Постановление суда № 29123740, 29.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1934/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Відкос» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати акт перевірки №16/1-23-1030110626 від 16 січня 2012 року, податкових повідомлень - рішень від 27 січня 2012 року №0000282307/0 та №0000292307/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано належних доказів нікчемності господарських операцій, здійснених між ПП «Відкос» та ТОВ «Брілліон» за період з 01 січня 2009 року по 30 жовтня 2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Відкос» зареєстроване як юридична особа та є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Так, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Відкос» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Брілліон», за результатами якої складено акт від 16 січня 2012 року №16/1-23-70-30110926.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено: вимоги п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся на суму 565680,00 грн., а саме по періодах: за IV квартал 2008 р. -167303,00 грн., за I квартал 2009 р. -154851,00 грн., за II квартал 2009 р. -243526,00 грн.; вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р.27 Декларації з ПДВ) на загальну суму 259620,00 грн., а саме по періодах: за грудень 2008 р. -38655,00 грн., за січень 2009 р. -28550,00 грн., за лютий 2009 р. -99548,00 грн., за березень 2009 р. -24322,00 грн., за травень 2009 р. -78667,00 грн., за червень 2009 р. -28533,00 грн.

Відповідачем в даному акті зроблені висновки про те, що фінансово-господарські операцій за період, що перевірявся, здійснені між ПП «Відкос» та ТОВ «Брілліон» носять нікчемних характер.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000292307/0 від 27 січня 2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 707100,00 грн, з яких 565680,00 грн. - за основним платежем та 141420,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000282307/0 від 27 січня 2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 324525,00 грн, з яких 259620,00 грн. - за основним платежем та 64905,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні норми містить і Податковий кодекс України (чинного з 01 січня 2011 року), зокрема його статті198 та 201.

З налізу наведених норм вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

При цьому придбання товарів (послуг) має бути підтверджено первинними документами, які повинні відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік» та які складені під час фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01 квітня 2011 року) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01 квітня 2011 року).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01 квітня 2011 року) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми закріплені в ст.139 Податкового кодексу України (чинного з 01 квітня 2011 року).

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Відкос» (Замовник), та ТОВ «Брілліон»( Підрядник), укладено договір про виконання ремонтно-будівельних робіт №1/3 від 04 березня 2008 року (надалі -Договір №1/3), згідно п.1.1. та п.2.1. якого замовник замовляє та оплачує, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати ремонтні роботи на об'єктах замовника, вартість робіт є договірною і зазначена у Протоколі узгодження договірної ціни (додаток №1 до цього Договору).

З Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору №1/3) вбачається, що сторони зазначеного договору домовились про вартість виконання ремонтно-будівельних робіт на наступних об'єктах, розташованих за адресою: 1) Міжнародний Медіа Центр телеканал «СТБ» м. Київ, вул. Шевцова, 1; 2) ТОВ «АФК»Україна смт. Козин, вул. Київська, 169, Київська обл.; 3) ТОВ «БМК Ресурс» с. Петропавлівське, вул. Петропавловська, 6, Київська обл.; 4) ТОВ «Крассула» Комплекс культових споруд, с. Софіївська-Борщагівка складає 5200000,00 грн., в т.ч. ПДВ -866667,67 грн.

На виконання умов даногодоговору ТОВ «Брілліон» виконало ремонтно-будівельні роботи на загальну суму 5164287,00 грн.(в т.ч. ПДВ 860714,50 грн.), яка була віднесена позивачем до складу валових витрат, зокрема: в 4 кв. 2008 року у сумі 669213,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт від 28 листопада 2008 р. - на суму 190000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 31666,67 грн.), від 28 листопада 2008 р. - на суму 284512,85 грн. (в т.ч. ПДВ 47418,81 грн.), від 29 вересня 2008 р. - на суму 172000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 28666,67 грн.), від 29 вересня 2008 р. - на суму 114610,00 грн. (в т.ч. ПДВ 19101,67 грн.), від 05 грудня 2008 р. - на суму 41932,86 грн. (в т.ч. ПДВ 6988,81 грн.); в 1 кв. 2009 р. у сумі 619404,00 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних робіт від 23 березня 2009 р. - на суму 146000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 24333,33 грн.), від 27 лютого2009 р. - на суму 25300,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4216,67 грн.), від 26 лютого 2009 р. - на суму 323210,00 грн. (в т.ч. ПДВ 53868,33 грн.), від 30 січня 2009 р. - на суму 190000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 31666,67 грн.), від 30 грудня 2008 р. - на суму 58775,11 грн. (в т.ч. ПДВ 9795,85 грн.); в 2 кв. 2009 р. у сумі 974102 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних робіт від 18 червня 2009 р. - на суму 97000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16166,67 грн.), від 04 червня 2009 р. - на суму 74200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 12366,67 грн.), від 05 травня 2009 р. - на суму 90000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 15000,00 грн.), від 27 березня 2009 р. - на суму 342000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 57000,00 грн.), від 27 березня 2009 р. - на суму 40000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.), від 30 квітня 2009 р. - на суму 163288,14 грн. (в т.ч. ПДВ 27214,69 грн.), від 28 травня 2009 р. - на суму 157874,51 грн. ( в т.ч. ПДВ 26312,42 грн.), від 28 травня 2012 р. - на суму 204559,44 (в т.ч. ПДВ 34093,24 грн.).

