поставки FCA, CPT, датою поставки є:

- при відвантаженні залізничним транспортом - дата відмітки станції відвантаження, вказана в залізничній накладній (квитанції), акті приймання-передачі товару.

Відповідно умов п. 3.1.1. Договору, на підставі поданої Покупцем заявки передати у власність останнього товар відповідно до розділу 1 Договору з оформленням актів прийому - передачі товару або інших документів.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи документів, Позивач в період з 15.10.2012 року по 20.11.2012 року здійснило поставку Відповідачу товару на загальну суму 66 056 529 грн. 09 коп., що підтверджується актами приймання-передачі №ОБ-ТД-02181 від 15.10.2012р. на суму 747 583, 20 грн.; №ОБ-ТД-02180 від 15.10.2012р. на суму 748 500,48 грн.; № ОБ-ТД-02179 від 15.10.2012р. на суму 748 500,48 грн.; №ОБ-ТД-02178 від 15.10.2012р. на суму 644 159,88 грн.; №ОБ-ТД-02177 від 15.10.2012р. на суму 644847,84 грн.; № ОБ-ТД-02176 від 15.10.2012р. на суму 732 906,72 грн.; №ОБ-ТД-02175 від 15.10.2012р. на суму 655 855,20 грн.; №ОБ-ТД-02174 від 15.10.2012р. на суму 748 353,88 грн.; № ОБ-ТД-02173 від 15.10.2012р. на суму 748500,48 грн.; №ОБ-ТД-02172 від 15.10.2012р. на суму 651 268,80 грн.; №ОБ-ТД-02171 від 15.10.2012р. на суму 658 951,02 грн.; № ОБ-ТД-02170 від 15.10.2012р. на суму 748 041,84 грн.; №ОБ-ТД-02169 від 15.10.2012р. на суму 668 238,48 грн.; №ОБ-ТД-02168 від 15.10.2012р. на суму 737 493,12 грн.; № ОБ-ТД-02167 від 15.10.2012р. на суму 748 041,84 грн.; №ОБ-ТД-02166 від 15.10.2012р. на суму 656 084,52 грн.; №ОБ-ТД-02262 від 30.10.2012р. на суму 751 951,92 грн.; № ОБ-ТД-02261 від 30.10.2012р. на суму 656 312,67 грн.; №ОБ-ТД-02260 від 30.10.2012р. на суму 748 898,50 грн.; №ОБ-ТД-02259 від 30.10.2012р. на суму 652 495,89 грн.; № ОБ-ТД-02258 від 30.10.2012р. на суму 648 459,36 грн.; №ОБ-ТД-02257 від 30.10.2012р. на суму 650 541,24 грн.; №ОБ-ТД-02256 від 30.10.2012р. на суму 654 311,75 грн.; № ОБ-ТД-02255 від 30.10.2012р. на суму 668 352,88 грн.; №ОБ-ТД-02254 від 30.10.2012р. на суму 559 204,53 грн.; №ОБ-ТД-02253 від 30.10.2012р. на суму 734 822,68 грн.; № ОБ-ТД-02252 від 30.10.2012р. на суму 731 561,07 грн.; №ОБ-ТД-02251 від 30.10.2012р. на суму 732 312,86 грн.; № ОБ-ТД-02250 від 30.10.2012р. на суму 678 263,37 грн.; № ОБ-ТД-02249 від 30.10.2012р. на суму 731 052,16 грн.; №ОБ-ТД-02248 від 30.10.2012р. на суму 726 113,48 грн.; № ОБ-ТД-02247 від 30.10.2012р. на суму 665 681,13 грн.; № ОБ-ТД-02263 від 31.10.2012р. на суму 650 252,09 грн.; №ОБ-ТД-02306 від 01.11.2012р. на суму 742 647,39 грн.; № ОБ-ТД-02307 від 01.11.2012р. на суму 627 666,41 грн.; № ОБ-ТД-02308 від 01.11.2012р. на суму 562 255,26 грн.; №ОБ-ТД-02309 від 01.11.2012р. на суму 562 255,26 грн.; №ОБ-ТД-02310 від 01.11.2012р. на суму 558 993,47 грн.; №ОБ-ТД-02311 від 01.11.2012р. на суму 558 993,47 грн.; №ОБ-ТД-02312 від 01.11.2012р. на суму 560 595,14 грн.; №ОБ-ТД-02313 від 01.11.2012р. на суму 757985,99 грн.; №ОБ-ТД-02314 від 01.11.2012р. на суму 632728,61 грн.; №ОБ-ТД-02337 від 