Решение № 29261021, 06.02.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа № 5016/2670/2012(8/107)

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Ветеран-33", 54038, м. Миколаїв, вул. Леваневців, 25

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва,

54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62А,

про зобов'язання вчинити певні дії,

Суддя Гриньова -Новицька Т.В.

Представники сторін:

від позивача- Мельниченко В.О., дов. від 12.11.2012р.

від відповідача - Старчеус О.С.,дов. №18 від 08.01.2013р.

СУТЬ СПОРУ: Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Ветеран-33» ( далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання Квартирно - експлуатаційного відділу міста Миколаєва (далі - відповідач) погодити межі земельної ділянки та підписати акт встановлення та погодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки ОК «АГК «Ветеран-33» відведеної в оренду для обслуговування авто - гаражного кооперативу по вул. Леваневців,25, та кадастровий план згідно розробленого проекту. Позивач просить також стягнути з відповідача 1118 грн. 00 коп. судових витрат, сплачених ним за розгляд даної справи.

Відповідач позов заперечив, посилаючись на те, що він не є суміжним власником або користувачем земельної ділянки, відведеної позивачу для обслуговування автогаражного кооперативу.

У судових засіданнях 18.12.2012р. та 05.02.2013р. судом оголошувалися перерви.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд

встановив:

Пунктом 31 рішення Миколаївської міської ради № 48/34 від 06.09.2010 року «Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним особам, громадянам та внесення змін до рішень міської ради по Заводському району м. Миколаєва» вирішено надати дозвіл Обслуговуючому кооперативу «Автогаражний кооператив «Ветеран-33» на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 3500 кв.м., за рахунок земель, не наданих у власність або користування, для обслуговування автогаражного кооперативу по вул. Леваневців, 25, згідно висновку управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради від 02.09.2010 року за №17-2282/2

Пунктом 3 вказаного рішення позивача зобов'язано протягом року з дати прийняття цього рішення подати до управління земельних ресурсів міської ради погоджений проект землеустрою.

В подальшому позивачу продовжено дію дозволу від 06.09.2010 року № 48/34 на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 3500 кв.м., за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування до 30.11.2012 року (п.2 рішення Миколаївської міської ради №17/19 від 31.05.2012 року).

Отримавши дозвіл на виконання проектних робіт з встановлення меж земельної ділянки, на якій знаходяться гаражі кооперативу, позивач виготовив технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, оригінальний примірник якої досліджено судом у судовому засіданні 06.02.2012р.

Відповідно до ст. ст.123,186-1 Земельного кодексу (далі - ЗК) України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно зі ст.50 ЗУ «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість); матеріалами погодження землеустрою . Частиною 2ст.198 ЗК України передбачено, що кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Єдиним, на думку позивача, суміжним землекористувачем земельної ділянки, на якій розміщені гаражі автогаражного кооперативу та на яку надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду, є квартирно - експлуатаційний відділ міста Миколаєва. ( відповідач у справі).

Позивач двічі звертався до відповідача з проханнями погодити межі на плані відведення земельної ділянки, однак обидва рази відповідач відмовлявся від вчинення таких дій, посилаючись на відсутність у нього достатніх правових підстав, адже його Державний акт на право постійного користування землею №466 від 31.05.1995р. погашено відповідно до рішення Миколаївської міської ради №9/61 від 22.12.2006р.

Відмова відповідача в погодженні меж земельної ділянки перешкоджає позивачу в оформленні прав на цю земельну ділянку.

Звертаючись за захистом свого порушеного права до господарського суду, позивач посилається на порушення відповідачем ст. 198 ЗК України, згідно з п. «б» ч.2 якої межі земельної ділянки погоджуються з суміжними власниками та землекористувачами, а також ст.103 ЗК України щодо загальних засад добросусідства.

При цьому єдиний доказ, яким позивач намагається довести той факт, що відповідач є суміжним землекористувачем земельної ділянки, яка розташована у місті Миколаєві по вул. Леваневців,25, є план земельної ділянки, виконаний приватним підприємцем Янчук І.В., повноваження якої на складання кадастрових планів не підтверджені належними доказами (а.с.18).

Згідно зі ст.34 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так згідно з п. «б» ч.2 ст.198 ЗК України межі земельної ділянки погоджуються з суміжними землевласниками та землекористувачами на кадастровому плані земельної ділянки. Кадастрові плани земельних ділянок складаються юридичними та фізичними особами, які отримали в установленому порядку ліцензії на виконання топографо - геодезичних, картографічних робіт, проведення робіт із землеустрою, земле оціночних робіт. (п.16 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 р. № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них» в редакції ,що була чинною на 20.01.2011р.- дату складання плану відведення земельної ділянки).

Як вбачається з матеріалів справи, наданий позивачем план (а.с.18) не є кадастровим планом в розумінні наведених нормативно - правових актів, виходячи з такого:

- назва документу «Кадастровий план» написана від руки; оглянуті у судовому засіданні оригінальні примірники планів, що знаходяться у Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ,такого напису не містять;

- з кутового штампу вбачається, що наданий позивачем план не є кадастровим, цей документ має назву «План відведення земельної ділянки» і його виконавцем є приватний підприємець Янчук І.В;

- відомостей щодо наявності у приватного підприємця Янчук І.В. ліцензії на виконання топографо -геодезичних ,картографічних робіт із землеустрою ані даний план, ані «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки», оригінальний примірник якого оглянутий судом під час судового засідання 06.02.2012р.,не містять.

За таких обставин не можна вважати беззаперечним той факт, що відповідач є суміжним землекористувачем земельної ділянки по вул. Лаваневців, 25 у Заводському районі міста Миколаєва по межі від Д до Е, зазначеної на Плані відведення земельної ділянки ( а.с.18).

Відповідно до ст.15 ЗУ «Про державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) включаються,зокрема, такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа, тощо. Згідно з ч.2 вказаної статті відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів). Відповідно до

п. п. б,в, ґ, ч.1,ч.3 ст. 36 ЗУ «Про державний земельний кадастр» на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості ДЗК про: кадастрові номери земельних ділянок; межі земельних ділянок, розподіл земель між власниками і користувачами, тощо. Технологічні та програмні засоби, необхідні для оприлюднення відомостей ДЗК, повинні забезпечувати юридичним та фізичним особам можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації, яка відповідно до цієї статті надається безоплатно. Згідно з ч.1 ст.20 ЗУ «Про державний земельний кадастр» відомості ДЗК є офіційними. Відтак , в даному випадку лише витяг з ДЗК може бути належним і допустимим в розумінні ст.34 ГПК України доказом на підтвердження факту користування відповідачем земельною ділянкою, яка від Д до Е межує з змельною ділянкою, розташованою по вул. Леваневців,25 у Заводському районі міста Миколаєва.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивач не довів належними і допустимими доказами факту порушення свого права відповідачем, підстави для задоволення його позову - відсутні.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати підлягають покладенню на позивача. Згідно з п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» слід повернути позивачу 45 грн. судового збору, внесеного за квитанцією №371 від 15.11.2012р. у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 33,34,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повернути Обслуговуючому кооперативу "Автогаражний кооператив "Ветеран-33", ( 54038, м. Миколаїв, вул. Леваневців, 25, ідентифікаційний номер 34511040) із Державного бюджету України 45( сорок п'ять )гривень 00 копійок судового збору, зайве сплаченого за квитанцією №371 від 15.11.2012р

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.85 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано суддею 11 лютого 2013 року.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька