№ 28465363, 03.01.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/3927/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2012 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне мале підприємство «Волстас» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне мале підприємство «Волстас» (далі - ТОВ «ВКМП «Волстас») звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) № 0004522320 від 08.11.2012 повністю та № 0004512320 від 08.11.2012 - частково на суму 187444,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. При цьому, висновки податкового органу про те, що укладені позивачем із контрагентами ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ПП «Кейторг» договори є нікчемними, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про нікчемність договорів позивача з його контрагентами відповідач бере лише наявність актів перевірок та до довідок зустрічних звірок контрагентів, а саме:

- акт Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС від 10.02.2012 № 310/236-36713483 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс»;

- акт Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС від 14.02.2012 № 345/236-36713483 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс»,

- довідка ДПІ у м. Чернігові від 20.07.2012 № 22/22/36144332 про результати зустрічної звірки ПП «Кейторг»;

- акт ДПІ у м. Чернігові від 06.08.2012 № 26/22/36144332 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кейторг»;

- акт ДПІ у м. Чернігові від 06.09.2012 № 31/22/36144332 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кейторг».

У зв'язку з чим встановлено порушення норм цивільного законодавства в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу вбачаються як такі, що мають ознаки нікчемності, у т. ч. з ТОВ «ВКМП «Волстас».

При цьому, ні актами перевірок, ні довідками звірок не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 26.10.2012 № 2223/22/14252662 та з винесеними ДПІ у м. Чернігові податковими повідомленнями - рішеннями ТОВ «ВКМП «Волстас» звернулось до ДПС у Чернігівській області зі скаргою. 07.12.2012 року надійшло рішення про результати розгляду скарги від 05.12.12р. № 1835/10/10-215 (а.с. 126-131 т. 2), яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі, оскільки ДПІ у м. Чернігові була проведена документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ВКМП «Волстас» (код ЄДРПОУ 14252662) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012. За результатами вказаної документальної планової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 26.10.2012 № 2223/22/14252662 та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Висновки акту перевірки позивача були зроблені ДПІ у м. Чернігові на підставі:

- акту від 10.02.2012 № 310/236-36713483 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (код 36713483) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.08.2011»;

- акту від 14.02.2012 № 345/236-36713483 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (код 36713483) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 31.10.2011»;

- довідки ДПІ у м. Чернігові від 06.09.2012 №31/22/36144332 про результати зустрічної звірки ПП «Кейторг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за березень, червень, липень, вересень-листопад 2010 року та січень-березень, липень, серпень, листопад, грудень 2011 року, а також січень, лютий, квітень 2012 року;

- акту ДПІ у м. Чернігові від 20.07.2012 № 22/22/36144332 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кейторг» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із ПП «Фосстис» за вересень 2011 року;

- довідки ДПІ у м. Чернігові від 06.08.2012 № 26/22/36144332 про результати зустрічної звірки ПП «Кейторг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за березень 2012 року.

Вказаними актами та довідками встановлена відсутність контрагентів за їх місцезнаходженням, відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів, складських приміщень у підприємств - контрагентів ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ПП «Кейторг», у зв'язку з чим фінансово - господарська діяльність цих контрагентів здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття ними належним чином цивільної право - та дієздатності, фінансово - господарські взаємовідносини між ними та їх контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що ТОВ «ВКМП «Волстас» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у вказаних періодах по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ПП «Кейторг», так як такі накладні не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат, та, в свою чергу, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 08.11.2012 № 0004512320 та № 0004522320 прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «ВКМП «Волстас» (ідентифікаційний код 14252662) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 10.10.1994 та 13.10.1994 взято на облік до ДПІ у м. Чернігові як платника податків за № 00692, станом на 26.12.2012 перебуває на обліку в ДПІ у м. Чернігові, є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, що підтверджується копією акту про результати документальної планової виїзної перевірки від 26.10.2012 № 2223/22/14252662 (а.с. 13-79), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 10.09.2012 № 2351, 2352, 2353 та відповідно до плану - графіку на 3 квартал 2012 року співробітниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ВКМП «Волстас» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012.

