№ 26411753, 25.09.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/3169/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретарів - Слободянюка К.С., Чіндіної Н.Ю., Запорощукової Г.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європлей» до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Європлей»(далі -Позивач, або ТОВ «Європлей) з адміністративним позовом (т.1 а.с. 2-15) до державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (далі -Відповідач, або ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132350 від 17.01.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі -ПДВ) на 2562768,00 гривень (за основним платежем - 2562767,00 гривеньта за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1,00 гривня).

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Європлей»з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року Відповідачем складено акт за № 3860/23-0302/33923995 від 28.12.2011 року, згідно якого встановлено порушення Позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України (далі -ПК України) в результаті чого ТОВ «Європлей»у травні 2011 року занижено ПДВ у сумі 2 562 767 грн. На підставі вказаного акту перевірки, в результаті встановлених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132350 від 17.01.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 2 562 758 грн. За результатами оскарження в досудовому порядку вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін. При цьому як зазначає Позивач, Державна податкова служба України, отримавши 27.02.2012 року скаргу ТОВ «Європлей» на вищевказане податкове-повідомлення рішення, всупереч вимогам п.56.8 ст.56 ПК України, надіслало ТОВ «Європлей» рішення про продовження строку розгляду скарги тільки 19.03.2012 року. Таким чином, на думку Позивача, ДПС України при розгляді скарги не було дотримано 20-денний строк з надання відповіді на скаргу платника податків, в зв'язку з чим, на підставі п.56.9 ст.56 ПК України, скарга ТОВ «Європлей» повинна бути повністю задоволена, а податкове-повідомлення рішення № 0000132350 -скасовано.

Також в обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на відсутність в його діях порушень, викладених в акті перевірки, посилаючись на те, що ним при включенні до податкового кредиту відповідних спірних сум дотримано вимоги податкового законодавства, а реальність господарських операцій Позивача з його контрагентом - ТОВ «Логістик-Голд»підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, в тому числі, накладними, податковими накладними, виписками з банківського рахунку та іншими документами. Разом з цим, Позивач зазначає, що Відповідач при проведенні перевірки не врахував той факт, що на момент здійснення господарських операцій контрагент ТОВ «Логістик-Голд»був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та вів господарську діяльність, а отже, ТОВ «Європлей»не може нести відповідальність за діяльність вказаного контрагента.

Крім того, Позивач зазначає, що з акту перевірки вбачається, що підстав, з якими закон пов'язує визнання договору нікчемним, податковим органом встановлено не було, а отже твердження Відповідача про нікчемність правочину укладеного між ТОВ «Європлей»й ТОВ «Логістик-Голд»є необґрунтованим. Таким чином, Позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі цього акту перевірки -протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та наданих поясненнях.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.2 а.с.48-53), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, мотивуючи це тим, що ДПІ у м. Іллічівську Одеської області проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Європлей»з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період травень 2011 року. Як зазначає Відповідач, в ході проведення перевірки ТОВ «Європлей», не встановлено факту передачі товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Логістик-Голд»до ТОВ «Європлей»в зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів: актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання продукції та у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних засобів. Таким чином, перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, враховуючи це, операції купівлі-продажу ТОВ «Європлей»з ТОВ «Логістик-Голд»в травні 2011 року на суму ПДВ 2 562 767 грн. не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними. В зв'язку з цим Позивач в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України безпідставно завищив податковий кредит з ПДВ на суму 2 562 767 грн. На підставі викладеного, Відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000132350 від 17.01.2012 року винесено правомірно і скасуванню не підлягає.

Представник Відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європлей»зареєстровано виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області 27.01.2006 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 275156 (т.1 а.с.17). На момент виникнення спірних правовідносин, ТОВ «Європлей»знаходилось на податковому обліку в державній податковій інспекції у м. Іллічівську (яка з березня 2012 року реорганізована у державну податкову інспекцію у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби) та у період, за який проводилась перевірка, було зареєстровано платником ПДВ (т.3 а.с.62).

