Решение № 24598366, 30.05.2012, Хозяйственный суд города Киева

Дата принятия
30.05.2012
Номер дела
5011-37/3415-2012
Номер документа
24598366
Форма судопроизводства
Хозяйственное
Государственный герб Украины

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/3415-2012 30.05.12

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентео Україна»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізична особа-підприємець -ОСОБА_1

Про стягнення 899 004,77 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -дов. № 13-11-17857 від 15.08.11 р.

ОСОБА_3 -дов. № 13-11-23963 від 23.11.11 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентео Україна»про стягнення 899 004,77 грн. збитків в порядку регресу.

Ухвалою суду від 19.03.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/3415-2012 та призначено її розгляд на 18.04.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представники позивача у судовому засіданні 18.04.12 р. надали господарському суду документи на виконання вимог ухвали лише частково -тільки письмові підтвердження про відсутність аналогічних спорів.

Представник відповідача в судове засідання 18.04.12 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги викладені обставини, господарський суд відклав розгляд даної справи до 14.05.12 р., повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 19.03.12 р. № 5011-37/3415-2012; зобов'язав позивача надати господарському суду письмові пояснення з приводу правової природи грошових коштів, які він просить стягнути з відповідача (у мотивувальній частині позовної заяви позивач обґрунтовує вимоги про стягнення збитків, а у прохальній частині -шкоду в порядку регресу), а також повторно зобов'язав позивача виконати вимоги ухвали суду від 19.03.12 р. № 5011-37/3415-2012.

У судовому засіданні 14.05.12 р. представник позивача надав господарському суду оригінали документів для огляду; позовні вимоги підтримав, проте пояснити правову природу грошових коштів, які він просить стягнути з відповідача, знову не зміг. У зв'язку з необхідністю надати йому час для визначення стосовно позовних вимог, заявив клопотання про продовження строку вирішення спору, яке господарський суд задовольнив.

При дослідженні поданих сторонами документів господарським судом було встановлено, що позовні вимоги ґрунтуються на обставинах щодо того, що з ПАТ «КБ «Надра»було стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 збитків у розмірі 888 293,00 грн., у зв'язку з чим господарський суд вважає за необхідне залучити вказану особу до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Приймаючи до уваги необхідність повторно витребувати у позивача письмові пояснення з приводу правової природи грошових коштів, які він просить стягнути з відповідача (збитки чи шкоду), та враховуючи залучення до участі у даній справі третьою особою ФОП ОСОБА_1, суд ухвалою від 14.05.12 р. відклав розгляд справи на 30.05.2012 р.; продовжив строк вирішення спору у даній справі до 31.05.12 р.; залучив до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, зобов'язавши її надати письмові пояснення по суті спору; зобов'язав позивача направити на адресу третьої особи копію позовної заяви і доданих до неї документів, докази чого представити суду, а також повторно зобов'язав позивача надати господарському суду письмові пояснення з приводу правової природи грошових коштів, які він просить стягнути з відповідача (у мотивувальній частині позовної заяви позивач обґрунтовує вимоги про стягнення збитків, а у прохальній частині -шкоду в порядку регресу); повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 19.03.12 р. № 5011-37/3415-2012.

24.05.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору, які було залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 30.05.12 р. заявив письмове клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які було зареєстровано службою діловодства господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, у судове засідання 30.05.12 р. не з'явились, вимог ухвали суду від 14.05.12 р. не виконали, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 17.05.12 р., згідно з яким ОСОБА_1 отримала 22.05.12 р. ухвалу суду від 14.05.12 р. Щодо відповідача, то відповідно до повідомлення відділення поштового зв'язку -«за закінченням терміну зберігання».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи-учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача і третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначених учасників судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.12.10 р. Господарським судом м. Києва винесено рішення у справі № 40/159 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ВАТ КБ «Надра»про стягнення 890 812,00 грн., яким позовні вимоги задоволено частково, стягнено з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра№ в особі філії ВАТ КБ «Надра»Миколаївське регіональне управління на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 збитки в розмірі 888 293,00 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 8 882,93 грн., 233,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 595,20 грн. витрат за проведення судової експертизи; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення мотивоване наступним.

21.06.07 між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ВАТ КБ «Надра»(орендар) в особі директора філії ВАТ КБ «Надра»Миколаївського РУ було укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований за № 1832 (договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає від орендодавця в платне, тимчасове користування на умовах оренди наступне нежитлове приміщення: нежитлове приміщення № 7 -салону-магазину (будівельні матеріали), що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 19/2. Загальна площа орендованого майна складає 137,4 кв.м.

Згідно з п. 2.1. договору оренди, орендоване майно передається орендарю для його використання у відповідності зі статутною діяльністю орендаря.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що строк оренди становить 10 років -з дня передачі орендованого майна орендарю, яким є дата підписання акту прийому-передачі майна в оренду. В цьому акті зазначається опис орендованого майна, технічний стан (коефіцієнт зносу), недоліки орендованого майна та інше.

