№ 29127962, 25.01.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/3517/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченка О.В.,

при секретарі Бобровській О.Ю.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУМВС України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання незаконним та скасування п. 1 Наказу Головного Управління МВС України в Одеській області № 81 від 25.01.2011 року «Про покарання співробітників підрозділів БЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області» та стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУМВС України в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу № 81 від 25.01.11 року «Про покарання співробітників підрозділів БЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області» та стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн.

19.10.2012 позивач надав через канцелярію суду уточнений адміністративний позов, відповідно до якого залучив в якості другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області та просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління МВС України в Одеській області № 81 від 25.01.2011 року «Про покарання співробітників підрозділів БЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області», стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

09.11.2012 року позивач надав через канцелярію суду уточнений адміністративний позов, відповідно до якого просив суд визнати незаконним та скасувати п. 1 Наказу Головного Управління МВС України в Одеській області № 81 від 25.01.2011 року «Про покарання співробітників підрозділів БЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області», згідно з яким за незадовільну організацію роботи, відсутність контролю за підлеглими, формальне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, що виразилось в значних прорахунках оперативно-службової діяльності з розкриття у сфері нелегальної міграції начальнику сектора боротьби з нелегальною міграцією ВБЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 оголошено догану.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем були порушені його права шляхом винесення незаконного наказу, у зв'язку з тим що підстав для винесення не існувало.

Представник позивача в процесі розгляду справи підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - ГУМВС України в Одеській області в судовому засіданні проти позову заперечував, пославшись на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого законом.

Проте ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року ОСОБА_1 було поновлено строк звернення до суду із адміністративним позовом до ГУМВС України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання незаконним та скасування п. 1 Наказу Головного Управління МВС України в Одеській області № 81 від 25.01.2011 року «Про покарання співробітників підрозділів БЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області» та стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн.; в задоволенні клопотання представника відповідача - ГУМВС України в Одеській області, про залишення без розгляду адміністративного позову було відмовлено.

Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пославшись на те, що позивач не знаходиться у трудових відносинах з Головним управлінням Державної казначейської служби в Одеській області, у зв'язку із чим діюче законодавство України не передбено покладення відповідальності на органи казначейства по викладеним вимог. Крім того, представник Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області зазначив, що позивачем не надано протягом судового розгляду справи будь-які документи, що підтверджують його право на відшкодування моральної шкоди, та які необхідні для дослідження у судовому засіданні за процесуальними нормами.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України зобов'язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба -це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Спірні відносини публічної служби з приводу прийняття громадян на службу в органи внутрішніх справ, її проходження та звільнення з неї урегульовані спеціальним законодавством, до якого належать Закон України «Про міліцію» від 20.12.1992р. №565-XII, Закон України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006р., №3460-IV, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. за №114, Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України, схвалений колегією МВС України 05.10.2000р. №7км/8, Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України, затверджений наказом МВС України від 11.01.1996р. №18, Присяга працівника органів внутрішніх справ України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991р. за №382, Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.12.1991р. № 552.

Відповідно до Закону України «Про міліцію», міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Діяльність міліції, відповідно до ст. 3 цього Закону, будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Стаття 4 Закону України «Про міліцію» зазначає, що правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про міліцію» права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону. У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України. В областях, містах, районах міліцією, крім транспортної, керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті, начальники міських і районних відділів (управлінь) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті.

Судом встановлено, що п. 1 Наказу Головного Управління МВС України в Одеській області № 81 від 25.01.2011 року «Про покарання співробітників підрозділів БЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області» за незадовільну організацію роботи, відсутність контролю за підлеглими, формальне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, що виразилось в значних прорахунках оперативно-службової діяльності з розкриття злочинів у сфері нелегальної міграції начальнику сектору боротьби з нелегальною міграцією ВБЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області майору міліції ОСОБА_1 оголошено догану.

Підставою для прийняття рішення про винесення оскаржуваного наказу стала нарада ВБЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області за підсумками оперативно-службової діяльності підрозділів БЗПТЛ за 12 місяців 2010 року, що відбулась 04.01.2011 року. На зазначеній нараді були присутні перший заступник начальника ГУМВС України в Одеській області - ОСОБА_4, начальник ВБЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області - ОСОБА_5, заступник начальника ВБЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області - ОСОБА_3, начальник секторів ВБЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області, особовий склад за списком.

Відповідно до Протоколу №43/1 зазначеної наради, ОСОБА_1, як начальник сектору боротьби з нелегальної міграцією ВБЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області, звітував про стан розкриття злочинів у сфері нелегальної міграції.

