№ 24924289, 22.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 5021/337/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Кравець Т.В.

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивачів -представник ОСОБА_1 за довіреностями від 29.07.2010 року,

відповідача - не з*явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суд апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства «Роменська гардинно-тюлева фабрика», м.Ромни, ( вх. 1821С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2012 р. у справі №5021/337/12,

за позовом - ОСОБА_2, м.Ромни,

2. ОСОБА_3, м.Ромни,

3. ОСОБА_4, м.Ромни,

до відповідача- Публічного акціонерного товариства «Роменська гардинно-тюлева фабрика», м.Ромни,

про стягнення 46 535,00 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року до господарського суду Сумської області звернулися позивачі: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з позовом, в якому просили стягнути з ПАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика» на користь ОСОБА_5 суму інфляційних збитків у розмірі 14045,00 грн. та суму 3% річних у розмірі 5107,00 грн.; на користь ОСОБА_3 суму інфляційних збитків у розмірі 9004,00 грн. та суму 3% річних у розмірі 3274,00 грн.; на користь ОСОБА_4 суму інфляційних збитків у розмірі 11077,00 грн. та суму 3% річних у розмірі 4028,00 грн. на користь ОСОБА_5 витрати на послуги адвоката у сумі 2000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору 1609,50 грн.

У квітні 2012 року позивачі у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України звернулися до господарського суду Сумської області з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_5 суму інфляційних збитків у розмірі 13294,00 грн. та суму 3% річних у розмірі 4850,00 грн., на користь ОСОБА_3 суму інфляційних збитків у розмірі 8523,00 грн. та 3% річних у розмірі 3110,00 грн.; на користь ОСОБА_4 суму інфляційних збитків у розмірі 10485,00 грн. та суму 3% річних у розмірі 3825,00 грн.; на користь ОСОБА_5 витрати на послуги адвоката у сумі 2000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору -1609,50 грн. Всього сума позову становить 44 087,00 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.04.2012 р. (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з ПАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика»на користь ОСОБА_5 суму інфляційних збитків у розмірі 13 294,00 грн. та суму 3% річних у розмірі 4 850,00 грн.

Стягнуто з ПАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика»на користь ОСОБА_3 суму інфляційних збитків у розмірі 8 523,00 грн. та суму 3% річних у розмірі 3 110,00 грн.

Стягнуто з ПАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика»на користь ОСОБА_4 суму інфляційних збитків у розмірі 110 485,00 грн. та суму 3% річних у розмірі 3 825,00 грн.

Стягнуто з ПАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика»на користь ОСОБА_5 витрати на послуги адвоката у сумі 2000,00 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення господарського суду Сумської області від 26.04.2012 р. скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскільки між сторонами спору виникли корпоративні вимоги, а не договірні, тому у суду немає підстав для застосування статті 625 Цивільного кодексу України. На думку скаржника, висновок місцевого господарського суду щодо існування між позивачами і відповідачем прострочених грошових зобов'язань та застосування до них положень статті 625 Цивільного кодексу України є безпідставним за відсутністю в організаційно -господарських зобов'язаннях ознак дій, передбачених у понятті грошового зобов'язання, оскільки в організаційно - господарських зобов'язаннях учасник господарського товариства є одночасно кредитором, боржником і власником статутного капіталу в межах розміру його частки. Оскільки статті 625 Цивільного кодексу України не регулює зобов'язання учасників господарського товариства у майнових відносинах між ними та товариством, положення цієї норми не поширюється на корпоративні відносини з урахуванням того, що положення статті 54 Закону України «Про господарські товариства»(спеціального законодавства) не передбачають майнову відповідальність за невиплату частки у статутному капіталі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить залишити рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2012 року у справі № 5021/337/12 без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення. При цьому, позивач вважає, що посилання відповідача про те, що виплата учаснику товариства при його виході з товариства грошових коштів у розмірі вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному (складеному) капіталі, не є грошовим обов'язком товариства, є хибним, оскільки такий висновок не ґрунтується на положеннях матеріального права, які регулюють визначення поняття зобов'язання та наслідки його порушення.

Відповідач у судове засідання не з*явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином і в установлений законом строк.

