№ 28632842, 11.01.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2013 р. Справа № 2а/0270/5551/12

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Загороднюка Андрія Григоровича,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М. А.,

представників позивача: Сидоренко Н. І., Хоменчук К. Л.,

представників відповідача: Опалко О. В., Герасименка Д. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: виробничо-комерційного приватного підприємства "Тонус-плюс"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

04.12.2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов виробничо-комерційного приватного підприємства "Тонус-плюс" (далі - ВКПП "Тонус-плюс", підприємство або позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ, податковий орган або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 0000822330 від 20.11.2012 року, винесене на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки, протиправним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позивач змушений звернутись з даним позовом до суду.

В судовому засіданні представники позивача підтвердили заявлені вимоги, додатково надали усні пояснення, а відтак просили суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представники відповідача заперечили проти задоволення заявленого позову, вказали, що перевірка проводилась згідно вимог податкового законодавства і податкове рішення сформоване на підставі виявлених порушень, а тому підстав для його скасування немає.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність та допустимість доказів, дослідивши усі обставини справи, суд встановив наступне.

ВКПП "Тонус-плюс" є юридичною особою, зареєстрованою Вінницькою міською радою 24.05.2000 року, якій присвоєно ідентифікаційний номер 30957822, взята на податковий облік в Державній податковій інспекції м. Вінниці (правонаступник - Вінницька ОДПІ).

На підставі наказу Вінницької ОДПІ від 09.10.2012 року, у період з 09.10.2012 року по 10.10.2012 року відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ВКПП "Тонус-Плюс" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з TOB "Мінераліс" (код ЄДРПОУ 32486018) за червень 2011 року та з TOB "ПМК 555" (код ЄДРПОУ 34933632) за жовтень, листопад, грудень 2011 pоку, березень 2012 pоку.

За результатами перевірки складено акт № 2580/22-05/30957822 від 19.10.2012 року (а.с. 13-28). Висновками акту зафіксовано наступні порушення:

1. п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), а саме ВКПП "Тонус-Плюс" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 49 455, 69 грн.;

2. п. 200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), а саме ВКПП "Тонус-Плюс" завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 49 455, 69 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, 08.11.2012 року за вих. № 584 ВКПП "Тонус-Плюс" до Вінницької ОДПІ подало заперечення (а. с. 30-31).

Згідно відповіді - вих. № 48170/22-05 від 15.11.2012 року (а. с. 32-38), відповідачем взято до уваги заперечення стосовно взаємовідносин ВКПП "Тонус-Плюс" та TOB "Мінераліс" та визнано укладені угоди такими, що мали на меті настання реальних наслідків, в той же час підкріплено раніше зафіксовані порушення, а саме: 1) п. 198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), а саме, що ВКПП "Тонус-Плюс" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 44 965 грн.; 2) п. 200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), а саме те, що ВКПП "Тонус-Плюс" завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 44 965 грн.

20.11.2012 року Вінницькою ОДПІ на підставі акту перевірки із висновками у новій редакції прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000822330, яким ВКПП "Тонус-Плюс", згідно з підпунктом 54.3.2 підпункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та ст.36, абз.2 п.123.1 ст.123, п.7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за порушення п.200.1, п.200.2 ст.200 розділу 5 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 56 207 грн., у тому числі за основним платежем - 44 965 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 242 грн. (а. с. 8).

Податкове повідомлення-рішення № 0000822330 від 20.11.2012 року позивач вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а тому з відповідним позовом звернувся до суду.

Суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. За ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як зафіксовано в акті перевірки, між позивачем і контрагентом - КНВО "Форт" МВС України 31.05.2011 року та 03.06.2011 року укладено договори підряду № 30/05 та № 31/05, згідно якого підрядник - позивач зобов'язувався виконати роботи з ремонту покрівлі корпусу №1 над перехідною галереєю КНВО "Форт" МВС України та механічною дільницею цеха №9.

04.07.2011 року між вищезазначеними контрагентами укладено додаткову угоду №1 до договору підряду № 31/05 від 31.05.2011 року у зв'язку із збільшенням обсягів виконуваних робіт.

Про факт виконання робіт, тобто умов вищезазначених договорів підряду та того, що до перевірки надано документи, які вказують на виконання субпідрядних робіт за вказаними договорами суб'єктом господарювання TOB "ПМК 555", яке було залучено ВКПП "Тонус-Плюс" свідчить і акт № 30/10 від 31.10.11 року за жовтень 2011 року, і акт № 30/11 від 30.11.11.року за листопад 2011 року, рахунки-фактури та податкові накладні.

Податок на додану вартість, згідно актів № 30/10 від 31.10.2011 року та № 30/11 від ЗО.11.2011 року становить 2 964,73 грн. (1 545,84 грн. та 1 418,89 грн. відповідно).

Крім того, під час перевірки надавалась оцінка господарським відносинам між ВКПП "Тонус-Плюс" та TOB "ПМК 555" за договором оренди нежитлового приміщення № 67 від 01.10.2011 року і документам, наданим на його підтвердження - рахунку-фактурі № СФ-160 від 29.06.11 р., актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0160 від 31.12.2011 року та № ОУ-0058 від 31.03.2012 року та податковим накладним.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У судовому засіданні з'ясовано, що для перевірки подано всі первинні бухгалтерські документи, включаючи і товарно-транспортні накладні, про що свідчить і викладене у акті перевірки.

Внаслідок відбуття господарських операцій, нараховано податок на додану вартість у сумі 42 000 грн. ( 21 000 грн. та 21000 грн. відповідно).

