№ 28076775, 17.12.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/2833/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та недійсними податкових повідомлень-рішень, та за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про визнання протиправними та недійсними податкових повідомлень-рішень.

В ході судового розгляду позивач уточнила позовні вимоги на просила визнати протиправними та недійсними: податкове повідомлення - рішення № 0001081503 від 20 квітня 2012 року, згідно з яким до неї застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 гривня; податкове повідомлення - рішення № 0001091503 від 20 квітня 2012 року, згідно з яким застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2463 гривні 36 копійок; податкове повідомлення - рішення № 0000192360 від 20 квітня 2012 року, згідно з яким застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 гривня; податкове повідомлення - рішення № 0000202360 від 20 квітня 2012 року, згідно з яким застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2463 гривні 36 копійок.

Позивач обгрунтувала свої вимоги тим, що з 28 березня по 6 квітня 2012 року старшим державним податковим ревізором-інспектором ДПС в Одеській області була проведена фактична перевірка господарської одиниці, яка належить позивачу, розташованої в АДРЕСА_1, про що був оформлений відповідний акт перевірки № 117/15/32/22/НОМЕР_5. Перевіркою встановлено: проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій, чим порушено вимоги п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями); здійснення реалізації ювелірних виробів без придбання торгового патенту, чим порушено вимоги ст.267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями). За актом перевірки винесені податкові повідомлення-рішення № 0001081503 від 20 квітня 2012 року про застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 1 гривня; та № 0001091503 від 20 квітня 2012 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2463 гривні 36 копійок. Дані податкові повідомлення-рішення були відкликані і замість них позивачу вручили 28.04.2012 року податкові повідомлення-рішення №0000192360 (1,00 грн. - п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року №265/95-ВР) від 20.04.2012 року та №0000202360 (2463,36 грн. - ст.125 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ) від 20.04.2012 року на загальну суму 2464,36 грн. Позивач вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними з наступних підстав: на час проведення перевірки, позивач знаходилася на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Діяльність суб'єктів господарювання, які обрали спрощену систему обліку та звітності на момент отримання Свідоцтва регулювалася Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№ 727/98 від 03.07.1998 року.

Окрім того, 23.11.2012 року позивач звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку.

Ухвалою суду від 29.11.2012 ркоу за клопотанням позивача адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку (справа № 1570/7138/2012) об'єднаний в одне провадження з адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про визнання протиправними та недійсними податкових повідомлень-рішень (справа № 1570/2833/2012).

Позивач обгрунтувала свої вимоги тим, що 12 січня 2012 року вона звернулася до відповідача с заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 1 січня 2012 р. У заяві про застосування спрощеної системи оподаткування позивачем зазначені обрані види діяльності згідно з Класифікацією видів економічної діяльності КВЕД ДК 009 : 2005 - 47,77 ; 47,78; 77,39; 68,20; 47,79. Однак, ДПІ у Київському районі м. Одеси протягом 10 календарних днів, з дня подання заяви не видала свідоцтво платника єдиного податку і не надала письмову вмотивовану відмову у видачі свідоцтва. В березні 2012 року позивач відправила на ім'я керівника ДПІ у Київському районі два запити стосовно причин невидачі свідоцтва про застосування спрощеної системи оподаткування. Відповіді не отримала. 11 травня 2012 року позивач втретє відправила на адресу ДПІ у Київському районі м. Одеси запит того ж змісту. Наприкінці травня 2012 року позивач отримала відповідь на свій запит про відмову у задоволенні заяви, з посиланням на абзац 4 підпункту 291.5.1 пункту 291, 5 статті 291 Глави 1 розділу ХІУ Кодексу (у редакції Закону N9 4014), відповідно до якого суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, не можуть бути платниками єдиного податку, у зв'язку з чим з 01.01.2012 року позивач має право здійснювати підприємницьку діяльність тільки на загальній системі оподаткування. З даним рішенням про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку позивач не згодна, вважаючи його безпідставним та незаконним. Позивач вважає, що обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється тільки на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з сировиною, дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення (підклас 51.52.4 та підклас 51.56.0 ), і не поширюється на її діяльність, як суб'єкта господарювання, яка займається роздрібною торгівлею ювелірними виробами, що передбачено п.п.52.48.2 КВЕД ДК 009:2005, з чого вбачається незаконність рішення відповідача.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з наведених підстав та просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважаючи податкові повідомлення-рішення №0000192360 від 20.04.2012 року та №0000202360 від 20.04.2012 року законними, а вимоги позивача безпідставними та просив у позові відмовити. Що стосується податкових повідомлень-рішень № 0001081503 та № 0001091503 від 20.04.2012 року, відповідача вказував, що вони відклакані, оскільки виписані помилково іншим підрозділом ДПІ, і згідно даних облікової картки платника податків будь-яких зобов"язань у позивача за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями на даний час не існує. Рішення щодо відмови позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку представник відповідача також вважав законними та обгрунтованими, а тому у задоволенні цього позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 також просив відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі ювелірними виробами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та іншу діяльність, пов'язану з роздрібним продажем ювелірних виробів.

