№ 28967073, 28.01.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7260/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бусоль» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2012 року №0006792200 та №0006782200, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 13.07.2012 року по 19.07.2012 року ДПІ у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ) була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Віста Торг», ПП ВКФ «Украгропродукт», ТОВ «Профіль Стиль», ПП «Троян-СВ», ПП «Сатурн-СВ», Підприємством «Спецбуд-Інвест» СМОІ «Злагода», ПП «Кас-Капітал», ПП «Дніпрогес-Сервіс» та ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №869/22/31609685 від 26.07.2012 року, на підставі якого ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.08.2012 року №0006782200, яким ТОВ було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів у сумі 31111,38 грн., в тому числі 20740,92 грн. за основним платежем та 10370,46 грн. за штрафними санкціями, та від 10.08.2012 року №0006792200, яким ТОВ було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 38889,00 грн., в тому числі 25926,00 грн. за основним платежем та 12963,00 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає вказані рішення незаконними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (а.с. 3-9).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.50-54).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлений вимог, суд встановив наступне.

ТОВ зареєстроване 01.10.2001 року Біляївською райдержадміністрацією Одеської області та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків (а.с.151-152).

В період з 13.07.2012 року по 19.07.2012 року ДПІ була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Віста Торг», ПП ВКФ «Украгропродукт», ТОВ «Профіль Стиль», ПП «Троян-СВ», ПП «Сатурн-СВ», Підприємством «Спецбуд-Інвест» СМОІ «Злагода», ПП «Кас-Капітал», ПП «Дніпрогес-Сервіс» та ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №869/22/31609685 від 26.07.2012 року, в якому зазначено про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження ПДВ у 2010 році на 22740,92 грн., а також вимог п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 2010 рік на суму 25926,15 грн. (а.с. 13-46).

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем у 1 та 4 кварталах 2010 року було віднесено до складу валових витрати по правовідносинам з ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 103704,60 грн., та у березні, жовтні та листопаді 2010 року ПДВ по цим операціям на загальну суму 20740,92 грн. було віднесено ним до складу податкового кредиту. Разом з тим, в ході проведення спірної перевірки ТОВ не було надано замовлення на адресу ФОП ОСОБА_1 на поставку товару, сертифікати якості отриманого товару, прас-листи, які діяли у продавця. Крім цього, згідно матеріалів кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_1 за ознаками ч.3 ст.212 КК України, останній займався створенням та придбанням суб'єктів господарювання з метою прикриття незаконної діяльності, в результаті чого було завдано велику матеріальну шкоду державі, що свідчить про відсутність у ТОВ та вказаного контрагента намірів на створення юридичних наслідків, передбачених укладеними угодами, та про бажання отримати податкову вигоду без реального здійснення господарських операцій. З урахуванням зазначеного ДПІ прийшло до висновку, що укладені між ТОВ та ФОП ОСОБА_1 угоди були укладені з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, ст.207 ГК України, а тому ТОВ у перевіряємому періоді не мав право відносити ПДВ по вказаним операціям до свого податкового кредиту та витрати по цим операціям до складу валових витрат.

На підставі цього акту перевірки ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.08.2012 року №0006782200, яким ТОВ було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів у сумі 31111,38 грн., в тому числі 20740,92 грн. за основним платежем та 10370,46 грн. за штрафними санкціями, та від 10.08.2012 року №0006792200, яким ТОВ було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 38889,00 грн., в тому числі 25926,00 грн. за основним платежем та 12963,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 48-49).

Суд вважає необґрунтованими викладені в акті перевірки висновки, а спірні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що одним з основних видів діяльності позивача є виробництво збірних бетонних та залізобетонних виробів і з метою здійснення цієї господарської діяльності між ТОВ та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу від 01.03.2010 року, відповідно до якого останній прийняв на себе обов'язок продати позивачу товар (пісок та арматуру), а ТОВ зобов'язалося здійснити оплату за цей товар (а.с.95, 145-147, 152-154).

На виконання цього договору вказаний контрагент у перевіряємому періоді продав ТОВ товар на загальну суму 124445,52 грн., а позивач здійснив оплату цього товару.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, що сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 цього Закону.