Представник позивача не заперечує проти розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивачів, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та, повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилалися на те, що рішенням господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року по справі № 5/86-10, яке

залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 року позов гр.гр. ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ЗАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика»задоволено. Стягнуто з ЗАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика»на користь ОСОБА_5 вартість частини майна підприємства пропорційно її частки у статутному капіталі товариства у розмірі 57800,12 грн., 1892,00 грн. -витрат, пов'язаних з проведенням експертизи 2000,00 грн. витрат на правову допомогу, 587,00 грн. -витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. -витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу ; на користь ОСОБА_3 вартість частини майна підприємства, пропорційно її частки у статутному капіталі товариства у розмірі 37055,03 грн., 370,00 грн. -витрат по сплаті державного мита; на користь ОСОБА_4 вартість частини майна підприємства пропорційно її частки у статутному капіталі товариства у розмірі 45585,03 грн., 455,85 грн. -витрат по сплаті державного мита.

Відповідач є правонаступником ЗАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика»,що підтверджується копіями витягу та довідки з ЄДРПОУ.

Відповідач заперечував проти позовних вимог позивачів, посилаючись на те, що між ними не виникало грошових зобов'язань, тому застосовувати статтю 625 Цивільного кодексу України підстав не має.

25.04.2012 року місцевим господарським судом постановлено оскаржуване рішення. При цьому, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивачів, виходив з того, що невиконання товариством обов'язку з виплати учаснику товариства вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства при виході з товариства у строки, визначені статтею 54 Закону України «Про господарські товариства», тягне наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобов'язання, визначені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом, зокрема, Законом України «Про господарські товариства»та статутними документами.

Відповідно до частини 2 статті 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. При цьому, порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Отже, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у товариства виникає обов'язок сплатити йому вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному фонді товариства, або здійснити такий розрахунок на вимогу учасника та за згодою товариства у натуральній формі.

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно рішення господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року у справ № 5/86-10 днем виходу позивачів - гр. гр. ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із складу учасників товариства є 14.01.2008 року, а отже, відповідач зобов'язаний був здійснити виплату вартості частини майна товариства, пропорційно частці учасників, які вибули у статутному фонді товариства до 15.01.2009 року.

Належну позивачу частку на підставі рішення суду від 06.09.2011 року по справі № 5/86-10 відповідач виплатив 15.09.2011 року, що підтверджується виписками по рахунку за період 01.12.2011 р. по 04.01.2012 р.

Отже, відповідач своєчасно, тобто у строк до 14.01.2009 року, не здійснив виплати позивачам вартості частини майна товариства, пропорційної його частині у статутному капіталі товариства, у зв'язку з чим ті звернулися у відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України до господарського суду з позовною заявою про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що стаття 54 Закону України «Про господарські товариства»та стаття 148 Цивільного кодексу України передбачає право учасника товариства на майно, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, яке він має право отримати. І у разі, коли учасник, який вибув, скористався таким правом, то з моменту повідомлення про вихід із складу учасників товариства з виплатою належної йому частки вартості майна, у відповідача настає обов'язок сплатити цю суму у строки, визначені статтею 54 Закону України «Про господарські товариства», невиконання якого тягне наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобов'язання, зокрема, визначених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Така позиція колегії суддів узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 12.12.2011 року, у зв*язку з неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статті 625 Цивільного кодексу України у справах № 14/214(10), № 15/169-10, № 2/75-05-17/536.

Грошове зобов'язання -це зобов'язання по сплаті певної грошової суми. Таке зобов'язання може бути як самостійним (наприклад зобов'язання позичальника повернути борг позикодавцю), так і зустрічним (наприклад, зобов'язання покупця сплатити певну грошову суму за придбану ним річ). Належне виконання грошового зобов'язання полягає у сплаті певної грошової суми у визначений в законі або договорі строк.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з приписами статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконано зобов'язання щодо сплати вартості частки майна товариства, належної до сплати учаснику, який вийшов з товариства, у зв*язку з чим така вимога позивача про стягнення інфляційних та річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язаннях і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Позивачі також просили суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на оплату послуг адвокату. Факт отримання позивачами послуг з адвокатської діяльності ФОП ОСОБА_6 підтверджується витягом з ЄДР, серія АЄ №899143, договором № б/н від 06.03.2012 року, квитанцією до прибуткового касового ордера № 25 від 06.03.2012 року про оплату послуг з адвокатської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог позивачів в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката у сумі 2000,00 грн.

Відповідно до статті 33 господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-як фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2012 року у справі № 5021/337/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Роменська гардинно - тюлева фабрика»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2012 р. у справі №5021/337/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Кравець Т.В.

повний текст постанови складено 21.06.2012 р.