15.11.2012р. на суму 721034,56 грн.; № ОБ-ТД-02338 від 15.11.2012р. на суму 720121,28 грн.; №ОБ-ТД-02339 від 15.11.2012р. на суму 720121,28 грн.; №ОБ-ТД-02348 від 15.11.2012р. на суму 717 153,12 грн.; № ОБ-ТД-02347 від 15.11.2012р. на суму 721 491, 20 грн.; № ОБ-ТД-02346 від 15.11.2012р. на суму 721034,56 грн.; №ОБ-ТД-02345 від 15.11.2012р. на суму 647 058,88 грн.; № ОБ-ТД-02344 від 15.11.2012р. на суму 634 469,44 грн.; № ОБ-ТД-02343 від 15.11.2012р. на суму 720121,28 грн.; № ОБ-ТД-02342 від 15.11.2012р. на суму 717 838,08 грн.; № ОБ-ТД-02341 від 15.11.2012р. на суму 720 806,24 грн.; №ОБ-ТД-02340 від 15.11.2012р. на суму 718 523,04 грн.; № ОБ-ТД-02369 від 18.11.2012р. на суму 722 422,96 грн.; № ОБ-ТД-02368 від 18.11.2012р. на суму 720 604,40 грн.; №ОБ-ТД-02367 від 18.11.2012р. на суму 720 377,08 грн.; № ОБ-ТД-02366 від 18.11.2012р. на суму 721 513,68 грн.; № ОБ-ТД-02365 від 18.11.2012р. на суму 719 695,12 грн.; №ОБ-ТД-02364 від 18.11.2012р. на суму 719 695,12 грн.; № ОБ-ТД-02363 від 18.11.2012р. на суму 719 467,80 грн.; № ОБ-ТД-02362 від 18.11.2012р. на суму 719 695,12 грн.; №ОБ-ТД-02361 від 18.11.2012р. на суму 721 059,04 грн.; № ОБ-ТД-02360 від 18.11.2012р. на суму 640 815,08 грн.; № ОБ-ТД-02359 від 18.11.2012р. на суму 723 252,68 грн.; № ОБ-ТД-02358 від 18.11.2012р. на суму 723 252,68 грн.; № ОБ-ТД-02357 від 18.11.2012р. на суму 727 924,10 грн.; № ОБ-ТД-02356 від 18.11.2012р. на суму 624 095,69 грн.; № ОБ-ТД-02355 від 18.11.2012р. на суму 725 605,44 грн.; №ОБ-ТД-02354 від 18.11.2012р. на суму 637 132,50 грн.; № ОБ-ТД-02353 від 18.11.2012р. на суму 714 193,98 грн.; № ОБ-ТД-02352 від 18.11.2012р. на суму 634 052,31 грн.; №ОБ-ТД-02371 від 18.11.2012р. на суму 641 269,72 грн.; № ОБ-ТД-02388 від 19.11.2012р. на суму 718 331,20 грн.; № ОБ-ТД-02387 від 19.11.2012р. на суму 717 194,60 грн.; №ОБ-ТД-02386 від 19.11.2012р. на суму 719 013,16 грн.; № ОБ-ТД-02385 від 19.11.2012р. на суму 642 179,00 грн.; № ОБ-ТД-02384 від 19.11.2012р. на суму 644 224,88 грн.; №ОБ-ТД-02383 від 19.11.2012р. на суму 721 286,36 грн.; № ОБ-ТД-02382 від 19.11.2012р. на суму 643 088,28 грн.; № ОБ-ТД-02381 від 19.11.2012р. на суму 719 240,48 грн.; №ОБ-ТД-02380 від 19.11.2012р. на суму 641 951,68 грн.; № ОБ-ТД-02379 від 19.11.2012р. на суму 644 679,52 грн.; № ОБ-ТД-02378 від 19.11.2012р. на суму 643 315,60 грн.; №ОБ-ТД-02377 від 19.11.2012р. на суму 718 558,52 грн.; № ОБ-ТД-02376 від 19.11.2012р. на суму 640 360,44 грн.; № ОБ-ТД-02375 від 19.11.2012р. на суму 719 013,16 грн.; №ОБ-ТД-02374 від 19.11.2012р. на суму 719 467,80 грн.; № ОБ-ТД-02373 від 19.11.2012р. на суму 719 240,48 грн.; № ОБ-ТД-02372 від 19.11.2012р. на суму 719 240,48 грн.; №ОБ-ТД-02370 від 19.11.2012р. на суму 705 828,60 грн.; № ОБ-ТД-02389 від 20.11.2012р. на суму 661 080,66 грн.; № ОБ-ТД-02390 від 20.11.2012р. на суму 722 832,14 грн.; №ОБ-ТД-02391 від 20.11.2012р. на суму 662 410,48 грн.; № ОБ-ТД-02392 від 20.11.2012р. на суму 694 564,89 грн.; № ОБ-ТД-02393 від 20.11.2012р. на суму 669 502,86 грн. (Т-1, а. с. 15-110).