Згідно ч.ІІІ п. 3 Протоколу №43/1 наради ВБЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області за підсумками оперативно-службової діяльності підрозділів БЗПТЛ за 12 місяців 2010 року, за незадовільній стан організації роботи та відсутність показників по розкриттю злочинів у сфері нелегальної міграції за 2010 рік ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 клопотали перед начальником ГУМВС України в Одеській області Яцковим М.В. про оголошення йому дисциплінарного стягнення у вигляду догани.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Стаття 2 Дисциплінарного Статуту визначає поняття дисциплінарного проступку, яким є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу.

Згідно ст. 12 Дисциплінарного Статуту На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування.

Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначеного Статуту, проведення службового розслідування по своїй суті повинно сприяти дотриманню законності, викоріненню випадків її порушення, вихованню особового складу органів внутрішніх справ в дусі точного і безумовного дотримання чинного законодавства.

При проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всесторонньому дослідженню підлягають подія порушення (час, місце, спосіб і інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ в скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як пом'якшуючі, так і обтяжуючі його відповідальність, характеристика особи, що скоїла порушення (відношення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер та розмір нанесених порушенням збитків.

Отже, з аналізу ст.ст. 4, 14 Дисциплінарного статуту та положень згадуваної Інструкції керівник має видати наказ про проведення службового розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, встановити терміни проведення, визначити відповідальну особу та здійснювати контроль проведення такого розслідування шляхом затвердження плану намічених заходів.

Аналізуючи законодавство щодо порядку притягнення службовців до відповідальності за дисциплінарні проступки суд дійшов висновку, що дисциплінарне провадження передбачає порушення дисциплінарної справи, розслідування обставин проступку, розгляд справи компетентним органом (посадовою особою), прийняття рішення за наслідками розгляду.

В ході судового розгляду судом було встановлено, що жодної вимоги про порядок накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідачем виконано не було. Від ОСОБА_1 не витренувалось ніяких пояснень, службове розслідування не проводилось.

Доказів, спростовуючих викладене, представником відповідача в ході судового розгляду надано не було.

Службове ж розслідування стосовно позивача повинно було б бути здійснено з метою з'ясування наявності вини та умислу останнього у неправомірних діях, причин та умов, що сприяли скоєнню правопорушення, та інших обставини, що можуть дискредитувати органи внутрішніх справ.

Відповідно до п. 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. за №114, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 26 цього Положення начальники та інші службові особи органів внутрішніх справ несуть персональну відповідальність за сурове дотримання вимог цього Положення та інших нормативних актів з питань проходження служби і роботи з кадрами. Порушене право особи рядового або начальницького складу підлягає негайному поновленню, а службові особи, з вини яких допущене таке порушення притягуються до відповідальності в установленому законодавством порядку.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене суд вважає, що наказ Начальника головного Управління ГУМВС України в Одеській області від 25.01.2011 року № 81 було видано з порушенням діючого законодавства, що потягло за собою порушення законних прав позивача.

За таких обставин суд вважає, що при накладенні на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідачами не було дотримано вимог чинного законодавства України, що є вагомою підставою вважати п. 1 Наказу Головного Управління МВС України в Одеській області № 81 від 25.01.2011 року «Про покарання співробітників підрозділів БЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Проте, позивачем не надано обґрунтованих пояснень та доказів на підтвердження того, в чому проявляється завдана позивачу шкода, як і не надано жодних об'єктивних доказів на обґрунтування заявленого до відшкодування розміру шкоди в 100 000 грн.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачами не виконано у повному обсязі покладених на них прав та обов'язків передбачених чинним законодавством України при винесені догани ОСОБА_1 згідно оскаржуваного наказу, відтак позовні вимоги, є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачами під час розгляду адміністративної справи, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУМВС України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання незаконним та скасування п. 1 Наказу Головного Управління МВС України в Одеській області № 81 від 25.01.2011 року «Про покарання співробітників підрозділів БЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області» та стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн., - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати п. 1 Наказу Головного Управління МВС України в Одеській області № 81 від 25.01.2011 року «Про покарання співробітників підрозділів БЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області».

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 25.01.2013 року.

Суддя О.В. Колесниченко

Визнати незаконним та скасувати п. 1 Наказу Головного Управління МВС України в Одеській області № 81 від 25.01.2011 року «Про покарання співробітників підрозділів БЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області».

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

25 січня 2013 року

.