За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 23.11.2012 № 2475/22/32194620, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.п. 1.32. ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, пп. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14, п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, п.п. 159.1.1, п.п. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 193709 грн, у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 32195 грн, за 2 квартал 2011 року в сумі 52891 грн, за 2-3 квартали 2011 року в сумі 101139 грн, за 2-4 квартали 2011 року в сумі 141509 грн, за 1 квартал 2012 року в сумі 9687 грн, за півріччя 2012 року в сумі 20005 грн;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 177779 грн, в т.ч за січень 2011 року на суму 5388 грн, за лютий 2011 року на суму 1116 грн, за березень 2011 року на суму 32842 грн., за квітень 2011 року на суму 12182 грн, за травень 2011 року на суму 17309 грн, за червень 2011 року на суму 15977 грн, за липень 2011 року на суму 15197 грн, за серпень 2011 року на суму 9826 грн, за вересень 2011 року на суму 10692 грн, за жовтень 2011 року на суму 20234 грн, за листопад 2011 року на суму 12613 грн, за грудень 2011 року на суму 6794 грн, за січень 2012 року на суму 867 грн, за березень 2012 року на суму 16742 грн;

- п.п. 164.2.7 п. 164.2 ст. 164; п. 167.1 ст. 167; п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168; п. 171.2 ст. 171; п. 177.6 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 857,18 грн за 2012 рік;

- п.1, п. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу» зі змінами та доповненнями, який затверджено Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0004512320 від 08.11.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 198711,00 грн. (у т. ч. за основним платежем - 193709,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5002,00 грн) та № 0004522320 від 08.11.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 201021,00 грн (у т. ч. за основним платежем - 177779,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23242,00 грн).

При цьому, суд звертає увагу на те, що в висновках акту перевірки від 23.11.2012 неправомірно визначені порушення позивачем п.п. 164.2.7 п. 164.2 ст. 164; п. 167.1 ст. 167; п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168; п. 171.2 ст. 171; п. 177.6 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 857,18 грн за 2012 рік та п.1, п. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу» зі змінами та доповненнями, який затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010 № 102, так як вони не були предметом дослідження перевірки. В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні зазначив про помилкове визначення вказаних порушень в висновках акту перевірки відносно позивача.

Також, протиправними є посилання ДПІ у м. Чернігові в акті перевірки на порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), оскільки з 01.01.2011 він втратив чинність, у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, а перевірка позивача здійснювалася за період з 01.01.2011 по 30.06.2012.

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Суд звертає увагу на те, що Закону України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) втратив чинність з 01.04.2011, крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діяв до 01.01.2013.

Пунктом 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «ВКМП «Волстас»» дійсно здійснювало господарську діяльність із контрагентами ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ПП «Кейторг».

10.01.2011 між ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (Постачальник) та ТОВ «ВКМП «Волстас» (Покупець) укладено договір поставки, згідно якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлений строк у власність Покупцю продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити її в порядку та на умовах, обумовлених в Договорі.

Між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов вищевказаних договорів, а останні підписано та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов договору з січня 2011 року по листопад 2011 року ТОВ «Транс Агентство Сервіс» поставляло для ТОВ «ВКМП «Волстас» листи г/к, труби, канату та іншу металеву продукцію.

Поставка продукції для ТОВ «ВКМП «Волстас» здійснювалась зі складів, які відповідно до договорів складського зберігання № ХВПС - 2 та № ХДВС - 5 від 21.09.2010 (а.с. 80 т.1, а.с. 140 - 141 т. 2) орендує ТОВ «Транс Агентство Сервіс», автомобілями МАЗ 543203 та ЗІЛ - 130 В1, один з яких ТОВ «ВКМП «Волстас» відповідно до договору найму (оренди) транспортного засобу від 07.04.2010 (а.с. 155 т. 1) орендує у ФОП ОСОБА_1, а інший має у своїй власності на підставі договору купівлі - продажу № 02/435 від 06.12.2002 (а.с. 48 т. 2). За таких обставин ТОВ «Транс Агентство Сервіс» для здійснення господарських операцій з ТОВ «ВКМП «Волстас» не мало необхідності у використанні власного складу, транспортних засобів тощо.

