№ 24210571, 21.05.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/191/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року

о 12год. 35хв. м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Щербан В.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміт»Бережний О.В. -за довіреністю від 01.06.2011р. №6/1.

Від відповідача: представник Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби ОСОБА_2 -за довіреністю від 07.03.2012р. №315/П/01.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміт»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2011р. №0001942301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 4 667,67грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кераміт»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 26.12.2011р. №0001942301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 4667,67грн., з яких 4666,67грн. -основний платіж, та 1,00грн. -штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність будь-яких порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміт»положень податкового законодавства, оскільки відомості, які наведені позивачем в декларації з ПДВ за лютий 2011року ґрунтуються на даних податкового та фінансового обліку, підтверджуються належним чином оформленою податковою накладною, іншими документами первинного бухгалтерського обліку, та відповідно свідчать, що Товариством правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 4666,67грн., сплаченого в ціні отриманого від ТОВ «Агропортторг»відповідного товару.

Відповідач -Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби, з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими та безпідставними, про що зазначив повноважний представник податкового органу у судових засіданнях 27.04.2012р. та 15.05.2012р., наголосивши, при цьому, що спірне податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011р. №0001942301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 4667,67грн., винесено ДПІ правомірно та відповідно до приписів Податкового кодексу України, з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кераміт» порушено вимоги ст.ст.203, 207, 215, 228, 655, 875 Цивільного кодексу України, зокрема, в частині укладення правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також приписів п.198.3 ст.198 та п.п.201.4, 201.7, 201.10 ст.201, ст.192 Податкового кодексу України, та внаслідок чого безпідставно сформовано податковий кредит у період лютий 2011р. за рахунок сум ПДВ за податковою накладною, отриманою від ТОВ «Агропортторг»на суму ПДВ 4666,67грн.

У судовому засіданні 27.04.2012р. з урахуванням приписів ст.52 КАС України судом здійснено заміну неналежного відповідача -Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області належним відповідачем -Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби, яку створено внаслідок проведення відповідної реорганізації державних податкових органів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 08.12.2011р. по 12.12.2011р. на підставі наказу від 24.11.2011р. №721 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кераміт», з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Агропортторг», за період лютий 2011року, відповідно до п.79.1 ст.79 та пп.78.1.1 п.78.1 ст.78. Податкового кодексу України від 02.12.2010року №2755-VІ, а також з урахуванням акту №302/23-214/36675291 від 11.11.2011р. «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агропортторг», щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011року», направленого листом №43853/7/23-2 від 14.11.2011р. ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, на підставі службового посвідчення серія УОД №073278, виданого 30.09.2010року ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Ілечко Світланою Михайлівною, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кераміт», з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агропортторг», за період лютий 2011року.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області складений акт №1775/23-32497386 від 12.12.2011р. «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кераміт»з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Агропортторг»за період лютий 2011р.», у висновках якого наголошено на тому, що Товариством порушено вимоги ст.ст.203, 207, 215, 228, 655, 875 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також приписів п.198.3 ст.198 та п.п.201.4, 201.7, 201.10 ст.201, ст.192 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем безпідставно сформовано податковий кредит у період лютий 2011р. за рахунок сум ПДВ за податковою накладною, отриманою від ТОВ «Агропортторг»на суму ПДВ 4666,67грн.

На підставі складеного акта перевірки №1775/23-32497386 від 12.12.2011р. Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області 26.12.2011р. винесено податкове повідомлення-рішення №0001942301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 4667,67грн., з яких 4666,67грн. -основний платіж, та 1,00грн.-штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з означеним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 26.12.2011р. №0001942301, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання його незаконним та скасування.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011р. №0001942301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 4667,67грн., винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.205 вказаного кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ст.ст.206,218 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст.639 означеного кодексу договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Приписами ст.640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Так, судом встановлено, що між позивачем -ТОВ «Кераміт»та ТОВ «Агропортторг»був укладений усний договір, згідно умов якого ТОВ «Агропортторг»передало у власність ТОВ «Кераміт», млин шаровий, а позивач, у свою чергу, прийняв його та сплатив за нього грошові кошти у сумі 28 000,00грн., у т.ч. ПДВ 4666,67грн. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агропортторг»та ТОВ «Кераміт»у повному обсязі виконали умови означеного Договору купівлі-продажу, що підтверджується наданими позивачем та наявними у справі відповідними видатковою накладною від 23.02.2011р. №441 на загальну суму 28000,00грн., у т.ч. ПДВ 4666,67грн., платіжним дорученням від 25.03.2011р. №323 на загальну суму 28000,00грн., у т.ч. ПДВ 4666,67грн., податковою накладною від 23.02.2011р. №441 на загальну суму 28000,00грн., у т.ч. ПДВ 4666,67грн. До того ж, згідно Бухгалтерської довідки від 11.05.2012р. за підписом бухгалтера ТОВ «Кераміт» ОСОБА_4, 23.02.2011року представником ТОВ «Кераміт»ОСОБА_5 на підставі відповідної довіреності №299 від 23.02.2011р., отримано від ТОВ «Агропортторг»ТМЦ - млин шаровий, який в подальшому передано на баланс ТОВ «Кераміт»та зданий на склад. 28.03.2011року означений товар видано зі складу в цех керамзитового гравію, де в період з 28.03.2011р. по 31.03.2011р. його змонтовано та проведено пуско налагоджувальні роботи. 31.03.2011р. млин шаровий прийнято в експлуатацію, про що складено відповідний акт прийняття-здавання виготовлених об'єктів (придбання об'єктів) за підписами начальника ЦКГ ОСОБА_6, його заступника ОСОБА_7, та затверджено генеральним директором Товариства ОСОБА_8

