№ 2854723, 05.11.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05.11.2007 р.                                                                                                     № 8/46

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Лабунець В.В. за довіреністю від 28.09.2007 року

від відповідача:Большакова К.А. за довіреністю № 1056/9/10-209 від 01.02.2007 року

Матюшенко Г.І. за довіреністю № 7921/9/10/209 від 11.06.2007 року

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Феррекспо»

доДержавної податкової інспекції у Печерському р-ні м. Києва

проВизнання протиправним та скасування податкового рішення-повідомлення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:           Позовні вимоги заявлено про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0000032306/3 від 20.08.2007 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неправомірно визначив звичайну ціну векселя, а також вказує на те, що відповідач безпідставно застосував непрямі методи визначення податкового зобов’язання.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивач в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в четвертому кварталі 2005 року завищив на 1399000 грн. витрати, понесені у зв’язку з придбанням у пов’язаної особи ТОВ «Ворскла сталь»простого векселя.

          Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0000032306/3 від 20.08.2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

За результатами проведення виїзної планової перевірки ТОВ «Феррекспо», Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було складено Акт № 644/23-6/32707900 від 25.12.2006 року. Відповідно до п. 3.1.2. вказаного Акту встановлено, що на порушення п.п. 7.4.2. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено витрати на суму 1399,0 тис. грн., понесені товариством у зв’язку з придбанням у пов’язаної особи простого векселя № 3001318559 від 18.03.2003 р. (емітент ТОВ «Мега Моторс»).

Податковим органом в акті перевірки встановлено, що згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № Т-604 від 31.10.2005 року та акту прийому-передачі від 31.10.2005 р. у Банка «Фінанси та кредит»ТОВ (код 09807856) було придбано простий вексель № 3001318559 від 18.03.2003 р. (емітент ТОВ «Мега Моторс», код 21646686, номінальна вартість 10000,0 тис. грн..) по ціні 5 601000 грн. (56 % від номінальної вартості векселя) та продано його згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № Т-651 від 29.11.2005 р. Банку «Фінанси і кредит»ТОВ.

Зазначений вексель знову було придбано згідно Договору купівлі-продажу цінних паперів № К-398/1 від 12.12.2005 року та акту прийому-передачі від 12.12.2005 р. через Банк «Фінанси та кредит» ТОВ у пов’язаної ТОВ «Ворскла сталь»(код 33285226) по ціні 7000000 грн. та продано його згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № К-13/1 від 30.01.06 р. ЗАТ «Укренергозбут».

Зазначений вексель не є процентним, його ціна та ліквідність не залежить від біржових котировок, по ньому не передбачено отримання будь-яких процентів або дивідендів, тому його ціна на ринку з 31.10.205 року по 12.12.2005 року суттєво не змінилась.

Також при дослідженні рівня цін придбання за аналогічний вексель ТОВ «Мега Матрос», вбачається, що ціна придбання складає 56 % від номінальної вартості векселя, а саме:

07.12.2005 р. було придбано простий вексель ТОВ «Мега мотрорс»№ 3001318236 від 27.09.2002 р. (номінальна вартість 2512 700 грн.) згідно договору купівлі-продажу № 386/1 від 07.12.2005 р. по ціні 1450000 грн. (ціна придбання складає 56 % від номінальної вартості векселя).

Вищенаведені операції проводились в одному звітному періоді, а саме в IV кварталі 2005 року.

Таким чином, товариством завищено витрати за IV квартал 2005 року, понесені у зв’язку з придбанням у пов’язаної особи ТОВ «Ворскла-сталь»простого векселя № 3001318559 від 18.03.2003 р. (емітент ТОВ «Мега Матрос», код ЄДРПОУ 21646686) на суму 1399,0 тис. грн.

Після оскарження позивачем рішення податкового органу в адміністративному порядку, ДПІ у Печерському районі м. Києва направило ТОВ «Феррекспо»податкове повідомлення-рішення від 20.08.2007 року № 0000032306/3, відповідно до якого для ТОВ «Феррекспо»визначено суму податкового зобов’язання за платежами податок на прибуток в розмірі 489650 грн. (349750 грн. основний платіж та 139900 грн. штрафні санкції).

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач зазначає, що відповідачем було неправомірно та безпідставно визначено звичайну ціну товару для векселя, неправомірно застосовано непрямі методи нарахування податкового зобов’язання. При цьому розмір нарахованого основного платежу та штрафних санкцій позивачем не оскаржується.

З матеріалів справи вбачається наступне.

31.10.2005 року між ТОВ «Феррекспо»та Банк «Фінанси та кредит» ТОВ було укладено Договорі № Т-604, відповідно до якого позивач придбав у Банка «Фінанси та кредит»ТОВ (код 09807856) простий вексель № 3001318559 від 18.03.2003 р. (емітент ТОВ «Мега Моторс», код 21646686, номінальна вартість 10000,0 тис. грн..) по ціні 5 601000 грн. При цьому, відповідно до умов договору, позивач зобов’язаний сплатити 5600000 грн. не пізніше 31.10.2005 року.

