Постановление суда № 25895342, 05.09.2012, Высший административный суд Украины

Дата принятия
05.09.2012
Номер дела
к-10892/08-с
Номер документа
25895342
Форма судопроизводства
Административное
Компании, указанные в тексте судебного документа
Государственный герб Украины

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" вересня 2012 р. м. Київ К-10892/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Моторного О.А.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2008 року у справі №9/98 (22-а-1095/08) за позовом Спільного українсько-французького підприємства «Фрасмо»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Спільного українсько-французького підприємства «Фрасмо»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.03.2007 №0001512301/0/667 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1000,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 500,00грн., та №0001512301/0/668 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 8874,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 31060,00грн. (з врахуванням заяви про уточнення вимог від 16.06.2007 № 80/01-13).

Постановою Господарського суду Полтавської області від 02.10.2007 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №000151230170/668 в частині визнання податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 6375,00грн. та застосування штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 2231,25грн. В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано безпідставністю нарахування позивачеві податкових зобов'язань в частині визначення податку на прибуток за 1 квартал 2006 року в сумі 3187,50грн., нарахованого відповідачем у зв'язку з заниженням позивачем об'єкту оподаткування в результаті включення до валових витрат суми державного мита, та в частині застосування 1275,00грн. штрафних санкцій по податку на прибуток за 1 квартал 2006 року, а також 3187,50грн. податку на прибуток за 2 квартал 2006 року та 956,25грн. штрафних санкцій, нарахованих з тих же підстав, оскільки згідно зі ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»державне мито відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). В частині відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що витрати позивача на оплату юридичних послуг не можуть розцінюватися як такі, що придбані для використання у власній господарській діяльності.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2008 постанову Господарського суду Полтавської області від 02.10.2007 скасовано та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що витрати позивача на оплату юридичних послуг безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки підприємство позивача прагнуло повернути грошові кошти, передані на підставі цивільно-правового договору у строкове користування, а заходи щодо їх повернення слід розглядати як заходи, спрямовані на захист порушеного права платника податку. І з цих же підстав є правомірним віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного податкового періоду по вказаним операціям.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 28.06.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 22.04.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2008 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 5.1 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №153/23-120/00172592 від 12.03.2007 року, складеного за результатом планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СУФП «Фрасмо»за період з 01.10.2005 по 30.09.2006, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2007 №0001512301/0/667 про визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 1000,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 500,00грн. та №0001512301/0/668 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 8874,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 31060,00грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат у І та II кварталах 2006 року витрат в сумі 35500,00грн., пов'язаних з поверненням поворотної фінансової допомоги за договором № 2-Н, укладеним 10.08.1998 між СП «Фрасмо», ВКП «Астарта-Скіф-Ліміт»та АКБ «Юнекс», а саме: в березні 2006 року державне мито в сумі 12750,00грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2006 до Київського апеляційного господарського суду у справі за позовом СП «Фрасмо»до АКБ «Юнекс»про стягнення заборгованості; в червні 2006 року державне мито в сумі 12750,00грн. за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2006 до Вищого господарського суду у справі за позовом СП «Фрасмо»до АКБ «Юнекс» про стягнення заборгованості; вартість юридичних послуг (аналіз документів, підготовка скарг та представлення інтересів СП «Фрасмо»в суді) на суму 10000,00грн., надані позивачу ЗАТ «Інюрполіс», м. Харків, згідно актів здачі-приймання робіт від 31.03.2006 року - 5000,00 грн. та акту № 187 від 31.05.2006 року -5000,00грн. Зобов'язання по податку на додану вартість визначені за порушення п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок завищення від'ємного значення по ПДВ за травень 2006 року на 1000,00грн.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Для цілей податкового обліку господарська діяльність пунктом 1.32 ст. 1 цього Закону визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом правового регулювання законодавець дозволяє включати до валових витрат і тим самим зменшувати об'єкт оподаткування, а відтак і податкові зобов'язання, будь-які витрати виробництва і обігу, які пов'язані з власною господарською діяльністю платника податку, тобто виправдані цілями господарської діяльності -отримання доходу.

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Відповідно до п. 5.2.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування»(крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4 та пені, штрафів, неустойок, передбачених п. 5.3.5 цієї статті.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»державне мито відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

За результатом розгляду справи було встановлено, що позивачем до валових витрат було віднесено витрати по сплаті державного мита та витрати на оплату юридичних послуг щодо здійснення правового аналізу документів та матеріалів, підготовці процесуальних документів та представленню інтересів СП «Фрасмо»в Київському апеляційному господарському суді під час слухання справи про стягнення грошової суми по договору поворотної фінансової допомоги.

Оскільки зазначені грошові кошти є майном позивача, а заходи щодо їх повернення слід розглядати як заходи, спрямовані на захист порушеного права платника податку, висновок суду апеляційної інстанції щодо безпідставності визначення податкових зобов'язань є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ О.А. Моторний

Суддя Т.М. Шипуліна

Предыдущий документ : 25895301
Следующий документ : 25897539