№ 28203969, 25.12.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/3397/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "Ріко" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство "Торгово-виробнича компанія "Ріко" (далі - ПП «ТВК «Ріко») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові): № 0003242320 від 28 вересня 2012 року, яким ПП «ТВК «Ріко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 40704,00 грн, що складається з 40559,00 грн за основним платежем та 145,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0003252320 від 28 вересня 2012 року, яким ПП «ТВК «Ріко» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 331711,00 грн, що складається з 331711,00 грн за основним платежем та 0,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0003262320 від 28 вересня 2012 року, яким ПП «ТВК «Ріко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 135871,00 грн, що складається з 130417,00 грн. за основним платежем та 5454,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ПП «ТВК «Ріко» мало господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Монтарія», ТОВ «Ньюмодуль - 2011», ТОВ «Техноторг - Ком», ТОВ «КПТ «МІГ». Сума коштів, сплачених позивачем за отримані послуги та товар, віднесена ним до складу валових витрат. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому - передачі, банківські виписки по рахунках, відомості руху ТМЦ від постачальників до покупця, що підтверджують повний розрахунок з контрагентами. У зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, що був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Позивачем правомірно віднесено вартість отриманих послуг та придбаного товару до складу валових витрат. Всі операції по договорам належним чином відображені в бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в актах перевірки № 1551/22/35779978 від 22.08.2012 та № 1724/22/35779987 від 13.09.2012, такими, що не відповідають дійсності, а податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі, оскільки ДПІ у м. Чернігові була проведена проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт перевірки № 1551/22/35779978 від 22.08.2012. Від позивача ДПІ у м. Чернігові отримано заперечення до акту перевірки від 22.08.2012 № 1551/22/35779978. В процесі розгляду зазначених заперечень в період з 06.09.2012 по 12.09.2012 ДПІ у м. Чернігові було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої було складено акт перевірки № 1724/22/35779978 від 13.09.2012. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства та у зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення: № 0003242320 від 28 вересня 2012 року, яким ПП «ТВК «Ріко» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 40704,00 грн, що складається з 40559,00 грн за основним платежем та 145,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0003252320 від 28 вересня 2012 року, яким ПП «ТВК «Ріко» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 331711,00 грн, що складається з 331711,00 грн за основним платежем та 0,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0003262320 від 28 вересня 2012 року, яким ПП «ТВК «Ріко» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 135871,00 грн, що складається з 130417,00 грн. за основним платежем та 5454,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Висновки акту перевірки позивача були зроблені ДПІ у м. Чернігові на підставі:

- акту перевірки № 1760/23-04/37270391 від 01.08.2011 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Монтарія» з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень та травень 2011 року», що надійшов від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва листом від 02.08.2011 № 15697/7/23-403;

- акту перевірки № 1742/23-04/37270370 від 28.07.2011 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КПТ МІГ» з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий - травень 2011 року», що надійшов від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва листом від 02.08.2011 № 15729/7/23-403;

- акту перевірки № 228/23-04/36283352 від 25.10.2011 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Техноторг - Ком» з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 28.12.2008 по 31.08.2011», що надійшов від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва листом від 25.10.2011 № 31014/7/23-403.

Вказаними актами не встановлено фактичного місцезнаходження підприємств - контрагентів та їх посадових осіб. На підставі цього зазначено, що у контрагентів позивача відсутні основні засоби, транспортні засоби, виробниче обладнання, торгівельне обладнання, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, відсутній управлінський або технічний персонал, оборотні кошти, виробничі активи тощо. Отже, на думку відповідача, фінансово - господарська діяльність контрагентів позивача здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття ними належним чином цивільної право - та дієздатності, фінансово - господарські взаємовідносини між ними та їх контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Крім того, представник відповідача посилається на те, що з актів перевірок відносно контрагентів позивача, а саме: ТОВ «Монтарія», ТОВ «Техноторг - Ком», ТОВ «КПТ «МІГ» та листа - відповіді від 04.12.2012 № 1828/07 ГВПМ ДПІ у м. Чернігові ДПС (а.с. 13 т. 2) на службову записку юридичного відділу ДПІ у м. Чернігові від 23.11.2012 № 2183/10-023 (а.с. 14 т. 2) вбачається, що відносно службових осіб ТОВ «Монтарія» 16.08.2011 та 20.02.2012 відносно зацікавлених осіб, що здійснювали фінансові операції від імені ТОВ «КПТ «МІГ» були порушені кримінальні справи за ознаками складу злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України та за фактом створення фіктивного підприємництва. Щодо наявності порушених кримінальних справ відносно службових осіб ТОВ «Техноторг - Ком» інформація відсутня.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 28 вересня 2012 року: № 0003242320, № 0003252320 та № 0003262320 прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