Виконання умов договору обома сторонами підтверджено первинними бухгалтерськими та іншими супровідними документами:

- видатковими накладними з січня 2011 року по листопад 2011 року (а.с. 115 -128 т. 1) ;

- податковими накладними з січня 2011 року по листопад 2011 року (а.с. 95 - 114 т. 1)

- рахунками - фактурами за січень - листопад 2011 року (а.с. 129-141 т. 1);

- подорожніми листами (а.с. 142 -154 т. 1);

- товарно - транспортними накладними за період січень - листопад 2011 року (а.с. 154 - 165 т. 2).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується виписками з банківських рахунків (а.с. 187 - 228 т. 1 ).

По взаємовідносинах з ПП «Кейторг» встановлено наступне:

04.01.2011 між ПП «Кейторг» (Виконавець) та ТОВ «ВКМП «Волстас» (Замовник) укладено договір № 04-01-11/2 про надання послуг. Відповідно до умов Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з рубки металу. При цьому Замовник зобов'язаний надати Виконавцю приміщення, необхідне для виконання Виконавцем його зобов'язань за договором. В свою чергу Виконавець зобов'язується використовувати надане йому Замовником приміщення виключно для виконання своїх обов'язків за договором. Щомісяця Виконавець надає Замовнику акт приймання передачі наданих послуг, у якому проводиться опис наданих Виконавцем послуг за звітний місяць та їх вартість згідно договору (а.с. 24 т. 2).

Аналогічні договори було укладено також 01.06.11 № 01-06-11/1 та 04.01.12 № 04-01-12/1 (а.с. 34 - 35, 42 - 43 т. 2).

На виконання вказаних договорів протягом 2011-2012 років працівники ПП «Кейторг» приходили до приміщення, що належить ТОВ «ВКМП «Волстас» та знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. Індустріальна, 5а, та надавали послуги з рубки металу, швелера та проволоки, використовуючи при цьому обладнання, яке також належить ТОВ «ВКМП «Волстас». В свою чергу, ТОВ «ВКМП «Волстас» своєчасно та в повному обсязі здійснювало оплату наданих послуг. Все це в повній мірі підтверджено первинними бухгалтерськими документами:

- податковими накладними (а.с. 25-27, 36-37, 44 т. 2);

- рахунками - фактурами (а.с. 28-30, 38 -39, 46 т. 2);

- актами здачі - прийняття робіт (а.с. 31 - 33, 40-41, 45).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується виписками з банківських рахунків (а.с. 69- 119 т. 2).

17 січня 2011 року між ПП «Кейторг» (Постачальник) та ТОВ «ВКМП «Волстас» (Покупець) укладено договір поставки б/н, за яким ПП «Кейторг» зобов'язується у порядку та на умовах, визначених Договором передати у власність Покупця товар (металопрокат) по цінам, вказаним у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а ТОВ «ВКМП «Волстас» прийняти та оплатити товар.

31 березня 2011 року між ПП «Кейторг» (Постачальник) та ТОВ «ВКМП «Волстас» (Покупець) укладено договір поставки № 35, за яким ПП «Кейторг» зобов'язується у порядку та на умовах, визначених Договором передати у власність Покупця товар (правильно-відрізний станок) по цінам, вказаним у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а ТОВ «ВКМП «Волстас» прийняти та оплатити товар.

01 серпня 2011 року між ПП «Кейторг» (Постачальник) та ТОВ «ВКМП «Волстас» (Покупець) укладено договір поставки, за яким ПП «Кейторг» зобов'язується за дорученням ТОВ «ВКМП «Волстас» поставити, а ТОВ «ВКМП «Волстас» прийняти та оплатити станок ленточний CЛ (6500) вартістю 30 000 грн.

12 грудня 2011 року між ПП «Кейторг» (Постачальник) та ТОВ «ВКМП «Волстас» (Покупець) укладено договір поставки № 12-12-11/1, за яким ПП «Кейторг» зобов'язується у порядку та на умовах, визначених Договором передати у власність Покупця товар (автопогрузчик) по цінам, вказаним у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а ТОВ «ВКМП «Волстас» прийняти та оплатити товар.

26 грудня 2011 року між ПП «Кейторг» (Постачальник-) та ТОВ «ВКМП «Волстас» (Покупець) укладено договір поставки № 26-12-11/1, за яким ПП «Кейторг» зобов'язується у порядку та на умовах, визначених Договором передати у власність Покупця товар (металопрокат) по цінам, вказаним у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а ТОВ «ВКМП «Волстас» прийняти та оплатити товар.

01 березня 2012 року між ПП «Кейторг» (Постачальник) та ТОВ «ВКМП «Волстас» (Покупець) укладено договір поставки № 01/03/12-1, за яким ПП «Кейторг» зобов'язується за дорученням ТОВ «ВКМП «Волстас» поставити, а ТОВ «ВКМП «Волстас» прийняти та оплатити автопогрузчик (грузопідйомністю 1 тона) вартістю 8 333,33 грн.

30 березня 2012 року між ПП «Кейторг» (Постачальник) та ТОВ «ВКМП «Волстас» (Покупець) укладено договір поставки № 30/03/12-1. за яким ПП «Кейторг» зобов'язується за дорученням ТОВ «ВКМП «Волстас» поставити, а ТОВ «ВКМП «Волстас» прийняти та оплатити 4 000 кг проволоки ВР ф.3 та 3 000 кг проволоки ВР ф.4 на загальну суму 50 449,99 грн.

Між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов вищевказаних договорів, які підписано та скріплено печатками підприємств.

Перевезення придбаних товарів здійснювалось автомобілями ТОВ «ВКМП «Волстас», два з яких ТОВ «ВКМП «Волстас» відповідно до договору найму (оренди) транспортного засобу від 07.04.2010 (а.с. 155 т. 1) орендує у ФОП ОСОБА_1 та відповідно до договору найму (оренди) транспортного засобу від 05.11.2009 (а.с. 47 т. 2) орендує у ОСОБА_2, а третій має у своїй власності на підставі договору купівлі - продажу № 02/435 від 06.12.2002 (а.с. 48 т. 2).

Виконання усіх вищевказаних договорів підтверджується:

- податковими накладними (а.с.230 - 236, 246 т. 1, а.с. 1,6,11,16,21 т. 2 );

- видатковими накладними (а.с.233 - 236, 247 т. 1, а.с. 7,12,17, 22 т. 2);

- рахунками-фактурами (а.с. 237 - 240, 248 т. 1, а.с. 3, 8,13,18,23 т.2);

- актами прийому-передачі (а.с. 241 - 244, 249 т. 1, а.с. 4,9,14,19 т. 2);

- подорожніми листами (а.с. 50 - 59 т.2);

- товарно - транспортними накладними (а.с. 60 - 68 т.2).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується виписками з банківських рахунків (а.с. 69 - 119 т. 2).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податків, що підтверджується довідкою що не заперечується сторонами, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який втратив чинність з 01.04.2011, крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діяв до 01.01.2013) не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ПП «Кейторг», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентами ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ПП «Кейторг» відповідач посилається на:

- акт від 10.02.2012 № 310/236-36713483 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (код 36713483) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.08.2011»;

- акт від 14.02.2012 № 345/236-36713483 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (код 36713483) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 31.10.2011»;

- довідку ДПІ у м. Чернігові від 06.09.2012 № 31/22/36144332 про результати зустрічної звірки ПП «Кейторг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за березень, червень, липень, вересень-листопад 2010 року та січень-березень, липень, серпень, листопад, грудень 2011 року, а також січень, лютий, квітень 2012 року;

- акт ДПІ у м. Чернігові від 20.07.2012 № 22/22/36144332 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кейторг» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із ПП «Фосстис» за вересень 2011 року;

- довідку ДПІ у м. Чернігові від 06.08.2012 № 26/22/36144332 про результати зустрічної звірки ПП «Кейторг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за березень 2012 року.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача фінансово - господарської діяльності у зв'язку з відсутністю їх за своїм місцезнаходженням, відсутністю у них основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, складських приміщень, трудових ресурсів для здійснення такої діяльності суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ПП «Кейторг» та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори поставки та надання послуг були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Як докази використання отриманої продукції у власній господарській діяльності позивачем надано видаткові накладні щодо постачання продукції до інших підприємств (а.с. 156 -183).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне мале підприємство «Волстас», - задовольнити.

Скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 08.11.2012 № 0004522320.

Скасувати частково податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 08.11.2012 № 0004512320 на суму 187444,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне мале підприємство «Волстас» судові витрати в сумі 3888 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Д.В. Лобан