Відповідно до п. 6.1. Договору, Покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено додатковими угодами.

Між Сторонами було укладено 6 додаткових угод до Договору, в яких визначено вид, кількість, ціна товару, умови оплати та поставки товару, а саме:

1. Додаткова угода № 1 від 15.10.2012 року на поставку нафтопродуктів (ДТ ПК (Евро) марки С вид ІІ) на суму 11 286 327,78 грн., умови оплати: 100 % вартості товару на протязі 2-х календарних днів з моменту відвантаження товару, умови поставки: СРТ ст. Золотнишино ПЗД, станція відвантаження: Іловайськ Донецької ЗД;

2. Додаткова угода № 2 від 29.10.2012 року на поставку нафтопродуктів (ДТ ПК (Евро) марки С вид ІІ) на суму 11 640 577,57 грн., умови оплати: 100 % вартості товару на протязі 2-х календарних днів з моменту відвантаження товару, умови поставки: СРТ ст. Золотнишино ПЗД, станція відвантаження: Іловайськ Донецької ЗД;

3. Додаткова угода № 3 від 01.11.2012 р. на поставку нафтопродуктів (ДТ ПК (Евро) марки F вид І) на суму 5 564 121,01 грн., умови оплати: 100 % вартості товару на протязі 2-х календарних днів з моменту відвантаження товару, умови поставки: СРТ ст. Золотнишино ПЗД, станція відвантаження: Іловайськ Донецької ЗД;

4. Додаткова угода № 4 від 15.11.2012 р. на поставку нафтопродуктів (ДТ ПК (Евро) марки F вид І) на суму 8 482 772,96 грн., умови оплати: 100 % вартості товару на протязі 2-х календарних днів з моменту відвантаження товару, умови поставки: СРТ ст. Золотнишино ПЗД, станція відвантаження: Іловайськ Донецької ЗД;

5. Додаткова угода № 5 від 16.11.2012 р. на поставку нафтопродуктів (ДТ ПК (Евро) марки F вид І) на суму 25 672 338.74 грн., умови оплати: 100 % вартості товару на протязі 2-х календарних днів з моменту відвантаження товару, умови поставки: СРТ ст. Золотнишино ПЗД, станція відвантаження: Іловайськ Донецької ЗД;

6. Додаткова угода № 6 від 19.11.2012 р. на поставку нафтопродуктів (ДТ ПК (Евро) марки F вид І) на суму 3 410 391,03 грн., умови оплати: 100 % вартості товару на протязі 2-х календарних днів з моменту відвантаження товару, умови поставки: СРТ ст. Золотнишино ПЗД, станція відвантаження: Іловайськ Донецької ЗД (Т-1, а. с. 12 - 14).

Пунктом 2.1 сторони обумовили значення термінів, що використовуюся сторонами у Договорі та додаткових угодах. При цьому термін «відвантаження» сторони обумовили як налив залізничних або автомобільних цистерн Товаром.

З'ясовуючи обставини виконання договірних відносин, суд встановив, що позивач не здійснював відвантаження товару самостійно, а отримав від іншої особи Товар вже на стадії перевезення, а Відповідач не був остаточним отримувачем товару, а приймав товар по ходу перевезення залізницею. За залізничним накладними відправником товару зазначено ТОВ «ТЕК Західтранссервіс», одержувач - ВАТ «Полтавський ГОК», вантаж прямує відповідно договору № 51-2012 від 12/10/2012 між ТОВ «ТД Сокар Україна» та ТОВ «Промислова інвестиційа компанія «Енерго-Інвест» (Т - 2, а. с. 125-126).