На виконання умов договору оренди 21.06.07 р. орендодавець на підставі акту прийому-передачі передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди у користування у задовільному стані.

Відповідно до п. 6.1. договору оренди, орендар зобов'язується сумлінно дотримуватись норм та правил експлуатації, технічного обслуговування орендованого майна, протипожежної безпеки.

Орендар за власний рахунок має право за письмовою згодою орендодавця проводити перебудову, реконструкцію, добудову, перепланування, модернізацію, а також проводити інші поліпшення орендованого майна (п. 6.3. договору).

Згідно з п. 6.3.1. договору, орендодавець зобов'язується протягом 10 календарних днів з дня отримання від орендаря листа, надати орендарю згоду, шляхом направлення відповідного листа підписаного особисто орендодавцем, з відображенням у ньому інформації про обсяги перебудови, яка ним погоджена з зазначенням її вартості.

У травні 2008 року ВАТ КБ «Надра»було розпочато роботи по реконструкції даху орендованого приміщення.

ФОП ОСОБА_1 у справі № 40/159 пояснила суду, що при проведенні реконструкції об'єкту приміщення здійснено повний демонтаж даху. Після проведення зазначених дій роботи фактично були зупинені. При цьому не проведено належної консервації об'єкту реконструкції. У результаті таких дій склалася ситуація, за якої внутрішня частина орендованого приміщення впродовж осені та грудня місяця 2008 року, а також січня, лютого та весни 2009 року піддавалася шкідливій та руйнівній дії атмосферних опадів, дії низької температури. Крім того, ВАТ КБ «Надра»самовільно здійснило будівництво 12 (дванадцяти) цегляних колон у внутрішній частині приміщення.

Про стан об'єкту оренди, до початку самовільної реконструкції та після її проведення, свідчать, зокрема, фото № 1 - № 9, які містяться у матеріалах справи, та технічний висновок про стан конструкції будівлі по вул. Декабристів, 19/2 (літера Б-1) у м. Миколаїв вих. № 323 від 10.04.2008 року, який виготовлений ЗАТ «Миколаївський ДІПРОМіст». Крім того, у технічному висновку зазначено, що реконструкція будівлі під приміщення банку можлива за умови розроблення проекту реконструкції ліцензованими спеціалістами.

ФОП ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача з вимогою про усунення погіршення орендованого майна, що підтверджується копіями листів, направлених на адресу філії ВАТ КБ «Надра»Миколаївське РУ від 31.07.08 р., від 04.08.08 р., 20.10.08 року, а також на адресу офісу ВАТ КБ «Надра»від 17.11.08 р. та 11.03.09 р., які містяться у матеріалах справи. Вимоги, викладені позивачем в зазначених листах, станом на день вирішення спору відповідачем не були виконані.

На підтвердження розміру збитків, завданих відповідачем, позивач замовив проведення розрахунку вартості відновлювальних робіт пошкодженого орендованого майна. Відповідно до проведених розрахунків розмір збитків (витрат на відновлення), завданих відповідачем в результаті самовільного та неналежного виконання робіт з реконструкції орендованого ним нежитлового приміщення, яке належить на праві приватної власності позивачу, складало 890 812,00 грн. Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва підготовлений спеціалістами (експертами) Миколаївської торгово-промислової палати.

З урахуванням того, що питання про визначення розміру майнової шкоди, завданої у результаті пошкодження об'єкту оренди, потребувало спеціальних знань, судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі № 40/159.

За результатами проведення судової експертизи у даній справі надано висновок № 120-1308 судової будівельно-технічної експертизи від 13.08.10 р. (висновок), який містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань.

Висновком судової експертизи було встановлено, що ринкова кошторисна вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню технічного стану нежитлових приміщень до стану, в якому вони були передані в оренду за договором б/н від 21.06.07 по вул. Декабристів, 19/2 в м. Миколаєві у цінах теперішнього часу, тобто на момент дослідження - серпень 2010 р. складав 888 293,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача у справі № 40/159 підлягають частковому задоволенню в сумі 888 293,00 грн., яка підтверджена висновком судової експертизи № 120-1308 від 13.08.10 р.