На підставі рішення голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у м. Іллічівську, оформленого наказом ДПІ у м. Іллічівську № 984 від 22.12.2011 року (т.1 а.с.19) та відповідно до пп. 78.1.1. п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України ДПІ у м. Іллічівську проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Європлей»з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період травень 2011 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Європлей»було проінформоване про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки шляхом вручення 23.12.2011 року копії наказу про проведення перевірки бухгалтеру ТОВ «Європлей». Повідомлення про проведення перевірки №105 від 23.12.2011 року направлено 23.12.2011 року на адресу ТОВ «Європлей»поштою.

За результатами вказаної перевірки Відповідачем складено акт перевірки №3860/23-0302/33923995 від 28.12.2011 року за «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Європлей»щодо отриманих відомостей по взаємовідносинам з ТОВ «Логістик-Голд»за період травень 2011 року»(далі -Акт перевірки), у висновку якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Європлей»п.198.1, п.198.2. п.198.3. п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження Позивачем ПДВ у сумі 2562767 грн., у травні 2011 року (т.1 а.с.21-28).

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, Позивач 03.01.2012 року надав до ДПІ у м. Іллічівську заперечення на вказаний акт перевірки (т.1 а.с.29-39). За № 619/10/23-0404 від 12.01.2011 року ДПІ у м. Іллічівську надало відповідь на заперечення Позивача, у якій зазначило, що Акт перевірки залишається без змін, а заперечення - без задоволення, оскільки заперечення Позивача до Акту перевірки не можуть бути прийняті як підстава для скасування його висновків. (т.1 а.с.43-47).

На підставі Акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132350 від 17.01.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 2 562 768 грн. (за основним платежем -2 562 767 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1 грн.) (т.1, а.с.48).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Європлей»подало на нього скаргу №30/01-03 від 30.01.2012 року до Державної податкової адміністрації в Одеській області (далі -ДПА в Одеській області) (т.1 а.с.49-59). Рішенням ДПА в Одеській області про результати розгляду первинної скарги №1361/10/10-2007 від 13.02.2012 року, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську Одеської області №0000132350 від 17.01.2012 року залишено без змін, а первинна скарга директора ТОВ «Європлей»-без задоволення (т.1, а.с.62-64).

В подальшому, ТОВ «Європлей»звернулося до Державної податкової адміністрації України з повторною скаргою №22/02/12-01 від 22.02.2012 року (т.1 а.с.66-76). Вказана скарга була отримана ДПА України 27.02.2012 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.77).

Судом встановлено, що Державною податковою службою України (далі -ДПС України) продовжувався строк розгляду скарги до 26.04.2012 року (т.1 а.с.79), та рішенням ДПС України №7252/6/10-2115 від 24.04.2012 року податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську Одеської області №0000132350 від 17.01.2012 року залишено без змін, а скарга Позивача -без задоволення (т.1, а.с.93-95).

При цьому, суд не приймає до уваги посилання Позивача на порушення ДПС України 20-денного строку для прийняття рішення про продовження строку розгляду скарги виходячи з наступного. Скарга ТОВ «Європлей»була отримана ДПС України 27.02.2012 року, про що вказано вище. Відповідно до п.56.8 ПК контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Згідно п.56.9 ПК України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Встановлений п.56.8 ПК України 20-денний строк для прийняття рішення про продовження строку розгляду скарги збіг 18.03.2012 року у неділю, яка є вихідним днем. Відповідно до п.56.13 ПК України у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем. На підставі викладеного суд приходить до висновку щодо відсутності порушень вимог ПК України з боку ДПС України при прийнятті рішення 19.03.2012 року про продовження строку розгляду скарги ТОВ «Європлей».

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, Позивач оскаржив його в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

В Акті перевірки ДПІ у м. Іллічівську Одеської області зазначається, що аналізом податкової звітності ТОВ «Європлей», а саме: декларації за травень 2011 року з додатком № 5 (розділ «податковий кредит») до декларації з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", встановлено формування податкового кредиту товариства за травень 2011 року, зокрема, за рахунок господарських операцій з ТОВ «Логістик-Голд».