ПП «ТВК «Ріко» (ідентифікаційний код 35779978) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 28.02.2008 та 28.02.2008 взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові за № 9504, що підтверджується копією довідки Головного управління статистики у Чернігівській області від 16.02.2012 № 604969, копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, (а.с. 95, 97 т. 1) та копією акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 13.09.2012 № 1724/22/35779978 (а.с. 71 - 91 т. 1). Ці факти сторонами не заперечуються та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 26.07.2012 № 1897, 1899, 1901 співробітниками ДПІ м. Чернігові та відповідно до затвердженого плану перевірки проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «ТВК «Ріко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 22.08.2012 № 1551/22/35779978.

Від позивача ДПІ у м. Чернігові отримано заперечення до акту перевірки від 22.08.2012 № 1551/22/35779978. В процесі розгляду зазначених заперечень в період з 06.09.2012 по 12.09.2012 ДПІ у м. Чернігові на підставі направлення від 06.09.2012 № 2324 її співробітниками була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «ТВК «Ріко» з питань, зазначених у запереченні від 29.08.2012 № 45 (вх. № 13813/10 від 29.08.2012) до акту від 22.08.2012 № 1551/22/35779978 про результати позапланової виїзної перевірки ПП «ТВК «Ріко».

За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт № 1724/22/35779978 від 13.09.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.10.2 п.138.2 ст.138, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 40 559 грн, в тому числі за 2 квартал 2011 року на 27 724 грн, за 2 - 3 квартали 2011 року на 97 980 грн, за 2 - 4 квартали 2011 року на 39 980 грн, за 1 квартал 2012 року на 579 грн та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування 2011 року на 271598 грн, за 2 - 4 квартали 2011 року на 331 711 грн.

- п.187.1, п.188.1, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в загальній сумі 130 417 грн, в тому числі за січень 2011 року на 19 858 грн, за березень 2011 року на 20 304 грн, за квітень 2011 року в сумі 37948 грн, за травень 2011 року в сумі 26 082 грн, за червень 2011 року на 4416 грн, за серпень 2011 року в сумі 3482 грн, за вересень 2011 року в сумі 2855 грн, за жовтень 2011 року в сумі 1243 грн, за листопад 2011 року в сумі 14 229 грн.

- ст. 2, ст. 5, ст. 8, ст.14, ст.15, ст.27 Закону України від 03.07.1992 № 2535 «Про плату за землю» в редакції Закону України від 19.09.1996 №378/96-ВР (із змінами і доповненнями) ст. 269, ст. 270, ст. 271, ст. 277.1, ст.285, ст.286 п.287.6 ст.287 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями податкову звітність за 2010 рік, 2011 рік, 2012 року не подано, та занижено земельний податок всього на 46.68 грн, в тому числі : за 2010 рік на 19,14 грн, за 2011 рік на 19,14 грн, за 1 квартал 2012 року на 8,40 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0003242320 від 28 вересня 2012 року, яким ПП «ТВК «Ріко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 40704,00 грн, що складається з 40559,00 грн за основним платежем та 145,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0003252320 від 28 вересня 2012 року, яким ПП «ТВК «Ріко» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 331711,00 грн, що складається з 331711,00 грн за основним платежем та 0,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0003262320 від 28 вересня 2012 року, яким ПП «ТВК «Ріко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 135871,00 грн, що складається з 130417,00 грн. за основним платежем та 5454,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ПП «ТВК «Ріко» є неспеціалізована оптова торгівля, збирання дикорослих недеревних продуктів, виробництво пластмас у первинних формах, складське господарство, допоміжне обслуговування наземного транспорту, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, що підтверджується довідкою головного управління статистики у Чернігівській області від 16.02.2012 № 604969, наявної в матеріалах справи (а.с. 97 т. 1) та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ПП «ТВК «Ріко» дійсно здійснювало господарську діяльність із контрагентами ТОВ «Монтарія», ТОВ «Ньюмодуль - 2011», ТОВ «Техноторг - Ком», ТОВ «КПТ «МІГ».

