№ 2854824, 22.01.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22.01.2009 р.                                                                                                     № 17/43

18- 00 год.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді Шелест С.Б., суддів: Кишинського М.І., Степанюка А.Г., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом:ЗАТ «Страхова компанія «Галактика»

До:Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва

Про:про визнання недійсним рішення ДПІ № 0001032330/0 від 14.04.08р. Представники сторін: від позивача:Озімковський С.В. - (довіреності в матеріалах справи) від відповідача: Колбасов Ю.О. - (довіреність в матеріалах справи)

В засідання приймає участь прокурор: Гаврюшенко Г.В.

о б с т а в и н и с п р а в и:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Галактика»звернулось до суду з позовом та уточненням до нього (заява від 29.12.2008р. № 02-3/188) про визнання недійсним рішення ДПІ у Святошинському районі № 0001032330/0 від 14.04.08р., згідно з яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 13192 550 грн.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вказує на те, що операції з розміщення емітованих позивачем облігацій з отриманням готівкових коштів від власників облігацій не є операціями з продажу товарів в розумінні цього Закону, так як для позивача, який здійснив емісію цінних паперів /облігацій/, емітовані ним облігації не є товаром при їх розміщенні, оскільки за змістом визначення «облігації», наведеного п.1 ст.7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», юридична особа - емітент облігацій, яка від свого імені здійснює їх первинне розміщення, не є суб’єктом права власності на такі облігації; виникнення облігацій, як об’єкта права власності відбувається не раніше моменту внесення їх власником грошей на користь емітента, а право власності виникає безпосередньо у особи, яка здійснила внесення грошей, і перехід права власності від емітента до першого власника не відбувається.

В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на висновок спеціалістів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7249 від 11.07.08р. з даного питання, наданий на запит позивача, а також постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2008р. у справі № 9/321 між тими ж сторонами, згідно з якою судом відмовлено ДПІ у стягненні з Товариства штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13192 550 грн., застосованих згідно оспорюваного позивачем рішення.

Посилається позивач і на пропуск відповідачем строку застосування спірних санкцій, встановленого ст.250 Господарського кодексу України, який за змістом вказаної норми є присічним і поновленню не підлягає.

Відповідач у письмових запереченнях та його представник в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що спірна операція за своєю правовою природою є розрахунковою в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», так як супроводжувалась прийманням позивачем готівкових коштів на загальну суму 2638510 грн. із виписуванням прибуткових касових ордерів від осіб, які придбали облігації за договорами купівлі-продажу. Таким чином, відповідно до вимог п.1.ч.1 ст.3 вказаного Закону, позивач зобов’язаний був проводити таку розрахункову операцію через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів. У зв’язку з цим, зазначає відповідач, податковою інспекцією правомірно на підставі п.1.ч.1 ст.17 Закону застосована фінансова санкція у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів на суму 13192550 грн.

Відповідач не вважає пропущеним строк застосовування даної фінансової санкції з посиланням на те, що перевірка, за результатами якої виявлене порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», була плановою та проводилась за період 01.01.2005 по 30.09.07р.

Прокурор підтримав позицію відповідача.

В судовому засіданні 12.01.09р. відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов’язаної з нею справи № 9/321 між тими ж сторонами, що розглядалась в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом м. Києва, мотивуючи тим, що постанова у зазначеній справі не набрала законної сили, у зв’язку з її оскарженням, тоді як вирішення справи може вплинути на результат розгляду даної справи.

Заслухавши позицію сторін на предмет заявленого клопотання, суд відмовив в його задоволенні з огляду на те, що розгляд даного спору, предметом якого є рішення суб’єкта владних повноважень про застосовування штрафних (фінансових) санкцій та встановлення обставин щодо відповідності такого рішення вимогам закону, не унеможливлюється для адміністративного суду вирішенням справи про стягнення таких санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, доводи та заперечення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва проведено виїзну планову перевірку Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Галактика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в за період 01.01.05р. по 30.09.07р., за результатами якої складений акт перевірки № 34/22-025/30026143 від 01.04.2008 року.

На підставі зазначеного акта перевірки, ДПІ у Святошинському районі міста Києва прийняте рішення № 0001032330/0 від 14.04.08р., згідно з яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 13192550 грн. на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Як вбачається з матеріалів перевірки (а.с. 141-143), підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій був висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що полягало в проведенні позивачем розрахункових операцій на загальну суму 2638510 грн. без застосування РРО, а саме в перевіряємий період Товариством було реалізовано громадянам за готівковий розрахунок із виписуванням прибуткових касових ордерів №№ 480, 492 від 14.02.2007р. та №№ 493,494 від 15.02.2007р. цінні папери –облігації на загальну суму 2638510 грн.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, виходячи наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР , в редакції з наступними змінами /надалі –Закон/.