Доходячи висновку про порушення Позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, Відповідач взяв до уваги відомості, зазначені в акті, складеному ДПІ у Суворовському районі м. Одеси №743/23-1/37089959 від 28.07.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Логістик-Голд»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 05.05.2010 року по 30.06.2011 року»(т.2, а.с.66-93), в якому, вказано, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень. У зв'язку з цим, згідно вказаного акту перевірки на підставі ч.ч. 1, 5 ст.203, п.п. 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ «Логістик-Голд»підпадають під ознаки нікчемності та відповідно усі задекларовані ТОВ «Логістик-Голд»за період з 05.05.2010 року по 30.06.2011 року податкові зобов'язання на суму 13 506 757 грн. та податковий кредит на суму 13 373 327 грн. підпадають під ознаки нікчемності.

Враховуючи викладене, в акті перевірки ДПІ у м. Іллічівську №3860/23-0302/33923995 від 28.12.2011 року зазначено, що в зв'язку з недійсністю правочинів, укладених між ТОВ «Європлей»та ТОВ «Логістик-Голд»у травні 2011 року із ПДВ на суму 2 567 757 гр., ТОВ «Логістик-Голд» не мало права виписувати у травні 2011 року податкові накладні на адресу ТОВ «Європлей», а ТОВ «Європлей»формувати податковий кредит в травні 2011року на суму ПДВ 2 562 757 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Логістик-Голд».

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю Позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України (далі -ГК України), під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 496179, основними видами діяльності ТОВ «Європлей»за КВЕД є, зокрема: 51.47.9 - оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань; 51.90.0 - інші види оптової торгівлі (т.1 а.с.18).

Під час розгляду справи судом встановлено, що 28.03.2011 року між ТОВ «Логістик-Голд»(постачальник) з однієї сторони та ТОВ «Європлей»(покупець) з іншої сторони, укладено договір поставки за № 01-03 (т.1 а.с.97-100). Згідно п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується по замовленням (заявкам) покупця у строки, оговорені договором, поставити і передати у власність покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його сплату. Відповідно до п.1.2. Договору найменування товару, його кількість, асортимент, ціна за кожну одиницю товару, гривнева вартість товару зазначаються у накладних. Накладні оформлюються на кожну партію товару, окрім передаточного документу, та виконують одночасно функцію специфікації на товар та є невід'ємною частиною договору. Згідно з п.1.3. Договору загальна вартість товару, продаж якого здійснюється на умовах цього договору, визначається на підставі усіх оформлених та підписаних повноважними представниками сторін накладних. Згідно з п.4.3. Договору, постачальник здійснює поставку товару до місця його передачі покупцю. Відповідно до п.8.1 Договору, договір поставки вступає в силу з моменту підписання та діє протягом одного року з 01.06.2011 року.

Передача товару від ТОВ «Логістик-Голд»до ТОВ «Європлей» підтверджується накладними №№ 74, 75, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83 від 03.05.2011 року, підписаними представниками сторін, згідно яких Позивач отримав від ТОВ «Логістик-Голд»різноманітну непродовольчу продукцію (товар) (т.1, а.с.101-198,).

Також Позивачем надано до суду копії належним чином завірених податкових накладних, отриманих ним від ТОВ «Логістик-Голд»: №№ 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36 від 03.05.2011 року на загальну суму 15 376 599 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 2 562 767 грн. (т.1 а.с.199-271, т. 2 а.с. 1-29). Судом встановлено, що вказані податкові накладні були отримані Позивачем від його контрагента ТОВ «Логістик-Голд»у травні 2011 року відповідно до умов договору № 01-03. Вказані податкові накладні оформлені належним чином, відповідно до вимог законодавства і включені Позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2011 року (т.2 а.с.104-164). Суму ПДВ відповідно до вказаних вище податкових накладних Позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року, що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за травень 2011 року та додатками до неї (т.2 а.с.55-57).

Судом також встановлено, що ТОВ «Європлей» здійснило оплату за отриманий від ТОВ «Логістик-Голд»товар в сумі 15 376 599 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 2 562 767 грн., що підтверджується випискою АБ «Південний»по рахунку Позивача з 02.05.2011року по 31.05.2011 року (т.1 а.с.30-31).

Як вбачається з вищевказаних первинних документів, за відповідними господарськими операціями Позивач придбав у ТОВ «Логістик-Голд»товар (різноманітну непродовольчу продукцію) для подальшого використання (реалізації) у господарській діяльності.