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»у справі № 5011-37/3415-2012 пояснило суду, що відповідно до статуту продовжує свою діяльність в результаті зміни найменування Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»та приведення його статуту у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства». ПАТ «КБ «Надра» є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ КБ «Надра», створеного відповідно до рішення засновників у зв'язку зі зміною його найменування (ідентифікаційний код 20025456) та здійснює свою діяльність відповідно до статуту. Види діяльності банку визначені в розділі 2 Статуту ВАТ КБ «Надра»(затвердженого Загальними зборами учасників протоколом від 22.11.07 р., погодженого НБУ за № 205 та зареєстрованим 01.04.08 р. Державним реєстратором Шевченківської районної у м. Києві державній адміністрації) - серед яких відсутній вид діяльності як самостійне проведення будівельних (підрядних) робіт. На підставі банківської ліцензії Банк здійснює тільки банківські операції перелік яких визначено в п. 2.1.-2.8 Статуту. Тому з метою приведення зовнішнього вигляду орендованого приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 19/2 у відповідність до корпоративного стилю -13.08.08 р. між ВАТ КБ «Надра»(сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентео Україна»(сторона 2) укладено договір № 9 від 03.08.08 р., згідно з умовами якого сторона 2 зобов'язана здійснити в об'ємі та строки визначені цим договором, силами третіх сторін, роботи, визначені в п. 1.1.1. цього договору (монтаж даху і покрівлі), а сторона 1 зобов'язується прийняти виконані стороною 2 зобов'язання по даному договору та здійснити оплату, визначену цим договором. Укладаючи договір № 9, сторони передбачили, що загальна вартість договору складає 175 000 грн., крім того ПДВ 35 000 грн., всього з ПДВ -210 000 грн. (п. 2.1 договору).

ВАТ КБ «Надра»на виконання п. 2.3. договору перерахувало авансовий платіж у розмірі 105 000грн., однак роботи, що перелічені в п. 1.1.1. договору ТОВ «Сентео Україна»не виконало, авансовий платіж не повернуло, що стало причиною звернення банку до суду про стягнення в судовому порядку авансового платежу за договором № 9 від 13.08.08 р.

В результаті розгляду зазначених спірних відносин, Господарським судом м. Києва у справі № 10/307 за позовом ВАТ КБ «Надра»до ТОВ «Сентео Україна» про повернення авансового платежу було винесено рішення № 10/307 від 30.09.10 р. про задоволення позову в повному розмірі.

Судом при вирішенні справи № 10/307 встановлено, що відповідач не виконав своє зобов'язання щодо монтажу даху та покрівлі за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 19/2, в строк 45 календарних днів з моменту перерахування авансового платежу, передбаченого договором № 9.

Враховуючи зазначене, ТОВ «Сентео Україна» порушивши умови договору № 9 від 13.08.08 р., не здійснило монтаж даху та покрівлі, в результаті чого склалася ситуація, за якої внутрішня частина орендованого приміщення впродовж осені та грудня місяця 2008 року, а також січня, лютого та весни 2009 року піддавалася шкідливій та руйнівній дії атмосферних опадів, дії низької температури, чим завдано шкоди власнику майна (ФОП ОСОБА_1А.). Зазначену шкоду було відшкодовано за рахунок ПАТ «КБ «Надра»як орендаря приміщення відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.12 р. у справі № 40/159.

За таких обставин, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентео Україна»про стягнення 899 004,77 грн. збитків в порядку регресу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за договором № 9 від 13.08.08 р. взяв на себе зобов'язання виконати монтаж даху і покрівлі орендованого приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 19/2.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України, виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно ст. 859 Цивільного кодексу України, гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Згідно з п. 5 Порядку видачі дозволів державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.03 р. № 1631, відповідальність за повноту, достовірність та об'єктивність висновку експертизи несе згідно із законодавством експертна організація, що проводила експертизу.

Отже, відповідно до ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України, відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між цим порушенням та збитками має бути причинний зв'язок, тільки за наявності останнього збитки підлягають відшкодуванню.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

У відповідності до частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Розмір заподіяних збитків визначено висновком судової будівельно-технічної експертизи № 120-1308 від 13.08.10 р. у справі Господарського суду м. Києва № 40/159.

Вина відповідача у заподіянні збитків доведена у рішенні Господарського суду м. Києва у справі № 10/307 за позовом ВАТ КБ «Надра»до ТОВ «Сентео Україна»про повернення авансового платежу.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

У відповідності до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте відповідач не довів відсутність своєї вини у заподіянні збитків позивачу та належними доказами не спростував доводи позивача.

За приписами ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 2 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» - з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Приймаючи до уваги викладене, господарський суд дійшов висновку, що відшкодування суми збитків ОСОБА_1 за рішенням Господарського суду м. Києва № 40/159 від 07.12.10 р. відбулося у зв'язку з неякісним виконанням ТОВ «Сентео Україна»робіт за договором № 9 від 13.08.08 р.

Таким чином, наявний причинно-наслідковий зв'язок між діяннями відповідача та заподіяними збитками у розмірі 899 004,77 грн.

Викладені вище обставини свідчать про наявність усіх елементів правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення збитків, а отже -свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентео Україна»(вул. Предславинська, 34 Б, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 35691747) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(вул. Артема, 15, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 20025456) 899 004 (вісімсот дев'яносто дев'ять тисяч чотири) грн. 77 коп. збитків в порядку регресу та 17 980 (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 10 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено 05.06.2012 р.

Часті запитання

Який тип судового документу № 24598366 ?

Документ № 24598366 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 24598366 ?

Дата ухвалення - 30.05.2012

Яка форма судочинства по судовому документу № 24598366 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 24598366 ?

В Хозяйственный суд города Киева
Предыдущий документ : 24598358
Следующий документ : 24598368