Постановление суда № 24821344, 07.06.2012, Киевский апелляционный административный суд

Дата принятия
07.06.2012
Номер дела
2-а-659/12/2670
Номер документа
24821344
Форма судопроизводства
Административное
Государственный герб Украины

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-659/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Променаде»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Променаде» (далі -Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва (далі - Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000022305 та №000012305 від 03.01.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 лютого 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.12.2011 Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Позивача з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 08.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт №8845/23-522-36688321 від 19.12.2011 року.

Згідно вказаного акту виявлені порушення Позивачем вимог п.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищено валові витрати за період з 08.10.2009 року по 31.12.2010 року в розмірі 2 672 330,00 грн., тобто безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість отриманих інформаційно-консультаційних послуг на підставі актів виконаних робіт, отриманих від ТОВ «ВКП «Трейд-центр» (код 36351757) та ТОВ «БДМ-Консалт Груп» (код 36948846).

Свої висновки Відповідач мотивував тим, що ним отримано постанову старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України про призначення позапланової перевірки ТОВ «ВКП «Трейд-центр»із доданими до нього протоколами допиту свідка ОСОБА_2 від 16.06.2011 року та підозрюваного ОСОБА_3 від 03.02.2011 року, згідно яких вказані особи пояснили, що ніякого відношення до заснування та діяльності вказаного товариства не мали.

Крім того, Відповідачем отримано матеріали з ВПМ ДПІ у м.Чернівцях, де з пояснень громадянина ОСОБА_5 вбачається, що останній у зв»язку зі складним матеріальним становищем погодився за винагороду зареєструвати підприємство ТОВ «БДМ-Консалт груп»(код 36948846) та надав копії свого паспорту та ідентифікаційного коду.

Вказані обставини, на думку Відповідача, свідчать про нікчемність укладених між Позивачем та вказаними підприємствами правочинів:

- договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг №№0302-0308 від 16.11.2009 року, від 01.12.2009 року, 04.01.2010 року, 01.02.2010 року, 01.03.2010 року, 01.04.2010 року, 04.05.2010 року;

- договорів про надання послуг №№13,14 від 06.09.2010 року та від 01.10.2010 року.

Також Відповідач вказує на заниження Позивачем суми податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 279 746,00 грн. внаслідок не відображення у бухгалтерському обліку взаємовідносин з ТОВ «Нетворк 21 Україна»за листопад 2010 року, завищення суми податкового кредиту на 592 946,00 грн. внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість від вартості отриманих послуг від ТОВ «ВКП «Трейд-центр», ТОВ «БДМ-Консалт Груп», ТОВ «БКК «Інтермарр».

Відповідно до акта перевірки ТОВ «БКК «Інтермарр» не відображало взаємовідносин з Позивачем за жовтень, грудень 2010 року, що також свідчить, на думку контролюючого органу, про нікчемність укладених з Позивачем правочинів.

03.01.2012 року Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000022305 про донарахування Позивачу податкового зобов»язання з податку на прибуток та штрафних санкцій на загальну суму 835 104,00 грн. та №0000012305 про нарахування Позивачу податкового зобов»язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 1 082 418,00 грн.

Згідно визначення п.1.32 ст.1 та п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно, господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою;

валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Позивач зареєстрований Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 08.10.2009 року.

Статутом ТОВ «Променаде»визначено, що основною діяльністю Позивача є консультування з питань комерційної діяльності; дослідження кон»юнктури ринку та виявлення суспільної думки; освіта дорослих та інші види освіти; рекламна діяльність; інші види оптової торгівлі; посередництво в торгівлі харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; надання інших комерційних послуг.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

В матеріалах справи містяться договори, укладені між Позивачем та ТОВ «ВКП «Трейд ЦЕНТР», ТОВ «БДМ-Консалт Груп», ТОВ «БКК «Інтермарр», заявки про надання послуг інформаційно-консультаційного характеру, акти виконаних робіт.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форма); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в здійсненні господарської операції.

У вищезазначених актах наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ відповідно до вимог чинного законодавства. Будь-яким нормативним актом не визначено, яким саме має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі.

