Постановление суда № 24821345, 14.06.2012, Киевский апелляционный административный суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1989/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шарпакова В.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2012 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків з вимогою про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень від № 0000264030/0 від 02 квітня 2007 року та № 0000664030/0 від 27 серпня 2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю -доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відкрите акціонерне товариство «Київмедпрепарат», зареєстроване Радянською районною державною адміністрацією міста Києва 31 березня 1994 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

З 16 грудня 2004 року перереєстровано Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією.

З 25 лютого 2002 року товариство взято на податковий облік в Спеціалізованій державній податковій інспекції в місті Києві по роботі з великими платниками податків. З 14 травня 2002 року зареєстроване платником податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією в місті Києві по роботі з великими платниками податків проведено виїзну планову перевірку Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21 березня 2007 року № 329/4030/00480862.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми компенсації вартості обладнання в складі лізингових платежів по договору оперативного лізингу.

На підставі акта перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією в місті Києві по роботі з великими платниками податків було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000264030/0 від 02 квітня 2007 року, згідно якого позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22 242,00 грн., з них основного платежу 14 828,00 грн. та 7 414,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись з вказаним податковим повідомленням -рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг ВАТ «Київмедпрепарат»Державною податковою адміністрацією України прийняте рішенням № 10716/6/25-0515 від 24 жовтня 2007 року, яким повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 02 квітня 2007 року № 0000264030/0 залишено без змін з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 10 серпня 2007 року №2898/10/25-114, яким зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано, суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та суму штрафних (фінансових) санкцій зменшено, визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 12 221,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 111, 00 грн.

На підставі вказаного рішення ДПА у м. Києві прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000664030/0 від 27 серпня 2007 року, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 12 221,07 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 110, 54 грн.

Вважаючи спірне податкове повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову та скасовуючи спірне податкове повідомлення - рішення відповідача, виходив з того, що операція з передачі об'єкта оперативного лізингу від орендодавця до орендаря та з повернення орендарем об'єкта, попереднього в оперативний лізинг, орендодавцю жодних наслідків у податковому обліку учасників операції не має і зумовлено тим, що право власності на об'єкт оренди від орендодавця до орендаря при оперативному лізингу не передається, а в свою чергу, операція з передачі лізингодавцем об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу, відповідно до п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, прирівнюється до операції з поставки і є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом першої інстанції, між спільним українсько-американським підприємств іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг»(лізингодавець) та ВАТ «Київмедпрепарат»(лізингоотримувач) укладено договір оперативного лізингу № 1/03 від 01 жовтня 2003 року, об'єктом якого є лінія мікродозування порошків у флакони, що передається на умовах оперативного лізингу на строк до 31 березня 2013 року.

Також, між ВАТ «Київмедпрепарат»(орендар) та Спільним українсько-американським підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Фінанси та Кредит лізинг»(орендодавець) укладено договір оренди № 1/2004 від 02 квітня 2004 року, відповідно до умов якого об'єкт оренди, автоматична система для покриття пігулок оболонкою «ІМА»мод. НТ/F 150, передається на умовах оренди строком на 10 років.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що оскільки чинним законодавством не передбачено включення компенсації вартості обладнання до складу орендних (лізингових) платежів по договорам оперативного лізингу, то відповідно не можна включать таку компенсацію по Договору оренди від 02 квітня 2004 року №1/2004, так як Договір оренди прирівнюється до договору фінансового лізингу ( містить ознаку фінансового лізингу).

Порядок включення компенсації вартості обладнання в складі лізингових платежів до складу податкового кредиту ПДВ встановлений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР та Законом України «Про податок на додану вартість»від № 168/97-ВР.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування ПДВ є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно вказаного Закону придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

У відповідності з вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) обов'язковою умовою такої угоди є повернення об'єкта лізингу його власнику після завершення строку дії договору.

Згідно ст. 4 Закону України «Про лізинг»фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Законом № 334/94-ВР встановлені критерії фінансового лізингу, зокрема, пп. 1.18.2 передбачено, що лізинг вважається фінансовим, якщо лізинговий договір містить одну з таких умов: а)об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними ст. 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового

договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; б)сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує

первісну вартість об'єкта лізингу; в)якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк; г)майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов договору оренди № 1/2004 від 02 квітня 2004 року, лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачу у виключне платне користування (оренду), а саме: лінію мікродозування порошків у флакони для дозування порошків (антибіотиків) у флакони, укупорки стандартними гумовими пробками і закатки алюмінієвими ковпачками, на умовах оперативного лізингу до 31 березня 2013 року, за що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю періодичні лізингові платежі. Після закінчення строку лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу лізингодавцю в технічно справному стані.

Вказаним договором передбачено, що об'єкт оренди передається на строк, протягом якого амортизується менше 75% його первісної вартості за нормами амортизації, а саме згідно розрахунку амортизації об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується 71,78% його первісної вартості за нормами амортизації; сума орендних платежів з початку строку оренди дорівнює 1 605 633,03 грн., вартість об'єкта лізингу - 1 662 424,16 грн., тобто сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди менше первісної вартості об'єкта оренди; згідно акту прийому-передачі між Спільним українсько-американським підприємством з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит Лізинг»та Відкритим акціонерним товариством «Київмедпрепарат», останнім прийнято обладнання у оперативний лізинг 05 травня 2004 року, що вказує на перебування у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50% амортизації його первісної вартості.

Матеріалами справи також підтверджується, що дане обладнання призначене для його використання при виробництві фармацевтичної продукції, та не призначене для його використання в особистих цілях, не пов'язаних з господарською діяльністю.

Також, слід зазначити, що Договір № 1/2004 не містить умови, за якою орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі.

Таким чином договір, укладений ВАТ «Київмедпрепарат»та спільним українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Фінанси та кредит Лізинг»має ознаки, які повністю відповідають ознакам оперативного лізингу (оренди) і відрізняються від ознак фінансового лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2012 року у справі № К- 49558/09.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що операція з передачі об'єкта оперативного лізингу від орендодавця до орендаря та з поверненням орендарем об'єкта, орендодавцю жодних наслідків у податковому обліку учасників операції не зумовлює, оскільки право власності на об'єкт оренди від орендодавця до орендаря при оперативному лізингу не передається, а в свою чергу, операція з передачі лізингодавцем об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, прирівнюється до операції з поставки і об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.