З огляду на таке випливає, що між сторонами за змістом п. 6.1 Договору було передбачено 100 відсоткову передплату товару, а за додатковими угодами, які встановлювали вартість та асортимент товару, встановлено обов'язок оплати з моменту відвантаження, при цьому Договір обумовлює значення «відвантаження» як заливку до цистерн. Встановити момент заливки до цистерн неможливо, оскільки, відвантаження (заливку до цистерн) вчиняли не сторони Договору. З огляду на таке суд вважає , що умови договору з приводу строків оплати сторони не визначили однозначно та остаточно. При таких обставина рядок оплати визначається за законом, а саме на наступний день після отримання товару з огляду на наступне.

Так Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на наведене суд вважає, що право вимоги щодо оплати Товару у позивача виникає з моменту підписання сторонам акту прийому-передачі Товару. Копії актів підписаних сторонами долучені до матеріалів справи.

Відповідач надав до суду копії платіжних документів за якими він перерахував Позивачеві суму 48700000,00 гривень в період з жовтня 2012р. по лютий 2013 р. із зазначенням призначення платежу : «Оплата з д/т згід. дог . № 511-2012 від 12.10.2012 в т.ч. ПДВ…». Під час розгляду спору 26 лютого 2013р. Відповідач перерахував Позивачеві 5000000,00 гривень. Представник позивача в судовому засіданні підтвердив дані обставини, але від позову в частині сплаченої суми не відмовився.

На виконання ухвали суду Відповідач надав суду підписаний лише з його боку акт взаємних розрахунків з Позивачем станом на 11.03.2013р. із визначенням заборгованості на користь Позивача в розмірі 18 256 529,09 гривень.

Згідно наданої Позивач бухгалтерської довідки № 18/02/2013-2 від 18.02.2013 року (Т-2, а.с. 63-69) вбачається, що Відповідач за поставлений Позивачем товар розрахувався частково, а саме у розмірі 42 800 000 грн. 00 коп., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 23 256 529 грн. 09 коп.

В судовому засіданні представник Позивача не заперечував, що 27.02.2013 року Відповідач частково сплатив заборгованість за поставлений товар та перерахував на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 5 000 000 грн. 00 коп., залишок заборгованості станом на 11.03.2013р. склав 18 256 529,09 гривень.

Відповідно до ч.1 п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором поставки в сумі здійсненої Відповідачем оплати в розмірі 5 000 000 грн. 00 коп. за правилами п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар складає 18 256 529 грн. 09 коп., яка на день розгляду справи не сплачена.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 18 256 529 грн. 09 коп.

Також відповідно до п. 6.5. умов Договору та з урахуванням протоколу погодження розбіжностей, витрати Постачальника, пов'язані з транспортуванням Товару та інше, не враховані у вартість Товару, відшкодовує Покупець на протязі одного банківського дня з моменту отримання Покупцем рахунку.

Відповідно до умов Договору та Додаткових угод до нього, Позивач зобов'язаний поставити нафтопродукти на умовах поставки правил "Інкотермс 2010", умови поставки: СРТ ст. Золотнишино ПЗД, станція відвантаження: Іловайськ Донецької ЗД.

Позивачем на адресу Відповідача 31 грудня 2012 рок було направлено рахунок на відшкодування додаткових витрат (Т-2, а. с. 73), пов'язаних із транспортуванням вантажу і які не були включені до ціни товару в сумі 389 231 грн. 46 коп., акт надання послуг та податкову накладну на суму 389 231 грн. 46 коп. (Т-2, а. с. 71). Зазначені витрати в сумі 389 231 грн. 46 коп. складають собою компенсацію за маневрові послуги, надані залізною дорогою на ст. Іловайськ та підтверджуються актом здачі-приймання робіт № KV-0001462 від 10 грудня 2012 року (Т-1, а. с. - 113), складеним Позивачем та Підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна", яке здійснювало поставку нафтопродуктів на адресу Позивача, яким в подальшому пальне було продано Відповідачу, а кінцевим отримувачем товару було Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат". Факт здійснення Позивачем оплати вартості маневрових послуг в сумі 389 231 грн. 46 коп. підприємству з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" підтверджується листом останнього за вих. № 1124 від 04.03.2013 року.