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені акти здачі-прийомки виконаних ремонтно будівельних робіт містять назви видів робіт, одиницю їх виміру, кількість робіт, ціна за одиницю (робіт та матеріалів), вартість робіт та матеріалів по кожній позиції та загальну суму вартості робіт.

На виконання умов даного договору ТОВ «Брілліон» виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 860714,50 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту, зокрема: за грудень 2008 р. у сумі 38655 грн. (податкові накладні №5122 від 05 грудня 2008 р. на суму 6988,81 грн., №28118 від 28 листопада 2008 р. на суму 31666,67 грн.); за січень 2009 р. у сумі 28550,00 грн. (податкова накладна №26125 від 26 грудня 2009 р. на суму 28550,00 грн.); 3) за лютий 2009 р. у сумі 99548,00 грн. (податкові накладні №16 від 30 січня 2009 р. на суму 31666,67 грн., №38 від 27 лютого 2009 р на суму 4216,67 грн., №30128 від 30 грудня 2008 р. на суму 9795,85 грн., №40 від 26 лютого 2009 р. на суму 53868,33 грн.); за березень 2009 р. у сумі 24322 грн. (податкова накладна №98 від 23 березня 2009 р. на суму 24333,33 грн.); 5) за травень 2009 р. у сумі 78667,00 грн. (податкові накладні №99 від 27 березня 2009 р. на суму 6666,67 грн., №100 від 27 березня 2009 р. на суму 57000,00 грн., №1 від 30 січня 2009 р. на суму 15000,00 грн.); 6) за червень 2009 р. у сумі 28533,00 грн. (податкові накладні №4063 від 04 червня 2009 р. на суму 12366,67 грн., №1064 від 18 червня 2009 р. на суму 16166,67 грн.).

Відповідно до даних реєстру анульованих свідоцтв платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної Податкової Служби України sts.gov.ua свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Брілліон» анульовано тільки 21 серпня 2010 року. Тобто, на час виписання позивачу податкових накладних ТОВ «Брілліон» було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Слід зазначити, що ТОВ «Брілліон» для здійснення своєї господарської діяльності отримало ліцензію на здійснення будівельної діяльності серії АА № 775771 строком дії до 09 грудня 2009 р. та ліцензію на здійснення будівельної діяльності серії АВ № 359414 строком дії до 05 грудня 2012 р.

Оплата виконаних за вищевказаним договором робіт позивачем була здійснена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «Брілліон» за період що перевірявся, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Посилання відповідача на порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Гранд-Сервіс» ОСОБА_1 (який контролював ряд підприємств, серед яких є ТОВ «Брілліон») не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів справи вирок суду у даній справі постановлений не був. Відсутні також докази визнання договору між ТОВ «Брілліон» та ПП «Відкос» недійсним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що договір №1/3 від 04 березня 2008 року, укладений між ТОВ «Брілліон» та ПП «Відкос» має реальний характер, а роботи надані за даним договором є такими, що використовувались позивачем при здійсненні ним господарської діяльності.

Отже, позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Брілліон» та віднесено до валових витрат, витрати понесені ним при виконанні вищевказаного договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмовити в задоволенні адміністративного позову в частині скасування акту перевірки №16/1-23-1030110626 від 16 січня 2012 року, оскільки даний акт не є нормативно - правовим актом індивідуальної дії в розумінні ст.17 КАС України та сам по собі не породжує для позивача ніяких прав та обов'язків.

Оремо слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України від «Про державну податкову службу в Україні» (чинного до 05 липня 2012 року) завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Частиною першою статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинного до 05 липня 2012 року) визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують зокрема такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна та інше.

Аналізуючи викладені норми та положення ст.20 Податкового кодексу України «Права органів державної податкової служби», колегія суддів вважає, що органи державної податкової служби, виходячи з своїх завдань та функцій, у відносинах з платниками податків покликані перевіряти своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків та зборів, правильність ведення податкового обліку. Жодна норма податкового законодавства, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не наділяла податкові органи правом давати правову оцінку договорам, які укладалися між платниками податків та їх контрагентами, а саме: аналізувати зміст правочинів, дотримання форми та порядку їх укладення, строків виконання, тощо. Тобто, податковий орган не уповноважений досліджувати суть договорів та здійснювати контроль за їх відповідністю нормам чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість адміністративного позову та необхідність його часткового задоволення. Відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 04.02.2013р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.