Так, 01.04.2011 між ПП «ТВК «Ріко» (Покупець) та ТОВ «Монтарія» (Постачальник) укладено договір поставки № 04-ІІ, відповідно до умов якого Постачальник на умовах, передбачених договором, зобов'язується передавати (поставляти) у власність Покупцю, пакети з блістером (далі - товар).

Конкретна кількість, ціна (вартість), асортимент, номенклатура товару, його часткове співвідношення за видами, марками визначається Специфікаціями у виглядів додатків до договору, що підписуються сторонами, скріплюються печатками та становлять невід'ємну частину договору.

Договір підписано директорами ПП «ТВК «Ріко» та ТОВ «Монтарія» та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- накладна від 12.04.2011 № НК- 0000025, за якою відповідно до договору позивачу поставлено товар на загальну суму 53292,00 грн, в тому числі ПДВ - 8882,00 грн (а.с. 118 т. 1);

- податкова накладна від 12.04.2011 № 59 (а.с. 119 т. 1);

- накладна від 22.04.2011 № НК- 0000060, якою відповідно до договору позивачу поставлено товар на загальну суму 50002,00 грн, в тому числі ПДВ - 8333,67 грн (а.с. 120 т. 1);

- податкова накладна від 22.04.2011 № 60 (а.с. 121 т. 1);

- накладна від 16.05.2011 № НК- 0000096, якою відповідно до договору позивачу поставлено товар на загальну суму 58500,00 грн, в тому числі ПДВ - 9750,00 грн (а.с. 122 т. 1);

- податкова накладна від 16.05.2011 № 70 (а.с. 123 т. 1);

- накладна від 31.05.2011 № НК- 0000118, якою відповідно до договору позивачу поставлено товар на загальну суму 60365,00 грн, в тому числі ПДВ - 10060,92 грн (а.с. 124 т. 1);

- податкова накладна від 31.05.2011 № 71 (а.с. 125 т. 1);

Розрахунок за поставку товару здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується виписками банку, які містяться в матеріалах справи (а.с. 210 - 225 т. 1) та відомостями про рух ТМЦ від постачальника до покупця за квітень - травень 2011 року (а.с. 226- 235 т. 1).

Крім того, 24.12.2010 між ПП «ТВК «Ріко» (Замовник) та ТОВ «Монтарія» (Виконавець) укладено договір про надання послуг з просування товарів на ринку, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок надати послуги по мерчандайзингу товару (одноразовий посуд з торговельними марками «УніПак»), тобто підготовку товару до продажу в роздрібній торгівельній мережі Виконавця.

Вартість послуг по договору, які надавалися Замовнику протягом звітного періоду (щомісячно) становить 15,2 % від загального об'єму продажу товару Замовника.

Договір підписано директорами ПП «ТВК «Ріко» та ТОВ «Монтарія» та скріплено печатками підприємств.

До договору від 24.12.2010 додається перелік торгівельних точок, у яких Виконавець надає мерчандайзингові послуги згідно умов останнього.