Посилання відповідача на відсутність господарської мети, на відсутність наслідків господарських операцій не приймаються судом, оскільки відповідно до статті 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі:

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільного найму підприємцем працівників;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Тобто суб'єкти договірних зобов'язань - позивач та контрагенти - діяли відповідно до принципів підприємницької діяльності.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив та не заперечував, що ВКПП "Тонус -Плюс" взято на себе податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з контрагентами, які перевірялись, на повну суму.

В акті перевірки від 19.10.2012 року податковим органом зафіксовано безпідставне завищення позивачем суми податкового кредиту на суму 49 455, 69 грн.

Суд спростовує такий висновок Вінницької ОДПІ, керуючись наступним.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Наявні в матеріалах податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, а також факт виконання робіт підтверджують реальність господарських операцій.

Представниками відповідача не заперечувався факт, що всі роботи виконані.

Суд погоджується з позицією позивача, зазначає з цього приводу, що згідно п. п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, на підставі ч.1 ст.198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підприємством використано право на віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за наслідками здійснення операції, передбаченої зазначеними нормами законодавства, а саме з придбання послуг (товарів) за умовами договорів.

Крім того, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як видно з матеріалів справи, позивач відніс усю загальну суму податку до податкового кредиту, натомість відповідач стверджує про хибність таких дій, посилаючись на безгосподарність операцій з контрагентами та на недотримання ними податкового законодавства.

Підприємством використано право на віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за наслідками здійснення операції, передбаченої зазначеними нормами законодавства.

У судовому засіданні встановлено, представниками сторін пояснено, що видаткові, податкові накладні виписувались у встановленому порядку, на конкретні суми, що підтверджує належне виконання умов договорів, заключених з контрагентами.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, посилання відповідача в акті перевірки на протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту не знаходить свого підтвердження.

Крім того, суми ПДВ у загальному розмірі 44 965 грн., відображені в акті, як документально підтверджені, Вінницька ОДПІ виключає із податкового кредиту ВКПП "Тонус-Плюс" за жовтень, листопад, грудень 2011 року та березень 2012 року (у акті зазначено березень 2011 року), оскільки вважає, що :

1) при залученні субпідрядника було допущено порушення постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668 "Про затвердження загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві";

2) у провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Подільському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 77-00186, порушена відносно гр. ОСОБА_5 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України по факту створення/придбання TOB "ПМК 555" без наміру ведення реальної господарської діяльності, яке нібито не мало управлінської та технічної бази і було засноване з метою створення незаконного податкового кредиту своїм контрагентам та створення умов для недоотримання коштів державним бюджетом України.

Суд відхиляє таке обґрунтування висновків відповідача, так як Вінницька ОДПІ не враховує, що загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року N 668, поширюються виключно на капітальне будівництво.

Згідно пункту 1 Загальної частини вищезазначеного документу, відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (далі - капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів.

Ремонт покрівлі, який виконувало ВКПП "Тонус-плюс" для КНВО "Форт" МВС України, являється поточним планово-запобіжним ремонтом.

Визначення поточного ремонту надається у Примірному переліку з поточного ремонту будівель і споруд, що є додатком до Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Держбуду України та Держохоронпраці №32/288 від 27.11.1997 року із змінами, внесеними згідно із наказом Держбуду №184/140 від 28.07.1999 року.

Згідно п.п.4.13 п.4 Примірного переліку, для покрівлі і покриття будівель, поточним є ремонт окремих місць покрівлі з рулонних матеріалів з покриттям до 20% загальної площі покриття або повне покриття покрівлі без заміни існуючих елементів.

Саме такі роботи виконано ВКПП "Тонус-Плюс" через субпідрядника TOB "ПМК 555" для КНВО "Форт" МВС України, що підтверджується відповідною документацією.

Разом з тим, суд не бере до уваги посилання Вінницької ОДПІ в акті перевірки на те, що позивач позбавлений права на отримання податкового кредиту у зв'язку з порушенням кримінальної справи № 77-00186 стосовно засновника TOB "ПМК 555". Вказаний висновок Вінницької ОДПІ прямо суперечить ст. 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п. 58.4 ст.58 Податкового кодексу України до винесення вироку у будь-якій кримінальній справі про злочин, предметом якої є податки і збори, органам податкової державної служби прямо заборонено визначати платникам цих податків і зборів податкові зобов'язання та складати і надсилати податкові повідомлення-рішення.

Отже, за відсутності вироку у кримінальній справі стосовно TOB "ПМК - 555", визначення податкового зобов'язання і складання податкового повідомлення-рішення є незаконним і стосовно його контрагента - ВКПП "Тонус-Плюс".

Таким чином , відсутність вироку у кримінальній справі по контрагенту ВКПП "Тонус-Плюс" і наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження факту реального здійснення господарських операцій спростовують висновки Вінницької ОДПІ про завищення ВКПП "Тонус-плюс" суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 44 965 грн. , на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Тому, суд вважає переконливою позицію позивача про безпідставність винесення Вінницькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення № 0000822330 від 20.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44965 грн. та нарахування фінансових санкцій в розмірі 11242 грн. Розрахунок фінансових санкцій міститься в матеріалах справи (а. с. 10).

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо податковим органом не доведено інше.

В даному випадку, відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000822330 від 20.11.2012 року, оскільки посилання на порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи видно, що Вінницькою ОДПІ не доведено правомірності оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі, шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000822330 від 20.11.2012 року.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000822330 від 20.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь виробничо-комерційного приватного підприємства "Тонус-плюс" судові витрати в сумі 562, 07 грн. (п'ятсот шістдесят дві гривні сім копійок) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович