№ 28454990, 03.01.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/3746/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Еверест» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Еверест» (далі - ТОВ «Еверест») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) від 04.07.2012 № 00002512320 та № 0002502320.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкового повідомлення -рішення. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. При цьому, висновки податкового органу про те, що укладені позивачем із ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ПП « Фірма «Володар», ТОВ «Агентство «Віасат», ТОВ «Маркон Груп Ко» договори укладені без мети настання реальних наслідків та відповідно до норм цивільного законодавства є нікчемним, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договору, його товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про нікчемність договору позивача з його контрагентом відповідач бере наявність акту Бориспільської ОДПІ № 487/7/23-1/36803875 від 11.07.2011 по ТОВ «ТПК «Техномашпостач», акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 26.12.2011 № 917/23-2/31988783 по ПП «Фірма «Володар», акту Яготинської МДПІ № 1318/2300/37135774 від 08.12.2011 по ТОВ «Маркон Груп Ко», акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 282/23-1/36862548 від 13.02.2012 по ТОВ «Агентство «Віасат», в актах зроблено висновки про те, що всі угоди укладені вищевказаними підприємствами з їх контрагентами мають ознаки фіктивності. По взаємовідносинах ПП «Еверест» з ТОВ «Солодка країна - К», згідно договору поставки, ДПІ у м. Чернігові неправомірно зроблено висновок про неможливість вчинення вказаного правочину з огляду на наступне. Так, на підтвердження цього ДПІ у м. Чернігові посилається на акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інтерагро 2007», яке є контрагентом ТОВ «Солодка країна», № 98/231/36552068 від 15.02.2012 та на акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агроторг - К», яке, в свою чергу, є контрагентом ТОВ «Інтерагро 2007» та № 95/152/35988038 від 15.02.2012, якими встановлена неможливість реального здійснення господарських операцій та ведення господарської діяльності, а ТОВ «Солодка країна - К» сформувала частину свого податкового кредиту за рахунок постачальника ТОВ «Іетергаро 2007», що вбачається з акту ДПІ в Рогатинському районі Чернігівської області № 107/231/37322549 від 15.02.2012 по ТОВ «Солодка країна - К». При цьому, актами перевірок не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що винесені податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі, оскільки ДПІ у м. Чернігові на підставі направлення та відповідно до наказу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Еверест» (код ЄДРПОУ 31480476) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за 2011 рік. За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 08.06.2012 № 923/22/31480476 та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Висновки акту перевірки позивача були зроблені ДПІ у м. Чернігові на підставі акту № 487/7/23-1/36803875 по ТОВ «ТПК «Техномашпостач» Бориспільської ОДПІ, акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 26.12.2011 № 917/23-2/31988783 по ПП «Фірма «Володар», акту № 1318/2300/37135774 від 08.12.2011 по ТОВ «Маркон Груп Ко» Яготинської МДПІ, акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13.02.2012 № 282/23-1/36862548 по ТОВ «Агентство «Віасат», якими встановлена неможливість реального здійснення господарських операцій та ведення господарської діяльності підприємствами - контрагентами. Також актом відповідача встановлена фіктивність правочину між ПП «Еверест» та ТОВ «Солодка країна - К», на підставі актів перевірки ДПІ у м. Чернігові ТОВ «Інтерагро 2007», яке є контрагентом ТОВ «Солодка країна - К», від 15.02.2012 № 98/231/36552068 та акту перевірки ТОВ «Агроторг - К», яке в свою чергу є контрагентом ТОВ «Інтерагро 2007», від 15.02.2012 № 95/152/35988038, якими встановлена неможливість реального здійснення господарських операцій та ведення господарської діяльності підприємствами.

Вказаними актами встановлена відсутність у підприємств - контрагентів позивача технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, у зв'язку з чим фінансово-господарська діяльність контрагента здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття ними належним чином цивільної право- та дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ними та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Крім того, представник відповідача посилається на те, що з акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13.02.2012 № 282/23-1/36862548 по ТОВ «Агентство «Віасат» вбачається, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263, по якій в ході досудового слідства встановлено перелік підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ «Агентство «Віасат».

