Постановление суда № 25624042, 28.02.2012, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Виноградової Л.Є.

Сегеди С.М.

при секретарі Карпенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2011 року,

встановила:

10 березня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу (а.с. 03-05).

В обґрунтування позову ОСОБА_2 послалась на те, що 17 червня 2008 року вона надала в борг своїй подрузі ОСОБА_3 15 000 доларів США під 3%, терміном на 3 місяці на умовах дострокового погашення.

В подальшому, 19 серпня 2008 року ОСОБА_2 позичила ОСОБА_3 3 000 доларів США, а 04 вересня 2008 року ще 2000 доларів США, також під 3% терміном на 1 місяць на умовах дострокового погашення.

Отримані в позику грошові кошти ОСОБА_3 не повернула, в зв'язку з цим позивачка звернулась до суду та просила стягнути на її користь суму боргу у загальному розмірі 38090 доларів США з яких: 20000 доларів США - основна сума боргу та 18090 доларів США - нараховані проценти, що в гривневому еквіваленті становить 304720 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені позовні вимоги, вказуючи, що грошові кошти у ОСОБА_2 брала особисто ОСОБА_3, про що власноруч складала відповідні розписки, кому надалі передавалися нею грошові кошти не стосується правовідносин, що виникли між сторонами, тому просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

_________________

Головуючий у першій інстанції - Жуган Л.В. Справа № 22 ц/1590/2570/2012 р.

Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 27

Відповідачка ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги не визнала, вказуючи, що грошові кошти вона дійсно брала в борг у ОСОБА_2 та писала особисто розписки від 17 червня 2008 року, 19 серпня 2008 року та 04 вересня 2008 року. Грошові кошти бралися в борг для ОСОБА_5, який у подальшому, також писав для ОСОБА_2 розписку про зобов'язання повернути їй взяті ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 15 000 доларів США.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2011 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Суд першої інстанції:

- стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість у загальному розмірі - 36990 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 295920 грн., з яких 20000 - сума боргу, що в гривневому еквіваленті складає - 160000 грн. та 16990 доларів США - сума боргу за процентами, що в гривневому еквіваленті складає - 135920 грн., а також судові витрати у загальному розмірі 1820 грн.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Зобов'язано Управління державного казначейства у м. Одеса Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23862106, адреса: м. Одеса, вул. Черняховського, 6, повернути ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 - як зайво сплачене - державне мито в розмірі 1347 гривень 00 коп., яке було сплачене на рахунок №31413537700007, отримувач платежу: УДК в м. Одесі, банк отримувача ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, ОКПО: 23862106 - по квитанції № 80252293 від 04 березня 2011 року, через відділення №7 Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк».

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копій та оригіналів розписок (долучених до матеріалів справи) складених власноруч ОСОБА_3 :

від 17 червня 2008 року - ОСОБА_3 взяла у борг у ОСОБА_2 під 3% - 15 000 доларів США строком на 3 місяці на умовах дострокового повернення.

За відмітками на вказаній розписці позичальником ОСОБА_3 сплачено ОСОБА_2 проценти: 17 липня 2008 року - 2115 грн.; 04 вересня 2008 року - 2000 грн.; 31 жовтня 2008 року - 600 доларів США.

19 серпня 2008 року - ОСОБА_3 взяла у борг у ОСОБА_2 під 3% - 3 000 доларів США строком на 1 місяць на умовах дострокового повернення.

04 вересня 2008 року - ОСОБА_3 взяла у борг у ОСОБА_2 під 3% - 2 000 доларів США строком на 1 місяць на умовах дострокового повернення (а.с. 07, 08, 09, 26, 27, 28).

За вказаними розписками судом правильно встановлено, що ОСОБА_3 взяла в загальній сумі в борг у ОСОБА_2 - 20 000 доларів США.

З урахуванням зазначених в розписці від 17 червня 2008 року сум повернення процентів за отриманою позикою, вбачається, що ОСОБА_3 повернула ОСОБА_2 проценти в загальному розмірі 1100 доларів США (2115 грн+2000=4115 грн.:8,04-500 доларів США + 600 доларів США), в зв'язку з цим сума нарахованих позивачем процентів на суму боргу зменшується на суму виплати процентів у розмірі 1100 доларів США.

Сума нарахованих позивачкою процентів за позикою (3% з розрахунку розміру та періоду заборгованості) становить - 18 090 доларів США, та з урахуванням проведеної оплаті в розмірі 1100 доларів США, сума боргу за процентами складає 16 990 доларів США.

Факт написання розписок особисто відповідачкою ОСОБА_3, остання підтвердила в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі ст.ст. 526, 536, 1047, 1049 ЦК України, матеріалів даної справи, дійшов до обґрунтованого висновку, що сума боргу за позикою у розмірі 36 990 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 295 920 гривень, з яких 20 000 - сума боргу, що в гривневому еквіваленті складає - 160 000 гривень та 16 990 доларів США - сума боргу за процентами, що в гривневому еквіваленті складає - 135920 гривень підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_2

При цьому, судова колегія зазначає, що до ч. 2 ст. 59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання його позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів,їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Таким чином, письмова розписка є належним доказом, що свідчить про укладення сторонами договору позики.

Районним судом вірно було взято до уваги, що вищевказані розписки, написані власноруч ОСОБА_3, є фактом укладення договору позики між останньої та ОСОБА_2

Оскільки вищевказаними договорами сторін установлено розмір і порядок одержання процентів, рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів за договорами за зазначений вище період є правильним.

Посилання апеляційної скарги на те, що договори позики між сторонами по даній справі були безгрошовим і позивачка не мала права отримувати від позики прибуток, оскільки не була на той момент фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення виходячи з наступного.

ОСОБА_3, до моменту пред'явлення до неї позову про повернення боргу, не оскаржувала вищевказані договори позики на підставі неотримання нею грошових коштів.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує 50-кратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією зі сторін.

Зазначені вище обставини при укладенні вищевказаних договорів позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57 - 60 ЦПК.

Судова колегія вважає, що ОСОБА_3 не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2011 року по цивільній справі за позовною ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

Л.Є. Виноградова

С.М. Сегеда