У період з 28 березня по 6 квітня 2012 року старшим державним податковим ревізором-інспектором ДПС в Одеській області була проведена фактична перевірка господарської одиниці, яка належить позивачу, розташованої в АДРЕСА_1, про що був оформлений відповідний акт перевірки № 117/15/32/22/НОМЕР_5.

В акті перевірки зазначені наступні порушення: проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій, чим порушено вимоги п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями); здійснення реалізація ювелірних виробів без придбання торгового патенту, чим порушено вимоги ст.267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями).

За актом перевірки винесені податкові повідомлення-рішення № 0001081503 від 20 квітня 2012 року про застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 1 гривня; та № 0001091503 від 20 квітня 2012 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2463 гривні 36 копійок.

Дані податкові повідомлення-рішення були відкликані відповідачем і замість них позивачу 28.04.2012 року вручені податкові повідомлення рішення №0000192360 (1,00 грн. - п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року №265/95-ВР) (далі - Закон 265/95-ВР), а також від 20.04.2012 року та №0000202360 (2463,36 грн. - ст.125 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ) від 20.04.2012 року на загальну суму 2464,36 грн.

Відповідно до п.6 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок.

Суд вважає, обгрунтованими твердження позивача, що вона звільнена від обов"язку отримання торгового патенту для здійснення торгівельної діяльності та що до неї не може бути застований Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», так як вона є платником єдиного податку та перебуває на спрощений системі обліку та звітності, оскільки, відповідно до підпункту "а" пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 листопада 2011 року №4014-УІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" із змінами та доповненнями, - встановлено, що видані свідоцтва про сплату єдиного податку і патенти про сплату фіксованого податку на 2011 рік відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" є дійсними до отримання свідоцтва платника єдиного податку, передбаченого цим Законом, але не пізніше ніж до 1 червня 2012 року.

Згідно підпункту «г»пункту 5 розділу II даного Закону, суб'єкти господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" або фіксованого податку відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", а також юридичні і фізичні особи - підприємці, які були платниками інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм цього Закону і відповідають вимогам статті 291 Податкового кодексу України, подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року.

Як встановлено в ході розгляду справи, 16 січня 2012 року позивач звернулася до відповідача з відповідною заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 1 січня 2012 року.

Однак, ДПІ у Київському районі м. Одеси протягом 10 календарних днів, з дня подання заяви не видала свідоцтво платника єдиного податку і не надала письмову вмотивовану відмову у видачі свідоцтва.

На запит суду відповідач надав копію листа ДПІ від 24.01.2012 року № 1577 у відповідь на заяву позивача від 16.01.2012 року, проте ані доказів надіслання позивачу даної відповіді, ані доказів її вручення позивачу відповідач суду не надав.

Таким чином, позивач обгрунтовано вважала, що перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 року та продовжувала сплачувати до бюджету єдиний податок, що підтверджується відповідними квитанціями за період з січня по серепень 2012 року.

Тобто, наявне у позивача свідоцтво платника єдиного податку на 2011 рік згідно приписів підпункту "а" пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 листопада 2011 року №4014-УІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" із змінами та доповненнями, за умови виконання вимог підпункту «г»пункту 5 розділу II даного Закону, на думку суду, - зберігало чинність і на момент проведення перевірки позивача з 28.03.2012 року по 06.04.2012 року, а тому з огляду на вищевикладене позивач не повинна була застосовувати РРО при здійсненні господарської діяльності та отримувати торговий патент з 01.01.2012 року.

Тому суд дійшов висновку про протиправність рішень відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1 грн. та 2463,36 грн.

В квітні 2012 року позивач вдруге відправила на ім'я керівника ДПІ у Київському районі два запити для з'ясування причин невидачі свідоцтва платника єдиного податку, однак відповіді не отримала.

14 травня 2012 року позивач втретє подала до ДПІ у Київському районі м. Одеси заяву про застоування спрощеної системи оподаткування.