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що ПП «Еверест» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у вказаних періодах по взаємовідносинам з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ПП « Фірма «Володар», ТОВ «Агентство «Віасат», ТОВ «Маркон Груп Ко» та ТОВ «Солодка країна - К», так як такі накладні не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат, та, в свою чергу, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 04.07.2012 № 00002512320 та № 0002502320, прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ПП «Еверест» (ідентифікаційний код 31480476) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 14.06.2001 та 22.06.2011 взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові за № 003867, що підтверджується копією довідки Головного управління статистики у Чернігівській області № 454913 від 13.10.2011 (а.с. 45), копією акту перевірки від 08.06.2012 № 923/22/31480476 (а.с. 6 - 25) та не заперечується сторонами. ПП «Еверест» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 2000012194 НБ № 281953 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 11.07.2001, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 46).

Судом встановлено, що на підставі направлення № 1002 від 11.05.2012 та № 1122 від 22.05.2012 та відповідно до наказів № 984 від 11.05.2012, № 1122 від 22.05.2012 та № 1175 від 24.05.2012 співробітниками ДПІ у м. Чернігові Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Еверест» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за 2011 рік.

За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 08.06.2012 № 923/22/31480476, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Еверест» завищено суму від'ємного значення з ПДВ у сумі 48632,00 грн (за травень 2011 року);

- п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Еверест» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у загальній сумі 596709,00 грн, в тому числі за лютий у сумі 95213,00 грн, за квітень у сумі 196799,00 грн, за травень у сумі 76067,00 грн, за червень у сумі 159118,00 грн, за липень у сумі 63414 грн, за серпень 6098,00 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002512320 від 04.07.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 48632,00 грн, а також № 0002502320 від 04.07.2012, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) на загальну суму 631469,00 грн, з яких за основним платежем - 596709,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34760,00 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ПП «Еверест» є діяльність у сфері неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, оптова торгівля паливом, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Чернігівській області від 13.10.2011 АА № 454913, наявної в матеріалах справи (а.с. 45) та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ПП «Еверест» дійсно здійснювало господарську діяльність із контрагентами ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Агентство «Віасат», ТОВ «Маркон Груп Ко».

Так, 04.01.2011 між ПП «Еверест» (Постачальник) та ПП «Фірма «Володар» (Покупець) укладено договір № 55/11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (продукти харчування) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку - фактури, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, відповідно до умов договору. Товар повинен поставлятися партіями відповідно до замовлення Покупця та повинен бути упакований продавцем (а.с. 61).

Вартість кожної партії товару зазначається у накладних.

Договір підписано директорами ПП «Еверест» та ПП «Фірма «Володар» та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- видаткові накладні № РН - 0000723 від 31.03.2011 на загальну суму з ПДВ 1306000,00 грн, № РН - 0000751 від 29.04.2011 на загальну суму з ПДВ 574209,00 грн, № РН - 0001273 від 29.04.2011 на загальну суму з ПДВ 1464600,00 грн, № РН - 0002225 від 30.05.2011 на загальну суму з ПДВ 150000,00 грн (а.с. 56,57,58,59);

- податкові накладні № 38 від 10.01.2011, № 48 від 11.01.2011, № 719 від 30.03.2011, № 721 від 31.03.2011, № 905 від 20.04.201, № 1111 від 04.05.2011 (а.с. 65,67,81,85,93,97).

Видаткові накладні були підписані заступником директора ПП «Фірма «Володар», на що він мав право відповідно до доручення № 11 від 06.08.2011, за яким директор ПП «Фірма «Володар» Таранова Л.А. доручає заступнику директора Шолохову А.В. бути представником ПП «Фірма «Володар», що дає йому право укладати та підписувати від імені підприємства угоди, рахунки - фактури, акти виконаних робіт, податкові та видаткові накладні, а також інші документи (а.с. 60).

