Постановление суда № 25366185, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К/9991/37763/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е.,

Федорова М.О.,

Степашка О.І.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року скасовано в задоволені позову відмовлено.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, зокрема пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Лубенської ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" з питань дотримання вимог податкового, валютно та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 760/23/03450436 від 18.03.2010 р., згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит на 109914,00, у тому числі за серпень 2008 року на 21318,00 грн., за вересень 2008 року на 4878,00 грн., за жовтень 2008 року на 25395,00 грн., за грудень 2008 року на 22645,00 грн., за квітень 2009 року на 35675,00 грн.

На підставі акту перевірки Лубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162301/0 від 31.03.2010 р., яким ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 181617,00 грн., у тому числі за основним платежем - 121078,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60539,00 грн.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати контрагентом такого платника сум ПДВ до бюджету, оскільки такий платник сплатив дані суми ПДВ у вартості придбаних товарів (послуг), а реальність поставок ДПІ в судовому процесі не спростована.

Вищим адміністративним судом України встановлено, що між ПП «Андора», в особі директора Троїцького С.І., (надалі Продавець) та ВАТ «Лубенська шляхово-будівельна дільниця №9»в особі директора Тетерятникова В.В.( в подальшому «Покупець») укладено договір № 10-12-07 від 10.12.2007 року, № 12-01-09/2 від 12.01.2009 року, згідно яких Продавець зобов'язується поставити та надати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав до матеріалів справи, податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно - транспортні накладні, які підтверджують поставку позивачу продукції.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»від 16.07.1999 року №996-ХІУ (далі по тексту Закон України №996) господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення є первинними документами.

Пунктом 1 статті 9 Закону України №996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Виходячи з наведеного, підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції є наявність первинних документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскільки постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року прийнята з порушенням наведених норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана невірно.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.220, 222, 226, 230 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович(підписи)О.І. Степашко М.О. Федоров