Отже, в актах виконаних робіт зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а факт перерахування коштів за вищевказаними договорами сторонами не оспорюється, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат за вищевказаними договорами до складу валових.

Крім того, під час перевірки Відповідачем встановлено належне оформлення укладених Позивачем з його контрагентами правочинів, а тому відповідно спростовуються висновки контролюючого органу про порушення вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки належних та допустимих доказів відсутності реального понесення Позивачем витрат та недійсності отриманих від його контрагентів податкових накладних (п.5 Порядку заповнення податкових накладених, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165) Відповідачем не надано.

Колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання Відповідача на отримані слідчим пояснення від громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про їхню непричетність до ТОВ «ВКП Трейд-ЦЕНТР»та ТОВ «БДМ Консалт-Груп»та про відсутність наміру здійснювати господарську діяльність, оскільки вони не відповідають вимогу ст.ст.69, 70,79 КАС України тобто не є належними доказами.

Крім того, Відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених Позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених Позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень Відповідача про безтоварність проведених Позивачем господарських операцій.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції витребовував, а Відповідач не надав докази на підтвердження нікчемності чи фіктивності правочинів, а також наявність мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Отже, правочин, що не спричиняє реального настання правових наслідків є фіктивним, а не нікчемним, як зазначає Відповідач.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки недійсності правочину.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

- виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

- допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

- вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Вірним є твердження суду першої інстанції про те, що порушення контрагентом платника податку вимог бухгалтерського обліку та податкового законодавства не є підтвердженням фіктивності чи нікчемності укладених між ними правочинів а може бути умовою для притягнення таких осіб до юридичної відповідальності.

Обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів, покладається на контролюючий орган.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами передбачено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб -сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Наявність такої мети у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України та такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність доказів, які б свідчили про наявність у Позивача чи його контрагентів наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Крім того, колегія звертає увагу на те, що Відповідачем не надано рішення суду у цивільній або господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених Позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених Позивачем господарських операцій.

Зазначене свідчить про необґрунтованість твердження Відповідача про безтоварність здійснених Позивачем операцій.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На час здійснення Позивачем господарських операцій із його контрагентами за перевіряємий Відповідачем період вони (контрагенти) були включені до ЄДРПОУ, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Отже, створення юридичної особи (зокрема за викраденими, загубленими чи підробленими документами) навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального вчинення господарських операцій Позивачем та його контрагентами, не доведено відсутності реального понесення Позивачем витрат та недійсності отриманих від його контрагентів податкових накладних.

В разі невиконання контрагентами покупця своїх обовязків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Сума податкових зобов»язань з поставки послуг ТОВ «Нетворк 21 Україна»врахована при обрахунку та сплаті податку з ПДВ за листопад 2010 року.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що факт порушення контрагентом платника податків вимог законодавства про бухгалтерський облік та податкового законодавства не може свідчити про фіктивність чи нікчемність укладених правочинів.

За правилами ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності винесеного ним рішення та вчинених ним дій.

Водночас, Позивачем в повному обсязі обґрунтовано заявлені ним позовні вимоги, а також надано допустимі та належні докази їх підтвердження.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Часті запитання

Який тип судового документу № 24821344 ?

Документ № 24821344 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 24821344 ?

Дата ухвалення - 07.06.2012

Яка форма судочинства по судовому документу № 24821344 ?

Форма судочинства - Административное

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 24821344 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Данные о судебном решении № 24821344, Киевский апелляционный административный суд

Судебное решение № 24821344, Киевский апелляционный административный суд было принято 07.06.2012. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – Постановление суда. На этой странице вы сможете найти необходимые сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить необходимые сведения.

Судебное решение № 24821344 относится к делу № 2-а-659/12/2670

то решение относится к делу № 2-а-659/12/2670. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа:


Наша платформа позволяет поиск по разным критериям, таким как регион или название суда. Также в личном кабинете есть возможность подробной настройки, что существенно ускоряет процесс поиска данных. Это позволяет результативно экономить ваше время при получении необходимой информации из реестра судебных решений и других официальных источников.

Предыдущий документ : 24821338
Следующий документ : 24821345