Надалі між ПП «ТВК «Ріко» та ТОВ «Монтарія» 01.02.2011, 01.03.2011, 01.04.2011, 04.05.2011, 01.06.2011,01.07.2011, укладались додаткові угоди до договору про надання послуг з просування товарів на ринку від 24.12.2010 (а.с. 131 - 134,137,138 т. 1).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Монтарія» було надано позивачу послуги, про що свідчать:

- 4 (чотири) акти прийому - передачі від 29.04.2011, за якими позивачу надано послуги на: за першим на загальну суму 29164,00 грн, в тому числі ПДВ - 4860,67 грн, за другим - 31452,00 грн, в тому числі ПДВ - 5292,00 грн, за третім - 63388,00 грн, в тому числі ПДВ - 10564,67 грн, за четвертим - 58240,00 грн, в тому числі ПДВ - 9706,67 грн (а.с. 139 - 140, 141-142, 143-144,145-146 т. 1);

- податкова накладна від 29.04.2011 № 61 (а.с. 147 т. 1);

- податкова накладна від 29.04.2011 № 62 (а.с. 148 т. 1);

- податкова накладна від 29.04.2011 № 63 (а.с. 149 т. 1);

- податкова накладна від 29.04.2011 № 64 (а.с. 150 т. 1);

- акт прийому - передачі від 31.05.2011, за яким позивачу надано послуги на загальну суму 64121,37 грн, в тому числі ПДВ -10686,90 грн (а.с. 151 - 152 т. 1);

- податкова накладна від 31.05.2011 № 72 (а.с. 153 т. 1).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується виписками банку, які містяться в матеріалах справи (а.с. 210 - 225 т. 1).

Також, судом встановлено, що 27.09.2011 між ПП «ТВК «Ріко» (Замовник) та ТОВ «Ньюмодуль - 2011» (Виконавець) укладено договір про надання послуг з просування товарів на ринку, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок надати послуги по мерчандайзингу товару (одноразовий посуд з торговельними марками «УніПак»), тобто підготовку товару до продажу в роздрібній торгівельній мережі Виконавця.

Вартість послуг по договору, які надавалися Замовнику протягом звітного періоду (щомісячно) становить 10 % від загального об'єму продажу товару Замовника.

Договір підписано директорами ПП «ТВК «Ріко» та ТОВ «Ньюмодуль - 2011» та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Ньюмодуль 2011» було надано позивачу послуги, про що свідчать:

- акт прийому - передачі від 31.10.2011, за яким ПП «ТВК «Ріко» надано послуги за вищевказаним договором на загальну суму 7459,85 грн, в тому числі ПДВ - 1243,31 грн (а.с. 159 - 160 т. 1);

- податкова накладна від 31.10.2011 № 265 (а.с. 161 т. 1);

- акт прийому - передачі від 30.11.2011, за яким ПП «ТВК «Ріко» надано послуги за вищевказаним договором на загальну суму 18372,72 грн, в тому числі ПДВ - 3062,12 грн (а.с. 162 - 163 т. 1);

- податкова накладна від 30.11.2011 № 260 (а.с. 161 т. 1).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується виписками банку, які містяться в матеріалах справи (а.с. 210 - 225 т. 1).

Крім того, 02.11.2011 ПП «ТВК «Ріко» (Замовник) та ТОВ «Ньюмодуль - 2011» (Виконавець) укладено договір № 02/11/2011 про надання консультаційних послуг, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок надати у обсязі та на умовах, поточні консультаційні послуги з питань пов'язаних з фінансово - господарською діяльністю товариства з питань визначених умовами договору (а.с. 178 - 180 т. 1).

Вартість послуг до договору від 02.11.2011 складає 36000 грн, в тому числі ПДВ - 6000 грн.

Договір підписано директорами ПП «ТВК «Ріко» та ТОВ «Ньюмодуль - 2011» та скріплено печатками підприємств.

