Постановление суда № 27869992, 07.09.2012, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2012 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Виноградової Л.Є.

Кононенко Н.А.

при секретарі Каланжовій Н.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, моторно (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я при дорожньо-транспортній пригоді (далі-ДТП) за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 (в інтересах Моторно (транспортного) Страхового Бюро України) на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2012 року,

встановила:

04 серпня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, МТСБУ, в якому просив стягнути з МТСБУ в якості шкоди заподіяної життю та здоров'ю внаслідок ДТП 51000 грн., а також з ОСОБА_3, як винної особи моральну шкоду у розмірі 300000 грн., та матеріальну шкоду у розмірі 848155 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 послався на те, що внаслідок ДТП з вини ОСОБА_3, позивач 30 червня 2007 року, отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, внаслідок яких ОСОБА_2 31 жовтня 2007 року, було встановлено другу групу інвалідності з повною втратою здібностей до трудової діяльності.

За три роки (відповідно до актів МСЕК) упущена вигода, яка завдана внаслідок зниження доходів як підприємця складає 900000 грн., моральна шкода яка виражена у фізичному болю та стражданнях перенесених під час ДТП, а також у душевних стражданнях у зв'язку з необхідністю постійного лікування та втрати здібностей оцінена позивачем у 300000 грн., а матеріальна шкода пов'язана з оплатою лікування та пошкодженням одягу, складає 7155,31 грн.

У судовому засіданні:

- представник позивача наполягав на задоволенні позову;

- відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав частково, погодившись з фактом ДТП з його вини, відповідач наполягав на недоведеності у суді з боку позивача причинного зв'язку між травмою та втратою працездатності, відсутністю доказів розміру

________

Головуючий у першій інстанції - Луняченко В.О. Справа № 22-ц/1590/6232/2012 р.

Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 32

прибутків які отримував позивач до ДТП, відсутністю належних розрахунків моральної та матеріальної шкоди, та був згоден сплатити 2000 грн. в якості моральної шкоди;

- представник відповідача МТСБУ позовні вимоги не визнав, наполягав на недоведеності у судовому засіданні розміру матеріальної та моральної шкоди, а крім того вважав, що позивач повинен звернутися до відповідача поза суду з наданням всіх необхідних документів на підставі яких може бути сплачена отримана внаслідок ДТП шкода.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Суд першої інстанції:

- стягнув з МТСБУ (м. Київ 02002, Русановський б-р, 8, ідентифікаційний код 21647131) на користь ОСОБА_2 шкоду, завдану ушкодженням здоров'я у розмірі 51000 грн.;

- стягнув з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 шкоду, завдану ушкодженням здоров'я у розмірі 466500 грн., та моральної шкоди у розмірі 8000 грн.

В іншої частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 шкоду, завдану ушкодженням здоров'я у розмірі 466500 грн., та моральної шкоди у розмірі 8000 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині, яким у позові ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_3 моральної та матеріальної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я у розмірі 1148155 грн. відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 (в інтересах МТСБУ) просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне їх відхилити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Задовольняючи частково вищевказаний позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (до якої законодавець відносить діяльність, пов'язану, у тому числі, з використанням транспортних засобів), відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1198 ЦК України розмір доходу фізичної особи - підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Розмір доходу, втраченого фізичною особою - підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, у сумах, нарахованих до вирахування податків.

Згідно з п.п. 9.3., 39.1., 41.1. Закону Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, який становить 51000 грн. на одного потерпілого.

МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Ст. 1194 ЦК України регламентує, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як правильно встановлено у судовому засіданні, 30 червня 2007 року, приблизно о 21 годині 45 хвилин, ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем "ЗАЗ-1102", д/н НОМЕР_2, рухаючись по вул. Кіквідзе в м. Києві, зі сторони вул. Військовий проїзд в напрямку вул. Підвисоцького, в темний час доби, по сухій проїзній частині, зі швидкістю приблизно 40-50 км/год., порушив правила безпеки дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не впевнившись у безпеці, змінив напрямок руху, для перестроювання з лівої у крайню праву смугу руху, не надав дорогу автомобілю " Форд Скорпіо" під керуванням водія ОСОБА_7, який рухався у попутному напрямку, у крайній правій смузі руху, в результаті чого сталося зіткнення передньою лівою частиною автомобіля "Форд" з правою боковою частиною автомобіля "ЗАЗ", від чого автомобіль "Форд" ставши некерованим, виїхав на тротуар, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 який отримав тілесні ушкодження, які, згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості у вигляді: закритих багато осколкових переломів середньої третини кісток лівої гомілки.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2007 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України з передачею на поруки трудового колективу Київської філії ВАТ КБ "Промекономбанку", а кримінальна справа закрита, на підставі ст. 47 КК України.

Відповідно до листа КУ "Міська лікарня № 5" від 06 травня 2008 року № 322, після отримання травм у результаті ДТП, ОСОБА_2 з 20 липня 2007 року проходив лікування у даному лікувальному закладі та 26 жовтня 2007 року направлений на проходження МСЕК з причини травми та її наслідків.

Згідно акту МСЕК № 2295 від 31 жовтня 2007 року, позивачу встановлено друга група інвалідності у зв'язку з загальним захворюванням моторно-рухомого апарату у строк до листопаду 2008 року, з частковою втратою здібностей до самообслуговування та пересування та повної втрати здібностей до трудової діяльності.

Строк інвалідності було продовжено МСЕК до 01 березня 2010 року. Згідно вказаних доказів, втрата працездатності позивача існувала на протязі 33 місяців - з моменту ДТП 30 червня 2007 року до 01 березня 2010 року.

Річна декларація про доходи, одержані позивачем як підприємцем з 01 січня по 31 грудня 2006 року (попередній до ДТП господарський рік) вказує про розмір доходів, одержаних від підприємницької діяльності, оподаткування яких проводять податкові органи, які склали 118000 грн.

Згідно довідки державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 30 липня 2007 року заборгованості з податків і зборів у ОСОБА_2 немає.

Районний суд з урахуванням вищевикладеного, дійшов до обґрунтованих висновків щодо стягнення на користь позивача шкоди завданої ушкодженням здоров'ю у розмірі 517000 грн., яка складається з розміру доходу за попередній до ДТП господарський рік - 2006 -й у розмірі 118000 грн. поділена на дванадцять та помножена на 33 місяці (на протязі яких позивач був непрацездатним у зв'язку з пошкодженням здоров'я внаслідок ДТП).

При цьому, суд першої інстанції правомірно стягнув зазначену вище шкоду з МТСБУ та ОСОБА_3

Стосовно задоволення судом першої інстанції позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, судова колегія вважає, що при розгляді цього питання, суд першої інстанції правильно керувався положеннями ЦК України та роз'ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Так, відповідно до роз'яснень даних в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями ( бездіяльністю ) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Судова колегія вважає, що на підставі зазначеного вище, районний суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 8000 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57 - 60 ЦПК.

На підставі зазначеного вище, судова колегія вважає, що відповідачі не довели ті обставини, на які вони посилались як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Із всього вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 (в інтересах Моторно (транспортного) Страхового Бюро України) - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2012 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я при дорожньо-транспортній пригоді - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

Л.Є. Виноградова

Н.А. Кононенко