Оплата товару за вищевказаними договорами здійснювалася безготівковим шляхом, що підтверджується копією журналу - ордеру за 2011 рік та копією реєстру платіжних доручень за 2011 рік, які наявні в матеріалах справи (а.с. 47, 48).

Крім того, 10.03.2011 між ПП «Еверест» (Постачальник) та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» (Покупець) укладено договір № 85/11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (продукти харчування) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку - фактури, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, відповідно до умов договору. Товар повинен поставлятися партіями відповідно до замовлення Покупця та повинен бути упакований продавцем (а.с. 55).

Вартість кожної партії товару зазначається у накладних.

Договір підписано директорами ПП «Еверест» та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- видаткові накладні № РН - 0000139 від 20.04.2011на загальну суму з ПДВ 81300,00 грн та № РН - 0000715 від 31.03.2011 на загальну суму з ПДВ 1278400,00 грн (а.с. 53,54);

- податкові накладні № 531 від 10.03.201, № 609 від 17.03.2011, № 903 від 20.04.2011 (а.с. 69, 77, 89).

Оплата товару за вищевказаними документами здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується копією журналу - ордеру за 2011 рік та копією реєстру платіжних доручень за 2011 рік, які наявні в матеріалах справи (а.с. 47, 48).

Також, 16.03.2011 між ПП «Еверест» (Постачальник) та ТОВ «Маркон Груп Ко» (Покупець) укладено договір № 87/11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (продукти харчування) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку - фактури, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, відповідно до умов договору. Товар повинен поставлятися партіями відповідно до замовлення Покупця та повинен бути упакований продавцем (а.с. 52).

Вартість кожної партії товару зазначається у накладних.

Договір підписано директорами ПП «Еверест» та ТОВ «Маркон Груп Ко» та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- видаткові накладні № РН - 0000675 від 20.04.2011 на загальну суму з ПДВ 4055,00 грн та № РН - 0000679 від 31.05.2011 на загальну суму з ПДВ 450044,30 грн (а.с. 50,51);

- податкові накладні № 600 від 16.03.2011, № 607 від 17.03.2011, № 718 від 30.03.2011, № 720 від 31.03.2011, № 904 від 20.04.2011(а.с. 73,75,79,83,91).

Оплата товару за вищевказаними договорами здійснювалася безготівковим шляхом, що підтверджується копією журналу - ордеру за 2011 рік та копією реєстру платіжних доручень за 2011 рік, які наявні в матеріалах справи (а.с. 47, 48).

Крім того, 31.03.2011 між ПП «Еверест» (Постачальник) та ТОВ «Агентство «Віасат» (Покупець) укладено договір № 95/11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (продукти харчування) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку - фактури, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, відповідно до умов договору. Товар повинен поставлятися партіями відповідно до замовлення Покупця та повинен бути упакований продавцем (а.с. 64).

Вартість кожної партії товару зазначається у накладних.

Договір підписано директорами ПП «Еверест» та ТОВ «Агентство «Віасат» та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- видаткові накладні № РН - 0002224 від 31.05.2011 на загальну суму з ПДВ 300000,00 грн та № РН - 0000773 від 31.03.2011 на загальну суму з ПДВ 652300,00 грн (а.с. 62,63);

- податкові накладні № 723 від 31.03.2011, № 906 від 20.04.2011 (а.с. 87,95).

Оплата товару за вищевказаними договорами здійснювалася безготівковим шляхом, що підтверджується копією журналу - ордеру за 2011 рік та копією реєстру платіжних доручень за 2011 рік, які наявні в матеріалах справи (а.с. 47, 48).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Необхідно зазначити, що, по - перше, вищезазначені правочини були спрямовані не на купівлю (як безпідставно вважав відповідач), а на продаж ПП «Еверест» товару своїм контрагентам ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Агентство «Віасат», ТОВ «Маркон Груп Ко», а, отже, сума ПДВ за вказаними операціями віднесена ПП «Еверест» не до податкового кредиту, а до податкових зобов'язань.