Правомірність отримання консультаційних послуг згідно договору від 02.11.2011 підтверджується протоколом загальних зборів власників ПП «ТВК «Ріко» від 01.09.2011 № 5, в якому відповідно до порядку денного одноголосно прийняте рішення про доручення директору ПП «ТВК «Ріко» вирішення питання про можливість застосування спрощеної системи оподаткування господарської діяльності та отримання консультаційних послуг від сторонніх організацій для отримання рекомендацій щодо застосування спрощеної системи оподаткування господарської діяльності (а.с. 184 т. 1).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Ньюмодуль 2011» було надано позивачу послуги, про що свідчать:

- акт прийому - передачі від 18.11.2011, за яким ТОВ «ТВК «Ріко» надано послуги за вищевказаним договором на загальну суму 36000 грн, в тому числі ПДВ - 6000 грн (а.с. 182 т. 1);

- податкова накладна від 18.11.2011 № 258 (а.с. 183 т. 1).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується виписками банку, які містяться в матеріалах справи (а.с. 210 - 225 т. 1).

Також, 07.11.2011 ПП «ТВК «Ріко» (Замовник) та ТОВ «Ньюмодуль - 2011» (Виконавець) укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг, відповідно до якого Замовник в порядку та на умовах, визначених договором, дає завдання, а Виконавець зобов'язується надавати йому за плату інформаційні (консультаційні) послуги, а саме інформувати про порядок застосування в господарській діяльності Закону України «Про внесення змін та доповнень до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку, звітності» № 4014 від 04.11.2011, в обсязі та на умовах визначених умовами договору (а.с. 185 - 186 т. 1).

Вартість послуг до договору від 02.11.2011 складає 31000 грн, в тому числі ПДВ - 5166,67 грн.

Договір підписано директорами ПП «ТВК «Ріко» та ТОВ «Ньюмодуль - 2011» та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Ньюмодуль - 2011» було надано позивачу послуги, про що свідчать:

- акт прийому - передачі від 30.11.2011, за яким ПП «ТВК «Ріко» надано послуги за вищевказаним договором на загальну суму 31000 грн, в тому числі ПДВ - 5166,67 грн (а.с. 187 т. 1);

- податкова накладна від 30.11.2011 № 259 (а.с. 183 т. 1).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується виписками банку, які містяться в матеріалах справи (а.с. 210 - 225 т. 1).

Правовідносини позивача з ТОВ «Техноторг - Ком» підтверджуються, укладеним між ними договором від 29.07.2011 про надання послуг з просування товарів на ринку, за умовами якого ТОВ «ТВК «Ріко» (Замовник) доручає, а ТОВ «Техноторг - Ком» (Виконавець) приймає на себе обов'язок надати послуги по мерчандайзингу товару (одноразовий посуд з торговельними марками «УніПак»), тобто підготовку товару до продажу в роздрібній торгівельній мережі Виконавця (а.с. 165- 169 т. 1).

Вартість послуг по договору, які надавалися Замовнику протягом звітного періоду (щомісячно) становить 10 % від загального об'єму продажу товару Замовника.

Договір підписано директорами ПП «ТВК «Ріко» та ТОВ «Техноторг - Ком» та скріплено печатками підприємств.

До договору від 29.07.2011 додається перелік торгівельних точок, у яких Виконавець надає мерчандайзингові послуги згідно умов останнього (а.с. 170-171 т. 1).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Техноторг - Ком» було надано позивачу послуги, про що свідчать:

- акт прийому - передачі від 31.08.2011, за яким ПП «ТВК «Ріко» надано послуги за вищевказаним договором на загальну суму 20 890,01 грн, в тому числі ПДВ - 3481,67 грн (а.с. 172 - 173 т. 1);

- податкова накладна від 31.08.2011 № 427 (а.с. 174 т. 1);

- акт прийому - передачі від 30.09.2011, за яким ПП «ТВК «Ріко» надано послуги за вищевказаним договором на загальну суму 17132,93 грн, в тому числі ПДВ - 2855,49 грн (а.с. 175 - 176 т. 1);

- податкова накладна від 30.09.2011 № 510 (а.с. 177 т. 1).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується виписками банку, які містяться в матеріалах справи (а.с. 210 - 225 т. 1).