Відтак, судом з'ясовано, що та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, ТОВ «Кераміт»та ТОВ «Агропортторг»повністю дотримано вимоги, встановлені ст.203 Цивільного кодексу України, та досягнуто згоди з усіх істотних умов вищезазначеного укладеного між господарюючими суб'єктами договору.

До того ж, як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжного доручення, податкової накладної, накладної, останні містить опис господарської операції, та підтверджують її фактичне виконання, тобто за визначенням ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності фактичного отримання обумовленого договором товару (ПММ), а також твердження, що угода укладалась між ТОВ «Кераміт»та ТОВ «Агропортторг»без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин, яким у даному випадку є вище означений договір, є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом з'ясовано, що сума ПДВ за вищевказаною податковою накладною №441 від 23.02.2011р. була включена позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2011р. у загальній сумі 4666,67грн. Отже, включення позивачем означеної суми ПДВ до складу податкового кредиту перевіряємого періоду в межах вищеозначених фінансово-господарських відносин з ТОВ «Агропортторг», підтверджено позивачем -ТОВ «Кераміт»вище переліченими відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Між тим, судом встановлено, що однією з підстав для заниження відповідачем суми податкового кредиту позивача по податку на додану вартість у загальній сумі 4666,67грн. за виписаною позивачу ТОВ «Агропортторг» податковою накладною, відповідачем в акті перевірки визначено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

При цьому, суд не погоджується з такою позицією податкового органу та наведеними в акті перевірки висновками, з урахуванням наступного.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У даному випадку датою виникнення у ТОВ «Кераміт»права на податковий кредит по ПДВ є, зокрема, дата отримання виписаної ТОВ «Агропортторг» позивачу вищеокресленої податкової накладної.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність оформленої у законодавчо визначеному порядку податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Водночас, включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість підтверджена наявною в матеріалах справи податковою накладною, яка була виписана ТОВ «Агропортторг» з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

До того ж, платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання (продавця).

Крім того, відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 16.1. статті 16 означеного Кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.п.16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п.16.1.3.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (п.п.16.1.5.); подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку) (п.п. 16.1.6.).

Відтак, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У зв'язку з чим, сама по собі можлива несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця. Можливе ухилення однією із сторін від сплати податків після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не є підставою для виключення зі складу податкового кредиту покупця сплаченої ним у ціні отриманих товарів (послуг) суми податку на додану вартість, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб постачальника.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Крім того, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується, у тому числі, з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків не виконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, будь - яких доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ «Агропортторг», на момент видачі ТОВ «Кераміт» податкової накладної, не було зареєстроване у законодавчо визначеному порядку платником податку на додану вартість та не сплачувало у встановленому законом порядку податок до бюджету, відповідачем суду не надано.

Судом відхиляється та не приймаються до уваги посилання податкового органу, зокрема, на встановлені ДПІ у Малиновському районі м.Одеси порушення, які викладені в акті від 11.11.2011р. №302/23-214/36675291 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агропортторг»щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011року», в якому встановлено порушення ТОВ «Агропортторг»ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.2016 Цивільного кодексу України, зокрема, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Агропортторг»при придбанні та продажу товарів (послуг), у зв'язку з чим товар (послуги) по вказаних нікчемних правочинах, в порушення ст.ст.662,655 та 656 Цивільного кодексу України, не були передані, з огляду на те, що означена перевірка проводилась у приміщенні ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, без реального встановлення у ТОВ «Агропортторг»наявності майна та інших матеріальних та трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення операцій з купівлі-продажу, а також відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів.

Відтак, виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що ТОВ «Кераміт»мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальному розмірі 4666,67грн., що підтверджуються наданою позивачем та наявною у матеріалах справи податковою накладною, виписаною позивачу у законодавчо визначеному порядку ТОВ «Агропортторг».

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, викладені усно в ході судового розгляду справи по суті.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміт»правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, відповідають чинному податковому законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відтак, оскільки позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Кераміт»у позовній заяві просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 26.12.2011р. №0001942301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 4667,67грн., з яких 4666,67грн. -основний платіж, та 1,00грн. -штрафні (фінансові) санкції, суд в межах приписів ч.2 ст.11 КАС України, вважає за доцільне, задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміт», податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 26.12.2011р. №0001942301, скасувати.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміт»відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.11,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміт»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2011р. №0001942301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 4667,67грн., задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011р. №0001942301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміт»(67562, Одеська обл., Комінтернівський район, с.Крижанівка, вул.Паустовського,33, код ЄДРПОУ 32497386) судовий збір у сумі 32(тридцять дві)грн. 19коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому положеннями ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 21 травня 2012 року.

Суддя Харченко Ю.В.