По - друге, судом встановлено, що позивач придбав (а не продавав, як безпідставно стверджує відповідач) у ТОВ «Солодка країна - К» цукор в кількості 88 тон та реалізував його, що відповідним чином відображено у бухгалтерському обліку та отримані належним чином оформлені накладні, за якими сума ПДВ віднесена позивачем до податкового кредиту, а ТОВ «Солодка країна - К» - до податкових зобов'язань, що також не було враховано відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Також, судом встановлено, що ПП «Еверест» до податкового кредиту за квітень, травень, липень 2011 року включено податку на додану вартість у загальному розмірі 554958,00 грн, який був сформований з операцій придбання продукції у ПАТ «Кожухівське», ТОВ «Собі» та ТОВ «ТД Глас Агро». Взаємовідносини позивача з зазначеними контрагентами по придбанню товару повністю підтверджується первинними документами, зустрічними перевірками та співставленням баз даних. Розрахунки проведені повністю, податковий кредит було сформовано на підставі податкових накладних, складених у повній відповідності до законодавства. Ніяких претензій підприємства одне до одних не мають, та актом перевірки ДПІ у м. Чернігові не зазначено будь - яких порушень щодо формування податкового кредиту по операціям з вищевказаними контрагентами позивача, що представниками відповідача не заперечується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податків, що не заперечується сторонами, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримані податкові накладні.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ПП « Фірма «Володар», ТОВ «Агентство «Віасат», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Солодка країна - К» містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентами ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ПП « Фірма «Володар», ТОВ «Агентство «Віасат», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Солодка країна - К» відповідач посилається на акт Бориспільської ОДПІ № 487/7/23-1/36803875 від 11.07.2011 по ТОВ «ТПК «Техномашпостач», акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 26.12.2011 № 917/23-2/31988783 по ПП «Фірма «Володар», акт Яготинської МДПІ № 1318/2300/37135774 від 08.12.2011 по ТОВ «Маркон Груп Ко», акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 282/23-1/36862548 від 13.02.2012 по ТОВ «Агентство «Віасат», акт ДПІ в Рогатинському районі Чернігівської області № 107/231/37322549 від 15.02.2012 по ТОВ «Солодка країна - К», акт перевірки № 98/231/36552068 від 15.02.2012 по ТОВ «Інтерагро 2007», яке є контрагентом ТОВ «Солодка країна - К», та акту перевірки № 95/152/35988038 від 15.02.2012 по ТОВ «Агроторг - К», яке в свою чергу є контрагентом ТОВ «Інтерагро 2007», вказаними актами встановлена неможливість реального здійснення господарських операцій та ведення господарської діяльності підприємствами.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у його контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Так, посилання представника відповідача на акт від 15.02.2012 № 98/231/36552068 невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інтерагро 2007», який є контрагентом ТОВ «Солодка країна - К», та на акт від 15.02.2012 № 95/152/359880038 невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агроторг - К», яке, в свою чергу, є контрагентом ТОВ «Інтерагро 2007», якими встановлена неможливість реального здійснення господарських операцій та ведення господарської діяльності підприємствами, не приймається судом до уваги, так як відповідачем не підтверджується факт обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ТОВ «Солодка країна - К» та здійснення ними незаконної фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Судом не приймаються посилання відповідача на наявність кримінальної справи, як на доказ вчинення правочину, спрямованого на порушення публічного порядку, оскільки, згідно з частиною другою статті 15 Кримінально-процесуального кодексу України, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду й відповідно до закону.

Оскільки вироку суду, яким би було надано правову оцінку діям контрагента ТОВ «Аненство «Віасат» відповідачем не надано, суд не приймає посилання відповідача на укладення договорів з метою, спрямованою на порушення публічного порядку, контрагентом позивача.

Крім того, судом встановлено, що вищезазначені договори по наданню послуг були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представниками відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про збільшення позивачем суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість та про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є безпідставними, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов приватного підприємства «Еверест», - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0002512320 та № 0002502320 від 04.07.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Еверест» судові витрати в сумі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Д.В. Лобан