На підставі зазначених норм вказані витрати в сумі 103704,60 грн. (без ПДВ) були включені ТОВ до складу валових витрат у перевіряємому періоді, що не оспорювалося представником відповідача та підтверджується актом перевірки.

Крім цього, за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав на адресу ТОВ податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у перевіряємому періоді на загальну суму ПДВ 20740,92 грн. (а.с. 96, 100, 103).

При цьому, в ході розгляду справи відповідач не надав суду доказів визнання вказаних податкових накладних недійсними.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту оплати коштів за товар та отримання ТОВ податкових накладних від ФОП ОСОБА_1 у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту.

З акту перевірки вбачається, що висновок ДПІ про протиправне включення ТОВ витрат по правовідносинам з ФОП ОСОБА_1 до складу валових та ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді ґрунтуються лише на отриманих ДПІ матеріалах кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_1 за ознаками ч.3 ст.212 КК України.

Разом з тим надані суду вказані матеріали не містять в собі будь яких посилань, відомостей чи встановлених фактів щодо правовідносин ОСОБА_1, як самостійного суб'єкта господарської діяльності з позивачем, в тому числі і таких пояснень самого ОСОБА_1.

З протоколів допиту ОСОБА_1 в якості свідка та інших матеріалів вказаної кримінальної справи, якими в тому числі обґрунтовував відповідач правомірність спірних повідомлень-рішень, вбачається, що він почав займатися діяльністю зі створення та придбання суб'єктів господарювання з метою прикриття незаконної діяльності з 2011 року, в той час як правовідносини позивача з ФОП ОСОБА_1 відбувалися у 2010 році, і в ході розгляду справи відповідачем не було надано пояснень стосовно того, яке мають відношення матеріали кримінальної справи та пояснення ОСОБА_1 в межах цієї кримінальної справи до господарських правовідносин ТОВ з ФОП ОСОБА_1 (а.с. 116-117, 120-139).

Крім цього, викладені в спірному акті перевірки висновки ДПІ спростовуються також і іншими матеріалами справи, а саме договором купівлі-продажу, податковими накладними, товарно-транспортною накладною, рахунками та видатковими накладними, а також довідкою про результати перевірки ТОВ, яка проводилась цією ж ДПІ 08.12.2010 року, якою відповідачем встановлено товарність правовідносин ТОВ з ФОП ОСОБА_1 у 2010 році (а.с. 67-70, 95-105).

При цьому в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаного договору між ТОВ та ФОП ОСОБА_1 у встановленому законом порядку недійсним.

Більш того, як вбачається зі спірного акту перевірки та матеріалів справи, вона була призначена та проведена на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області від 19.06.2012 року про призначення документальної перевірки (а.с. 13, 116-119).

Відповідно до п.86.9. ст.86 Податкового Кодексу України (ПК) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином судом встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті ДПІ у порушення вимог п.86.9 ст.86 ПК, у зв'язку з чим і з цих підстав ці рішення не можуть вважатися законними.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкові повідомлення-рішення від 10.08.2012 року №0006782200, яким ТОВ було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів у сумі 31111,38 грн., в тому числі 20740,92 грн. за основним платежем та 10370,46 грн. за штрафними санкціями, та від 10.08.2012 року №0006792200, яким ТОВ було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 38889,00 грн., в тому числі 25926,00 грн. за основним платежем та 12963,00 грн. за штрафними санкціями, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ про визнання протиправними та скасування спірних рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів правомірності прийнятих вказаних податкових повідомлень-рішень, та які б спростовували надані позивачем первинні документи, в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Також не було надано відповідачем будь-яких доказів того, що зазначені первинні документи були підписані від імені ФОП ОСОБА_1 не ним, а іншою особою.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог в частині, в якій ці вимоги задовольняються судом, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову в цій частині.

Крім цього, відповідно до ст.94 КАС України суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ сплачений ним судовий збір в розмірі 583,34 грн..

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-164 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бусоль» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби від 10.08.2012 року №0006792200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Бусоль» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 38889 грн., в тому числі 25926 грн. за основним платежем та 12963 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 10.08.2012року №0006782200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Бусоль» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 31111,38 грн., в тому числі 20740,92 грн. за основним платежем та 10370,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бусоль» суму сплаченого судового збору в розмірі 583,34 грн..

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

28 січня 2013 року

.