Решение № 29154093, 01.02.2013, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/51/13

Справа № 2523/2549/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2013 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Кухти В.О.,

при секретарі Тетусь Я.В.,

за участю первісного відповідача ОСОБА_1 та його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з навчанням та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання недійсною угоди,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом у якому зазначив, що ОСОБА_1 навчався в Харківському національному університеті внутрішніх справ (далі - ХНУВС) за державним замовленням. 23.06.2006 року він був відрахований зі складу курсантів за закінченням навчання та направлений для проходження служби в органах внутрішніх справ. Відповідно до укладеної між сторонами угоди, у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відповідач зобов'язувався відшкодувати фактичні витрати пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті. 30.07.2007 року відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням, але витрати пов'язані з його утриманням не відшкодував. У зв'язку з цим ХНУВС просить стягнути з відповідача 11320,82 грн. витрат пов'язаних з його навчанням.

До початку розгляду справи по суті відповідач пред'явив зустрічний позов у якому просив визнати угоду про підготовку фахівців в Університеті внутрішніх справ від 10.10.2001 року укладену між ним та ХНУВС недійсною з моменту її укладення. В обґрунтування зустрічного позову зазначив, що на час укладення угоди він був неповнолітнім, згоди його батьків на укладення цієї угоди не було, а тому цей правочин вчинений за межами його цивільної дієздатності.

В судове засідання представник первісного позивача не з'явилася, надала заяву в якій просила справу розглянути без її участі, первісні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та зазначила наступне: правовий та соціальний статус осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ регулюється спеціальним законодавством, яке передбачає обов'язок особи, яка отримала освіту за державним замовленням після закінчення навчання відпрацювати у замовника не менше 3 років; про звільнення відповідача ХНУВС стало відомо лише 13.02.2012 року з листа УМВС України в Чернігівській області, а тому строк позовної давності ХНУВС не пропущено; ХНУВС є вищим навчальним закладом МВС України, а тому є належним позивачем по справі. Проти зустрічного позову представник позивача заперечила та зазначила, що батьки первісного відповідача знали про його навчання і не заявляли жодних претензій щодо цього, а тому схвалили угоду укладену ним, також вона послалася на пропуск строку позовної давності, оскільки ОСОБА_1 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1 року і з зазначеної дати почався перебіг строку позовної давності.

Первісний відповідач та його представник в судовому засіданні заперечили проти первісного позову та зазначили наступне: умови спірної угоди про обов'язковість трирічного відпрацювання суперечать вимогам Закону України «Про вищу освіту», а тому є нікчемними; первісним позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки з моменту звільнення ОСОБА_1 минуло більше трьох років, тому необхідно застосувати наслідки пропуску цього строку; витрати на навчання здійснювалися з державного бюджету і туди ж повинні стягуватися, а тому ХНУВС не є належним позивачем по справі. Зустрічний позов вони підтримали та просили його задовольнити посилаючись на обставини викладені в ньому та додали, що представник первісного позивача послалася на пропуск строку позовної давності, але не просила застосувати його наслідки.

Заслухавши первісного відповідача та його представника, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Відповідно до угоди про підготовку фахівців в Університеті внутрішніх справ за державним замовленням із осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування від 10.10.2001 року /а.с.4/ укладеної між університетом та ОСОБА_1, останній повинен був відшкодувати вартість навчання в разі звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення 3-річного терміну перебування на службі за власним бажанням без поважних причин. Строк дії угоди зазначено до 1 липня 2009 року.

Наказом №170 о/с від 23.06.2006 року /а.с.6/ ОСОБА_1 відраховано зі складу курсантів та направлено для подальшого проходження служби у розпорядження територіальних підрозділів МВС України.

Наказом №168 о/с від 30.07.2007 року /а.с.7/ ОСОБА_1 було звільнено з органів МВС в запас за власним бажанням.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Проте, ч.5 ст.261 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями, з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, оскільки відповідно до умов спірної угоди вона діє до 01.07.2009 року, то це і є визначеним строком її виконання і з саме цієї дати починається перебіг позовної давності, а тому посилання представника первісного позивача про те, що їм стало відомо про звільнення первісного відповідача лише 13.02.2012 року не впливають на визначення початку перебігу строку позовної давності.

За частинами 3 та 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Первісний відповідач та його представник заявили про застосування позовної давності, як зазначено вище строк позовної давності за вимогою ХНУВС сплив через три роки після закінчення дії угоди, тобто 01.07.2012 року до пред'явлення первісного позову до суду, а тому в задоволенні первісного позову необхідно відмовити.

За п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.

Сторонами не заперечувалося, що ОСОБА_1 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто на момент набрання чинності Цивільним кодексом України 01.01.2004 року трирічний строк позовної давності, визначений ст.71 ЦК УРСР, за вимогою про визнання угоди недійсною ще не сплив, а тому до цієї вимоги слід застосовувати норми Цивільного кодексу України 2003 року.

Тобто за вимогою по зустрічному позову строк позовної давності також сплив. Посилання представника ОСОБА_1 стосовно того, що представник ХНУВС зазначила про сплив строку позовної давності, але не заявила про її застосування, не відповідає обставинам справи, оскільки у своїх запереченнях проти зустрічного позову /а.с.70/ представник ХНУВС зазначила про сплив строку позовної давності і в тому числі на цій підставі просила відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Таким чином, зустрічний позов також не підлягає задоволенню через сплив строку позовної давності.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 256, 261, 267, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. 3, 10, 60, 209, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з навчанням - відмовити в повному обсязі.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання недійсною угоди - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О. Кухта