Про фактичне отримання та оприбуткування вказаного товару, отриманого від ТОВ «Логістик-Голд», свідчать, зокрема, журнал-ордер за травень 2011 року по рахунку бухгалтерського обліку № 631 (т.3 а.с. 1-12) та аналітична таблиця обліку товару в розрізі контрагента ТОВ «Логістик-Голд»за травень 2011 року (т.2 а.с.172-289). На підтвердження наявності складських приміщень у Позивача на момент здійснення господарських операцій, останнім надано договір оренди №51 від 01.12.2009 року на складські приміщення, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Боженко, 19, корпус В 1, м. Одеса та додаткові угоди до нього (т.2 а.с.165-171).

На підтвердження використання вказаного товару, придбаного у ТОВ «Логістик-Голд»в подальшій господарській діяльності Позивача, а саме: на підтвердження реалізації цього товару, Позивачем надано належним чином засвідчені копії: договору поставки товарів №15 від 03.03.2006 року, укладеного між ТОВ «Європлей»та ПП «Антошка», додаткові угоди до нього (т.3 а.с.28-33), договору поставки № 19 від 01.02.2010 року, укладеного між ТОВ «Європлей» та Приватним підприємством торгівельна фірма «Антошка»та додаткову угоду до нього (т.3 а.с. 34-37), договору поставки № 23 від 01.12.2007 року, укладеного між ТОВ «Європлей»та ТОВ «Мега-7»та додаткові угоди до нього (т.3 а.с.38-42); договору поставки товарів №41 від 01.04.2006 року, укладеного між ТОВ «Європлей»та ТОВ «ДК Європродукт»(т.5 а.с. 162-165). Факт отримання вищевказаними контрагентами від ТОВ «Європлей»товару, придбаного Позивачем у ТОВ «Логістик-Голд»підтверджується накладними і податковими накладними (т.3 а.с. 81-256, т.4 а.с. 1-240, т.5 а.с. 1-69). Отримання Позивачем плати від ПП «Антошка», ППТФ «Антошка», ТОВ «Мега-7», ТОВ «ДК Європродукт»за поставлений товар підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень (т.5 а.с. 70-155). Вказані документи свідчать про фактичне здійснення Позивачем господарської діяльності з реалізації товару, отриманого ним від ТОВ «Логістик-Голд».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон «Про бухгалтерський облік») господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до ч.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік»первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Первинні документи по відображенню господарської операції в бухгалтерському обліку є підставою і для податкового обліку.

Відповідно до п.п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду. Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вже встановлено судом, Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевіряємий період були надані податкові декларації та податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством. Представником Відповідача в судовому засіданні не було висунуто зауважень щодо оформлення отриманих Позивачем від його контрагентів податкових накладних.

Суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, суд зауважує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у Позивача на час перевірки були наявні.

Також, суд вважає, що Позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання товару від контрагента-постачальника ТОВ «Логістик-Голд»та його оприбуткування, а також подальше використання товару у власній господарській діяльності шляхом реалізації іншим підприємствам.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про реальність господарських операції щодо отримання Позивачем від його контрагента-постачальника ТОВ «Логістик-Голд»товару, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Судом встановлено, що і Позивач, і його контрагент на час укладання спірного правочину, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася Відповідачем.

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству (в даному випадку Позивачу) не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Таким чином, судом встановлено, що Позивачем у відповідності до вимог п. 198.1. п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємством, що на момент здійснення господарської діяльності мало статус платника податку на додану вартість.

Разом з тим, стосовно посилання в акті перевірки на те, що угода, укладена між ТОВ «Європлей» та ТОВ «Логістик-Голд»є нікчемною та не спричиняє реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договір поставки укладений у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського обліку, а тому суд робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст.3 ГК України.

Таким чином, укладена угода відповідає загальним вимогам, встановленим ЦК України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку договір поставки, як вже зазначалося вище, відповідає вимогам ст.203 ЦК України, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також даний договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним. Під час розгляду справи Відповідачем не наведено та судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців на момент здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Логістик-Голд», відносно даного контрагента Позивача не вносилось жодних записів щодо відсутності вказаної юридичної особи за її місцезнаходженням (т.2 а.с.101-108).