Судом встановлено факт укладання 04.01.2011 ПП «ТВК «Ріко» (Замовник) та ТОВ «КПТ МІГ» (Виконавець) договору про надання послуг з комплексного прибирання, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги по комплексному прибиранню, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по комплексному прибиранню внутрішніх приміщень Замовника (будівля за адресою: м. Городня, вул. Аеродромна, 16), власними силами, інвентарем та миючими засобами, прибиранню прилеглих зовнішніх територій, межі та площа яких визначені на доданій до договору схемі (Додаток 2) (а.с. 244, 245 т. 1), а також надання послуг з прибирання, визначеної до умов договору території Замовника від снігу, вивезення з неї зібраного сміття та снігу з використанням пристосованих тракторів, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (а.с. 194 - 196 т. 1).

Вартість послуг до договору від 04.01.2011 складає 45705,00 грн, в тому числі ПДВ - 7617,50 грн за місяць.

Договір підписано директорами ПП «ТВК «Ріко» та ТОВ «КПТ МІГ» та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «КПТ МІГ» було надано позивачу послуги, про що свідчать:

- акт приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 29.04.2011, за яким ПП «ТВК «Ріко» надано послуги за вищевказаним договором з період січень - квітень 2011 року на загальну суму 182820,00 грн, в тому числі ПДВ - 30470,00 грн (а.с. 197 т. 1);

- податкова накладна від 29.04.2011 № 59 (а.с. 198 т. 1).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується виписками банку, які містяться в матеріалах справи (а.с. 210 - 225 т. 1).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податків, що не заперечується сторонами, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Монтарія», ТОВ «Ньюмодуль - 2011», ТОВ «Техноторг - Ком», ТОВ «КПТ «МІГ», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з його контрагентами відповідач посилається на:

- акт перевірки № 1760/23-04/37270391 від 01.08.2011 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Монтарія» з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень та травень 2011 року», що надійшов від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва листом від 02.08.2011 № 15697/7/23-403;

- акт перевірки № 1742/23-04/37270370 від 28.07.2011 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КПТ МІГ» з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий - травень 2011 року», що надійшов від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва листом від 02.08.2011 № 15729/7/23-403;

- акт перевірки № 228/23-04/36283352 від 25.10.2011 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Техноторг - Ком» з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 28.12.2008 по 31.08.2011», що надійшов від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва листом від 25.10.2011 № 31014/7/23-403.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємств - контрагентів та їх посадових осіб, на підставі цього зазначено, що у контрагентів позивача відсутні основні засоби, транспортні засоби, виробниче обладнання, торгівельне обладнання, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, відсутній управлінський або технічний персонал, оборотні кошти, виробничі активи тощо, суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ТОВ «Монтарія», ТОВ «Ньюмодуль - 2011», ТОВ «Техноторг - Ком», ТОВ «КПТ «МІГ» та здійснення ними незаконної фінансово-господарської діяльності представниками відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Судом не приймаються посилання відповідача на наявність кримінальних справ, як на доказ вчинення правочину, спрямованого на порушення публічного порядку, оскільки, згідно з частиною другою статті 15 Кримінально-процесуального кодексу України, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду й відповідно до закону.

Оскільки вироків суду, якими би було надано правову оцінку діям контрагентів ТОВ «Монтарія», ТОВ «КПТ «МІГ» відповідачем не надано, суд не приймає посилання відповідача на укладення угоди з метою, спрямованою на порушення публічного порядку, контрагентів позивача. До того ж, щодо наявності порушених кримінальних справ відносно ТОВ « Техноторг - Ком» у відповідача інформація відсутня.

Крім того, судом встановлено, що вищезазначені договори поставки та надання послуг були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отримані, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що завищення позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є частково правомірними, а отже оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню в частині.

Що стосується, частини позовних вимог, що не підлягають задоволенню, суд зазначає наступне.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п. 138.2, 138.11 цієї статті, п.п.140.2 - 140.5 ст. 140, ст.ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 142.1. ст. 142 ПК України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін.