Відповідач рахунок Позивача на відшкодування додаткових витрат, пов'язаних із транспортуванням вантажу і які не були включені до ціни товару в сумі 389 231,46 грн., акт надання послуг та податкову накладну на суму 389 231,46 грн. своїм листом за вих. №17 від 18.01.201з року (Т-2, а. с. 140) повернув Позивачу, вартість додаткових витрат, пов'язаних із транспортуванням вантажу в сумі 389 231 грн. 46 коп. станом на день розгляду справи не сплатив.

Сторони вільні обирати умови взаємовідносин при укладанні договорів. Визначивши певні умови, в даному випадку умови оплати за п. 6.5. Договору, сторони правочину повинні їх виконувати, і одностороння відмова від правочину не припускається. Оцінюючи підстави оплати передбачені п. 6.5 Договору та відмову Відповідача від оплати суд дійшов висновку, що Позивач діяв правомірно та в рамках Договору, а Відповідач, відмовляючи в оплаті пред'явленої вартості додаткових витрат, пов'язаних із транспортуванням вантажу в сумі 389 231 грн. 46 коп. , діяв безпідставно.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем на адресу Відповідача був направлений акт звірки взаєморозрахунків станом на 27.02.2013 року із зазначенням суми заборгованості за основним боргом Відповідача перед Позивачем в розмірі 18 256 529 грн. 09 коп. та вартості станційних послуг по ст. Іловайськ 389 231 грн. 46 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на день розгляду справи, заборгованість Відповідача залишилась не сплаченою.

Таким чином, суд вважає, що заборгованість Відповідача на момент розгляду справи підтверджено матеріалами справи та становить 18 256 529 грн. 09 коп. - сума основного боргу та 389 231 грн. 46 коп. - вартість додаткових витрат, пов'язаних із транспортуванням вантажу.

З приводу заявлених Позивачем позовних вимог щодо стягнення сум нарахованих штрафних санкцій, які були заявлені Позивачем шляхом подання заяви про збільшення позовних вимог до початку розгляду справи по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

З огляду на таке суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені, інфляційних витрат, трьох відсотків річних не входили до предмету та підстав первісного позову, отже ці вимоги не можуть бути розглянуті судом в даному судовому процесі, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у вигляді платні за поставлену продукцію не змінює обставин на яких ґрунтувалася первісна вимога. Отже вимога про стягнення платні за поставлену продукцію змінює предмет позову, оскільки, викладає додаткову матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, але підстава позову з огляду на обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, залишається незмінною від первісно викладених обставин у позовній заяві.

Також, господарський суд додатково зазначає, що Позивач не позбавлений права звернутися із позовною заявою щодо стягнення пені, інфляційних витрат, трьох відсотків річних у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 47, 49, 75, 78, 80, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн. 00 коп. за Договором поставки нафтопродуктів № 511-2012 від 12.10.2012 року припинити за правилами п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Обручева, 17, код ЄДРПОУ 33612250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СОКАР УКРАЇНА" (04080, м. Київ, вул. Юрківська, 28, оф. 3, код ЄДРПОУ 37037544, р/р 26002421031 в ПАТ "МАРФІН БАНК", м. Іллічівськ, МФО 328168) заборгованість за Договором поставки нафтопродуктів № 511-2012 від 12.10.2012 р. в сумі 18 256 529 грн. 09 коп. (вісімнадцять мільйонів двісті п'ятдесят шість тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень 09 коп.), вартість додаткових витрат, пов'язаних із транспортування вантажу за Договором поставки № 511-2012 від 12.10.2012 р. в сумі 389 231 грн. 46 коп. (триста вісімдесят дев'ять тисяч двісті тридцять одна гривня 46 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Обручева, 17, код ЄДРПОУ 33612250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СОКАР УКРАЇНА" (04080, м. Київ, вул. Юрківська, 28, оф. 3, код ЄДРПОУ 37037544, р/р 26002421031 в ПАТ "МАРФІН БАНК", м. Іллічівськ, МФО 328168) судові витрати в сумі 68 820 грн. 00 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СОКАР УКРАЇНА" (04080, м. Київ, вул. Юрківська, 28, оф. 3, код ЄДРПОУ 37037544, р/р 26002421031 в ПАТ "МАРФІН БАНК", м. Іллічівськ, МФО 328168) судовий збір у розмірі 7 785 грн. 00 коп., перерахованого платіжним дорученням № 5794 від 17.01.2013 року, що знаходяться в матеріалах справи Т-1, а. с. 8.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.Ю. Первушин Повне рішення складено 15.03.2013 року.