Так, відповідно до його статті 1 , реєстратори розрахункових операцій застосовуються підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також фізичними особами (резидентами та нерезидентами) - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Таким чином, за змістом наведеної норми визначальним для застосування РРО є сфера , у якій РРО має застосовується при здійсненні розрахункових операцій, а саме: сфера торгівлі, громадського харчування та послуг.

Перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, відповідно до договорів купівлі-продажу № 31/04-1, № 31/03-1, № 31/02-1 від 31.01.2007 р, укладених з громадянами Лановенко Г.В., Маловцевим О.Г. та Лавренюком В.М., на підставі заяви останніх про бажання придбати облігації позивача /Емітента/, відпустив зазначеним особам облігації бездокументарної форми на загальну суму 2638510 грн. за готівковий розрахунок із виписуванням прибуткових касових ордерів №№ 480, 492 від 14.02.2007р. та №№ 493,494 від 15.02.2007р.

Розміщення облігацій зазначеним особам здійснювалось на підставі рішення про розміщення облігацій ЗАТ «Страхова компанія «Галактика», затвердженого протоколом Правління Товариства № 20/11 від 20.11.2006р. Цим же рішенням визначені порядок та умови розміщення облігацій, виплати відсоткового доходу за облігаціями, а також строк і порядок їх погашення .

Реєстрація випуску облігацій позивачем /емітентом/ на вказану суму у кількості 263851 шт., засвідчена Свідоцтвом про реєстрацію випуску облігацій підприємств, виданим 28.03.2007р. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за реєстраційним № 5/2/07 від 23.01.07р.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», емісія –установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів.

Підпунктом 1 ст.7 цього ж Закону визначено, що облігація –це цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Відповідно до п.2 ст.2 вказаного Закону, емітент –юридична особа, Автономна республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщую емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

За наведених правових норм, юридична особа –емітент облігацій, яка від свого імені здійснює їх первинне розміщення, не є суб’єктом права власності на такі облігації, оскільки облігації стають об’єктом права власності не раніше моменту внесення їх власником грошей на користь емітента ; право власності виникає безпосередньо у особи , яка внесла гроші емітенту, в зв'язку з чим у останнього , в свою чергу, виникають зобов'язання повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією.

Таким чином, для підприємства, що здійснило емісію цінних паперів /облігацій/, емітовані ним облігації не є товаром в операціях з їх реалізації першим власникам, а операція з розміщення цінних паперів не відноситься до сфери торгівлі.

До такого висновку суд прийшов, виходячи також з наведених в Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок»визначень операцій з розміщення цінних паперів та операцій їх обігу.

Так, підпунктом 1 ст.1 цього Закону передбачено, що розміщення цінних паперів –відчуження цінних паперів емітентом або андеррайдером шляхом укладання цивільно-правових угод з першим власником, тоді як обіг цінних паперів –вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

З наведених правових визначень випливає, що сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів шляхом укладання цивільно-правових угод з першими власниками є завершальною стадією емісії та не включають в себе правовідносини з передачі прав власності на цінні папери.

Отже, висновок податкового органу про те, що операції з розміщення емітованих позивачем облігацій з отриманням готівкових коштів від власників облігацій є операціями з продажу товарів, до яких підлягає застосуванню реєстратор розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - неправомірний.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неправомірність застосування штрафної (фінансової) санкції згідно рішення ДПІ у Святошинському районі № 0001032330/0 від 14.04.08р, в зв’язку з чим позов підлягає задоволенню, а зазначене рішення визнанню недійсним.

Задовольняючи позов, суд приймає до уваги і ту обставину, що відповідачем пропущені строки застосування санкцій , визначені ст.250 Господарського кодексу України.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» , «Про цінні папери та фондовий ринок», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення ДПІ у Святошинському районі № 0001032330/0 від 14.04.08р., згідно з яким до ЗАТ «Страхова компанія «Галактика»застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 13192 550 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Страхова компанія «Галактика»(код 30026143) - 3,40 грн. судового збору.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

           Судді Кишинський М.І.

Степанюк А.Г.

Постанова складена у повному обсязі 26.01.2009р.