Судом встановлено, що будівля за адресою м. Городня, вул. Аеродромна, 16, придбана позивачем на підставі договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 18.08.2012 (а.с. 189 - 190 т. 1), відповідно до якого Городнянська міська рада продала, а ПП «ТВК «Ріко» купило нежиле приміщення з тамбуром, загальною площею 412,5 кв. м., відповідно до умов договору право власності на вищезазначене приміщення виникає з моменту державної реєстрації договору в Державному реєстрі правочинів, яка проводилася нотаріусом одночасно з нотаріальним посвідченням договору, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 18.08.2008, правочин № 3085952 (а.с. 192 т. 1), а також необхідно здійснити державну реєстрацію права власності на майно. Позивач правомірно володіє приміщенням з тамбуром площею 412,5 кв. м., за адресою Чернігівська область, Городнянський район, м. Городня, вул. Аеродромна, 16, що підтверджується витягом Городнянського бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.09.2008 за № 20199784 (а.с. 191 т. 1).

В судовому засіданні представник відповідача стверджував про те, що земельна ділянка площею 412,5 кв.м., яка розташована за адресою м. Городня, вул. Аеродромна, 16, не належить позивачу ні на праві користуванні, ні на праві власності, та відповідно до листів - відповідей відділу Держкомзему у Городнянськомй районі від 15.08.2012 № 01-29/1790 та № 01-29/1804 (а.с. 17,18 т. 2), наданих на запит відповідача від 10.08.2012 № 770/9/22-009 (а.с. 16 т. 2), розпорядженням РДА № 187 від 21.05.2012 ПП «ТВК «Ріко» надано дозвіл на виготовлення правовстановлюючої документації на вищевказану земельну ділянку, але позивач за період з 2010 по І квартал 2012 року з зазначеним питанням або для укладання договорів оренди відносно земельної ділянки не звертався. Отже, ПП «ТВК «Ріко» неправомірно включені до складу валових витрат витрати на оплату послуг згідно договору від 04.01.2011 по прибиранню прилеглих зовнішніх територій навколо будівлі за адресою: м. Городня, вул. Аеродромна, 16, а також надання послуг з прибирання, визначеної до умов договору території від снігу, вивезення з неї зібраного сміття та снігу з використанням пристосованих тракторів. Проти того, що земельна ділянка навколо будівлі за адресою: м. Городня вул. Аеродромна, 16, не належить ПП «ТВК «Ріко» ні на праві власності, ні на праві користування, представник позивача не заперечував.

Суд погоджується з даним висновком відповідача.

Також, відповідачем надано розрахунок вартості послуг (згідно відповідного кошторису - а.с. 24 - 25, 31), на які винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Відповідно до розрахунку позивачу правомірно:

- в податковому повідомленні - рішенні № 0003242320 від 28.09.2012 року збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 78,00 грн, в тому числі 16,00 грн штрафних (фінансових) санкцій;

- в податковому повідомленні - рішенні № 0003252320 від 28.09.2012 року зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 787,00 грн;

- в податковому повідомленні - рішенні № 0003262320 від 28.09.2012 року збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 4134,00 грн, в тому числі 1,00 грн штрафних (фінансових) санкцій;

Проти вказаного розрахунку представник позивача не заперечував.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про завищення позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є частково правомірним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є частково правомірними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій та рішень в частині.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "Ріко", - задовольнити частково.

Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 28.09.2012 № 0003242320, - визнати протиправним та скасувати в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 40626,00 грн, що складається з 40497,00 грн за основним платежем та 129,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 28.09.2012 № 0003252320, - визнати протиправним та скасувати в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 330924,00 грн, що складається з 330924,00 грн за основним платежем та 0,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 28.09.2012 № 0003262320, - визнати протиправним та скасувати в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 131737,00 грн, що складається з 126284,00 грн за основним платежем та 5453,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "Ріко" судові витрати в сумі 1431 (одна тисяча чотириста тридцять одна) грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно

Постанова суду станом на 21.12.2012 законної сили не набрала.

Суддя: Д.В. Лобан