25 травня 2012 року позивач отримала відповідь, якою їй відмовили у задоволенні заяви з посиланням на абзац 4 підпункту 291.5.1 пункту 291, 5 статті 291 Глави 1 розділу ХІУ Кодексу (у редакції Закону N9 4014) відповідно до якого суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, утому числі органогенного утворення, не можуть бути платниками Єдиного податку, в зв'язку з чим з 01. 01.2012 року позивач має право здійснювати підприємницьку діяльність тільки на загальній системі оподаткування.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

У рішенні про відмову відповідач посилався на положення ст. 1 Закону України від 18.11.1997 року № 637/97-ВР "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними"(далі - Закон України № 637/97-ВР), де зазначається, що дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи у будь- якому вигляді та стані.

Пунктом 299.9 статті 299 Податкового кодексу України встановлений виключний перелік підстав для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку, зокрема:

1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;

2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

Аналогічні положення передбачено пунктом 4 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274.

Зі змісту рішення відповідача № 1577 від 24.01.2012 року та № 6663/17-02 від 21.05.2012 року про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, вбачається що відповідач мотивував їх невідповідністю суб'єкта господарювання (позивача) вимогам статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 4) підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

На думку відповідача, виходячи з визначення терміну дорогоцінні метали, наведеному в Законі України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння контролю за операціями з ними", позивач здійснює діяльність саме з видобутку, виробництва, реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, у звязку з чим згідно наведеної вище норми не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

При вирішенні питання щодо правомірності наведених посилань відповідача, суд виходить з того, що згідно пункту 1 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274, в свідоцтві платника єдиного податку, серед іншого, зазначаються обрані фізичною особою - підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються. За даних обставин, види діяльності, що визначені в пункті 4 підпункту 291.5.1.статті 291 Податкового кодексу України мають відповідати розподілу видів діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005. Тобто Податковий кодекс України в питаннях визначення видів діяльності для визначення права застосування спрощеної системи оподаткування спирається саме на КВЕД ДК 009:2005.

З положень пункту 4 підпункту 291.5.1.статті 291 Податкового кодексу України випливає, що здійснення видобутку, виробництва або реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, є окремими і достатніми обставинами, які визначені законодавцем як підстави, що унеможливлюють перебування суб'єкта господарювання на спрощеній системі оподаткування.

У заяві про застосування спрощеної системи оподаткування позивач зазначив вид діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005-52.48.2 "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами".

Втім, діяльність з виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0 "Виробництво дорогоцінних металів"згідно з КВЕД ДК 009:2005, який включає: виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. Цей підклас не включає: виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (див. 33.50); виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (див. 36.22).

Діяльність у сфері торгівлі дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням передбачена у КВЕД ДК 009:2005 у підкласах 51.52.4 "Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами"та 51.56.0 "Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", який включає оптову торгівлю коштовним камінням.

Разом із тим, обраний позивачем вид діяльності за КВЕД ДК 009:2005-52.48.2 "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами" підкласу 52.48. "Роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах іншими непродовольчими товарами" не входить до наведених вище видів діяльності, які стосуються видобутку, виробництва та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, як зазначає в оскаржуваних рішеннях відповідач.

Тобто, у даному випадку відсутні підстави розповсюджувати на позивача дію підпункту 4) підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність підстав для прийняття податковою інспекцією рішення про відмову позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про неможливість оподаткування здійснюваного позивачем виду діяльності "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами"на умовах спрощеної системи оподаткування, в зв"язку з чим позов в частині вимог про визнання протиправними та скасування рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 24 січня 2012 року № 1577 та від 21 травня 2012 року № 6663/17-02 про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва платника єдиного податку є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001081503 від 20.04.2012 року та № 0001091503 від 20.04.2012 року, а також про зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку належить відмовити, оскільки як встановлено в ході розгляду справи дані податкові повідомлення-рішення були відкликані відповідачем, а також 01.09.2012 року позивач отримала свідоцтво платника єдиного податку, що особисто підтвердила суду.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють зокрема чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-9, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000192360 від 20.04.2012 року, № 0000202360 від 20.04.2012 року.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 24 січня 2012 року № 1577 та від 21 травня 2012 року № 6663/17-02 про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва платника єдиного податку.

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001081503 від 20.04.2012 року та № 0001091503 від 20.04.2012 року, а також про зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку -відмовити.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в м.Одесі стягнути судові витрати у розмірі 64,38 грн. (шістдесят чотири гривні 38 копійок) із Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_5) шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 17 грудня 2012 року.

Суддя: В.В.Андрухів