Постановление суда № 25123796, 03.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2012 року м. Київ К-12128/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року

у справі № 2-а-3011/09/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - відповідач) задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000452305/0 від 06 листопада 2007 року. Присуджено на користь ТОВ з ІІ «Орфей»з Державного бюджету України понесені судові витрати в розмірі 3,40 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ з ІІ «Орфей»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2007 року, за результатами якої складено акт № 466/235/31792877/01-046 від 26 жовтня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452305/0 від 06 листопада 2007 року, яким позивачу відмовлено в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 9 453,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до відшкодування в липні 2007 року суми податку на додану вартість в розмірі 9 453,00 грн., оскільки, зазначену суму сплачено позивачем не у попередньому податковому періоді, тобто не у червні 2007 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, Закон № 168/97-ВР не обмежує термін «попередній період»лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому, будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхили доводи відповідача про відсутність надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету по взаємовідносинам у четвертому ланцюгу постачання з огляду на визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Плюс»банкрутом.

Адже, вказані вище обставини не слугували підставою для відмови в наданні позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року в розмірі 9 453,00 грн.

Крім того, слід зазначити, що пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.