Відповідно до Договору № Т-651 від 29.11.2005 року ТОВ «Феррекспо»продав, а Банк «Фінанси та кредит»ТОВ придбав простий вексель № 3001318559 від 18.03.2003 р. (емітент ТОВ «Мега Моторс», код 21646686, номінальна вартість 10000,0 тис. грн..) по ціні 7596121 грн. Відповідно до умов вказаного Договору встановлено строк платежу –до 01.12.2005 року.

12.12.2005 року між ТОВ «Ворскла-сталь»та ТОВ «Феррекспо», представлений Банком «Фінанси та кредит»ТОВ, було укладено Договір № К-398/1, відповідно до якого позивач придбав простий вексель № 3001318559 від 18.03.2003 р. (емітент ТОВ «Мега Моторс», код 21646686, номінальна вартість 10000,0 тис. грн..) по ціні 7 000000 грн. Згідно умов договору встановлено строк платежу - не пізніше 01.06.2006 р.

Згідно Договору № К-13/1 від 30.01.2006 р. ТОВ «Феррекспо»продав, а ЗАТ «Укренергозбут»представлений Банк «Фінанси та кредит»ТОВ придбав простий вексель № 3001318559 від 18.03.2003 р. (емітент ТОВ «Мега Моторс», код 21646686, номінальна вартість 10000,0 тис. грн..) по ціні 7000 200 грн. Строк платежу встановлено не пізніше 30.01.2006 року.

Відповідно до п. 7.6.1. пункту 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Пунктом 7.6.3. пункту 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Пункт 7.4. ст. 7 вказаного Закону визначає порядок оподаткування операцій з пов'язаними особами. Згідно п.п. 7.4.2. Закону витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджено той факт, що ТОВ «Ворскла-Сталь»є пов’язаною з ТОВ «Феррекспо»особою. При цьому, суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що пункт 7.6. Закону не містить посилання на необхідність застосування п.п. 7.4.2. п. 7.2. ст.. 7 Закону, оскільки у випадку здійснення операцій з цінними паперами з пов’язаними особами, вказані норми підлягають системному застосування, саме з урахування особливостей, встановлених п.п. 7.4.2 п.7.2. ст. 7 Закону.

Судом також не приймається посилання на те, що оскільки при укладенні договору купівлі-продажу від 12.12.2005 року інтереси позивача представляв Банк «Фінанси та кредит»ТОВ, відповідно до укладеного Договору доручення № К-398 від 12.12.2005 року, то спірна операція не може бути розцінена як операція по придбанню товарів у пов’язаної особи, оскільки позивач підписав Договорі № К-398/1 від 12.12.2005 року, а отже знав, що вексель купується у ТОВ «Ворскла-сталь», тобто пов’язаної з ним особи.

Відповідно до п. 1.20.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпункт 1.20.2. п. 1.2. ст.. 1 Закону встановлює, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

З матеріалів справи вбачається, що простий вексель № 3001318559 від 18.03.2003 р. (емітент ТОВ «Мега Моторс», код 21646686, номінальна вартість 10000,0 тис. грн..) 29.11.2005 року, ТОВ «Феррекспо»було придбано у не пов’язаної з ним особи - Відповідно Банк «Фінанси та кредит»ТОВ, на підставі Договору № Т-651 від 29.11.2005 року по ціні 7596121 грн. Таким чином, посилання податкового органу на те, що звичайною ціною векселя № 3001318559 є ціна в сумі 5 601 000 грн., яка була встановлена на підставі Договору № Т-604 від 31.10.2005 року, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки ціна векселя в одній операції не може визначати справедливу ринкову ціна, для встановлення якої має використовуватись інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Згідно п.п. 1.20.6. Закону у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Відповідно до п.п. 1.20.8. Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Таким чином, відповідач не довів належними та допустимим доказами, що звичайною ціною векселя № 3001318559 від 18.02.2003 року (емітент ТОВ «Мега Моторс», код 21646686, номінальна вартість 10000,0 тис. грн.) є ціна в сумі 5 601 000 грн.

Пункт 1.20.10. пункту 1.20. ст.. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Відповідно до п. 4.3.5. п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Таки чином, рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Пункт 4.1.1. п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0000032306/3 від 20.08.2007 року, підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачем не доведено, що звичайною ціною векселя № 3001318559 від 18.02.2003 року (емітент ТОВ «Мега Моторс», код 21646686, номінальна вартість 10000,0 тис. грн..) є ціна в сумі 5 601 000 грн.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов ТОВ «Феррекспо»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0000032306/3 від 20.08.2007 року.

3.          Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррекспо»(01011, м. Київ, вул. Січневого повстання, 11-Б, ЄДРПОУ 32707900) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна с карга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                     О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови: 09 листопада 2007 р.