Крім того, Відповідачем, в силу с.71 КАС України, не надано жодного доказу того, що на момент видачі податкових накладних ТОВ «Логістик-Голд»не знаходилося за адресою, що зазначена у податкових накладних. При цьому, за умови невірного зазначення адреси в податкових накладних контрагента, такий факт не міг би слугувати підставою для зменшення Позивачу податкового кредиту, оскільки така відповідальність платника податку-покупця не передбачена законодавством. Поряд із тим, суд враховує, що чинним законодавством передбачений порядок встановлення факту відсутності юридичної особи за місцем її знаходження, який податковим органом дотриманий не був (ст.ст. 14, 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає наступне. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, представник Відповідача у судовому засіданні також не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між Позивачем та його контрагентом. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство, у разі виникнення такої потреби, має право залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Разом з цим, на підтвердження наявності трудового ресурсу у Позивача під час здійснення господарських операцій, останнім надано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІ квартал 2011 року, з якого вбачається, що у Позивача працювало за відповідний період 66 осіб, з яких, працювало у штаті 41 особа (т.3 а.с. 67-69).

Таким чином, посилання в акті перевірки на той факт, що у ТОВ «Логістик-Голд»відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, судом не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Надаючи оцінку посиланням Відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, що засвідчують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей (товару), суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. При цьому в розумінні даного Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Визначення товарно-транспортної накладної наведено в п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.97 року (далі -Правила перевезення вантажів), відповідно до яких товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 2.1 Правил перевезення вантажів визначено, що товарно-транспортна накладна - це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Органи податкової служби не відносяться до органів, які мають такі повноваження. Крім того, вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Як вбачається з викладеного, товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Іншим документом, на підставі якого здійснюється перевезення та оприбуткування товару є документ, що свідчить про передавання товару від продавця до покупця. У договорі, укладеному між Позивачем та його контрагентом зазначено, що моментом передачі товару продавцем та прийомом товару покупцем вважаються накладні, які були складені сторонами.

Суд вважає, що доводи Відповідача про відсутність у Позивача товарно-транспортних накладних не є підставою вважати, що угоди не відбувались, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язку саме покупця, на якого не покладено обов'язку транспортувати вказаний товар, зберігати дані товарно-транспортні накладні. Відсутність таких документів у господарських операціях може бути прийнята судом як доказ недійсності угоди лише у випадку, якщо податковий орган доведе суду наявність наміру в обох сторін на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. В свою чергу, судом встановлено, що угоди, укладені між Позивачем та його контрагентом в судовому порядку недійсними не визнавались.

З аналізу вищезазначеного, суд дійшов висновку, що дорожні документи на товар є обов'язковими для водіїв на шляху переміщення товарів та бухгалтерської звітності постачальника, а не для покупця товару та мають бути наявні у водія з моменту списання товару зі складу постачальника, в момент перевезення та є необхідним документом в бухгалтерській звітності постачальника для включення ним до валових витрат, витрати на транспортування товару. У разі необхідності екземпляр товарно-транспортної накладної надається постачальником покупцю на вимогу останнього. Виходячи з умов договору поставки така необхідність була відсутня, оскільки відповідно до п. 4.4 цього договору передбачено, що моментом передачі товару продавцем та приймання товару покупцем є накладна.

Наявність у платника податку (Позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Слід зазначити, що Відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких Позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані ТОВ «Європлей»його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах Відповідачем не надані.

Виходячи з викладеного суд вважає, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між Позивачем та ТОВ «Логістик-Голд»і правомірність віднесення Позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає правомірним віднесення ТОВ «Європлей»до складу податкового кредиту за травень 2011 року суми податку на додану вартість у розмірі 2 562 767грн.

Таким чином, враховуючи те, що Позивачем цілком правомірно віднесено суму, сплачену в ціні придбаного товару за вищевказаним договором до складу податкового кредиту та відсутність порушень законодавства, що регулює вказані питання, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000132350 від 17.01.2012 року підлягає скасуванню, як таке, що винесено протиправно.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Як передбачено ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування Позивачу грошового зобов'язання з ПДВ.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що Позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Європлей» до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132350 від 17 січня 2012 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби № 0000132350 від 17 січня 2012 року за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Європлей» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2562768,00 гривень (за основним платежем - 2562767,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 гривня).

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

25 вересня 2012 року.